Рішення № 136877717, 27.05.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1869/26

Провадження № 2/750/1725/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді Маринченко О.А.,

секретар судового засідання Шилова Ж.О.,

за участю представника відповідача Константінової Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

14 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договором № 2196714 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 29 березня 2025 року в сумі 33950 грн.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 29 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2196714 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 7000 грн. шляхом переказу на її платіжну картку строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування ним у порядку та строки, визначені договором. Вказаний договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. На даний час право вимоги до відповідача за договором № 2196714 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 29 березня 2025 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

У судове засідання представник позивача не з`явився, разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні вказала, що відповідач позов не визнає в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на те, що матеріалами справи не підтверджується, що позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним договором; розрахунок заборгованості за процентами зроблений невірно. Також, відповідачу нараховано неустойку, яка відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не підлягає стягненню з відповідача.

Заслухавши доводи представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

29 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2196714 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до якого на умовах, встановлених договором, товариство надало споживачу кредит у гривні, а споживач зобов?язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки, передбачені договором (а.с. 10-16).

Сума кредиту складає 7000 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність сплати процентів кожні 30 днів (пункти 1.3., 1.4. договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 (пункт 2.1. договору).

Згідно з інформацією ТОВ «Пайтек Україна» останнє на підставі договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», здійснило переказ коштів 29 березня 2025 року на суму 7000 грн. на картку № НОМЕР_2 (а.с. 34).

Відповідно до пунктів 1.5., 1.5.1., 1.5.2. договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1% у день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% у день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник Програми лояльності товариства, в дату першого платежу або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного в Графіку платежів.

Згідно із пунктом 1.7. договору денна процента ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1% у день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0,96% у день.

Відповідно до пункту 5.1. договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно із графіком платежів, крім випадку, визначеного пунктом 5.3. договору.

30 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу № 01.02-39/25, за яким клієнт відступив факторові права вимоги, а фактор набув права вимоги від клієнта та сплатив клієнту за відступлення вимог фінансування в сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та в строки, встановлені цим договором (а.с. 35-41).

Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 81534396 грн. 86 коп. згідно з Реєстром боржників, який складається сторонами у формі електронного документа (пункт 2.2. договору).

Копією платіжної інструкції № 10195 від 02 жовтня 2025 року підтверджується сплата позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» фінансування (ціну договору), яка визначена умовами договору факторингу (а.с. 47).

З копії Реєстру боржників від 30 вересня 2025 року № 01.02-39/25 слідує, що позивач набув права грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором № 2196714 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 29 березня 2025 року в сумі 33950 грн. (а.с. 48-49, 50).

За пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторонни домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» надало відповідачу кредит, однак відповідач свої зобов`язання щодо його повернення належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 33950 грн., до якої входить: 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12950 грн. заборгованість за процентами; 14000 грн. штрафні санкції (а.с. 31-33).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 7000 грн. підтверджується інформацією ТОВ «Пайтек Україна» № 20250930-7502 від 30 вересня 2025 року (а.с. 34).

Доказів, які б спростовували вказані обставини та факт отримання грошових коштів, відповідач суду не надала.

За вказаних обставин, враховуючи те, що відповідач в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, не повернула отримані грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними як первісному кредитору, так і позивачу, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000 грн. та процентами в сумі 11910 грн. 50 коп. (15 днів *0,7 грн. = 10 грн. 50 коп.; 170 днів *70 грн. = 11900 грн.) підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до відповідача за вказаним договором не заслуговують на увагу і спростовуються наявними в матеріалах справи та описаними вище доказами.

Щодо стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6.4. договору у випадку невиконання/неналежного виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 1050 грн. на 3 день такого невиконання та/або неналежного виконання та в розмірі 210 грн., починаючи з 4 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, враховуючи, що відповідачу нараховано штраф за невиконання зобов`язання за договором у сумі 14000 грн. у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для його стягнення з відповідача, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Іллінська, 8, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 37616221) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором № 2196714 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 29 березня 2025 року в сумі 18910 грн. 50 коп. (вісімнадцять тисяч дев`ятсот десять грн. 50 коп.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 1482 грн. 73 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.05.2026.

Суддя