Рішення № 136859189, 25.05.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2165/26

провадження № 2/753/5958/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесник О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору страхування, а саме, на відповідача не розповсюджується пільгове страхування транспортного засобу, що в свою чергу дає підстави позивачу заявити до відповідача регресну вимогу, як до особи винної в настанні страхового випадку (ДТП).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Від позивача також не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.10.2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «VOLKSWAGEN Caddy», державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «Suzuki VITARA S», державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2022 року, водія ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладеного адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу «VOLKSWAGEN Caddy», державний номер НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-210654219.

Транспортний засіб «Suzuki Vitara S», державний номер НОМЕР_2 , був застрахований відповідно до Договору добровільного страхування у ПрАТ «СК «ВУСО».

Відповідно до Рахунку СТО вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Suzuki Vitara S», д.н.з. НОМЕР_2 складає 40 659,23 грн.

Виконуючи взяті на себе зобов`язання за договором добровільного страхування ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно до платіжного доручення № 35416 від 09.11.2022 року здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу «Suzuki Vitara S», д.н.з НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_2 , в розмірі 40 659,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV встановлено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України , без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

При укладенні Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-210654219, було застосовано пільгу 50 відсотків від вартості страхового платежу, оскільки страхувальником за Полісом є особа пільгової категорії у відповідності до п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV згідно інформації вказаної у Полісі.

Таким чином, укладаючи Поліс на пільгових умовах, у відповідності до п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV, транспортний засіб мав використовуватись лише особисто страхувальником, який є пільговиком.

Однак, відповідно до матеріалів ДТП, під час настання страхового випадку за кермом перебував відповідач, який не є страхувальником за Полісом (укладеним на пільгових умовах).

Відповідно до ст.38-1 Закону № 1961-IV передбачено відповідальність за порушення умов страхування, зокрема, п. 38-1.1. визначено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи винність ОСОБА_1 у настанні ДТП, оскільки останній керував транспортним засобом, щодо якого було укладено договір страхування на пільгових умовах, у зв`язку зі здійсненням виплати страхового відшкодування, на підставі положень викладених у ст.38-1 Закону № 1961-IV, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 38 159,23 грн. - 50% = 19 079,62 грн.

За таких обставин, суд знаходить позов в частині стягнення з відповідача 19 079,62 грн. обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі наведених вище норм закону.

Разом з тим, вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 572,39 грн., пені у розмірі 5 826,86 грн., та інфляційних втрат у розмірі 1 477,54 грн. не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не є боржником у грошовому зобов`язанні, не отримував будь-які грошові кошти і не зобов`язувався їх повернути вчасно, а є винною особою в ДТП і несе цивільно-правову відповідальність за її наслідками. Крім того, зазначені кошти, в силу вимог ст. 979 ЦПК України та ч. 2 ст. 625 ЦПК України, має право стягнути при настанні страхового випадку страхувальник зі страховика в разі прострочення останнім виплати страхового відшкодування, зазначені правовідносини не стосуються вимог щодо повернення винною особою суми сплаченого страхового відшкодування страховику.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Представник позивача зазначив, що сума фактично понесених та сплачених судових витрат становить 8 022,50 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 4 000 грн.

Керуючись стст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-78, 81, 82, 141, 258, 259, 264, 265, 289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» (код ЄДРПОУ 39433769) кошти в розмірі виплати страхового відшкодування - 19 079,62 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 884,43 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн., а всього 24 964,05 грн.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.