Ухвала суду № 136858618, 26.05.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 644/7661/24

Провадження № 1-кп/645/192/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000001350 від 22.11.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,-

встановив:

В провадженні Немишлянського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 12023220000001350 від 22.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні 26.05.2026 року заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, з визначенням розміру застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 332 800 грн..

Зауважив, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 25.05.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 визначено суму застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для прецездатних осіб, що становить 332 800 грн..

Клопотання мотивоване тим, що обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підозри підтверджується зібраними у провадженні матеріалами досудового розслідування. На думку прокурора на даній стадії розгляду справи є необхідним продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу, існують та не зменшилися. Зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , останні перебуваючи на волі можуть переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, та можуть вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, не зможуть забезпечити виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 проти клопотання прокурора заперечували, вважали, що ризики, зазначені прокурором, не доведені, а тому клопотання прокурора є таким, що не підлягає задоволенню. Зазначили, що прокурором жодним чином не доведено неможливості застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів. Просили змінити запобіжний захід на більш м`який, не повязаний із триманням під вартою, у вигляді особистого зобов`язання.

Також заперечували проти клопотання прокурорапро продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підтримали та просили задовольнити клопотання сторони захисту щодо зменшення розміру застави ОСОБА_5 .

Захисник ОСОБА_7 подала суду заперечення на клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , в яких зазначає, що в обґрунтування доводів про продовження строку запобіжного заходу сторона обвинувачення посилається на ті ж докази, що посилалися при обранні запобіжного заходу, продовженні строку досудового розслідування і запобіжного заходу, починаючи з 14 лютого 2024 року, тобто більше півтора року. Інформація про скоєне кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань була внесена 04.07.2023. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 обрано 14.02.2024, тобто майже через сім місяців, проте він добровільно з`явився в органи досудового розслідування для надання свідчень, оскільки ніякого відношення до скоєного кримінального правопорушення не мав. Доводи сторони обвинувачення про те, що на сім`ю ОСОБА_9 було скоєно розбійний напад спростовуються свідченнями потерпілих, яких було допитано в судовому засіданні. Зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не підтверджуються та носять виключно припущений характер. Доказів незаконного тиску на свідків у сторони обвинуваченні не мається, як і підстав обґрунтовано припускати можливість знищення доказів у справі, які давно зібрані та зберігаються у сторони обвинувачення. Акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв`язки, малолітню доньку ОСОБА_10 2019 року народження, нагороджений пам`ятною медаллю «ЗА ОБОРОНУ МІСТА-ГЕРОЯ ХАРКІВ». Зазначила, що сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (наприклад, «Летельє проти Франції»). Зазначає, що сама підозра не конкретизована, доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення не обґрунтовано і суперечать фактичним даним, викладеним в обвинувальному акті, показам потерпілих.

Крім того, зазначає, що визначений розмір застави ОСОБА_5 у сумі 757000 грн, є очевидно непомірним для нього та для його близьких. Таким чином, йому обрано безальтернативний запобіжний захід. Станом на 25.05.2026 застава не внесена протягом тривалого часу, а саме з 06.12.2024 по теперішній час. Відповідно довідки про доходи ОСОБА_5 загальна сума доходу з вересня 2023 року по травень 2025 року становить 112 087,41 грн. Тривале невнесення застави у даному випадку є не проявом небажання, а наслідком об`єктивної неспроможності її внести, що свідчить про непомірність визначеного судом розміру. У зв`язку з чим, згідно прецедентної практики ЄСПЛ, підлягає зменшенню.

Вважає, що застосування домашнього арешту з 21.00 до 06.00 часу доби до ОСОБА_5 буде достатнім та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження. У разі, якщо суд вважатиме неможливим змінити запобіжний захід, просить знизити суму застави до мінімальних розмірів прожиткового мінімуму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_7 заперечували проти клопотання прокурора, посилаючись на викладені адвокатом доводи.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.

Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

21.03.2024 року слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком до 30.04.2024 включно.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 09.05.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 07.07.2025 включно.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 26.06.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 24.08.2025 включно.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 20.08.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 18.10.2025 включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 14.10.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 12.12.2025 включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 09.12.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 06.02.2026 включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 04.02.2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 04.04.2026 включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 01.04.2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 30.05.2026 включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.02.2024 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2024 року відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави в сумі 757000 грн.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 09.05.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 07.07.2025 включно.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 26.06.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 24.08.2025 включно.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 20.08.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 18.10.2025 включно.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 14.10.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 12.12.2025 включно.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 09.12.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 06.02.2026 включно.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 04.02.2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 04.04.2026 включно.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 01.04.2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 30.05.2026 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК Україниодним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Судом встановлено, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Так, ризик переховування від суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від суду.

Розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його продовження, обмежує права і свободи останнього, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного: ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.189 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 та 12 років з конфіскацією майна, відповідно. Але на думку суду навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і які не відпали на теперішній час та є актуальними, суд на підставі наданих матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; факт вчинення злочину проти власності, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинений в умовах воєнного стану; те, що ОСОБА_4 знаходився у розшуку, що підвищує ризик переховування його від суду; стосовно обвинуваченого на розгляді в суді перебуває кримінальне провадження за ч.2 ст.307, ч.1 ст.306 КК України, яке зупинено у зв`язку з його мобілізацією; крім того на розгляді в Чугуївському міському суді Харківської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 за ч.1 ст.26, ч.5 ст.27, ч.4 ст.185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.263 КК України, приходить до висновку, що ризики встановлені під час обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Суд, розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його продовження, обмежує права і свободи останнього, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного: ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна. Але на думку суду навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і які не відпали на теперішній час та є актуальними, суд на підставі наданих матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; факт вчинення злочину проти власності, у тому числі з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинений в умовах воєнного стану, приходить до висновку, що ризики встановлені під час обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Перевіряючи наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що на теперішній час не допитані свідки, що не виключає можливості обвинувачених їх схилити до зміни показів на свою користь. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту та після безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, який інкримінується обвинуваченим, а саме вчинення особливо тяжкого злочину проти власності, суд вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права на гарантоване Конституцією України право на житло (стаття 47) та його ефективне здійснення, яке істотно взаємопов`язано з реалізацією інших конституційних прав особи.

Враховуючи вищенаведені відомості, у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності продовження існування ризиків, якими прокурор обґрунтовував необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинувачених під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються осіб обвинувачених та обставин кримінального провадження, які прокурор вважав доведеними, направивши обвинувальний акт до суду, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.

З огляду на це, інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків і їх належну поведінку.

При цьому суд зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі особисте зобов`язання, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Суд враховує, що наявність у обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 міцних соціальних зв`язків, родини та неповнолітніх дітей, хоча і заслуговують на увагу, проте суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшує. Ці обставини враховувались як при обранні так і при продовженні запобіжного заходу.

Обставини, наведені стороною захисту в судовому засіданні, в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.

За таких обставин суд вважає, що інший більш м`який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, попередження переховування від суду, вчинення ними іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає що клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, у зв`язку з чим вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 60 днів.

Щодо визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_4 .

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 25.05.2026 ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 01.04.2026 року в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано, та визначено суму застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у розмірі 100 прожиткових мінімумів для прецездатних осіб, що становить 332 800 грн. У зв`язку із чим, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_4 суму застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800 грн. (3328,00 гривень х 100 = 332 800,00 грн.).

Вирішуючи питання щодо необхідності зменшення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_5 , на чому наполягала сторона захисту, суд вказує наступне.

За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Із наданої захисником та дослідженої в судовому засіданні довідки про доходи військовослужбовця ОСОБА_5 вбачається, що загальна сума його доходу з вересня 2023 року по травень 2025 року становила 112 087,41 грн.

На запитання суду обвинувачений ОСОБА_5 повідомив, що одружений, має малолітню доньку, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками. До затримання мешкав зі своєю дружиною та малолітньою донькою в орендованій квартирі. Заощаджень, депозитів, нерухомого майна він не має. Батьки не працюють, доходів, заощаджень не мають.

При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Водночас, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого ув`язнення, яке перетворилося б на безальтернативне («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111 від 7 грудня 2006 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що визначення непомірного розміру застави для підозрюваного, обвинуваченого здійснювалося крізь призму формального виконання вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх судових рішеннях суди повинні керуватися також розміром доходів (майновим станом) і сімейним станом підозрюваного, обвинуваченого.

У рішенні Європейського суду по справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, № 12050/04, від 28.09.2010 р., п. 79, 80), зроблено висновок, згідно із яким сума застави повинна бути належним чином обґрунтована із врахуванням майнового стану обвинуваченого.

Суд звертає увагу та не, що обвинувачений утримується під вартою з 14.02.2024, заставу у розмірі 757 000 грн, визначену ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2024, не вніс, ОСОБА_5 та його захисник в суді першої інстанції під час розгляду клопотань про продовження строку тримання під вартою неодноразово посилалися на завідомо непомірний розмір застави.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд доходить висновку про можливість зменшення розміру застави, визначеного відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2024 року в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень 00 коп. до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800 гривень 00 коп.(3328,00 гривень х 100 = 332 800,00 грн.).

На переконання суду, такий розмір застави буде гарантувати виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 197, 372, 376, 395 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених задовольнити частково.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів до 24 липня 2026 року включно з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Визначити суму застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 коп.

Застава вноситься на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду (Отримувач коштів: Харківський апеляційний суд; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA078201720355279002000085314;код ЄДРПОУ суду: 42261368.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з Харківської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон на своє ім`я.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 та 12 років з конфіскацією майна та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки невиконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів до 24 липня 2026 року включно з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Зменшити розмір застави, визначений в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2024 року в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень 00 коп. до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 коп.

Застава вноситься на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № 638/14339/25, н/п 1-кп/638/1947/25) до спливу терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з Харківської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон на своє ім`я.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання до п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки невиконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченими в той же строк, але з моменту вручення їм копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27.05.2026 року.

Суддя ОСОБА_1