Рішення № 13686569, 03.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 лютого 2011 р. Справа 7/223-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПІВНІЧ", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імунітет ЛТД", м. Вінниця

про стягнення 17198,76 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л. С.

Представники

позивача: Березовська Н.В. - представник, довіреність № б/н від 03.11.2010 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 23.09.2009 року.

Філіпович В.В. - представник, довіреність № б/н від 19.01.2011 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 25.10.2005 року.

відповідача: Нижник Д.П. - представник, довіреність № 1 від 04.01.2011 року, паспорт серія НОМЕР_3 виданий 12.10.1996 року.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПІВНІЧ" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імунітет ЛТД" про стягнення 17 198,76 грн. заборгованості з яких 13 555,60 грн. боргу, 3 538,40 грн. пені та 104,76 грн. 3% річних.

Ухвалою від 09.12.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/223-10 та призначено до розгляду на 20.01.2011 року.

20.01.2011 року в судовому засіданні в зв'язку з неявкою представника відповідача, а також ненадання витребуваних доказів розгляд справи відкладено до 03.02.2011 року.

03.02.2011 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій останній просить стягнути з відповідача борг у сумі 13 555,60 грн. та пеню у розмірі 1 772,52 грн.

Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог суд приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні представник відповідача подав заяву в якій зазначає, що позовні вимоги визнає повністю з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.11.2008 року між ТОВ "Центр" (Постачальник) та ТОВ "Імунітет ЛТД" (Споживач) укладено договір № 841/08-Г на постачання природного газу.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язується довести до Споживача, а Споживач прийняти та оплатити природний газ в кількості та згідно реєстру затвердженого в установленому порядку (Додаток 1).

Постачальник забезпечує поставку газу Споживачу через відповідні дочірні компанії НАК "Нафтогаз України" та місцеві Газозбутові організації (п. 3.1 Договору).

Згідно п.3.6 Договору у разі виникнення заборгованості Постачальник та Газозбутова організація мають право частково або повністю припинити поставки газу Споживачу попередивши його письмово за 5 днів до відключення.

Ціна природного газу, який поставляється Споживачу на момент укладення Договору становить 934,70 грн. за 1000 куб. м. газ, крім того ПДВ 20% - 186,94 грн., крім того послуга з газопостачання яка оговорюється щомісяця за додатковою угодою (п. 4.1 Договору).

Оплата за природний газ здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, яка здійснюється до 23 числа місяця, попереднього місяцю поставки ( п. 4.6 Договору)

Відповідно до п. 5.2 Договору Споживач щомісячно надає Постачальнику заявку планового місячного обсягу споживання газу до 15 числа місяця, що передує плановому.

Споживач повідомляє Постачальника не пізніше 8-го та 18-го числа про можливі збільшення обсягів споживання газу в поточному місяці і необхідні зміни планового реєстру (п. 5.3 Договору).

Споживач щомісячно до 3-го числа місяця наступного за звітним, направляє Постачальнику тристоронні акти споживання природного газу підписаний Споживачем, Облгазом та постачальником. Завірений акт споживання газу є звітним документом Споживача та Постачальника (п. 5.6 Договору)

Відповідно до п. 6.3 Договору за несвоєчасну оплату Постачальнику за заведений плановий ліміт і спожитий природний газ Споживач сплачує пеню за кожний календарний день затримки платежу у розмірі 1% заборгованої суми згідно умов договору.

За прострочення виконання грошових зобов'язань Споживач зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми згідно умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання Договору № 841/08 позивач за період з листопада 2009 року по квітень 2009 року поставив природний газ на суму 16 055,60 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу:

- від 30.11.2008 року № 1428;

- від 31.01.2009 року № 1428;

- від 01.04.2009 року № 2267;

- від 30.04.2009 року № 2268.

Відповідач не проводив оплату за наданий природний газ відповідно договору від 01.11.2008 року № 841/08.

Підтвердженням суми боргу є підписаний позивачем та відповідачем акт звірки розрахунків за період з 01.11.2008 року по 01.10.2009 року.

25.03.2010 року ТОВ "Центр" та ТОВ "КОМПАНІЯ "ПІВНІЧ" було укладено договір № 2/2010 про відступлення права вимоги грошового боргу по договору на постання природного газу № 841/08 від 01.11.2008 року відповідно до якого право вимоги щодо стягнення боргу переходить до ТОВ "КОМПАНІЯ "ПІВНІЧ".

26.03.2010 року ТОВ "Центр" листом " 106-03/10 було повідомлено відповідача про заміну кредитора в зобов'язаннях по договору № 841/08 від 01.11.2008 року.

Листом від 26.07.2010 року ТОВ "КОМПАНІЯ "ПІВНІЧ" повідомило відповідача про заміну кредитора та одночасно вимагало сплатити існуючу заборгованість.

09.08.2010 року відповідачу було направлено претензію № 63/08/10 з вимогою сплати боргу.

Відповіді на претензію від відповідача не надходило, борг погашено не було.

Відповідачем неналежним чином виконано свої зобов'язання за Договором та не у повному обсязі здійснено розрахунки за отриманий природний газ.

Так, відповідачем здійснено розрахунки 07.10.2010 року та 14.10.2010 року на загальну суму 2500,00 грн.

Станом на 03.12.2010 року борг становить 13 555,60 грн. (16 055,60-2500,00).

Борг не погашався відповідачем у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Враховуючи викладене вище суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору поставки від 01.11.2008 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, в п.6.1 Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Також кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із позовної заяви з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 13555,60 грн. заборгованості.

Враховуючи викладене суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення основного боргу у розмірі 13555,60 грн., як обґрунтовану та правомірну.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1772,52 грн. пені за період з 01.11.2008 року по 23.09.2009 року та 104,76 грн. 3 % річних за період з 01.12.2009 року по 03.12.2010 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.6.3 Договору від 01.11.2008 року Постачальнику за заведений плановий ліміт і спожитий природний газ Споживач оплачує пеню за кожний календарний день затримки платежу у розмірі 1 % заборгованої суми згідно умов даного договору.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом виявлено помилки, які полягають в допущених при обрахунку позивачем арифметичних помилках.

Зокрема, обраховуючи 3 % річних позивач визначив значення 3 % річних за 1 день, яке є значно меншим від вірного (визначено позивачем - 0,00008196, тоді як правильним є 0,008219).

Проведений судом перерахунок пені та 3 % річних призвів до отримання більших значень ніж вказав у позовній заяві позивач, з врахуванням чого позов в цій частині підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені та 3% річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

03.02.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імунітет ЛТД", вул. Максимовича, 10, м. Вінниця, 21036 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 23106362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПІВНІЧ", вул. Оранжерейна, 3, м. Київ, 04112 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 36468914) - 13 555 грн. 60 коп. - боргу, 1772 грн. 52 коп. - пені, 104 грн. 76 коп. - 3 % річних, 154 грн. 33 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи