Ухвала суду № 136875329, 27.05.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/4762/26

2/465/4295/26

Ухвала

про залишення позовної заяви без руху

"27" травня 2026 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З.М., вивчивши матеріали позовної заяви адвоката Медведя Василя Осиповича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства "Кредобанк" про стягнення відсотків та штрафних санкцій за договорами банківського вкладу, -

встановив:

Адвокат Медвідь Василь Осипович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Кредобанк" про стягнення відсотків та штрафних санкцій за договорами банківського вкладу.

Дослідивши позовну заяву з додатками, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК Украни, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті 174 ЦПК України визначено, що заявами по суті є, зокрема, позовна заява.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за вкладами згідно договорів банківського вкладу, штрафні санкції по сплаті 3% річних за вкладами згідно договорів банківського вкладу, індекс інфляції, пеню за вкладами згідно договорів банківського вкладу, та завдану моральну шкоду.

У ході вивчення питань щодо відповідності змісту позовної заяви вимогам процесуального закону та інших питань, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам закону, у зв"язку з чим, приходжу до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху за наступних підстав.

У ч.1 ст.175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Частиною третьою статті 175 ЦПК України передбачено ряд вимог, яким має відповідати позовна заява.

Згідно п.3) ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, а в п.10, у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що представником позивача не дотримано вимог ч.3 ст.175 ЦПК України, а саме у позовній заяві не зазначено ціну позову (загальну суму всіх вимог).

З прохальної частини вбачається, що грошові вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за вкладами згідно договорів банківського вкладу, штрафних санкцій по сплаті 3% річних за вкладами згідно договорів банківського вкладу, пені за вкладами згідно договорів банків, зазначені в доларах США та Євро.

Зважаючи на те, що представником позивача заявлено позовну вимогу майнового характеру в іноземній валюті, відтак йому необхідно вказати загальну ціну позову в національній валюті відповідно до офіційного курсу долара США та Євро до української гривні на день подання позову з долученням відповідних підтверджуючих документів, з урахуванням вимоги про стягнення моральної шкоди.

Статтею 177 ЦПК України визначено перелік документів, які додаються до позовної заяви.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В позовній заяві представник позивача зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі ст.22 ЗУ "Про захист прав споживачів", згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п.22 ч.1 ЗУ "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За змістом ст. 21 цього закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

П.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" визначено, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

У даному випадку спір не має на меті захист його прав як споживача послуг у відносинах з банком у розумінні статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів", адже позивач у судовому порядку має на меті захистити своє право на відшкодування відсотків за користування грошовими коштами в порядку ст. 625 ЦК України за рахунок коштів відповідача, що регулюється ЦК України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Позивач просить стягнути грошові кошти з урахуванням вимог ч.2 ст.625 ЦК України, покликаючись на рішення Франківського районного суду м. Львова від 28.10.2024 у цивільній справі №465/3897/22, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25.06.2025 та постановою Верховного суду від 14.04.2026.

З постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 30.07.2025 у виконавчому провадженні №78721770 вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №465/3897/22 закінчено у зв"язку з фактичним виконання боржником рішення в повному обсязі.

Відтак, оскільки договірні відносини позивача та відповідача за договором банківського вкладу припинилися, на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Ч.1 ст.3 цього Закону визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно вимог ч.1 ст.4 цього ж закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року встановлений у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп.

Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 6 цього закону визначено, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Відповідно до ч. 2 п. 11 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 17.10.2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої ст. 6 Закону «Про судовий збір». У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 917/1369/17, від 16.03.2020 у справі № 910/16651/19, від 12.09.2018 у справі № 922/3655/16: «майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».

Верховний суд у Постанові від 28.11.2018 року по справі № 761/11472/15ц зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою і судовий збір підлягає сплаті, як за вимогою майнового характеру.

Отже, враховуючи вище викладене, зважаючи на наявність двох вимог майнового характеру (стягнення грошових коштів в порядку ст.625 ЦК України та стягнення моральної шкоди), представнику позивача необхідно зазначити ціну позову в національній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти - долара США та Євро, встановленого Національним банком України, саме на день сплати судового збору, сплатити судовий збір за подання позовної заяви, яка містить дві вимоги майнового характеру, в розмірі, визначеному ЗУ "Про судовий збір", та подати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

При цьому суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя, оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні (справа «Креуз проти Польщі» (KREUZ v. POLAND) від 19 червня 2001 року).

Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки поданої позовної заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являють собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Залишення позовної заяви без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу та його представнику строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали, а також зобов`язати позивача надати суду документи про усунення недоліків відповідно до кількості учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України,-

постановив:

Матеріали позовної заяви адвоката Медведя Василя Осиповича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства "Кредобанк" про стягнення відсотків та штрафних санкцій за договорами банківського вкладу - залишити без руху.

Надати позивачу та його представнику строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Коліщук З. М.