Ухвала суду № 136865032, 26.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

26.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1820/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.

за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

від позивача: Сергієнко М.О.

від відповідача: Сидоренко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу

за позовом Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне Сяйво 2018" (49107, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Науки (Гагаріна), будинок 75; ідентифікаційний код 4231949)

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки у загальному розмірі 361 395,68 грн

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебуває справа за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне Сяйво 2018" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 361 395,68 грн.

28.04.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №20513/26 від 28.04.2026) про зупинення розгляду справи.

29.04.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання (вх. суду №20771/26 від 29.04.2026) про зупинення розгляду справи.

26.05.2026 у підготовче засідання з`явились повноважні представники сторін.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача усно просив суд зняти з розгляду клопотання (вх. суду №20513/26 від 28.04.2026) про зупинення розгляду справи.

Відповідно до частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

В постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15, від 27 листопада 2019 року у справі №629/847/15-к, від 16 червня 2020 року у справі №922/4519/14, від 13 січня 2021 року у справі №0306/7567/12, від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц.

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15 застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови.

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність процесуальної норми, яка б врегульовувала процесуальні наслідки вирішення судом питання щодо відкликання заяви про закриття провадження у справі, суд застосовує до спірних правовідносин процесуальну аналогію, а саме: положення пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до даної норми суд залишає позовну заяву без розгляду у випадках, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Суд констатує, що представник відповідача (заявник) у судовому засіданні 26.05.2026 усно заявив клопотання про залишення заяви про зупинення розгляду справи без розгляду та зняв вказану заяву з подальшого розгляду судом.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшов висновку про наявність підстав для залишення заяви про зупинення розгляду справи (вх. суду №20513/26 від 28.04.2026) - без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 42, 46, 226, 234, 235, 243 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Усне клопотання представника відповідача Сидоренко С.І. щодо залишення без розгляду заяви про зупинення розгляду справи (вх. суду №20513/26 від 28.04.2026) - задовольнити.

2. Заяву відповідача про зупинення розгляду справи (вх. суду №20513/26 від 28.04.2026) залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 26.05.2026 та може бути оскаржена, в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.В. Іванова