Ухвала суду № 136880627, 08.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25304/26-к

пр. 1-кс-28141/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026100100000482 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначає, що слідчими Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 12026100100000482 від 27.02.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Київської міської прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено достатність підстав вважати, що обуло вчинено розслідуване кримінальні правопорушення, за таких обставин.

У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 20.02.2026, громадяни ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є військовослужбовцем ДЗНД СБ України, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на посаді старшого оперуповноваженого 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) УСР у м. Києві ДСР НП України, за обставин які на теперішній час встановлюються досудовим розслідуванням, отримали відомості про наявність у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , віртуальних активів у цифровому середовищі, які мають значну майнову цінність, а саме криптовалюту у формі стейбл коін токена Tether (USDT-TRC20) на блокчейні TRON, вартість якого забезпечена, зокрема, активами у доларах США та курс однієї одиниці дорівнює одному долару США.

У подальшому, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , переслідуючи мету незаконного збагачення, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на протиправне заволодіння віртуальними активами, які належать ОСОБА_9 , вирішили розробити злочинний план із розподілом обов`язків між собою для спільного висунення вимог ОСОБА_9 передати вказані віртуальні активи на створений заздалегідь криптовалютний гаманець під впливом погроз щодо обмеження її свободи та розголошення відомостей, які вона бажає зберегти в таємниці.

Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.02.2026 ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 встановили фактичне місце проживання ОСОБА_9 з метою здійснення психологічного тиску, погроз та висунення вимог передачі її віртуальних активів.

На виконання спільного злочинного плану ОСОБА_7 з метою отримання магнітного ключа доступу до парадної житлового будинку, де мешкає ОСОБА_9 , з 21.12.2025 по 22.12.2025 орендував апартаменти № 616 у апарт-готелі «Manhattan HighLine Apart», що розташований на 6-му поверсі корпусу № 2 ЖК «Manhattan city» за адресою: АДРЕСА_3, при цьому отримав від адміністратора магнітний ключ з ідентифікаційним номером « НОМЕР_1 ».

У подальшому, при невстановлених обставинах та невстановленому місці ОСОБА_7 виготовив дублікат магнітного ключа з ідентифікаційним номером « НОМЕР_1 » з метою безперешкодного доступу до приміщення вказаного житлового комплексу.

Окрім цього, ОСОБА_7 , з метою реалізації вищевказаного спільного злочинного умислу та можливості здійснення контролю над віртуальними активами ОСОБА_9 , не пізніше 20.02.2026 створив (згенерував) криптовалютні адреси (гаманці) для отримання стейблкоїна Tether (USDT), а саме у мережі Ethereum (ERC-20): « НОМЕР_2 » та у мережі TRON (TRC-20): «НОМЕР_4».

В подальшому, 20.02.2026 о 19 год 43 хв ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою, реалізуючи злочинний умисел, направлений на вимагання та заволодіння віртуальними активами ОСОБА_9 , на транспортному засобі «Mercedes-Benz C220 D» державний номерний знак НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_8 прибули до житлового комплексу «Manhattan city» за адресою: АДРЕСА_3, після чого використовуючи дублікат магнітного ключа доступу здійснили вхід через парадну зі сторони АДРЕСА_1 .

У подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , дотримуючись правил конспірації, піднялися ліфтом на 11 поверх корпусу № 2 житлового комплексу «Manhattan city», звідки сходовим маршем спустилися на 10 поверх та попрямували до квартири № 58 , де мешкала потерпіла ОСОБА_9 .

Діючи далі, згідно заздалегідь розробленого плану злочинних дій, реалізуючи свій злочинний корисливий мотив, направлений на незаконне заволодіння віртуальними активами ОСОБА_9 шляхом вимагання, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , перебуваючи біля квартири № 58 житлового комплексу «Manhattan city», близько 20 год 00 хв 20.02.2026, представившись працівниками Служби безпеки України, висунули вимогу потерпілій відчинити вхідні двері з метою нібито проведення із нею процесуальних дій у кримінальному провадженні за фактом державної зради.

Надалі, ОСОБА_9 , будучи введеною в оману, бажаючи з`ясувати зміст повідомленої інформації та обставини знаходження невідомих осіб за місцем її проживання, відчинила вхідні двері до квартири.

В цей час, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, проникли до вказаної квартири, представились працівниками правоохоронних органів та почали проводити імітування обшуку житла, протиправно отримавши доступ до мобільного терміналу та ноутбуку ОСОБА_9 , переконавшись за допомогою вказаних пристроїв про наявність у потерпілої віртуальних активів висунули протиправну вимогу про передачу їм 300 000 доларів США шляхом перерахування еквіваленту у вигляді криптовалютних токенів (Tether USDТ), при цьому почали застосувати до ОСОБА_9 психологічне насилля, що виразилось у висловлюванні погроз до останньої у обмежені її свободи, шляхом поміщення під варту, та притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення.

Через деякий час ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зменшили суму та висунули протиправну вимогу про передачу їм віртуальних активів, розмір яких еквівалентний 150 000 доларам США.

Знаходячись під тиском погроз у обмеженні прав та свобод в разі поміщення під варту та притягнення до кримінальної відповідальності, побоюючись за настання небезпечних наслідків ОСОБА_9 була вимушена погодитись на передачу вказаним особам своїх віртуальних активів, після чого 20 лютого 2026 року у період часу з 21 год 35 хв до 22 год 20 хв, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , із використанням мобільного застосунку, що дає доступ до належного їй криптовалютного гаманця, відскакувала наданий ОСОБА_7 qr код із посиланням на попередньо створені ним криптовалютні гаманці « НОМЕР_2 » та «НОМЕР_4», а також здійснила три транзакції по перерахуванню криптовалютних токенів USDT-TRC20 на загальну суму 92 800 одиниць, що еквівалентно 92800 доларам США та згідно курсу НБУ на момент вчинення кримінального правопорушення становить 4 015 147 гривень 76 копійок.

Після виконання усіх дій, які ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, спричинивши ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 4 015 147 гривень 76 копійок, о 22 год 37 хв 20.02.2026 залишили місце скоєння кримінального правопорушення та отриманими віртуальним активами розпорядились на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вимаганні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

06.05.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Сторона обвинувачення вказує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, прокурор зазначає, що ОСОБА_6 будучи працівником правоохоронного органу, та маючи відповідні зв`язки може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, змушувати свідків змінити свої покази відносно неї. Також, ОСОБА_6 , може незаконно впливати на свідків, яким відомо про злочинні дії останнього.

Крім цього, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, адже протиправна діяльність його пов`язана із його посадою та службою у правоохоронних органах. Також, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також, слід враховувати, що існує реальний ризик можливості втечі ОСОБА_6 та його переховування від органів досудового розслідування та суду, з урахуванням військового стану.

Таким чином, на думку сторони обвинувачення лише застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків та забезпечить дієвість вказаного кримінального провадження. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Посилаючись на вказані обставини сторона обвинувачення просить слідчого суддю застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням розміру застави не менше 1206 (одна тисяча двісті шість) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є еквівалентом сумі - 4 013 568 грн. (чотири мільйони тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) у випадку її внесення та покласти на підозрюваного наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні за першою вимогою; не відлучатися із постійного місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду залежно від стадії провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи; утриматись від спілкування зі з потерпілою ОСОБА_9 , зі свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у даному кримінальному провадженні, а також іншими особами визначеними слідчим чи прокурором; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронній засіб контролю.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, посилаючись на необгрунтованість підозри, яка не відповідає вимогам закону щодо чіткості, конкретності та повноти викладення фактичних обставин, та відсутність в провадженні визначених ст. 177 КПК України ризиків. Вважала, що доводи прокурора зводяться до припущень, а не до конкретних фактичних даних, які б свідчили про реальний намір чи підготовчі дії ОСОБА_6 до втечі або ухилення від правосуддя. Прокурором у клопотанні не наведено жодного належного доказу того, що ОСОБА_6 вчиняв або мав намір вчинити дії, спрямовані на переховування, змінював місце проживання з метою втечі. Просила врахувати міцність соціальних зв`язків підозрюваного, наяність постійного місця проживання, за яким він проживає з матір?ю, та те, що ризику втечі можна запобігти шляхом покладення на ОСОБА_6 обов`язку здати на зберігання компетентним органам свій закордонний паспорт.

Необґрунтованими і неприпустимими є твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_6 спробує вплинути на свідків у кримінальному провадженні, оскільки органом досудового слідства не надано жодних доказів про вчинення ОСОБА_6 спроб такого незаконного впливу. Саме по собі формальне посилання на те, що ОСОБА_6 «будучи працівником правоохоронних органів, та маючи відповідні зв`язки, може змушувати свідків змінювати свої покази», не є належним обґрунтуванням ризику, оскільки прокурор не навів жодного доказу реальних спроб контакту зі свідками, погроз, умовлянь, тиску, використання посередників чи будь-яких інших дій, спрямованих на незаконний вплив.

Разом з цим, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею в рамках розгляду клопотання можливо покладення відповідних обов`язків, в тому числі заборони спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню.

Твердження прокурора щодо можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, також є лише припущеннями та повністю необґрунтованими, оскільки докази вже зафіксовані у процесуальних документах, перебувають у розпорядженні слідства та об`єктивно знаходяться поза межами впливу ОСОБА_6 .

Враховуючи, що всі основні докази вже зафіксовані органом досудового розслідування, можливість впливу на них іншим чином об`єктивно відсутня.

Відтак, сторона захисту вважає, що відсутні обґрунтування щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, що свідчить про необґрунтованість такого клопотання та невиправданість застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому просила відмовити у задоволенні клопотання.

Крім цього, захисник в судовому засіданні звернула увагу, що не зрозуміло на підставі чого підозрюваного було затримано, оскільки у клопотанні зазначено ст. 208 КПК України, а в протоколі зазначено ст. 615 КПК України, що стало підставою для звернення 07 травня 2026 року до суду зі скаргою у порядку ст. 206 КПК України, яка станом на день розгляду клопотання не розглянута.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні долучила письмові заперечення, в яких послалась на зазначені вище доводи. Також стороною захисту було долучено копію скарги в порядку ст. 206 КПК України.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя надходить наступних висновків.

Слідчими Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 12026100100000482 від 27.02.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Київської міської прокуратури.

06.05.2026 об 10 год. 46 хв. за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні у кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України (фактичний час затримання 10 год. 46 хв. 06.05.2026) /том 2, а.м. 122-128/.

06.05.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України/том 2, а.м. 114-121/.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучено до матеріалів клопотання, а саме у: заявою ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 27.02.2026; /том 1, а.м. 25-26/, показаннями потерпілої ОСОБА_9 /том 1, а.м. 13-22/, протоколом огляду місця події від 27.02.2026/том 1, а.м. 48-63/, протоколам пред`явлення для впізнання /том 1, а.м. 81-88, 148-151/, протоколом огляду інформації з комплексної системи відеоспостереження (КСВ) м. Києва «Безпечне місто» та відеозаписів, що отримання на підставі постанов про зняття показань технічних засобі фото-та відео фіксації від 31.03.2026/том 1, а.м.135-194; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.03.2026/том 1, а.м. 198-203/; протоколом огляду мобільного телефону, який належав ОСОБА_14 від 20.03.2026/том 1, а.м. 204-216/; протоколом огляду мобільного телефону, що належить ОСОБА_9 /том , а.м. 217-228/;протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23.03.2026/том 1, а.м. 230-240/, протоколами зняття показань технічних приладів та технічних засобів /том 2, а.м. 8-25/; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 01.04.2026/том 2, а.м. 37-39/;протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 01.04.2026/том 2, а.м. 43-45/; висновками портретної експертизи від 17.04.2026/том 2, а.м. 60-75/; висновками портретної експертизи від 20.04.2026/том 2, а.м. 76-90/; висновками портретної експертизи від 23.04.2026/том 2, а.м. 91-110.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), "Лабіта проти Італії" (Labita v. Italy), "Мюррей проти Сполученого Королівства" (Murray v. the United Kingdom), "Ільгар Маммадов проти Азейбарджану" (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність "обґрунтованої підозри" передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважаю їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_6 на даній стадії кримінального провадження.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Окрім цього, слідчий суддя вважає доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування від слідства та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за яке передбачено покарання вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Така суворість та безальтернативність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Також, суд звертає увагу, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і , зокрема, суворістю передбаченого покарання.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, є доведеним.

Також, посилання прокурора на ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доцільними, оскільки при встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

Таким чином, доказове значення для суду мають тільки ті показання, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання (або ж отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України), а тому до допиту осіб в суді такий ризик є актуальним, а тому обґрунтованим.

Доводи прокурора щодо ризику знищення, переховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обгрунтовані, оскільки слідчі дії тривають та встановлюються усі обставини вчинення кримінального правопорушення, а тому ризик, передбачений п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України, є наявним.

Ризики протиправного впливу на свідків, знищення, спотворення речей і документів, що мають значення для досудового розслідування, актуальні також з огляду на те, що ОСОБА_6 був працівником правоохоронного органу, має відповідні зв`язки в правоохоронних органах, а також знання щодо методів ведення досудового розслідування, які може використати для перешкоджання слідству, тиску на свідків тощо.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

З врахуванням встановлення наявності обґрунтованої підозри та доведеності існування ризиків прокурором, слідчий суддя враховуючи вік та стан здоров`я ОСОБА_6 , та те, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного, а тому вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, на думку слідчого судді, доводи сторони захисту є непереконливими та передчасними, оскільки спростовуються матеріалами клопотання.

При цьому, на виконання ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає необхідним визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, сума грошових коштів, якою, згідно повідомлення про підозру, протиправно заволоділи потерпілі, тяжкість правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , вік та стан його здоров`я, соціальні зв`язки, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 760 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 2 529 280 (два мільйони п`ятсот двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят) грн., здатна гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдовує мету застосування запобіжного заходу та на думку суду відповідає принципам розумності і співмірності.

У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, з метою належного контролю за процесуальною поведінкою підозрюваного вважаю необхідним у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду залежно від стадії провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

- утриматись від спілкування з потерпілою ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також іншими особами, згідно переліку наданого слідчим, прокурором;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронній засіб контролю.

Щодо доводів сторони захисту щодо незаконності затримання ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Пунктом 6 ч.1 ст.615 КПК України передбачено, що у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.

На підставі ст.208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Згідно ч.1 ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

В силу положень ч.2 ст.206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення свободи особи.

Тобто, законодавець визначає, що постановлення слідчим суддею ухвали щодо негайної доставки до нього особи, яка позбавлена свободи, для з`ясування підстав його затримання здійснюється лише в тому разі, якщо отримані слідчим суддею відомості створять у нього обґрунтовану підозру про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності визначених законом правових підстав для такого позбавлення свободи.

Так, ч. 5 ст. 209 КПК передбачає, зокрема те, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 КПК, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

Водночас положення КПК містять вимоги не лише щодо порядку затримання певної особи, а й щодо його оформлення.

Частина 5 ст. 208 КПК вказує на саму обов`язковість складення протоколу затримання із зазначенням у ньому години і хвилини затримання, що означає, що КПК допускає випадки, коли фактичне затримання особи і складення протоколу про це можуть не співпадати у часі з урахуванням певних умов (наприклад, віддаленість місця затримання особи від адміністративної будівлі уповноваженого органу, введення правового режиму воєнного стану, тощо).

Відтак, зазначене вказує, що оформлення протоколу про затримання особи не є обов`язковим в момент затримання в цю ж хвилину та годину фактичного затримання особи.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що 06 травня 2026 року ОСОБА_6 о 10:46 год. було затримано, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, що підтверджується протоколом затримання особи/том 2, а.м. 122-128/.

У протоколі затримання особи від 06 травня 2026 року місяться всі необхідні відомості щодо його оформлення, фактичний час та місце затримання особи, час складання протоколу, підстави затримання особи підозрюваного, кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_6 підозрюється, анкетні дані особи. Крім цього, наявні підписи уповноважпених осіб, підозрюваної особи та його захисника.

З наведеного вище слідує, що органом досудового розслідування не були порушені норми статей КПК України, які регулюють порядок затримання особи та його оформлення.

Також, слідчий суддя вважає, що доводи сторони захисту є необгрунтовними щодо незаконності затримання ОСОБА_6 на підставі ст. 615 КПК України, оскільки в силу встановлених обставин кримінального провадження та наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які були встановлені під час розгляду вказаного клопотання, вбачається, що у сторони обвинувачення на момент затримання ОСОБА_6 були наявні обгрунтовані підстави вважати, що можлива втеча особи, підозрюваної у вчиненні злочину, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту, що посилання у протоколі на статтю свідчить про безпідставність та необгрунтованість затримання підозрюваної особи, в силу зазначених вище підстав.

Крім цього, сторона обвинувачення після затримання підозрюваного в цей же день повідомила останнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вказане свідчить про дотримання стороною обвинувачення вимог ст. 211 КПК України.

Також, у протоколі відображено роз`ясненння прав та обов`язків у відповідності до ст. 42 КПК України, а посилання сторони захисту на те, що підозрюваному не було їх роз`яснено в момент затримання, є непереконливими, оскільки з протоколу затримання особи вбачається, що при затриманні особи брала участь його захисник, що вказує на те, що на момент затримання стороною обвинувачення було дотримано права підозрюваного.

Крім цього, підозрюваним проставлено підпис на протоколі про роз`яснення прав підозрюваного, а тому посилання сторони захисту на їх роз`яснення лише під час підписання протоколу не є такими, які вказують на безпідставність затримання особи або ж на те, що її права були порушені, оскільки фактично органом досудового розслідування було дотримано всіх вимог законодавства.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що протокол затримання особи складений відповідно до вимог КПК України, містить посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді, відповідно до положень п.6 ч.1 ст.615 КПК України.

Будь-яких порушень прав та свобод людини при складенні такого протоколу та під час затримання підозрюваного на час розгляду скарги слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, оскільки стороною захисту не було наведено переконливих та достатніх доказів на обґрунтування незаконності затримання підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні скарги захисника в порядку ст. 206 КПК Українии слід відмовити.

Всі інші доводи слідчий суддя не приймає, оскільки вони зводяться до суб`єктивного трактування законодавства та обставин, непогодження з затриманням особи та повідомленою підозрою та не впливають на вирішення питання щодо необхідності застостосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 , у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 180, 182, 183, 184, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обраховувати з 06.05.2026 та до 04.07.2026.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України, - у розмірі 760 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 2 529 280 (два мільйони п`ятсот двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.

р/р UA128201720355259002001012089.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 у разі його звільнення з-під варти внаслідок внесення застави обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду залежно від стадії провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

- утриматись від спілкування з потерпілою ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також іншими особами, згідно переліку наданого слідчим, прокурором;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронній засіб контролю.

Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків визначити до 06.07.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1