Рішення № 136880711, 27.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1738/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якимець О. І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 67 331,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, вказується, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори:

- 27.11.2021 кредитний договір № 2002031276401, за яким позичальнику видано кредит у сумі 20 786,20 грн;

- 19.01.2023 кредитний договір № 1011112015, за яким позичальнику видано кредит у сумі 15 000,00 грн;

- 27.06.2023 кредитний договір № 1012157948, за яким позичальнику видано кредит у сумі 4 000,00 грн.

Зазначається, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.

Як стверджується у позові, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 24.11.2025 склала:

1) По кредитному договору від 27.11.2021 № 2002031276401 - 39 020,67 грн, з яких: 20 786,20 грн - заборгованість за кредитом; 18 234,47 грн - заборгованість процентами;

2) По кредитному договору від 19.01.2023 № 1011112015 - 21 798,62 грн, з яких: 11 821,69 грн - заборгованість за кредитом; 1,60 грн - заборгованість процентами; 9 975,33 грн - заборгованість за комісією;

3) По кредитному договору від 27.06.2023 № 1012157948 - 6 512,16 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 0,56 грн - заборгованість процентами; 2 511,60 грн - заборгованість за комісією.

Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаними кредитними договорами станом на 24.11.2025 складає 67 331,45 грн.

Також у позові зауважується, що позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Відповідачем не подано відзив на позов, який містив би заперечення на нього.

11 лютого 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін у справі.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

27.11.2021 ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2002031276401.

Відповідно до даної заяви ОСОБА_1 просив АТ «ПУМБ» відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку № НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт у розмірі 2 000,00 грн.

Умови кредитування містяться у Паспорті споживчого кредиту, з якими ОСОБА_1 27.11.2021 ознайомлений шляхом його підписання.

З копії довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 2002031276401 вбачається, що 27.11.2021 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 2 000,00 грн, 15.02.2022 збільшено кредитний ліміт до 5 000,00 грн, 27.02.2022 - до 5 000,00 грн, 17.06.2022 - до 6 000,00 грн, 15.07.2022 - до 8 000,00 грн, 07.10.2022 до - 12 000,00 грн, 05.01.2023 до 20 786,20 грн.

Відповідно до розрахунку позивача станом на 24.11.2025, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 2002031276401 від 27.11.2021 становить 39 020,67 грн, з яких: 20 786,20 грн - заборгованість за кредитом; 18 234,47 грн - заборгованість процентами.

19.01.2023 ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1011112015.

Відповідно до даної заяви ОСОБА_1 просив АТ «ПУМБ» надати споживчий кредит на наступних умовах:

1. Найменування кредитного продукту Кредит на загальні цілі - GP X-sell SP ВСЕЯСНО 3,50 online (24).

2. Цільове призначення: загальні споживчі цілі.

3. Сума: 15 000 (Гривні).

4. Строк (в місяцях): 24.

5. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3,5%.

6. Розмір процентної ставки: 0,01% річних.

7. Схема повернення кредиту: ануїтетна (рівними платежами).

Умови кредитування містяться у Паспорті споживчого кредиту GP X-sell SP ВСЕЯСНО 3,50 online (24), з якими ОСОБА_1 19.01.2023 ознайомлений шляхом підписання за допомогою електронного підпису.

Згідно з розрахунком позивача станом на 24.11.2025, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 1011112015 від 19.03.2023 становить 21 798,62 грн, з яких: 11 821,69 грн - заборгованість за кредитом; 1,60 грн - заборгованість процентами; 9 975,33 грн - заборгованість за комісією.

27.06.2023 ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1012157948.

Відповідно до даної заяви ОСОБА_1 просив АТ «ПУМБ» надати споживчий кредит на наступних умовах:

1. Найменування кредитного продукту Кредит на загальні цілі - GP X-sell SP ВСЕЯСНО 3,50 online (24).

2. Цільове призначення: загальні споживчі цілі.

3. Сума: 4 000 (Гривні).

4. Строк (в місяцях): 24.

5. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 2,99%.

6. Розмір процентної ставки: 0,01% річних.

7. Схема повернення кредиту: ануїтетна (рівними платежами).

Умови кредитування містяться у Паспорті споживчого кредиту GP X-sell SP ВСЕЯСНО 3,50 online (24), з якими ОСОБА_1 27.06.2023 ознайомлений шляхом підписання за допомогою електронного підпису.

Згідно з розрахунком позивача станом на 24.11.2025, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 1012157948 від 27.06.2023 становить 6 512,16 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 0,56 грн - заборгованість процентами; 2 511,60 грн - заборгованість за комісією.

Відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами та підтверджується випискою по рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2025 на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення), а саме АТ «ПУМБ» вимагає протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку погасити заборгованість в загальному розмірі 67 331,42 грн.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «ПУМБ» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов`язання за договорами, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсним.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Суд звертає увагу на те, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, суд звертає увагу на правові висновки, наведені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21), а саме:

«Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Таким чином, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами».

Відповідна правова позиція Верховного Суду є сталою.

Так, наприклад, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, також зазначено, що:

«194. Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу.

195. Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

196. Виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору».

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19, провадження № 61-7310св24).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У кредитному договорі № 1011112015 від 19.01.2023 зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,5%.

Відповідно до Договору № 1012157948 від 27.06.2023, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,99%.

Однак жодних доказів того, що відповідач отримував від позивача додаткові послуги, за які було встановлено комісію позивачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави визнати відповідача боржником за цим платежем (комісія за обслуговування кредиту), а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією.

З урахуванням часткового задоволення позову (81%), на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 156,54 грн (2662,40 / 100 х 81), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 54844 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у сумі 2 156,54 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Андріївська, будинок № 4, код ЄДРПОУ 14282829,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя О. І. Якимець