Ухвала суду № 136857746, 27.05.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1911/25

Номер провадження №1-кп/351/122/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Снятинського районного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження № 12024091230000167, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України та про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Снятинського районного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження № 12024091230000167, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України.

Ухвалою Снятинського районного суду від 02 квітня 2026 року застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 продовжено до 31травня 2026 року включно.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою терміном 60 діб без визначення розміру застави. Клопотання отримане обвинуваченим та захисником у встановленому КПК України порядку.

У клопотанні прокурор зазначає, що у березні 2025 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник умисел на незаконне виготовлення наркотичного засобу, обіг якого обмежено канабісу з метою подальшого неодноразового незаконного збуту вказаного наркотичного засобу групою осіб та отримання прибутку.

З цією метою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, при невстановлених досудовим розслідування обставинах, часі та місці, незаконно виготовили наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, з метою подальшого збуту, який незаконно зберігали у невстановленому місці.

З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на незаконний збут наркотичних засобів ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_6 , в порушення вимог ст.ст. 6, 7, 8, 12, 13, 26, 27, 36 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи намір на отримання грошових коштів за незаконний збут наркотичних засобів, створили онлайн канал у додатку «Whats App», за допомогою якого незаконно збували наркотичні засоби канабіс.

Зокрема, у невідомий період часу, не пізніше ніж 10:55 год. 14.06.2025, більш точного періоду часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою спільно із ОСОБА_6 , з метою отримання прибутку, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вони збувають наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, шляхом продажу за ціною 700 (сімсот) гривень, незаконно збули ОСОБА_8 , заздалегідь виготовлену рослинну речовину, яка згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів від 02.07.2025 є наркотичним засобом, обіг, якого обмежено канабісом у кількості 4,3903 грама, яку вони після переказу на обумовлений банківський рахунок грошових коштів заховали неподалік території Снятинського УЕГГ ПАТ «Івано-Франківськгаз», яка знаходиться по вул. 1-го Грудня, 34 у м. Снятин Коломийського району Івано-Франківської області, надавши при цьому ОСОБА_8 інформацію про місце знаходження наркотичних засобів.

У подальшому, продовжуючи протиправну діяльність, пов`язану із незаконним збутом наркотичних засобів, приблизно в період з 14:50 год по 15:10 год 21.08.2025, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою спільно із ОСОБА_6 , при цьому, виконуючи кожен свою роль та окремі злочинні дії з метою отримання прибутку, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вони збувають наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, шляхом продажу за ціною 3000 (три тисячі) гривень, незаконно, повторно збули ОСОБА_8 , заздалегідь виготовлену рослинну речовину, яка згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів від 02.09.2025 є наркотичним засобом, обіг, якого обмежено канабісом у кількості 10,065 грама, яку ОСОБА_4 після переказу грошових коштів на обумовлений банківський рахунок заховав неподалік від території КНП «Снятинська БПЛ» Снятинської міської ради, яка знаходиться по вул. Стефаника, 2 у м. Снятин Коломийського району Івано-Франківської області, надавши при цьому ОСОБА_8 інформацію про місце знаходження наркотичних засобів.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою спільно із ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без належного на те дозволу, всупереч вимогам ст. 15 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» у період з березня 2025 року по 23 вересня 2025 року, більш точного періоду досудовим розслідуванням не встановлено, на заздалегідь підготовленій земельній ділянці з координатами: 48°25`59.5"N, 25°32`20.3"Е (48.433161,25.539269), яка знаходиться за межами населених пунктів, між м. Снятин та с. Хутір-Будилів Коломийського району Івано-Франківської області здійснили незаконний посів та вирощування 37 нарковмісних рослин роду Коноплі з метою виготовлення із них наркотичного засобу, обіг якого обмежено канабісу та його подальшого збуту.

У подальшому, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою спільно із ОСОБА_6 , приблизно у період часу з 11:10 год по 16:45 год 23.09.2025 зрізали зазначені вище незаконно вирощені 37 нарковмісних рослин роду конопель, із яких у подальшому незаконно виготовили наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, який зберігали із метою збуту до 29.09.2025.

У подальшому 23.09.2025, після зрізання незаконно вирощених нарковмісних рослин конопель, які росли на земельній ділянці за координатами: 48°25`59.5"N, 25°32`20.3"Е (48.433161,25.539269), яка знаходиться за межами населених пунктів, між м. Снятин та с. Хутір-Будилів Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою спільно із ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому на досудовому розслідуванні місці та у невстановлений період часу, із зрізаних рослин конопель незаконно виготовили наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, та маючи корисливий мотив, з метою подальшого незаконного збуту наркотичних засобів, в порушення вимог ст.ст. 6, 7, 8, 12, 13, 26, 27, 36 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», спільно перевезли незаконно виготовлений наркотичний засіб канабіс до господарства, в якому проживає ОСОБА_6 , розташованому по АДРЕСА_1 та в господарство, яке знаходиться по АДРЕСА_2 , у яких зберігали наркотичні засоби з метою подальшого збуту за попередньою змовою групою осіб до 29.09.2025.

У ході санкціонованих обшуків, проведених 29.09.2025 в господарстві, яке знаходиться по АДРЕСА_1 виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс у кількості 2259,3257 грама, в господарстві, яке знаходиться по АДРЕСА_2 виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс у кількості 2172 грама, які незаконно виготовили, перевезли до вказаних господарств ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та зберігали наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, загальною кількістю 4431,3257 грама, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 №188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29.07.2010 № 634) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 року за №513/4734 становить особливо великий розмір, з метою подальшого незаконного збуту, діючи за попередньою змовою групою осіб.

Також досудовим розслідуванням встановлено, що під час дії воєнного стану, який введено на території України 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась та який діє на теперішній час, у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник умисел на таємне викрадення чужого майна із складського приміщення, розташованого на території Чернівецького УВО «УТОС», що по вул. Трудова, 7 у м. Снятин Коломийського району Івано-Франківської області.

Так, з метою вчинення крадіжки чужого майна, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_6 , приблизно о 22:12 год 20.09.2025 прибули до території УВО «УТОС», що по вул. Трудова, 7 у м. Снятин Коломийського району Івано-Франківської області, де реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за їхніми діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, підійшли до вхідних дверей у складське приміщення, у яких пошкодили навісний замок, і таким чином проникли у середину приміщення.

Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_4 та ОСОБА_6 із складського приміщення таємно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану викрали 80 протигазів з фільтрами та сумками, вартістю по 359 гривень кожен, які належали ОСОБА_9 .

Внаслідок вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 крадіжки майна потерпілому ОСОБА_9 спричинено майнову шкоду на загальну суму 28720 гривень.

Злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів. За вчинення злочину, відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 29.09.2025 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, 30.09.2025 останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України у незаконному виготовленні, перевезенні та зберіганні з метою збуту наркотичного засобу, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

19 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну підозри у вчиненні злочинів, передбачених :

- ч. 4 ст. 185 КК України - у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, поєднаній із проникненням в інше приміщення;

- ч. 2 ст. 307 КК України у незаконному виготовленні, перевезенні і збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб;

- ч. 3 ст. 307 КК України - у незаконному виготовленні, перевезенні та зберіганні з метою збуту наркотичного засобу, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

- ч. 2 ст. 310 КК України - у незаконному посіві та вирощуванні рослин конопель у кількості від десяти рослин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з метою збуту.

Також у клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), про що свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, так як найтяжчий із інкримінованих злочинів відноситься до категорії особливо тяжких, за який передбачене покарання відповідно до санкції ч. 3 ст. 307 КК України позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна;

- можливість незаконно впливати на свідків чи потерпілого у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), про що свідчить той факт, що свідки та потерпілий станом на даний час враховуючи принцип безпосередності не надавали безпосередньо суду свої покази. Перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих тощо. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідка залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що свідчить той факт, що досудовим розслідуванням встановлено, причетність ОСОБА_6 до вчинення злочинів проти власності, а також у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, з огляду на кількість та систематичність вчинених злочинів та на кількість вилучених наркотичних засобів, підозрювані готувалися неодноразово збувати наркотичні засоби, і можуть і надалі вчиняти злочини у сфері обігу наркотичних засобів.

Вказане вище свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу для забезпечення виконання процесуальних рішень.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

Прокурор у судовому засіданні клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав з підстав наведених у ньому, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання, з підстав того, що не вважає ризики, наведені прокурором у клопотанні, обгрунтованими та доведеними, оскільки він протягом восьми місяців, перебуваючи під вартою, має можливість в телефонному режимі спілкуватися з різними особами, в тому числі і свідками, та не має бажання вчиняти повторні злочини.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 вказав, що прокурор в порушення практики Верховного Суду та практики ЄСПЛ вкотре не надав жодних доказів на підтвердження ризиків, зазначених в клопотанні. Водночас, прокурор протягом п`яти судових засідань не надав жодних належних, на думку захисту, доказів, які б підтверджували обвинувачення ОСОБА_4 . Щодо ризику впливу на свідків зазначив, що сторона захисту під час встановлення порядку та обсягу дослідження доказів клопотала перед судом про встановлення порядку дослідження доказів, відповідно до якого просила допитати свідків після чого перейти до дослідження письмових доказів. Однак, судом було встановлено інший порядок дослідження доказів, відповідно до якого досліджуються письмові докази після чого допитуються свідки. Тому вважає, що клопотання прокурора є необгрунтоване, голослівне та надумане, однак, зважаючи на практику суду в цьому кримінальному провадженні про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , просив суд визначити розмір застави.

Потерпілий ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглядати без його участі.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд продовжує застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до порядку, визначеного Главою 18 КПК України, тобто у будь-якому разі суд зобов`язаний з`ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні.

Отже, можна дійти висновку про те, що за наявності клопотання сторони обвинувачення має бути вирішено саме питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , оскільки строк тримання під вартою останнього завершується 31травня 2026 року.

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених статтею 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження тримання ОСОБА_4 під вартою з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів. За вчинення злочину, відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Враховуючи вимоги частини 3 статті 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 визначених частиною 1 статті 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду та можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

З огляду на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд оцінює заявлений стороною обвинувачення ризик переховування ОСОБА_4 від суду, виходячи з тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, в сукупності з іншими обставинами, якими підтверджується наявність такої небезпеки.

Вказані обставини свідчать про негативну репутацію ОСОБА_4 та наявність ризиків передбачених пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: можливості переховування обвинуваченого від суду, можливості вчинення ОСОБА_4 нового кримінального правопорушення таможливості незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені статтею 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого,також судом враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Тому, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених статтями 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились. Нових даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надійшло, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення, судовий розгляд не завершено.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи викладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до 25 липня 2026 року).

Крім того, згідно з пунктом 5 частини 4 статті 183 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

На підставі наведеного, керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196 197,199, 331, 369, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, без визначення розміру застави.

Строк тримання ОСОБА_4 під вартою обчислювати з 27травня 2026 року.

Строк дії ухвали до 25 липня 2026 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Копію ухвали направити для виконання до Державної установи «Івано-Франківської установи виконання покарань №12».

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя ОСОБА_10