Ухвала суду № 13686291, 25.01.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 р.Справа № 2а-10789/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

за участю представника позивача Ковкіна Олександра Вікторовича та представника відповідача ГоряшкоАлли Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2010р. по справі№2а-10789/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробнича фірма "Укрспецсервіс"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробнича фірма "Укрспецсервіс" (далі по справі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі по справі відповідач) якому просило суд:

- визнати недійсними податкові повідомлення рішенні від 27.05.2010 року № 0000972302/0, № 0000982302/0 та від 08.07.2010 року № 0000972302/1, № 0000982302/1

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року зазначений позов задоволено .

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000972302/0, №0000982302/0 від 27.05.2010 року, №0000972302/1, №0000982302/1 від 08.07.2010 року, винесені Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 117.11.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова на підставі направлень від 16.04.2010 року №292, від 30.04.2010 року №350 виданих ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова згідно п. 1 ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року “Про державну податкову службу в Україні”та відповідно до графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “Укрспецсервіс”з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки 14.05.2010 року працівниками ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова було складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за №1762/23-212/31631773, а також винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 року за №0000972302/0, в якому на підставі акту перевірки встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28.12.1994 року №334/94-ВР та податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 року за №0000982302/0, в якому на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без належного обґрунтування та без підстав, передбачених чинним законодавством..

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 27.05.2010 року за №0000972302/0 та повторно виданого податкового повідомлення-рішення від 08.07.2010 року №0000972302/1 необхідно зазначити наступне.

Згідно з приписами п. 5.1. ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону №334/94-ВР зазначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Кодегією суддів встановлено, що позивачем ТОВ НВФ “Укрспецсервіс”для перевірки були надані всі необхідні документи: договір поставки №9/24 від 15.07.2009 року; видаткова накладна №РН-0000263 від 29.08.2009 року; податкова накладна №281 від 11.08.2009 року; податкова накладна №263 від 10.08.2009 року; податкова накладна №282 від 29.08.2009 року, а також відповідна довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та документи, що підтверджують списання коштів з рахунків ТОВ НВФ “Укрспецсервіс”на користь ПП “Авада”в рахунок сплати вартості за отриманий по договору товар.

Відповідно, по своєму змісту наведені норми Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”як підставу для не включення в валові витрати відповідних сум розглядають лише у випадку відсутності будь-яких розрахунків, платіжних і інших документів, оскільки неможливо включити до складу валових витрат підприємства суми, що не підтверджуються документами взагалі.

Зазначений в Акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР з буквального розуміння, застосовується у єдиному випадку у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу. Тобто за відсутності будь-яких документів, що підтверджують здійснення господарської операції та є підставою для її відображення в податковому та бухгалтерському обліку.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача щодо нездійснення даної господарської операції щодо купівлі одягу б/в та дрантя і неправомірне віднесення до валових витрат кошів у сумі 89029,00 грн. є необґрунтованими, оскільки дана господарська операція підтверджується наданими документами.

Стосовно відсутності у ТОВ НВФ “Укрспецсервіс” товарно-транспортної накладної, то необхідно відмітити, що її відсутність жодним чином не спростовує того факту, що товар було отримано від ПП “Авада”. Як вбачається з видаткової накладної №РН-0000263 від 29.08.2009 року, в графі “Отримав(ла)”міститься особистий підпис керівника ТОВ НВФ “Укрспецсервіс”, який як встановлено і отримав цей товар та здійснював його перевезення власним транспортним засобом.

Із аналізу фактичних обставин справи та чинного законодавства України випливає, що відсутність товарно-транспортної накладної при відвантаженні, транспортуванні та отриманні товару від покупця може лише свідчити про недотримання стороною вимог, які предявляються до перевезення вантажу, та жодним чином не може свідчити про безпідставність зарахування витрат, що були сплачені за отриманий товар до складу валових витрат та отримання товару у продавця. Відповідачем не доведено, що товар не було отримано від ПП “Авада”та не використано в господарській діяльності підприємства.

Колегія суддів зазначає, що висновки ДПІ у Фрунзенському районі щодо невикористання у господарській діяльності підприємства придбаного у ПП “Авада”товару та неправомірне віднесення витрат на його придбання до складу валових витрат не відповідають обставинам справи та суперечать чинному законодавству України.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 27.05.2010 року за №0000982302/0 та повторно виданого податкового повідомлення-рішення від 08.07.2010 року №0000982302/1 необхідно зазначити наступне.

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з приписами п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з приписами п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи в акті перевірки не наведено: які суми сплаченого податку у звязку з придбанням товару у ПП “Авада”не підтверджені податковими накладними; фактів, що придбаний товар не підлягає використанню або не використовувався в господарській діяльності платника податків (ТОВ НВФ “Укрспецсервіс”); обґрунтування факту списання грошових коштів в оплату товару та отримання податкових накладних, які засвідчують факт придбання платником податків товару.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2010р. по справі№2а-10789/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.