Ухвала суду № 136856811, 25.05.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

25 травня 2026 року справа № 580/3708/26 м. ЧеркасиЧеркаський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Гайдаш В.А., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву представника позивача про відвід судді від 20.05.2026 вх. № 27264/26 у адміністративній справі № 580/3708/26 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,

встановив:

У провадженні судді Черкаського окружного адміністративного суду Трофімової Л.В. перебуває справа № 580/3708/26 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

20.05.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді Трофімової Л.В. (вх. №27264/26). В обгрунтування свого клопотання представник позивача зазначив, що суддя Лариса Трофімова демонструє поведінку, що характеризується прийняттям рішень, які суперечать вимогам КАС, імітують спрямованість на виконання завдання адміністративного судочинства, натомість спрямовані на створенні процесуальних пасток та фактичному обмеженні позивача у доступі до правосуддя, тобто створення таких умов, які максимально ускладнюють позивачу реалізацію її процесуальних прав та можливість захистити свої інтереси у зрозумілий та передбачений КАС спосіб.

Ухвалою судді Трофімової Л.В. від 21.05.2026 визнано необґрунтованою заяву представника ОСОБА_1 від 20.05.2026 за вх. №27264/26 про відвід судді у адміністративній справі №580/3708/26 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта. Заяву позивача про відвід судді у адміністративній справі № 580/3708/26 передати у порядку, визначеному частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення судді, який буде здійснювати її вирішення.

Частиною четвертою статті 40 КАС України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід передано на розгляд судді Гайдаш В.А.

За приписами частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Частиною одинадцятою статті 40 КАС України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Надаючи власну оцінку мотивам, з яких заявлено відвід, суддя виходить з такого.

Положення частини першої статті 36 КАС України передбачають, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

За змістом частини четвертої статті 36 КАС України що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.11.2006 у справі Білуха проти України зазначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Серед Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23), які мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, зазначено об`єктивність судді, яка є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів встановлено, що на застосування принципу об`єктивності, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи, зокрема в тому випадку, коли у сторони могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Дослідивши наведені заявником доводи, суд вважає такі необґрунтованими, формальними та такими, що не можуть прийняті до уваги.

Доводи заяви про відвід судді фактично зводяться до незгоди із процесуальним рішенням судді.

В той час, відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, наведені позивача у заяві про відвід мотиви не відносяться до визначених статтями 36, 37 КАС України підстав для відводу (самовідводу) судді та не свідчать про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді у розгляді справи.

Будь-яких інших підстав, передбачених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б перешкоджали судді Трофімовій Л.В. брати участь у розгляді цієї справи судом не встановлено.

Враховуючи наведене, у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Дане питання розглянуто суддею у порядку письмового провадження, враховуючи наявність, передбачених частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, умов для такого розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 36, 40, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 20.05.2026 за вх. №27264/26 про відвід судді Трофімової Л.В. у адміністративній справі № 580/3708/26 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

Матеріали адміністративної справи № 580/3708/26 повернути судді Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовій Л.В.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не може бути оскаржена.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ