Ухвала суду № 136855880, 27.05.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3585/26

Провадження № 2-з/210/23/26

У Х В А Л А

іменем України

27 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Будьонного Віталія Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі за Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Смолова Аліна Олександрівна, Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Буцьких Ольга Олександрівна про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та договору дарування 1/2 частини квартири, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Смолова Аліна Олександрівна, Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Буцьких Ольга Олександрівна про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та договору дарування 1/2 частини квартири, в якому представник позивача просив суд визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 1223855100:04:001:0777, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 27.03.2025 між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Смоловою Аліною Олександрівною та зареєстрований у реєстрі за номером 190 та визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 20.10.2025 між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Буцьких Ольгою Олександрівною та зареєстрований у реєстрі за номером 1630..

Разом з вказаною позовною заявою на адресу суду також надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій представник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1223855100:04:001:0777, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790531812238) та належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та шляхом накладення арешту на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3134594712060) та належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що одночасно з подання заяви про забезпечення позову ним подано до суду позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Смолова Аліна Олександрівна, Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Буцьких Ольга Олександрівна про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та договору дарування 1/2 частини квартири. Відчуження ОСОБА_1 всього нерухомого майна на користь сина ОСОБА_2 під час розгляду справи про стягнення заборгованості підтверджує намір Відповідачів вивести активи з-під майбутнього стягнення. На сьогоднішній день ОСОБА_2 є власником земельної ділянки та 1/2 частки квартири. Оскільки останній не обтяжений борговими зобов`язаннями перед Банком та враховуючи недобросовісну поведінку Відповідачів під час укладання оспорюваних договорів, існує реальна загроза того, що ОСОБА_2 може в будь-який момент відчужити нерухоме майно на користь третіх осіб (добросовісних набувачів). Таке подальше відчуження нерухомого майна об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту прав Позивача, оскільки зробить неможливим повернення цих активів у власність боржника та унеможливить виконання судового рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , що змусить Позивача ініціювати нові судові спори.

Суд дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З вказаного слідує, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Так, предметом спору у вказаній справі є визнання недійсними догорів дарування земельної ділянки та 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

За змістом статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними..

Оскільки визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника спірної земельної ділянки та 1/2 частини квартири, так чи інакше вплине на подальший правовий режим цього нерухомого майна, то вибраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленою в справі вимогою позову.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі щодо визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та договору дарування 1/2 частини квартири та заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно, є взаємопов`язаними, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Представником позивача обґрунтовано наявність зв`язку між одним із заходів до забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259, 260, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Будьонного Віталія Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі за Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Смолова Аліна Олександрівна, Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Буцьких Ольга Олександрівна про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та договору дарування 1/2 частини квартири задовольнити.

Забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1223855100:04:001:0777, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790531812238) та належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3134594712060) та належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: Н. Ю. Вікторович