Ухвала суду № 136867855, 27.05.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 травня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/1200/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання противоправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) в якій просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 17.07.2018 по 12.01.2026 (включно) грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на 01.01.2019, на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025, на 01.01.2026 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 за період з 17.07.2018 року по 12.01.2026 (включно) нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019, на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025, на 01.01.2026 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування під час складання грошового атестату щодо ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 за період з 17.07.2018 по 12.01.2026 (включно);

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виготовити та направити ОСОБА_1 новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 за період з 17.07.2018 по 12.01.2026 (включно);

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік, 2026 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік, 2026 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік, 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік, 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік, 2026 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік, 2026 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у період з 17.07.2018 по 12.01.2026, де перебував на грошовому утриманні та отримував грошове забезпечення.

За час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з 17.07.2018 по 12.01.2026 (включно) ОСОБА_1 було нараховане та виплачене грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж встановлено положеннями чинного українського законодавства.

Позивач звертався до військової частини НОМЕР_1 з заявою та проханням:

надати інформацію щодо виплати (або не виплати) грошового забезпечення у період з 17.07.2018 по 12.01.2026 включно згідно додатків 1,12,13,14 до Постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

надати довідку (інформацію) щодо грошового забезпечення з урахуванням усіх складових такого грошового забезпечення помісячно за період з дня зарахування до списків особового складу військової частини по день виключення зі списків особового складу військової частини;

провести перерахунок та виплатити невиплачену суму грошового забезпечення згідно додатків 1,12,13,14 до Постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим перерахунком розмірів усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за посадою, в тому числі розмірів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення, шляхом перерахування на банківський рахунок на ім`я ОСОБА_1 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, 01 січня 2019 року, 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, 01 січня 2026 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідачем на надісланий запит позивача відповідь та документи надані не були. Перерахунок та виплата невиплаченої суми грошового забезпечення згідно додатків 1,12,13,14 до Постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом перерахування на банківський рахунок, військовою частиною НОМЕР_1 проведені також не були.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що порушує право позивача на своєчасне отримання грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з пунктами 3, та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається:

- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Так позивач, вказуючи про порушення своїх прав в частині невірного розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням посилається постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.

Суд звертає увагу, що у зв`язку із набранням рішення суду у справі № 826/6453/18, зокрема, у позивача, як військовослужбовця виникає право на розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року.

Отже, в частині позовних вимог за період з 17.07.2018 до 28.01.2020 обґрунтування порушення прав позивача не наведено.

Для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно навести обґрунтування порушення відповідачем його прав за період з 17.07.2018 до 28.01.2020 щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Частиною першої статті 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина перша статті 172 КАС України).

В адміністративному позові відсутнє обґрунтування заявлення кількох вимог в одній позовній заяві та в чому полягає їх пов`язаність між собою щодо відповідачів.

Позивачем згідно поданого позову жодним чином не обґрунтовано неможливість розгляду заявлених ним позовних вимог в окремих позовних провадженнях, та яким чином об`єднання зазначених вимог в одній позовній заяві буде сприяти встановленню обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які братимуть участь у справі, а також інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи протягом розумного строку, зважаючи на обсяг доказів, які мають бути досліджені при розгляді справи по кожній вимозі.

Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач зазначає про наявність статусу учасника бойових дій, проте відповідного рішення комісії або посвідчення не надає. Також позивач вказує факт звернення до відповідача із заявою про надання відомостей за спірний період, однак не надає доказів такого звернення.

Крім того, зазначаючи про порушення своїх прав щодо розрахунку грошового забезпечення, позивачем не надано суду документального підтвердження про застосування відповідачем за спірний період не належного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для усунення вказаного недоліку, позивачу необхідно надати докази: наявності статусу учасника бойових дій; порушення прав позивача (довідку про розмір грошового забезпечення тощо); звернення із заявою до відповідача щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення із перерахунком розмірів усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за спірний період, з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, позивач у пред`явленому позові вказує про необхідність витребування відомостей у відповідача щодо його грошового забезпечення, проте не надає відповідного клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3328,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено 10 вимог, з яких 5 похідних.

Зміст позовних вимог вказує про заявлення позивачем 8 вимог щодо грошового забезпечення та його складових, тобто в цій частині позивач звільнений від сплати судового збору за пунктом 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Водночас, вимога щодо неврахування під час складання грошового атестату належного розміру грошового забезпечення та похідна від неї вимога зобов`язального характеру, не включається до пільг за пунктом 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тобто за подання позову, з урахуванням приписів частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI, позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 1064,96 гривень.

Позивачем судовий збір за подання позову не сплачений.

В позовній заяві зазначено, що позивач звільнений на підставі пункту 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Статус, права, пільги учасників бойових дій та Героїв України встановлені, відповідно, Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України від 16.12.1993 № 3721-ХІІ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, визначені статтею 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зокрема, за приписами пункту 18 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і пункту 2 статті 9 Закону України від 16.12.1993 № 3721-ХІІ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» такі особи мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, наявність статусу учасника бойових дій або Героя України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, а в цій частині зроблена відсилка до іншого законодавства.

Частиною другою статті 22 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

З цією правовою нормою кореспондується пункт 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.

Правовий аналіз змісту статті 5 Закону № 3674-VI свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються або особи, зазначені в пунктах 7, 8, 9, 10, яким така пільга безумовно надається у зв`язку з наявністю певного статусу незалежно від категорії справи (особи з інвалідністю, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), або особи у справах, визначеної в пунктах 1-6, 12-16 категорій.

Такий висновок підтверджується диспозицією пункту 16 частини першої статті 5 названого закону, згідно з яким згадану пільгу мають позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних з наданням статусу учасника бойових дій.

Конструкція пункту 13, в якому йдеться про справи, пов`язані з порушенням їхніх прав, вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.

Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов`язане саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які встановлені Конституцією України та іншими законами.

В даному спорі при зверненні до суду позивач, який є учасником бойових дій, просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача вчинити певні дії щодо грошового атестату, тобто спір не стосується соціальних прав особи, яка має статус учасника бойових дій.

Відповідно до правового висновку, викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20 (провадження № 11-128заі20) пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Подібні висновки зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд враховує предмет та підстави позову не стосуються захисту прав позивача з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібний висновок висловлено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 9901/258/20, а також у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 240/8644/20, від 16.02.2022 у справі № 560/4971/21, від 26.05.2022 у справі № 640/14577/20, від 08.03.2023 у справі № 701/589/22 та від 20.07.2023 у справі № 160/20070/21.

Відповідно до частини восьмої статті 160 КАС України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Проте, позивачем не наведено обґрунтувань (підстав), що даний спір пов`язаний з наявністю у позивача статусу учасника бойових дій.

Водночас, спірні правовідносини виникли з питань проходження публічної служби позивачем.

Отже, враховуючи усталену судову практику Верховного Суду, з урахування приписів статі 242 КАС України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач не звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій.

Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37991110, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), відомча ознака «84» Окружні адміністративні суди, код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA288999980313101206084012499, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;__ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Луганський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Також позивачем долучено до позову дві заяви про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що від час проходження військової служби в умовах воєнного стану, пріоритетність заходів із виконання обов`язків військової служби для позивача є на першому місці.

Під час проходження військової служби ОСОБА_1 не мав змоги займатися своїми особистими справами. Тому, з урахуванням особливостей проходження військової служби був обмежений у вільних діях та можливості скористатись своїм правом на звернення до суду. Крім того, позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення.

З приводу заявленого позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Так, заробітна плата в розумінні частини першої статті 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

У положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Так, частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Разом із цим, другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до матеріалів позовної заяви, позивач із військової служби звільнився 12.01.2026, що підтверджується витягом із наказу № 13 від 12.01.2026 та записами військового квитка.

Враховуючи характер спірних правовідносин що до спірних правовідносин застосуванню підлягають приписи саме частини другої статті 233 КЗпП України, а тому посилання позивача на приписи частини першої статті 233 КЗпП України, суд вважає безпідставними.

Зміст частини другої статті 233 КЗпП України вказує на застосування тримісячного строку з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості вручення такого повідомлення, тобто відомостей про пропуск позивачем строку звернення до суду, отже, з метою дотримання принципу доступу до правосуддя, зазначена заява буде розглянута після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 169, 172, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання противоправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду:

- уточнену позовну заяви, оформлену з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, зазначивши обґрунтування порушення відповідачем прав позивача за період з 17.07.2018 до 28.01.2020 щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, а також обґрунтування об`єднання в позові заявлених вимог;

- докази наявності статусу учасника бойових дій та порушення прав позивача (довідка про розмір грошового забезпечення тощо), а також докази звернення позивача до відповідача із заявою щодо перерахунку грошового забезпечення.

- клопотання про витребування відомостей у відповідача.

- оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн.

У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.

Копію даної ухвали невідкладно надіслати представнику позивача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

СуддяК.Є. Петросян