Рішення № 136867881, 27.05.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/582/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.01.2026 №133950019201 про відмову позивачці у призначенні пенсії за вислугою років;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачці пенсію за вислугою років з дати звернення за пенсією, тобто з 14.01.2026 у відповідності до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, із зарахуванням до пільгового педагогічного стажу, який дає право на пенсію у відповідності до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду роботи з 03.08.1987 по 18.06.1996 вихователем.

В обґрунтування позову зазначено, що 14.01.2026 позивачка звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення їй пенсії за вислугою років, так як набула таке право відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911- VIII.

Рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області від 14.01.2026 №133950019201 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, так як, на думку відповідача, позивачка не має необхідного спеціального педагогічного стажу.

Відповідачем враховано до загального страхового стажу 40 років 02 місяця 19 днів, а до спеціального стажу педагогічної роботи за вислугу років 21 рік 03 місяців 10 днів, тобто до стажу, визначеного п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (25 років) не вистачило 3 роки 8 місяців 20 днів.

Однак, відповідачем не враховано до пільгового педагогічного стажу, який дає право на пенсію у відповідності до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 03.08.1987 по 18.06.1996 вихователем у дитячому садку д/п «Чайка» АТ «Текстильеластотехніка».

Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за вислугою років неправомірним, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем через підсистему «Електронний суд» надіслано відзив, в обґрунтування якого зазначено, що позивач 06.01.2026 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно положень пунктів 2-1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, встановлено наступне.

Вік позивача на дату звернення 58 років.

Страховий стаж особи становить 40 років 02 місяці 19 днів.

Спеціальний стаж відповідно до пункту „е статті 55 Закону № 1058 із змінами згідно із Законом України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій становить 21 рік 03 місяці 10 днів станом на 11.10.2017.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача зараховано всі періоди трудової діяльності.

До спеціального стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 11.08.1987 НОМЕР_1 з 03.08.1987 по 18.06.1996, оскільки д/п «Чайка», не належить до закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 № 909.

За даними реєстру застрахованих осіб, де в особи відображено спеціальний стаж за кодами підстави обліку спеціального стажу, дані відсутні.

Згідно реєстру застрахованих осіб позивачу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Таким чином, позивач матиме право на пенсійну виплату з 25.12.2027.

Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за вислугу років здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та 14.01.2026 винесено рішення № 133950019201 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року визнано поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №360/582/26 та продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області процесуальний строк для подання відзиву.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 27 квітня 2026 року №342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 01.04.2022 № 1305-5000633512.

06.01.2026 позивач звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років (працівник освіти) разом з пакетом документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.01.2026 №133950019201 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів 2-1, 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.

З форми РС-право вбачається, що страховий стаж позивача складає 40 років 02 місяців 19 днів.

В матеріалах справи наявні: трудова книжка серії НОМЕР_1 від 11.08.1987; трудова книжка серії НОМЕР_3 від 10.01.2006; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 ; наказ Лисичанського дошкільного навчального закладу (ЯСЛА-САДОК) № 8 «СВІТЛЯЧОК» від 18 серпня 2025 року № 11-к про звільнення ОСОБА_1 ; диплом серії НОМЕР_6 від 03.07.1987; індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) за період з 1999 по 2025 роки.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

9 липня 2003 року було ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам. Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності).

Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (частина п`ята статті 44 Закону № 1058-IV).

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга статті 45 Закону № 1058-IV). Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1) в редакції, що діяла на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

При цьому, відповідно до п.2-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацами 1, 2 п.16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону №2148, закріплено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 2 Закону України №1788 від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1778) визначено, що за цим законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до п. е ст.55 Закону №1788 (в редакції, чинній до 01.01.2016) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911 (далі - Закон №911), який набрав чинності з 01.01.2016, пункт е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015р. по 31.03.2016р. - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016р. по 31.03.2017р. - не менше 26 років; з 01.04.2017р. по 31.03.2018р. - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018р. по 31.03.2019р. - не менше 27 років; з 01.04.2019р. по 31.03.2020р. - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020р. по 31.03.2021р. - не менше 28 років; з 01.04.2021р. по 31.03.2022р. - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022р. по 31.03.2023 р.- не менше 29 років; з 01.04.2023р. по 31.03.2024р. - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024р. або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами 1 та 2 цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами 2 - 11 цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року.

Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законами України №213 від 02.03.2015 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, №911 від 24.12.2015 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України. Положення п.а ст.54, ст.55 Закону України №1788 від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення», зі змінами, внесеними Законами України №213 від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», №911 від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України положення п.а ст.54, ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років - досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п.а ст.54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у п.п. е, ж ст.55 Закону №1788, визнано такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст.ст.1, 3, ч.3 ст.22, ст.46 Основного Закону України. Положення п.а ст.54, ст.55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

При цьому, у рішенні Конституційний Суд України наголосив на тому, що внесення змін Законом України №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» до оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст.54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зі змісту оспорюваних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» слідує, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. а ст.54, пунктами а, б, в, г, д, е, є, ж ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Таким чином, Конституційний Суд України визнав положення п. а ст.54, ст.55 Закону №1788 від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом №213 від 02.03.2015 та Законом №911 від 24.12.2015 такими, що суперечать положенням ст.ст.1, 3, 46 Основного Закону України, та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 04.06.2019.

Конституційний Суд України також зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

За статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Отже, втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, а тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що з 04.06.2019 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019 від 04.06.2019) при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. е статті 55 Закону України №1788 від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» необхідно застосовувати положення у редакції Закону до внесення змін Законами №213 від 02.03.2015 та №911 від 24.12.2015.

За п. е статті 55 Закону №1788, до внесення змін Законом №911 від 24.12.2015, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Отже, особа, яка станом на момент звернення до пенсійного органу має не менше 25 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

Враховуючи, що позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 06.01.2026 тобто, після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019, відповідач повинен застосовувати положення п. е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в первісній редакції, до внесення змін Законом №911 від 24.12.2015, згідно з якою визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

В оскарженому рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 40 років 02 місяці 19 днів, спеціальний стаж становить 21 рік 03 місяці 10 днів. До спеціального стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 11.08.1987 НОМЕР_1 з 03.08.1987 по 18.06.1996, оскільки д/п «Чайка», не належить до закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 №909.

Щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.08.1987 по 18.06.1996, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 11.08.1987 в межах спірних періодів наявний такий запис:

- 03.08.1987 по 18.06.1996 вихователем у дитячому садку «Чайка» АТ «Текстильеластотехніка».

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі-Перелік № 909).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу в дошкільних навчальних закладах всіх типів, зокрема на посаді вихователя.

Відтак, з огляду на те, період трудової діяльності позивачки на посаді вихователя у дитячому садку «Чайка» у період з 03.08.1987 по 18.06.1996 підтверджена записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 11.08.1987, що підтверджує спеціальний стаж, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, не зарахувавши вказаний період роботи позивачу до стажу, діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З огляду на це, на думку суду, спірний період також підлягає зарахуванню до спеціального стажу позивача.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.01.2026 №133950019201 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки воно порушує права позивача на зарахування її спеціального стажу та впливає на остаточне вирішення питання щодо призначення пенсії за заявою від 06.01.2026.

Що стосується вимог позивача про призначення пенсії з певної дати, суд зазначає наступне.

Суд, розглядаючи спір по суті, перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень лише, виходячи з мотивів та висновків викладених у спірному рішенні.

Також суд враховує, що згідно положень Рекомендації Комітету Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. N 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин першої, другої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що відповідачем відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, таким чином суд дійшов висновку, що в даному випадку ця позовна вимога є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає належним способом захисту прав позивача: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.01.2026 №133950019201 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.01.2026 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, із зарахуванням до спеціального стажу період роботи вихователем з 03.08.1987 по 18.06.1996 у д/п «Чайка».

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частин першої та другої статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з обранням належного способу захисту порушених прав.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн (квитанція про сплату №45E7-FT32-15AE).

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).

Зважаючи на те, що судом встановлено порушення прав позивача і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо обчислення стажу, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, Житомирська область, місто Житомир, вул.Ольжича, будинок 7) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 133950019201 від 14 січня 2026 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2026 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, в тому числі із зарахуванням до спеціального стажу період роботи вихователем з 03.08.1987 по 18.06.1996 у д/п «Чайка».

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири гривні) 96 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова