Рішення № 136873620, 26.05.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7687/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.

за участі секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог.

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява представника Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» Донцової Євгенії Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами № 2002111848101 від 26.10.2022 та № 1013266269 від 28.10.2023 у загальному розмірі 49 304 грн. 74 коп., а також витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між позивачем та відповідачем укладено кредитні договори № 2002111848101 від 26.10.2022 та № 1013266269 від 28.10.2023 у загальному розмірі 49 304 грн. 74 коп., відповідно до умов яких позивач надав відповідачу кредитні кошти у визначених договорами розмірах, а відповідач зобов`язався своєчасно повернути отримані кошти, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі у порядку і строки, встановлені договорами. Факт укладення кредитних договорів та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується поданими позивачем письмовими доказами. Водночас відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 02.02.2026 за обома кредитними договорами становить 49 304 грн. 74 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, долученими до матеріалів справи. Позивачем на адресу відповідача направлялися письмові вимоги про погашення заборгованості, однак у добровільному порядку відповідач заборгованість не погасив, доказів протилежного суду не надав. Посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору по поверненню коштів та статті 509, 526, 1054 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Відповідач у своїй заяві визнав отримання ним кредитних коштів у АТ «ПУМБ», просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 52-53)

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з позовом подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про часткове визнання позову та розгляд справи за його відсутності, просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

26 жовтня 2022 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2002111848101, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 20 000 грн. Підписанням вказаної заяви відповідач підтвердив, що ознайомлений та погоджується з умовами публічної пропозиції банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщена на офіційному вебсайті банку, а також взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати умови кредитування, зокрема своєчасно повертати кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом та інші передбачені договором платежі.

Крім того, 28 жовтня 2023 року між тими ж сторонами укладено кредитний договір № 1013266269.

Відповідно до умов укладених кредитних договорів позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредитної заборгованості шляхом внесення щомісячних платежів у строки та в розмірах, визначених умовами договорів та графіками платежів, що включають суму основного боргу, проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором, зокрема комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Суд встановив, що позивач свої зобов`язання за кредитними договорами виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти у передбачених договорами розмірах, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 30). Водночас відповідач належним чином умови договорів не виконував, своєчасно та в повному обсязі платежі на погашення кредитної заборгованості не здійснювв, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем та долученим до матеріалів справи, станом на 02 лютого 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 2002111848101 від 26.10.2022 становить 35 033 грн. 36 коп., з яких: 24 781 грн. 67 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту, 10 251 грн. 69 коп. - заборгованість за процентами.

Разом з тим за кредитним договором № 1013266269 від 28.10.2023 заборгованість відповідача становить 14 271 грн. 38 коп., з яких: 7 095 грн. 06 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту, 0,33 коп. - заборгованість за процентами, заборгованість за комісією 7 175 грн. 99 коп.

Отож, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаними кредитними договорами станом на 02 лютого 2026 року становить 49 304 грн. 74 коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, які судом досліджено та оцінено як належні і допустимі докази. (а.с. 31-38)

Матеріалами справи також підтверджується, що позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами про погашення наявної заборгованості, однак відповідач у добровільному порядку зобов`язання не виконав, заборгованість не погасив, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом про захист свого порушеного права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами з приводу отримання відповідачем кредиту в АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджується з матеріалами справи, відповідачем було укладено кредитні договори № 2002111848101 від 26.10.2022 та № 1013266269 від 28.10.2023, за умовами яких відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на його банківський картковий рахунок.

При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за кредитними договорами у сумі 49 304 грн. 74 коп, однак суд не погоджується із таким розрахунком у повному обсязі з огляду на наведені нижче мотиви.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість у повній мірі не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту за договорами відповідно в сумі 7 095 грн. 06 коп. та 24 781 грн. 67 коп.

Також суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 0,33 коп. та 10 251 грн. 69 коп., оскільки їх нарахування здійснено відповідно до умов укладеного між сторонами договору, в межах погодженого строку кредитування та за процентною ставкою, з якою відповідач був ознайомлений і погодився під час укладення договору.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії в розмірі 7 175 грн. 99 коп. суд зазначає наступне.

Так, згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Положення кредитних договорів від 26.10.2022 та від 28.10.2023 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за кредитним договором № 1013266269 від 28.10.2023 з відповідача підлягає стягненню 7 095 грн. 39 коп., яка складається з основної суми боргу 7 095 грн. 06 коп. та нарахованих процентів у розмірі 0,33 коп.; за кредитним договором № 1013266269 від 28.10.2023 підлягає стягненню 35 033 грн. 36 коп., яка складається з основної суми боргу 24 781 грн. 67 коп. та нарахованих процентів у розмірі 10 251 грн. 69 коп.

Загальна сума заборгованості складає 42 128 грн. 75 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 274 грн. 89 коп. судового збору (42 128,75*2662,40/49304,74).

Враховуючи доводи відповідача, а також з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності виконання судового рішення, суд вважає за можливе застосувати положення статті 267 Цивільного процесуального кодексу України та розстрочити виконання рішення суду строком на дванадцять місяців, встановивши щомісячне внесення рівних платежів у рахунок погашення заборгованості.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитними договорами № 2002111848101 від 26.10.2022 та № 1013266269 від 28.10.2023 у розмірі 42 128 (сорок дві тисячі сто двадцять вісім) гривень 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 89 копійок.

Розстрочити виконання рішення суду щомісячними платежами в рівних частинах строком на дванадцять місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене та підписане 26 травня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА