Рішення № 13686572, 03.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 лютого 2011 р. Справа 9/89-10

за позовом:Відділу освіти Барської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 02141288 (вул. Пролетарська, 6, м. Бар, Вінницької обл., 23000)

до:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентиф.код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 23000)

про стягнення 11678,47 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Погребнюк І.В. - представник за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_3- представник за довіреність.

ВСТАНОВИВ :

Відділом освіти Барської районної державної адміністрації (м. Бар, Вінницька обл.) заявлено позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення 11678,47 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов'язань по договору оренди майна, який був укладений між сторонами 14 липня 2008 року та додаткової угоди до договору оренди майна від 18.01.2010р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20 травня 2010 року, за згаданим позовом, порушено провадження у справі № 9/89-10, яка ухвалами суду з різних причин неодноразово відкладалася. 06.10.2010 року судом оголошувалася перерва в засіданні по вищезазначеній справі до 03.11.2010р. з ознайомленням про це сторін.

Ухвалою суду від 03.11.2010р. розгляд вищезазначеної справи було зупинено до вирішення господарським судом Вінницької області пов"язаної з нею справи № 13/188-10 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Барської міської ради Барського району Вінницької області та відділу освіти Барської районної державної адміністрації про визнання договору оренди майна, що належить до комунальної власності від 14.07.2008 року та додаткової угоди до договору оренди від 18.01.2010року недійсними.

Суд своєю ухвалою від 18.01.11р. провадження у справі 9/89-10 поновив та призначив її до розгляду на 03 лютого 2011 р.

В судовому засіданні 03.02.11р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на той факт, що рішенням господарського суду Вінницької області від 23.11.2010р. у справі № 13/188-10 договір оренди майна, який був укладений між сторонами 14 липня 2008 року та додаткова угода до договору оренди майна від 18.01.2010р. визнані недійсними, а недійсний договір не може тягнути за собою тих наслідків на які посилається позивач, як на предмет своїх позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/89-10, перевіривши доводи учасників процесу доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного з"ясування в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

14.07.2008 року між відповідачем (орендарем) та Барською міською радою Барського району Вінницької області (орендодавцем) було укладено договір оренди майна, що належить до комунальної власності. В подальшому права орендодавця - Барської міської ради перейшли на умовах оперативного управління до відділу освіти Барської районної державної адміністрації.

Предметом даного договору виступила передача позивачем в платне строкове користування відповідачу частини будівлі, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1, площею 100 м2 (п. 1.1. Договору).

18.01.2010 року між позивачем - Відділом освіти Барської районної державної адміністрації та відповідачем було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору оренди, яка була затверджена міським головою О.Д. Козаком.

В даній угоді зазначалось, що сторони прийшли до згоди змінити і доповнити Договір оренди майна, що належить до комунальної власності від 14.07.2009 року, а саме - п. 1.1. викласти в наступній редакції: Площа 117,7 м.кв.

Згідно п. 6.2. вищевказаного договору орендар (відповідач) зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та решту обов"язкових платежів передбачених цим договором.

Позивач у позовній заяві №444 від 18.05.10р. (вх.1129 від 19.05.10р.) зазначив, що останнім нарахована відповідачу орендна плата в сумі 11 678,47 грн., яка незважаючи на неодноразові претензії про необхідніть її сплатити, станом на 01.05.2010р. залишилась не погашена. У зв"язку з цим позивач був змушений звернутися до суду із згаданим позовом.

Однак, в процесі розгляду справи № 9/89-10 судом з"ясовано, що господарським судом Вінницької області розглядалася справа №13/188-10 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Барської міської ради Барського району Вінницької області та до відділу освіти Барської районної державної адміністрації про визнання недійсними договору оренди майна, що належить до комунальної власності від 14 липня 2008 року, укладеного між Барською міською радою Барського району Вінницької області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, щодо оренди частини будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та додаткової угоди до договору оренди від 18 січня 2010 року, укладеної між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та відділом освіти Барської районної державної адміністрації. За даним позовом господарський суд виніс рішення від 23.11.10р., яким згаданий договір та угоду визнав недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із ч.1,2 ст.236 чинного ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним вважається недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов"язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст.215 ЦК України).

В даному випадку, суд визнаючи договір оренди майна, що належить до комунальної власності від 14 липня 2008 року та додаткової угоди до договору оренди від 18 січня 2010 року недійсними, виходив з того, що на підставі ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний правочин не передбачає у таких випадках спеціальних майнових наслідків недійсності договору. Тому вони мають визначатися відповідно до положень ст. 216 ЦК.

Відповідно до ч.1, 2 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв"язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Зважаючи на наведене, суд звертає увагу на те, що угоди визнані в установленому законом порядку недійсними, не породжують будь-яких бажаних для сторін результатів, прав та обов"язків, а лише можуть тягнути за собою правові наслідки у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом. Тому, в даному випадку, суд вважає, що законні підстави для задоволення позову відсутні, так як недійсний договір не може тягнути за собою тих наслідків на які посилається позивач, як на предмет своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги відділу освіти Барської районної державної адміністраціїпро стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 11678,47 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов'язань по договору оренди майна від 14 липня 2008 року та додаткової угоди до договору оренди майна від 18.01.2010р. є необгрунтованими та такими, що заявлені безпідставно. За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позову відмовити.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 лютого 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи