Рішення № 136856795, 25.05.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року справа № 580/4354/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №971010306330 від 14.04.2026 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 01 січня 2026 року, встановивши його в розмірі 166932,48 грн., а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2026 року виходячи з 80 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, встановивши його в розмірі 166932,48 грн. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №971010306330 від 14.04.2026 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. За таких обставин просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що не є спірним між сторонами.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі №580/10102/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 06.03.2020 №04-53/3469/20, виданої Черкаським окружним адміністративним судом, починаючи з 19.02.2020, а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.

25.02.2026 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив здійснити перерахунок його раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2026 року, виходячи з 80 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, встановивши його в розмірі 166932,48 грн., а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.

Листом Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області №6474-5253/К-03/8-2300/26 від 27.03.2026 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та повідомлено про необхідність звернення із заявою за встановленою формою.

08.04.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області із заявою за встановленою формою, в якій просив здійснити перерахунок свого раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2026 року виходячи з 80 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, встановивши його в розмірі 166932,48 грн.

За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №971010306330 від 14.04.2026 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в проведенні перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2026 року, виходячи з 80 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, встановивши його в розмірі 166932,48 грн., а також виплати різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016, базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці чітко залежить від встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

У рішенні від 08 квітня 2016 року №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3- рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Згідно статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV від 15.07.1999.

Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому, судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15.12.2020, Про Державний бюджет України на 2021 рік було установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 2270,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Таким чином, вперше для визначення базового розміру посадового окладу судді була запроваджена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Аналогічним чином, відповідними нормами Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, разом із встановленням на 01 січня 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 років прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн (2022 рік), 2684,00 грн (2023 рік), 3028,00 грн (2024 та 2025 роки), 3328,00 грн (2026 рік), відповідно, був передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно інших, непрофільних законів.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5- рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас, Закон №1082-ІХ фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402- VIII.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21 вказав, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді». При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Окрім того, Верховний Суд України, зауважував що Закон про Державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і сформулювала наступні:

1) у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

2) для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня, наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За наведеного заміна при обчисленні складових суддівської винагороди гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн) є протиправною.

Відповідно до ст.7 «Про Державний бюджет України на 2026 рік» №4695-IX від 03.12.2025, в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2026 на рівні 3328 грн.

Саме такий розмір, на переконання позивача, повинен враховуватись як розрахункова величина для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Разом з тим, відповідач на заяву позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повідомив, що обчислення розміру такого довічного грошового утримання повинне здійснюватися із розрахункової величини - прожиткового мінімуму на рівні 2102 грн.

При цьому, Пенсійний орган у спірних правовідносинах не врахував, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Оскільки з 01.01.2026 підвищився розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 3328 грн відповідач, маючи в своєму розпорядженні відомості щодо складових суддівської винагороди, його відсоткового розрахунку виходячи зі стажу роботи на посаді судді, був зобов`язаний здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 без його додаткового звернення на підставі матеріалів пенсійної справи.

Пенсійний орган, у випадку спірних правовідносин, не проводячи такий перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328,00 грн) діяв протиправно.

Щодо відсутності обов`язку позивача пред`явлення до Пенсійного органу довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід зауважити на такому.

Матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 містять відомості про суд, де суддя проходив службу, вислугу років (стаж роботи на посаді судді), позаяк такі подавалися до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними. Більше того, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі №580/10102/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду від 06.03.2020 №04-53/3469/20, виданої Черкаським окружним адміністративним судом, починаючи з 19.02.2020, а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами. Тому, загальний стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір суддівської винагороди, з якої обчислюється довічне грошове утримання ОСОБА_1 , визначений та встановлений судом, є незмінним та не підлягає доказуванню в межах цієї адміністративної справи. Обставини щодо визначення стажу роботи на посаді судді та відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди не змінювались, законодавче врегулювання таких правовідносин є сталим.

Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону. За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.

Конституційним Судом України у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (частина шоста пункту 16) висловлено юридичну позицію про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди. Положення пунктів 1, 3 Розділу ІІ та пункту 2 Розділу ІІІ Порядку № 3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.

Таким чином, на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі №640/10564/21, від 12 вересня 2023 року у справі №540/7777/21, від 28 листопада 2023 року у справі №640/16655/21.

Відтак, з метою ефективного відновлення порушених прав та інтересів позивача, належить зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 01 січня 2026 року, встановивши його в розмірі 166932,48 грн, а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Водночас, доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача слід стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №971010306330 від 14.04.2026 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( ЄДРПОУ 21910427, вулиця Набережна Перемоги, 26, Дніпро, Дніпропетровська область, 42004) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 01 січня 2026 року, встановивши його в розмірі 166932,48 грн., а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області ( ЄДРПОУ 21910427, вулиця Набережна Перемоги, 26, Дніпро, Дніпропетровська область, 42004) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі у сумі 1331 (одну тисячу тридцять одну) грн 20 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ