Ухвала суду № 136858986, 25.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8613/26

Провадження №: 1-кп/752/1926/26

У Х В А Л А

25.05.2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника у кримінальному провадженні № 12025100000001276 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

встановив:

захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданні заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Свою позицію обґрунтувала тим, що в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_3 , будучи Головою правління ПрАТ «Київспецтранс» з 2015 року, допустив складування будівельних відходів на частинах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:096:0018, 8000000000:79:095:0177, 8000000000:79:095:1000, чим спричинив їх засмічення, однак, на думку захисника, обвинувальний акт не містить інформації та не розкриває змісту того, яким чином ОСОБА_3 міг допустити засмічення цих земельних ділянок, якщо складування відходів на території відпрацьованого Пирогівського районного кар`єру відбувалось ще з 80-х років минулого століття з метою рекультивації цього кар`єру, внаслідок санкціонованих державою заходів. Захисник зазначає, що в обвинувальному акті не розкрита суть обвинувачення, а саме: не описано склад злочину, його об`єкт, суб`єкт, суб`єктивну та об`єктивну сторони. Захисник вказує, що в обвинувальному акті не розкрито зміст твердження «допустив» та містяться взаємовиключні поняття, які не можуть існувати одночасно - «зберігання» та «захоронення» відходів, оскільки відповідно до ЗУ «Про відходи», зберігання відходів це тимчасове розміщення відходів, тоді як захоронення - їх остаточне розміщення. Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що обвинувальний акт не містить інформації з приводу того, які конкретно саме службові обов`язки не належним чином виконав ОСОБА_3 , які саме обов`язки, як Голови правління, в якому обсязі та в якому порядку він повинен був належно виконати у відповідних умовах, як він мав їх належно виконати і не виконав, у чому саме виявилися допущені особою порушення службових обов`язків і які наслідки вони спричинили; чи перебували службові порушення у причинно-наслідковому зв`язку із наслідками, що настали та яким конкретно нормативно-правовим актом вони передбачені. Захисник вказує, що в обвинувальному акті вказані норми Законів України, однак такі норми не встановлюють службових обов`язків осіб, а тому, за таких обставин, на думку захисника ОСОБА_3 не може захищатись від «загальної недбалості», оскільки має знати межі обвинувачення та його суть для можливості ефективного захисту своїх прав. Крім того, захисник вказала, що цивільний позов подано з порушенням вимог ЦК та ЦПК України.

Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію захисника ОСОБА_6 та просив задовольнити клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку своїх захисників та просив задовольнити подане клопотання про повернення обвинувального акту.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував щодо повернення обвинувального акту та надав письмові заперечення. Вказав, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки обвинувачення є конкретним та повним, містить передбачені законом розділи та обов"язкові реквізити. Крім того, в акті вказані час та місце вчинення злочину, а недоліки опису події злочину та суперечливий виклад фактичних обставин підлягають перевірці під ча судового розгляду. Вказівка захисту на відсутність посилання на умисел також є необгрунтованою, оскільки вказаний склад має непрямий умисел і його наявність чи відсутність також повинна встановлюватись під час судовго рохгляду. Крім того, навів підстави для звернення прокурора із цивільним позовом. Також прокурор вказав, що сторона захисту пі час досудового розслідування не оскаржувала повідомлення про підозру, що свідчить про те, що її виклад, який перенесно до обвинувлаьного акту, був зрозумілим і конкретним.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, про дату та час повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає що надісланий до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому йому необхідно повернути прокурору, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Слід вказати, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунутому в порядку, встановленому КПК України.

Згідно вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, зокрема, обвинувачений повинен знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».

Аналіз норми п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Таким чином, обвинувальний акт - це важливий процесуальний документ досудового розслідування, який оформляє його результати, який містить формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Так, дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч.2 ст. 367 КК України, а саме як неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.

З об`єктивної сторони службову недбалість, а саме неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам, характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) дія службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам; 3) причинний зв`язок між вказаними діями та тяжкими наслідками.

Відповідно до Постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.09.2025 року № 305/2050/15-к, неналежне виконання службових обов`язків - це такі дії службової особи в межах службових обов`язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби. Такий вид службової недбалості називають «змішаною» бездіяльністю, за якої службова особа виконує свої обов`язки неналежно, діє не до кінця, не вчиняє всіх очікуваних від неї дій. Для наявності складу службової недбалості має значення чи мала реальну можливість службова особа виконати належним чином свої обов`язки.

Однак, як вірно вказала сторона захисту, органом досудового розслідування в обвинувальному акті взагалі не зазначено, які саме службові обов`язки в розрізі пред"явленого йому обвинувачення були покладені на ОСОБА_8 , які саме дії вчинив чи не вчинив ОСОБА_8 в межах своїх службових обов`язків і відповідно причинний зв`язок між діями/бездіяльністю ОСОБА_8 в межах його службових обов`язків та тяжкими наслідками охоронюваним законом громадським інтересам.

Як вже було вказано вище, обвинувачення повинно бути конкретизованим, а не таким, що не дає змогу зрозуміти, які саме дії ОСОБА_3 утворюють об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Окрім цього, з огляду на те, що в обвинувальному акті відсутня конкретизація службових обов`язків, покладених на ОСОБА_8 в розрізі пред2явленого йому обвинувачення, а також не зазначено, яким саме нормативно-правовим актом ці обов`язки були визначені, зрозуміти чи є ОСОБА_8 суб`єктом даного злочину не вбачається за можливе, що у сукупності з вищевикладеним свідчить про неконкретність обвинувачення.

Крім того, обвинувальний акт містить суперечності, оскільки потерпілим в даному кримінальному провадженні визнано лише територіальну громаду міста Києва, однак в обвинувальному акті вказано, що дії ОСОБА_8 спричинили тяжкі наслідки територіальній громаді міста Києва та ТОВ «Профпереробка» на загальну суму 2 454 241 200 гривень, а в наступному абзаці вказано, що службова недбалість ОСОБА_8 призвела до шкоди на іншу суму, а саме: 1 312 530 000 грн., і така шкода завдана лише територіальній громаді міста Києва.

Також в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_8 неналежно «виконував та виконує» свої службові обов`язки, що фактично надає діянню ознак триваючого злочину, тоді як злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, є закінченим з моменту настання тяжких наслідків.

Такі розбіжності у викладенні та формулюванні обвинувачення, зокрема, щодо розміру шкоди та кола потерпілих осіб, є суттєвими, оскільки впливають на його обсяг та унеможливлюють чітке розуміння суті обвинувачення.

Прокурор у своїх запереченнях не спротсував доводи, наведені захистом, зокрема, і щодо часу вчинення злочину, із врахуванням доводів сторони захисту щодо загального часу існування даного полігону, і щодо місця вчинених злочинів, оскільки мова йде про одну адресу, але при цьому різні земельні ділянки. Також суд звертає увагу на те, що у своїх запереченнях прокурор вказує на непрямий умисел даного складу злочину, який підлягає встановленню саме судом, хоча відповідно до теорії кримінального права даний склад злочину є єдиним серед службових злочинів, який має необережну форму вини.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що вказаний у обвинувальному акті виклад фактичних обставин, формулювання обвинувачення є неконкретним та суперечливим, що унеможливлює сприйняття обвинуваченим обсягу та змісту висунутого йому обвинувачення, і як вірно вказав захисник, позбавляє сторону захисту можливості ефективно здійснювати свій захист, а також позбавляє суд визначити межі судового розгляду з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК України та в подальшому може призвести до скасування кінцевого рішення суду першої інстанції з підстав незабезпечення гарантій на справедливий суд.

Вказівка прокурора на вимоги ч. 2 ст. 337 КПК України, які надають прокурору право змінити обвинувачення в ході судового розгляду, із врахуванням суттєвості вказаних вище недоліків обвинувального акту не заслуговує на увагу, оскільки з огляду на положення ч. 1 ст. 338 КПК України таке право виникає тільки при встановленні в ході судового розгляду нових фактичних обставин злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа. Відповідно право на подальшу зміну обвинувачення не має використовуватись для усунення недоліків обвинувального акту, що очевидні в підготовчому судовому засіданні або для більш детального викладу фактів, які повинні були бути встановлені під час досудового розслідування та викладені в обвинувальному акті, при цьому відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Покладання на суд обов"язків, які першочергово повинні бути виконані однією із сторін судового проваження, є неприпустимим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому він підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Додатково слід зазначити, що суд не вправі надавати оцінку цивільному позову та його відповідності нормам ЦК України та ЦПК України, оскільки положеннями КПК України не передбачено можливості повернення обвинувального акта з підстав недоліків чи суперечностей цивільного позову.

Водночас процесуальна оцінка цивільного позову у кримінальному провадженні надається судом під час судового розгляду по суті за результатами дослідження доказів, а не на стадії підготовчого судового засідання.

Керуючись ст.ст. 291, 314КПК України, суд

постановив:

клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025100000001276 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, повернути прокурору Київської міської прокуратури, у зв?язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Повний текст ухвали буде оголошено 26.05.2026 року о 09 год. 30 хв.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1