Рішення № 13686920, 02.02.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" лютого 2011 р. Справа № 15/156-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Cудді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Бородіна Д.В. - представника за дорученням від 21.09.2005р.,

від відповідача: ОСОБА_2 - підприємця (паспорт серія НОМЕР_2 виданий

Бердичівським МРВ УВСВ України в Житомирській області 19.02.1999р.),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичів" (м. Бердичів)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м. Бердичів)

про розірвання договору на розміщення торгового місця НОМЕР_3 від 22.09.2009р., стягнення 11 025, 00 грн.

В судовому засіданні 31.01.2011р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 02.02.2011р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичів" звернулось до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про розірвання договору на розміщення торгового місця НОМЕР_3 від 22.09.2009р. та стягнення 11025,00грн., із яких 10800,00грн. простроченої плати за використання торгового місця, 225,00грн. простроченої плати за нагляд за торговим павільйоном. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Бердичів" посилається на те, що відповідач з лютого 2010р. не сплачує плату за розміщення торгового місця та плату за нагляд за торговим павільйоном, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору на розміщення торгового місця НОМЕР_3 та підставою для його розірвання.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2010р. позовну заяву ТОВ "Бердичів" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №15/156-Д. Розгляд справи призначено на 22.12.2010р.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2010р. розгляд справи відкладено на 13.01.2011р., у звязку із необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 13.01.2011р. відповідач не зявився, надіслав телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи у звязку із хворобою ОСОБА_2

Ухвалою від 13.01.2011р. розгляд справи було відкладено на 31.01.2011р.

В засіданні суду 31.01.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, письмових поясненнях від 13.01.2011р. (а.с. 69-72) та письмових поясненнях від 31.01.2011р. (а.с. 85-87).

Відповідач в судовому засіданні 31.01.2011р. проти позову заперечила, просила відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. У поясненнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що у 2008 році СПД ОСОБА_2 на території ринку "Червона гора" був придбаний торгівельний павільйон. Оскільки попередні власники павільйону були зареєстровані у БТІ, крім ОСОБА_3, у якої було придбано павільйон, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання незаконною відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно. Відповідач вказує, що в подальшому із дирекцією ринку був укладений договір оренди №10-09, переглянувши який ОСОБА_2 прийшла до висновку, що він складений невірно, оскільки в оренді перебуває не майно, а земельна ділянка. Стверджує, що дирекція ринку відмовилась переглянути умови договору і примушувала забрати документи із суду. ОСОБА_2 зазначає, що дирекція ринку перешкоджала їй працювати, заварювала двері магазину. СПД ОСОБА_2 вказує на те, що 22.09.2009р. між сторонами був укладений новий договір НОМЕР_3 на виконання якого нею було сплачено орендну плату за жовтень, листопад, грудень 2009р. та січень 2010р. в розмірі 1225,00грн. за місяць, а з лютого по травень 2010 року позивач відмовився брати орендну плату та запропонував забрати орендну плату за січень 2010 року. Зауважує, що ТОВ "Бердичів" 02.06.2010р. поштовим переказом на домашню адресу повернуло кошти за оренду у січні 2010р., які ОСОБА_2 згідно із заявою, були повернуті відправнику. Відповідач стверджує, що на даний час вона зупинила свою підприємницьку діяльність, у звязку з тим, що в магазині відключено електроенергію, розібрано дах та цеглу, якими був обкладений магазин.

В судовому засіданні 31.01.2011р. оголошувалась перерва до 02.02.2011р.

Після перерви СПД ОСОБА_2 в судовому засіданні 02.02.2011р. подала заяву про продовження строку розгляду спору та заяву з клопотанням про витребування у Бердичівській міській раді, відділі містобудування та архітектури інформації про надання торгівельному павільйону адреси по АДРЕСА_1; у Бердичівському МВВС матеріалів про порушення кримінальної справи від 29.07.2010р. за заявою ОСОБА_2 та ТОВ "Бердичів". Крім того, ОСОБА_2 просить в порядку ст. 39 ГПК України провести огляд павільйону на предмет його знаходження на території ринку "Червона гора".

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотань відповідача за їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд відхиляє клопотання відповідача, оскільки відповідачем не наведено переконливих доводів щодо того, яким чином докази, які просить витребувати відповідач можуть вплинути на прийняття рішення у даній справі.

Зокрема, інформація про надання торгівельному павільйону адреси по АДРЕСА_1, що її просить витребувати у відділі містобудування та архітектури Бердичівської міської ради відповідач, як і матеріали про порушення кримінальної справи Бердичівського МВВС від 29.07.2010р. за заявами ОСОБА_2 та ТОВ "Бердичів", не стосуються предмету спору у даній справі, зважаючи на той факт, що предметом даного спору є розірвання договору на розміщення торгового місця НОМЕР_3 від 22.09.2009р. та стягнення заборгованості за користування торговим місцем. Спору щодо розміщення торгового місця між сторонами не існує.

З тих же підстав не підлягає задоволенню і клопотання про проведення огляду павільйону на предмет його знаходження на території ринку "Червона гора".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичів" (позивач у справі) є власником земельної ділянки площею 3485кв.м., розташованої в м.Бердичеві, Житомирської області по вул.Котовського, 58-А, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №861897 від 28.07.2006р. (а.с. 11).

З рішення Бердичівської міської ради №727 від 31.12.97 р. вбачається, що на вказаній земельній ділянці по вул.Котовського прийнято в експлуатацію ринок "Червона гора" (а.с.12).

Той факт, що земельна ділянка площею 3485кв.м. в м.Бердичеві вул.Котовського, 58-А є територією ринка "Червона гора" підтверджується також поясненнями представника позивача та не заперечується представником відповідача.

Згідно зі ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

22.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичів" (ринок/орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (торговець/орендар) було укладено договір на розміщення торгового місця НОМЕР_3 (а.с.15), за яким ринок зобовязується надати торговцю за плату дозвіл, на використання торгового місяця, на якому може бути розташовано один з таких видів торгових місць: контейнер, кіоск торговий, лоток, магазин, торговий павільйон, пункт пересувної торгівлі, яке розташовано: ринок "Червона гора", вул. Котовського, 58-А в м.Бердичеві, з метою організації торгівельної діяльності торговця.

Пунктами 1.2 договору НОМЕР_3 передбачено, що торгове місце повинно знаходитися в місці вказаному на плані ринку; торгове місце буде використано для розміщення торгового павільйону площею 40кв.м.

Згідно з поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні 02.02.2011р., торгове місце, яке орендує відповідач, на схемі генплану ринку має №4 та позначку "1а" (а.с. 84). СПД ОСОБА_2 підтвердила факт розташування торгового місця, яке відмічене позивачем на схемі генплану ринку.

Розмір плати за використання торгового місця на якому розташований торговий павільйон складає 30 (тридцять) грн. за один квадратний метр на місяць, що становить 1200 (одна тисяча двісті) грн. у місяць, а також нагляд за торговим павільйоном складає 25 (двадцять пять)грн. Загальна сума становить 1225 (одна тисяча двісті двадцять пять)грн. в місяць, які орендар зобовязується сплачувати орендодавцю українською валютою. Ринковий збір оплачується в день торгівлі згідно рішення сесії міської ради (п. 2.1 договору №25-09 від 22.09.2009р.).

У відповідності з п. 2.2 договору №25-09 від 22.09.2009р. орендар зобовязується сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі орендної плати за місяць відповідно до п. 2.1 цього договору шляхом внесення орендної плати до 15 числа поточного місяця.

Згідно з п. 2.3 договору №25-09 орендар зобовязується сплачувати орендодавцю кошти, у сумі та терміни, вказані у п.п. 2.1., 2.2. цього договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця або готівкою в касу орендодавця.

Датою здійснення оплати згідно п.п. 2.1., 2.2. цього договору є дата зарахування коштів на поточний рахунок орендодавця або дата прибуткового касового ордера орендодавця (п. 2.4. договору №25-09).

Договір на розміщення торгового місця НОМЕР_3 від 22.09.2009р. у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором на розміщення торгового місця № 25-09 від 22.09.2009р. належним чином не виконував. Вказує, що у зв'язку з невнесенням відповідачем плати за використання торгового місця та плати за нагляд за торговим павільйоном за період з лютого 2010 року по жовтень 2010р., у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 11025,00грн., яку і просить стягнути.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за договором на розміщення торгового місця НОМЕР_3 від 22.09.2009р. в сумі 11025,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі, який за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4.2 договору №25-09 від 22.09.2009р. визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Термін дії договору на розміщення торгового місця НОМЕР_3, у відповідності з п.4.1 договору становить до 31.12.2009р., тобто зазначений договір укладався сторонами на 100 днів.

Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

При цьому, в п.4.3. договору №25-09 від 22.09.2009р. також передбачено, що в разі продовження користування майном, вказаним у п. 1.1. договору, після закінчення строку дії договору при відсутності заперечень з боку “ринку”, цей договір вважається поновленим на наступний рік і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Позивач у позовній заяві зазначив, що у зв'язку з тим, що СПД ОСОБА_2 після 31.12.2009р. продовжувала користуватися торговим місцем, строк дії договору №25-09 від 22.09.2009р., у відповідності до п. 4.3., було продовжено.

В письмових поясненнях від 22.12.2010р. (а.с. 61-63) СПД ОСОБА_2 не заперечувала факт користування торговим місцем після 31.12.2009р. Крім того, відповідач вказувала на сплату орендних платежів за період з жовтня 2009р. по січень 2010 року в сумі 4900,00грн. (по 1225,00грн. за місяць).

Листом від 12.02.2010р. відповідач повідомляла позивача про продовження користування орендованим майном та поновлення строку дії договору (а.с. 73). Після отримання зазначеного листа, позивач щодо поновлення дії договору №25-09 не заперечував.

З огляду на наведене, враховуючи продовження користування відповідачем орендованим майном та відсутність заперечень сторін щодо поновлення дії договору від 22.09.2009р., договір неодноразово пролонгувався згідно з п. 4.3 договору, ст.764 ЦК України. Таким чином, оскільки, як уже зазначалось, договір на розміщення торгового місця НОМЕР_3 від 22.09.2009р. було укладено на 100 днів, то, в подальшому, даний договір продовжував дію до 10.04.2010 р., до 19.07.2010 р., до 27.10.2010 р. та до 04.02.2011 р., тобто, є чинним на час прийняття даного рішення.

Доводи відповідача про те, що договір №25-09 від 22.09.2009р. було продовжено лише до 22.09.2010р. не приймаються до уваги судом, оскільки у відповідності із договором та вимогами статті 764 ЦК України, договір вважається поновленим на тих самих умовах, які передбачені цим договором. Договір №25-09 від 22.09.2009р. укладався сторонами на 100 днів, а не на рік.

Стосовно заперечень відповідача щодо позовних вимог слід зазначити наступне.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про те, що договір від 22.09.2009р. складений невірно, оскільки СПД ОСОБА_2 орендує не майно, а земельну ділянку.

По-перше, відповідачем не подано жодних доказів його звернення з позовом про визнання недійсним договору №25-09 від 22.09.2009р., зокрема, з підстав невідповідності договору волевиявленню відповідача та реальним правовим наслідкам.

По-друге, господарським судом враховується, що питання оренди земельної ділянки регулюються Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду землі”, іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Крім того, за приписами статті 15 зазначеного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Як вбачається із змісту договору №25-09 від 22.09.2009р. у ньому відсутні умови, які є необхідними для договору оренди землі, зокрема, такі як: цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки тощо. Крім того, договір №25-09 від 22.09.2009р. не містить додатків, які, у відповідності із ст. 15 Закону України "Про оренду землі", є невідємною частиною договору: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди тощо.

Згідно розділу 1 договору №25-09 від 22.09.2009р., предметом договору є надання за плату у користування торгового місця для розміщення торгового павільйону площею 40кв.м.; торгове місце розташовано: ринок "Червона гора", вул.Котовського, 58-А в м.Бердичеві, з метою організації торговельної діяльності підприємця.

Таким чином, договір на розміщення торгового місця НОМЕР_3 від 22.09.2009 р. є договором оренди, за яким відповідач орендує у позивача торгове місце, а заперечення відповідача з даного приводу спростовуються вищевикладеним та є безпідставними.

Посилання відповідача на те, що на торговому місці, яке є предметом договору №25-09 від 22.09.2009р. розташований торговий павільйон, придбаний ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_4 по договору купівлі-продажу торгівельного павільйону від 11.10.2008р. у гр.ОСОБА_3, не приймаються до уваги судом, оскільки торгівельний павільйон, про який йдеться у договорі купівлі-продажу від 11.10.2008р. знаходиться по вул. Бр.Міхеєвих, 54 в м.Бердичеві Житомирської області. Торгове місце, яке є предметом договору №25-09 від 22.09.2009р. розташоване за адресою м.Бердичів, вул. Котовського, 58-А.

За визначенням пункту 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002р. №57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за №288/6576, торговельним місцем є площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Слід зазначити, що згідно наявних в матеріалах справи архівної копії рішення виконкому Бердичівської міської ради від 30.06.1983р. №486 (а.с. 75) та листа заступника міського голови Бердичівської міської ради від 11.01.2011р. №2 (а.с. 74), назва вулиці Котовського з 1983 року і по даний час не змінювалась. Тому, твердження відповідача про розміщення на орендованому торговому місці придбаного у власність торгового павільйону є недоведеним документально.

Крім того, навіть у разі розміщення на орендованому за спірним договором торговому місці торгівельного павільйону, належного відповідачу на праві власності, вказана обставина жодним чином не спростовує дії договору №25-09 від 22.09.2009 р. та обов'язку відповідача здійснювати оплату за використання торгового місця та нагляд за торговим павільйоном. Зі змісту ж пояснень відповідача вбачається, що останній помилково ототожнює торгове місце зі спорудою, яка на ньому може бути розташована.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 10800,00грн. плати за використання торгового місця та 225,00грн. плати за нагляд за торговим павільйоном за період з лютого по жовтень 2010р. за договором на розміщення торгового місця НОМЕР_3 від 22.09.2009р.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Як уже зазначалось, розмір плати за використання торгового місця на якому розташований торговий павільйон складає 30 (тридцять) грн. за один квадратний метр на місяць, що становить 1200 (одна тисяча двісті) грн. у місяць, а також нагляд за торговим павільйоном складає 25 (двадцять пять)грн. Загальна сума становить 1225 (одна тисяча двісті двадцять пять) грн. в місяць, які орендар зобовязується сплачувати орендодавцю українською валютою. Ринковий збір оплачується в день торгівлі згідно рішення сесії міської ради (п. 2.1 договору №25-09 від 22.09.2009р.).

У відповідності з п. 2.2 договору №25-09 від 22.09.2009р. орендар зобовязується сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі орендної плати за місяць відповідно до п. 2.1 цього договору шляхом внесення орендної плати до 15 числа поточного місяця.

Таким чином, після укладення 22.09.2009р. договору на розміщення торгового місця НОМЕР_3 у відповідача виник обов'язок сплачувати позивачу за користування торговим місцем передбачені договором орендні платежі.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, за користування торговим місцем по договору №25-09 від 22.09.2009р., у період з жовтня 2009р. по січень 2010р. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю "Бердичів" 4900,00грн., з яких 4800,00грн. - плата за користування торговим місцем, 100,00грн. плата за нагляд за торговим павільйоном.

Неоплаченою залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за користування торговим місцем по договору №25-09 від 22.09.2009р., в сумі 11025,грн. за період з лютого 2010р. по жовтень 2010р., з яких 10800,00грн. плата за використання торгового місця (1200,00грн. х 9 місяців) та 225,00грн. плата за нагляд за торговим павільйоном (25,00грн. х 9 місяців).

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач своїх зобов'язань по сплаті орендних платежів в сумі 11025,00грн. по договору на розміщення торгового місця НОМЕР_3 від 22.09.2009р. у період з лютого 2010р. по жовтень 2010р., не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11025,00грн., з яких 10800,00грн. плата за використання торгового місця та 225,00грн. плата за нагляд за торговим павільйоном, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що позивач відмовлявся отримувати від Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 орендні платежі не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Водночас, судом враховується, що умовами п.2.3 договору на розміщення торгового місця НОМЕР_3 передбачена можливість сплати орендодавцю коштів готівкою в касу орендодавця або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Слід зазначити, що у пункті 7 договору №25-09 від 22.09.2009р. містяться адреси сторін, у тому числі адреса та розрахунковий рахунок ТОВ “Бердичів”. За таких обставин, відповідач не був позбавлений права перераховувати плату за використання торгового місця та за нагляд за торговим павільйоном на розрахунковий рахунок орендодавця.

Доводи відповідача про перешкоджання позивачем їй у здійсненні торговельної діяльності на орендованому торговому місці також є непідтвердженими документально. З наданої відповідачем копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.07.2010 р. вбачається, що СПД ОСОБА_2 зверталась до Бердичівського МВВС із заявою, в якій просила вжити заходів до представників ринку "Червона гора", які розібрали дах в її торговому кіоску; а також, що із заявою до МВВС зверталось ТОВ "Бердичів" та, в свою чергу, просило вжити заходів до ОСОБА_2, яка перешкоджає реконструкції ринку "Червона гора". За вказаними заявами відмовлено у порушенні кримінальної справи (постанова від 29.07.2010 р.). Обставини, на які посилається відповідач, даною постановою не встановлено. Водночас, слід зазначити, що оскільки між сторонами у справі існують господарські правовідносини з оренди торгового місця, у разі чинення перешкод орендодавцем у користуванні орендованим торговим місцем, СПД ОСОБА_2 мала звернутись з позовом до господарського суду про усунення перешкод у користуванні предметом оренди. Проте, як стверджує сама відповідач, до суду з даного приводу вона не зверталась.

Підсумовуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що доводи відповідача не ґрунтуються на чинному законодавстві та спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути підставою для відмови у позові.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору на розміщення торгового місця № 25-09 від 22.09.2009р. щодо здійснення розрахунків за користування торговим місцем та нагляд за торговим павільйоном, позивач просить розірвати укладений між сторонами договір на розміщення торгового місця № 25-09 від 22.09.2009р.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 3.3.2. договору №25-09 передбачено право “Ринку” (позивача) розірвати у будь-який час цей договір у разі якщо “Торговець” (відповідач) не вніс плати протягом пятнадцяти діб з дня закінчення строку платежу.

У випадку невиконання “Торговцем” вимог даного договору та використання торгового місця без письмового дозволу, “Ринок” має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку (п. 6.1 договору).

Згідно ст.627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У даному випадку, сторони у договорі № 25-09 від 22.09.2009р. вільно визначили, що позивач має право на розірвання договору у разі порушення відповідачем умов даного договору (п. 3.3.2, п.6.1. договору).

При цьому, відповідачем допущено саме істотне порушення умов договору, оскільки оплатність є істотною умовою договору оренди, що за змістом статті 651 Цивільного кодексу України, є підставою для розірвання договору за рішенням суду.

Крім того, позивачем в порядку ст.188 Господарського кодексу України направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору від 12.11.2010 р. (а.с.7,8,30-31).

З огляду на вищевикладене, вимоги ТОВ “Бердичів“ про розірвання договору № 25-09 від 22.09.2009р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 6, 11, ч.1, ч.2 ст.509, ст.ст. 525, 526, ст.ст. 610-611, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 615, 627, ч.1 ст.628, ст. 651, ч. 1 ст. 759, ч.1 ст. 763, ст. 764 Цивільного кодексу України ст.174, ч. 1 ст. 175, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та керуючись ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір на розміщення торгового місця № 25-09 від 22 вересня 2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичів" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Бердичів" (13300, м.Бердичів, вул.Гранична, 3, ідентифікаційний код 30103662):

- 10800,00грн. плати за використання торгового місця,

- 225,00грн. плати за нагляд за торговим павільйоном,

- 195,25грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "07" лютого 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам