Постанова № 13685387, 04.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2011 р. № 2а-8970/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Янчака П.О.,

з участю представників: позивача Наконечної О.М.,

відповідача Грабчинського В.Г., Жука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в :

Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення відповідача від 28.09.2010 року № 0000431600/1, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) в розмірі 2788,36 грн., від 28.09.2010 року № 0000411600/1, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) в розмірі 2448,80 грн., та від 28.09.2010 року № 0000421600/1, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) в розмірі 953,11 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що підприємство частково сплатило узгоджені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість за Декларацією з податку на додану вартість за січень 2010 року та за Декларацією з податку на додану вартість за лютий 2010 року, сплативши відповідно 13680 грн. та 13400 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. В кожному з вказаних платіжних доручень було вказано призначення платежу, проте податковий орган протиправно змінив їх. Зазначає, що дії податкового органу по зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу підприємства минулих звітних періодів коштів, сплачених за платіжними дорученнями з призначенням платежу «ПДВ за січень 2010 року»та «ПДВ за лютий 2010 року»є неправомірними. Оскільки ні Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181 ІІІ від 21.12.2000 року, ні Законом України «Про державну податкову службу»від 04 грудня 1990 року за № 509 ХІІ не передбачено права чи обовязку податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, вважає висновок відповідача про порушення підприємством граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобовязання і застосування штрафних санкцій безпідставним і таким, що не відповідає чинному законодавству, тому просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача Наконечна О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представники відповідача ДПІ у Золочівському районі Львівської області Грабчинський В.Г., Жук В.П. в судовому засіданні позову не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до наступного. Згідно акту № 11/15-213/03348703, складеного за наслідками проведеної податковим органом 21.07.2010 року перевірки встановлено, що позивач задекларував податкові зобовязання по податку на додану вартість, однак сплачував їх з запізненням більше ніж 90 календарних днів. Зазначає, що самостійно визначаючи призначення платежу, позивач здійснює ухилення від сплати податків, нарахованих раніше. Тому кошти, які надійшли в рахунок сплати податкових зобовязань за Деклараціями з податку на додану вартість за січень 2010 року та лютий 2010 року податковим органом відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181 ІІІ від 21.12.2000 року та п.3.7. Інструкції «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби»зараховані в рахунок погашення податкового боргу минулих звітних періодів. При цьому податковий орган керувався ст.8, п.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», п.4.1.4 п.4.1 ст.4, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5. пп.7.7 ст.7 Закону № 2181-ІІІ, п.6.1.7 Інструкції «Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», п.5.1, п.11.4 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби», затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276. Вважають податкові повідомлення рішення від 28.09.2010 року №0000431600/1, від 28.09.2010 року № 0000411600/1 та від 28.09.2010 року № 0000421600/1 законними. Просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

За результатами проведеної ДПІ у Золочівському районі Львівської області 21.07.2010 року перевірки Комунального підприємства «Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство»з питань дотримання вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»складено Акт № 11/15-213/03348703, яким встановлено, що підприємство проводило сплату узгодженої суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з порушенням граничного терміну, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181 ІІІ від 21.12.2000 року.

На підставі вказаного Акту відповідачем 21.07.2010 року винесено податкові повідомлення рішення :

- № 0000411600/0, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) у розмірі 2448,80 грн. (20% від суми узгодженого податкового зобовязання за січень 2010 року) на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 ІІІ;

- № 0000431600/0, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) у розмірі 2788,36 грн. (20% від суми узгодженого податкового зобовязання за лютий 2010 року) на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 ІІІ;

- № 0000421600/0, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) у розмірі 915,11 грн. (50% від суми узгодженого податкового зобовязання за лютий 2010 року) на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 ІІІ.

За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Золочівському районі Львівської області 28.09.2010 року винесено податкові повідомлення рішення :

- № 0000411600/1, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) у розмірі 2448,80 грн. (20% від суми узгодженого податкового зобовязання за січень 2010 року) на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 ІІІ;

- № 0000431600/1, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) у розмірі 2788,36 грн. (20% від суми узгодженого податкового зобовязання за лютий 2010 року) на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 ІІІ;

- № 0000421600/1, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) у розмірі 915,11 грн. (50% від суми узгодженого податкового зобовязання за лютий 2010 року) на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 ІІІ.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» № 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року з наступними змінами і доповненнями (далі Закон № 2181 ІІІ).

Відповідно до підпункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181 ІІІ джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року за № 679 ХIV з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Згідно пункту 3.8 цієї Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіжні документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З урахуванням вищевикладеного, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податку, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181 ІІІ, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Згідно Декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року позивач задекларував до сплати вказаний податок у сумі 11224,00 грн., а згідно Декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року позивач задекларував до сплати вказаний податок у сумі 15 848,00 грн.

Судом встановлено, що у відповідності до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5 статті 5 Закону № 2181ІІІ Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство в межах граничного строку сплати податкового зобовязання самостійно сплатило частину узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за Декларацією з податку на додану вартість за січень 2010 року у розмірі 6 700,00 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення:

- № 20 від 19.01.2010 року, сума платежу 2000,00 грн., призначення платежу: ПДВ за січень 2010 року;

- № 45 від 22.01.2010 року, сума платежу 1000,00 грн., призначення платежу: ПДВ за січень 2010 року;

- № 76 від 29.01.2010 року, сума платежу 500,00 грн., призначення платежу: ПДВ за січень 2010 року;

- № 95 від 02.02.2010 року, сума платежу 600,00 грн., призначення платежу: ПДВ за січень 2010 року;

- № 102 від 08.02.2010 року, сума платежу 500,00 грн., призначення платежу: ПДВ за січень 2010 року;

- № 187 від 01.03.2010 року, сума платежу 1400,00 грн., призначення платежу: ПДВ за січень 2010 року;

- № 188 від 01.03.2010 року, сума платежу 700,00 грн., призначення платежу: ПДВ за січень 2010 року.

Таким чином, із самостійно задекларованої позивачем суми податку на додану вартість 11224 грн. підприємство своєчасно сплатило 6700 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5 статті 5 Закону № 2181ІІІ Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство в межах граничного строку сплати податкового зобовязання самостійно сплатило частину узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за Декларацією з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 11 300,00 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення:

- № 144 від 22.02.2010 року, сума платежу 1000,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 157 від 24.02.2010 року, сума платежу 1000,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 166 від 25.02.2010 року, сума платежу 800,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 200 від 03.03.2010 року, сума платежу 500,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- каса від 09.03.2010 року, сума платежу 500,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 214 від 10.03.2010 року, сума платежу 600,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 216 від 11.03.2010 року, сума платежу 600,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 231 від 15.03.2010 року, сума платежу 700,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 235 від 16.03.2010 року, сума платежу 300,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 238 від 17.03.2010 року, сума платежу 700,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 246 від 18.03.2010 року, сума платежу 600,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 266 від 23.03.2010 року, сума платежу 1000,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 270 від 24.03.2010 року, сума платежу 700,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 279 від 29.03.2010 року, сума платежу 200,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 280 від 18.03.2010 року, сума платежу 600,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року;

- № 287 від 30.03.2010 року, сума платежу 1000,00 грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2010 року.

Таким чином, із самостійно задекларованої позивачем суми податку на додану вартість 15848 грн. підприємство своєчасно сплатило 11300 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181 ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підпункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних, днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пункту 5.1 статті 5 згаданого Закону, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків, як передбачено першим абзацом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону, зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначене у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З Акту перевірки та Розрахунків до нього (Додаток №1, Додаток №2, Додаток №3) вбачається, що податковим органом не зараховані в рахунок погашення податкового боргу товариства, визначеного в Декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року (граничний термін сплати 02.03.2010 року) та в Декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року (граничний термін сплати 30.03.2010 року), своєчасно сплачені платником податку кошти в сумі 6 700,00 грн. за січень 2010 року та кошти в сумі 11300 грн. за лютий 2010 року, а зараховано кошти за іншими платіжними дорученнями на всю суму податкових зобовязань, самостійно визначених позивачем відповідно до вказаних Декларацій, на підставі чого податковим органом зроблено висновок про затримку позивачем сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Такий висновок ДПІ у Золочівському районі Львівської області не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки самостійне зарахування відповідачем сплаченої платником податку суми у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету за вищевказаними платіжними дорученнями, відбулося в результаті зміни податковим органом призначення платежу у цих платіжних дорученнях, що суперечить чинному законодавству.

Законом України № 2181ІІІ визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, серед яких немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Не передбачено таких повноважень у відповідача і Законом України «Про державну податкову службу»від 04 грудня 1990 року за № 509 ХІІ, також іншими нормативно-правовими актами, на які посилається відповідач.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбачених пунктом 7.7 статті 7 Закону України №2181ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалось застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях, не врахувавши факт самостійної часткової сплати Золочівським міським виробничим житлово-комунальним підприємством узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за Декларацією з податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 6700 грн. та за Декларацією з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11300 грн. незаконно застосував до позивача відповідальність, передбачену підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року, на всю суму узгоджених податкових зобовязань.

Доводи відповідача про законність висновків податкового органу, встановленого в ході перевірки і відображеного в Акті № 11/15-213/03348703 від 21.07.2010 року, та правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень - № 0000411600/1 від 28.09.2010 року та - № 0000431600/1 від 28.09.2010 року не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними по справі доказами.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень № 0000411600/1 від 28.09.2010 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6700 грн. та № 0000431600/1 від 28.09.2010 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11 300 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення № 0000411600/1 від 28.09.2010 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6700 грн. та № 0000431600/1 від 28.09.2010 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11 300 грн., суд прийшов до висновку, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Законів України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року та «Про державну податкову службу»від 04 грудня 1990 року за № 509 ХІІ і з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів.

Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення рішення є визнання його судом протиправним.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення відповідача № 0000411600/1 від 28.09.2010 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6700 грн. та № 0000431600/1 від 28.09.2010 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11 300 грн. підлягають визнанню частково протиправними.

Оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив у межах граничного терміну, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 ІІІ, лише часткову сплату узгоджених податкових зобовязань, а саме: 6700,00 грн. з 11224,00 грн. за січень 2010 року та 11300 грн. з 15848 грн. за лютий 2010 року, то решта позовних не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Золочівському районі Львівської області № 0000411600/1 від 28.09.2010 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6700 (шість тисяч сімсот) грн.

Визнати частково протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Золочівському районі Львівської області № 0000431600/1 від 28.09.2010 року щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11300 (одинадцять тисяч триста) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 07 лютого 2011 року.

Суддя Хома О.П.