Ухвала суду № 136874601, 27.05.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4415/26

Провадження №: 1-кс/336/402/2026

УХВАЛА

Іменем України

27 травня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області по кримінальному провадженню № 120260820800000472 від 01.04.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, із неповною середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, інвалідності не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням в якому просив застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила злочини передбачені ст. ст. 309, 317 КК України, судимість за який не знята і не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став та вчинив злочин при наступних обставинах:

Так, при невідомих обставинах ОСОБА_6 , маючи умисел на придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон, з метою збуту, придбав таблетки білого кольору, які згідно з висновком судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-26/9012-НЗПРАП від 07.05.2026 являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено метадон, який став незаконно зберігати з метою збуту при собі.

05.05.2026 приблизно о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон, перебуваючи біля магазину «АТБ» за адресою м. Запоріжжя пр. Моторобудівників 62, зустрівся із ОСОБА_7 , якій було доручено проведення оперативної закупки наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадону, за грошову винагороду від ОСОБА_7 , у розмірі 1000 гривень, збув шляхом передачі останній із рук в руки три блістери, у яких перебувало по 10 таблеток білого кольору (загальна кількість 30 таблеток), які, згідно з висновком експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/108-26/9012-НЗПРАП від 07.05.2026 являються наркотичним засобом, обіг якого обмежено метадон, маса якого складає 0,669 г в перерахунку на основу, котру у подальшому ОСОБА_7 видала співробітникам поліції.

Своїми умисними діями, котрі виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту та збуті наркотичного засобу, особою яка раніше вчинила злочини передбачені ст. ст. 309, 317 КК України, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім того, ОСОБА_6 підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту та збуті наркотичного засобу, вчиненого повторно, особою яка раніше вчинила злочин передбачений ст. 317 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила злочини передбачені ст. 309, 317 КК України, судимість за який не знята і не погашена в установленому законом порядку, діючи повторно, на шлях виправлення не став та вчинив злочин при наступних обставинах:

Так, встановлено, що при невідомих обставинах ОСОБА_6 , маючи умисел на придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон, з метою збуту, діючи повторно, придбав таблетки білого кольору, які згідно з висновком судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-26/10186-НЗПРАП від 26.05.2026 являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено метадон, який став незаконно зберігати з метою збуту при собі.

25.05.2026 приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон, діючи повторно, перебуваючи біля магазину «АТБ» за адресою м. Запоріжжя пр. Моторобудівників 62, зустрівся із ОСОБА_7 , якій було доручено проведення оперативної закупки наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадону, за грошову винагороду від ОСОБА_7 , у розмірі 600 гривень, збув шляхом передачі останній із рук в руки два блістери, у яких перебувало по 10 таблеток білого кольору (загальна кількість 20 таблеток), які, згідно з висновком експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/108-26/10186-НЗПРАП від 26.05.2026 являються наркотичним засобом, обіг якого обмежено метадон, маса якого складає 0,446 г в перерахунку на основу, котру у подальшому ОСОБА_7 видала співробітникам поліції.

Своїми умисними діями, котрі виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту та збуті наркотичного засобу, вчиненого повторно, особою яка раніше вчинила злочини передбачені ст. ст. 309, 317 КК України, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення (злочин) передбачене ч.2 ст. 307 КК України.

Старший слідчий СВ ВП №3 ЗРУП ГУНП Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 208 КПК України, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України здійснив затримання особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий 02.06.2025 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя по ст. ст. 309 ч.1, 317 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки.

На теперішній час у скоєнні кримінального провадження обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

«26» травня 2026 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу з метою збуту та збут наркотичного засобу, вчиненого повторно, особою яка раніше вчинила злочин передбачений ст. 317 КК України, котре підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом видачі грошових коштів від 05.05.2026 та 25.05.2026; протоколом огляду від 05.05.2026 та 25.05.2026 в ході яких ОСОБА_7 було видано таблетки білого кольору; постановами про визнання речових доказів від 05.05.2026 та 25.05.2026; висновками судово-хімічних експертиз від 07.05.2026 та 26.05.2026; протоколами допитів свідків від 05.05.2026 та 25.05.2026; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 25.05.2026.

Крім того, враховуючи вимоги п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може:

-вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, єдиний встановлений досудовим розслідуванням шлях отримання доходу є збут наркотичних засобів, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування відомостями. Окрім того, підозрюваний раніше засуджений за вчинення злочину передбаченого ст. 317 КК України судимість за який не знято і не погашено у встановленому законом порядку, що підтверджує схильність підозрюваного до продовження злочинної діяльності, навіть перебуваючи на свободі та відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком. Зазначений ризик також підтверджується тим, що ОСОБА_6 раніше засуджений за вчинення корисливих злочинів і, хоча, судимість за них погашена, проте, вказана обставина підтверджує схильність підозрюваного до протиправної поведінки;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у зв`язку із тим, що на теперішній час досудовим розслідуванням не встановлено шляхи придбання та збуту наркотичних речовин, на сьогоднішній день зазначена категорія злочинів вчиняється за допомогою мережі інтернет, а підозрюваному достеменно відомо його акаунти у месенджерах, хмарних сервісах, поштових скриньках тощо, вхід до яких здійснюється з різних засобів зв`язку, що може бути використано підозрюваною для знищення наявних у нього відомостей щодо спілкування між учасниками вірогідного скоєння кримінального правопорушення, тобто, знищення важливих для кримінального провадження доказів. Водночас, не всі втрачені у такому разі дані можуть бути відновлені шляхом застосування спеціального програмного забезпечення. Зазначений ризик підтверджується відмовою затриманого під час проведення обшуку надавати пароль від свого мобільного пристрою, що, у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу може призвести до входу до акаунтів із сторонніх пристроїв та знищити або спотворити інформацію яка зберігається у хмарних сервісах та базах акаунтів.;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку із тим, що обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки підозрюваної до вчинення злочину, що підтверджує схильність та здатність останнього приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, а відтак дає підстави вважати, що вона може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також на теперішній час досудовим розслідуванням не встановлено шляхи придбання підозрюваним наркотичних речовин, у зв`язку із чим буде існувати можливість виготовлення наркотичних засобів або координації своїх подальших дій з постачальником, з метою уникнення останнім кримінальної відповідальності та перешкоджанню встановлення органом досудового розслідування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення;

-переховуватись від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи неминучість покарання, передбаченого санкцією вказаної статті, буде переховуватися від правоохоронних органів, що може призвести до переховування його від правоохоронних органі, прокуратури та суду. Зазначений ризик підтверджується тим, що підозрюваний не має стійких соціальних зв`язків, що може сприяти залишенню вказаного місця мешкання та переховування від органів досудового розслідування та суду, окрім того, підозрюваний вже має судимість та відбуває покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком;

-незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки коло осіб, яким ОСОБА_6 збуває наркотичний засіб є обмеженим та підозрюваний не має складнощів у встановлені особи, якій було доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичного засобу метадон.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підлягають оцінці в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені ст. 178 КПК України, а саме:

- п.1 ч.1 ст.178 КПК України в ході досудового розслідування зібрано вагомі докази щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення;

- п.2 ч.1 ст.178 КПК України ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років;

- п.3 ч.1 ст.178 КПК України підозрюваний ОСОБА_6 не є неповнолітнім чи особою похилого віку, стан його здоров`я дозволяє перебувати в умовах слідчого ізолятору;

- п.4 ч.1 ст.178 КПК України підозрюваний ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв`язків, у тому числі відсутність у підозрюваного родини й утриманців;

- п.5 ч.1 ст.178 КПК України у підозрюваного ОСОБА_6 відсутнє постійне джерело доходів та місце роботи;

- п.7 ч.1 ст.178 КПК України у зв`язку із відсутністю постійного джерела доходів та місця роботи, майновий стан підозрюваного є незадовільним;

- п.8 ч.1 ст.178 КПК України підозрюваний ОСОБА_6 раніше засуджений за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ст. ст. 309 ч.1, 317 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, судимість за який не знята і не погашена в установленому законом порядку;

- п.12 ч.1 ст.178 КПК України у зв`язку із повторністю кримінального правопорушення та факту того, що не було встановлено джерело надходження та зберігання підозрюваним наркотичних засобів, існує ризик продовження чи повторення ним протиправної поведінки.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину є ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та зазначений запобіжний захід не забезпечить належну поведінку підозрюваного, також зазначені запобіжні заходи не можуть виключити ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення шляхом доступу до мережі інтернет, що виключає можливість застосування вказаного запобіжного заходу та забезпечення належної поведінки підозрюваного та виконання ним обов`язків, покладених на нього у разі його застосування;

- особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні;

- застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави є неможливим у зв`язку із відсутністю у нього постійного джерела доходу, а також, у разі її внесення, неможливості запобігти ризикам зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виходячи з сукупного аналізу правових позицій ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Крім того, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, а тому Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

З урахуванням вивчення особи підозрюваної, а також її репутації, аналізуючи факти скоєних нею кримінальних правопорушень встановлено, що підозрювана постійного, офіційного джерела прибутку не має, неодноразово вчиняла кримінальні правопорушення, що дає достатні підстави вважати, що знаходячись на свободі, обвинувачена вчинить інші кримінальні правопорушення (злочини), що також є одним з ризиків невиконання покладених на підозрювану процесуальних обов`язків.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили його задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення клопотання, просили суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту. Крім того, захисник надав письмові заперечення на клопотання прокурора, які повністю підтримав у суді.

Прокурор та слідчий заперечували проти запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши слідчого та прокурора, пояснення підозрюваного та захисника, дослідивши надані матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 01.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України (кримінальне провадження № 120260820800000472).

Клопотання слідчого, погодженого прокурором, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

26.05.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчий суддя виходить з наступного.

У відповідності з вимогами ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Згідно вимогам ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовуються до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо останнього є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом видачі грошових коштів від 05.05.2026 та 25.05.2026; протоколом огляду від 05.05.2026 та 25.05.2026 в ході яких ОСОБА_7 було видано таблетки білого кольору; постановами про визнання речових доказів від 05.05.2026 та 25.05.2026; висновками судово-хімічних експертиз від 07.05.2026 та 26.05.2026; протоколами допитів свідків від 05.05.2026 та 25.05.2026; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 25.05.2026 та іншими доказами, які долучені до матеріалів клопотання.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчим матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за викладених у клопотанні обставин.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_6 підозра станом на час розгляду клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Виходячи із приписів ст.184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

При цьому, ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Таким чином, підозра особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати слідчий суддя при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, вважаючи, що існують ризики, передбачені п.п.1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, судом встановлено, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, ОСОБА_6 раніше засуджений за вчинення злочину передбаченого ст. 317 КК України, судимість за який не знято і не погашено у встановленому законом порядку, знову підозрюється у скоєнні злочину пов`язаного з незаконним обігом наркотичних речовин.

ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу не має.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду.

Таким чином, стороною обвинувачення встановлено обґрунтовану наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 3 ст.177 КПК України.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_6 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Також з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу.

Тяжкість покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду, спростовує можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, зокрема і домашнього арешту, про який клопоче сторона захисту.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, клопотання підозрюваного та захисника щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, а також даних про особу обвинуваченого та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 66 560 гривень 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_6 обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Контроль за виконанням підозрюваним обов`язків, в разі внесення застави, покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.

Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави підлягає частковому задоволенню.

На час розгляду клопотання суду не надано доказів про неможливість перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області по кримінальному провадженню № № 120260820800000472 від 01.04.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, задовольнити.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, з моменту затримання, а саме, з 25.05.2026 з 16 год. 07 хв. до 23.07.2026 року включно до 16 год. 07 хв.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з фактичного обмеження свободи пересування, тобто, з 25 травня 2026 року з 16 години 07 хвилин.

Визначити строк дії ухвали - до 16 години 07 хвилини 23 липня 2026 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України.

Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560? гривень (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі протягом строку її дії.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває дане кримінальне провадження, та до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Запоріжжя, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту її внесення.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 цього Кодексу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 27.05.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1