Рішення № 136857630, 27.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21736/24

Провадження № 2/344/396/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

27 травня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Коломийської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та матеріального утримання батьком своєї неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та пояснень третьої особи.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Атаманюк Володимир Михайлович звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Коломийської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та матеріального утримання батьком своєї неповнолітньої дитини.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає, що є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір`ю ОСОБА_3 є колишня дружина позивача ОСОБА_2 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Цим же рішенням суду було вирішено визначити місце проживання їхньої спільної малолітньої дочки ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 . Отже, на даний час позивач займається вихованням своєї дочки самостійно, матір дитини не бажає брати жодної участі у вихованні дитини.

ОСОБА_4 відвідує групу молодшого дошкільного віку "Бджілка" в Коломийській філії №20 Коломийського ліцею №4 імені Сергія Лисенка.

Відповідачка не бере жодної участі у житті своєї малолітньої дочки - ОСОБА_3 , не спілкується з нею, не цікавиться її успішністю у школі та не надає кошти на її матеріальне утримання, тому позивач змушений звертатися до суду із даною позовною заявою.

У позивача є необхідність встановити факт самостійного виховання дитини для захисту прав та інтересів дитини, які виникають у його житті, щоб позивач як батько дитини міг вирішувати будь-які юридичні питання та формальності відносно дитини, оскільки мати дитини не бере участі у вихованні та житті дитини та не навідує дочку.

У майбутньому виникатимуть звичайні формальності щодо вступу до коледжу чи університету, тощо. Позивач забезпечує дитину всім необхідним, зокрема одягом, продуктами харчування, іншими матеріальними речами, займається її вихованням, сприяє її розвитку у соціумі.

За таких обставин позивач просить встановити факт самостійного виховання та матеріального утримання батьком його малолітньої дочки (а.с.1-2).

05 травня 2025 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 були дані пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 не перебуває, згідно облікових даних із АІТС «Оберіг» перебуває на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заяв чи звернень від ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 стосовно права на відстрочку згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідні підтверджуючі документи до ІНФОРМАЦІЯ_6 не надходили та не реєструвалися (а.с.68).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2024 року вказану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 29-30).

Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом (а.с.31-33).

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року забезпечено представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Атаманюку Володимиру Михайловичу можливість взяти участь у судовому засіданні у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Коломийської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та матеріального утримання батьком своєї неповнолітньої дитини в режимі відеоконференції (а.с.50-51).

Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року залучено до участі у даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.58-60).

Протокольною ухвалою від 18 грудня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 109).

Ухвалою суду від 05 лютого 2026 року забезпечено можливість представнику позивача взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.131-132).

Пояснення учасників справи в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Атаманюк В.М. у судове засідання не з`явилася, попередньо представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі (а.с.147-148).

Надаючи пояснення у попередніх судових засіданнях в режимі відеоконференції, позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги на підставах, викладених у позові, просили позов задовольнити у повному обсязі, не заперечували щодо заочного вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, зокрема відповідач викликалася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, а також жодних інших заяв та клопотань від відповідача не надійшло.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчого комітету Коломийської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_5 до суду не прибули, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Під час провадження по справі свідок ОСОБА_5 в режимі відеоконференції суду пояснив, що ОСОБА_6 є його сусідом, який має малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_7 самостійно виховує дитину, піклується про неї, забезпечує всім необхідним. Матері дитини він не бачив вже десь три роки.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , надаючи пояснення в режимі відео конференції, суду пояснив, що є хресним батьком дочки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 і його хорошим другом. Стверджує, що ОСОБА_7 самостійно виховує дитину, забезпечує всім необхідним. Мати дитини з 2022 року не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 20 травня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Враховуючи те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, проте відповідач не з`явилася у судове засідання без поважних причин та не повідомила про причини свої неявки, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 27 травня 2026 року прийнята відповідна ухвала.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії Витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

16 серпня 2023 року складений Акт обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого батько ОСОБА_1 займається вихованням та утриманням своєї дочки, проживає разом з нею та забезпечує усім необхідним (а.с.8).

07 серпня 2023 року ОСОБА_1 звертався до міського голови Коломийської міської ради про видачу довідки, яка підтверджує те, що він є батьком, який самостійно виховує свою дитину ОСОБА_3 (а.с.9).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2023 року, що набрало законної сили 14 липня 2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання її батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 10-11).

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 (а.с. 12).

14 березня 2023 року Корницьким Сторостинським округом Коломийської міської ради була видана довідка ОСОБА_1 про те, що він проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13).

ОСОБА_1 видана довідка Коломийським ліцеєм № 4 імені Сергія Лисенка про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно відвідує дошкільну групу № 6 «Бджілка» Коломийської філії № 20 Коломийського ліцею № 4 імені Сергія Лисенка (а.с.14).

27 серпня 2023 року складений Акт обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якого вбачається, що між батьками малолітньої дитини виникли конфлікти і непорозуміння. Дитина дуже любить свого батька, належним чином виховує доньку, дбає про її розвиток та навчання (а.с. 15).

15 травня 2023 року Виконавчим комітетом Коломийської міської ради затверджено висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біля батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16-17).

12 серпня 2023 року Коломийським ліцеєм №4 імені Сергія Лисенка Коломийської міської ради була видана довідка ОСОБА_1 про те, що його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує групу молодшого дошкільного віку «Бджілка» в Коломийській філії №20 Коломийського ліцею №4 імені Сергія Лисенка. Батько приймає участь у вихованні дитини, приводить в садочок, відвідує батьківські збори і заходи, що відбуваються за участю дитини (а.с.18).

Приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Антонюк О.В. 08 вересня 2023 року нотаріально посвідчена заява ОСОБА_8 , в якій стверджує, що ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 створив комфортні умови для проживання дочки, добре дбає про неї, забезпечує всім необхідним, любить та піклується про дочку. Дитина росте слухняною та доброзичливою, про що свідчить гарне виховання батька. Фактично ОСОБА_7 самостійно виховує свою малолітню дочку ОСОБА_4 (а.с.19).

08 вересня 2023 року Приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Антонюк О.В. нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 . У даній заяві ОСОБА_5 стверджує, що ОСОБА_6 самостійно виховує свою дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вони проживають за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 піклується про дочку, забезпечує всім необхідним. У їхній сім`ї склалися хороші та теплі стосунки, батько приділяє багато уваги своїй дочці. Фактично він сам виховує свою дочку (а.с.20).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Згідно частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 Сімейного кодексу України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 Сімейного кодексу України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої четвертої статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 15 Сімейного кодексу України передбачає, що сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 Сімейного кодексу України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 Сімейного кодексу України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в Сімейному кодексі України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 Сімейного кодексу України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не звертався до суду з приводу позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав або стягнення з неї аліментів на утримання дитини.

Вказане свідчить про те, що між позивачем та відповідачем фактично відсутній спір і доказів у підтвердження наявності спору між сторонами суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо участі у вихованні та утриманні доньки.

При цьому проживання матері ОСОБА_2 окремо не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини.

З матеріалів справи не вбачається та судом під час розгляду справи не встановлено, що вказані та/або інші обставини свідчать, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов`язки чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

У силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Проте позивач бажає реалізувати своє право саме на підставі рішення суду про встановлення факту одноосібного виховання ним доньки.

Показання свідків суд оцінює критично та зазначає, що допитані у судовому засіданні свідки не володіють беззаперечною інформацією, яка була б їм особисто відома, щодо надання чи ненадання ОСОБА_2 матеріальної допомоги донці та неприйняття нею участі у вихованні доньки.

Ті обставини, що мати дитини проживає окремо, не свідчать про те, що позивач самостійно виховує дитину і може вважатися в розумінні закону «одиноким батьком», оскільки вказані обставини не позбавляють матір дитини батьківських прав і не залишають дитину без материнського виховання.

Також суду не надано доказів як того, що батько дитини самостійно несе витрати по її утриманні, так і доказів того, що матір дитини таких витрат не несе. Самі лише посилання позивача на вказані обставини не підтверджують факту самостійного утримання позивачем доньки, оскільки однозначно та достовірно не підтверджують вказаний факт.

При цьому докази на підтвердження наявності спору між позивачем та відповідачем щодо виховання доньки відсутні.

Факт проживання дитини разом з батьком не заперечується батьками. Потреба у додатковому встановленні таких фактів судом не доведена. Утримання дитини батьком є законним обов`язком та не потребує встановлення судом.

Надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом із батьком, проте відсутні докази ухилення матері від участі у вихованні дитини. При цьому проживання ОСОБА_2 за іншою адресою не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання та утримання дочки батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини.

Ураховуючи зазначене та надаючи оцінку поданим позивачем доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що докази у підтвердження факту одноосібного виховання ОСОБА_1 доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є непереконливими та у своїй сукупності недостатніми аби суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини, і, як наслідок, позивач здійснює таке виховання одноосібно.

За таких обставин, ураховуючи, що спір між сторонами щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини фактично відсутній та факт одноосібного виховання позивачем доньки не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Частинами першою-четвертою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною п`ятої вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Коломийської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та матеріального утримання батьком своєї неповнолітньої дитини відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Коломийської міської ради, код ЄДРПОУ 04054334 місцезнаходження: 78203 Івано-Франківська область, м. Коломия, пр. Грушевського, буд. 1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено та підписано 27 травня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.