Постанова № 13685386, 03.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 р. № 2а-3716/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Янчака П.О.,

з участю представників: позивача Марченко Р.В.,

відповідачів Савченко П.В., Дорош А.Б., Базарника Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, Спеціалізованої державної податкової інспекція у Львівській області по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000042341/0 від 20.11.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 259916,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 267633,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова було винесено на підставі акту перевірки від 20.11.2007 року № 2622/23-409/30823262. Даним актом відповідач встановив порушення товариством порядку заповнення уточнюючого розрахунку, визначеного Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 15.06.2005 року № 213, та пп. 7.7.3, 7.7.4 п.7.7. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.97 року. Внаслідок цього податковим органом безпідставно зменшено товариству заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість. Зазначає, що зміна напрямку відшкодування податку на додану вартість в жодному разі не означає втрату права на таке бюджетне відшкодування податку на додану вартість в цілому. Щодо оскаржуваного податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Львові №0000662301/0/7044 від 15.04.2010, то посилається та те, що воно було винесене на підставі акту від 01.04.2010 року № 147/23-4/30823262, котрий ґрунтувався на матеріалах перевірки, проведеної ДПІ у Галицькому районі м. Львова у листопаді 2007 року. Сума бюджетного відшкодування, зменшена податковим органом відповідно до вказаного податкового повідомлення-рішення, складається із двох сум: 259916,00 грн. та 7717 грн. Оскільки ДПІ у Галицькому районі м. Львова не відшкодувала заявлену до бюджетного відшкодування в липні 2007 року суму 259916,00 грн., товариство включило таку до відшкодування в грудні 2009 року. Вважає, що з визнанням нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова, втрачає чинність і оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові на цю суму. Щодо зменшення суми 7717 грн. бюджетного відшкодування, то вказує, що це сума податкового кредиту податку на додану вартість за придбані товариством послуги, включена товариством до податкового кредиту листопада 2009 року на підставі податкових накладних минулих звітних періодів. Вважає безпідставним виключення цієї суми із загальної суми бюджетного відшкодування.

Представник позивача Марченко Р.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у Галицькому районі м. Львова Савченко П.В. в судовому засіданні позову не визнав з мотивів, зазначених в акті перевірки від 20.11.2007 року № 2622/23-409/30823262 та викладених у запереченні на позовну заяву. Ствердив, що подання позивачем уточнюючого розрахунку у звязку із зміною раніше задекларованого напрямку здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість є неправомірним, через що визначена в уточнюючому розрахунку за червень 2007 року сума, заявлена до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок, підлягає коригуванню на користь бюджету. Вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник залученої до участі в справі в якості другого відповідача ДПІ у Сихівському районі м. Львова (правонаступник ДПІ у Галицькому районі м. Львова) ДорошА.Б. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, наведених представником ДПІ у Галицькому районі м. Львова. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представники Спеціалізованої державної податкової інспекція у Львівській області по роботі з великими платниками податків (правонаступник ДПІ у м. Львові) Базарник Б.І., Ковальова Л.С. в судовому засіданні позову не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні на позов. Суть заперечень полягає в тому, що розбіжність за червень 2007 року в сумі 259916 грн. виникла за рахунок безпідставного включення позивачем в рядок 23.4 декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року «збільшено залишок відємного значення за результатами перевірки податкового органу»в сумі 259916 грн. При цьому, позивачем не надано до перевірки акти податкових органів, за результатами яких зменшено (збільшено) залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Розбіжність за листопад 2009 року в сумі 7717 грн. виникла за рахунок безпідставного включення товариством до складу податкового кредиту жовтня 2009 року сум податку на додану вартість по придбаних послугах згідно податкових накладних попередніх податкових періодів, які наведені в акті перевірки ДПІ у м. Львові №72/23-4/30823262 від 15.02.2010 року. Просили в задоволенні позову відмовити.

Суд,заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 19.12.2001 року (код ЄДРПОУ 30823262) та на час прийняття спірних податкових повідомлень рішень перебував на податковому обліку у ДПІ у Галицькому районі м. Львова, правонаступником якої є ДПІ у Сихівському районі м. Львова, а в подальшому у ДПІ у м. Львові, правонаступником якої є Спеціалізована ДПІ у Львівській області по роботі з великими платниками податків.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»ДПІ у Галицькому районі м. Львова складено акт № 2622/23-409/30823262 від 20.11.2007 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період червень 2007 року, яким встановлено порушення товариством порядку заповнення уточнюючого розрахунку, визначеного Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 15.06.2005 року № 213 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982, та пп. 7.7.3, 7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.97 року, у звязку із чим сума 259916,00 грн., визначена в уточнюючому розрахунку як заявлена до відшкодування на розрахунковий рахунок, підлягає коригуванню в картці особового рахунку платника податку на користь бюджету.

На підставі вказаного акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042341/0 від 20.11.2007 року про зменшення ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2007 року на суму 259916,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення спірного рішення та зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року в сумі 259916,00 грн. стали висновки податкового органу про неправомірність зміни ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»раніше задекларованого напрямку здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки можливість зміни напрямку відшкодування не передбачена Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 15.06.2005 року № 213 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982, та пп. 7.7.3, пп. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.97 року.

В матеріалах справи наявні представлені позивачем копії декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року, уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість до декларації за червень 2007 року від 03.08.2007 року, від 14.08.2007 року та від 20.08.2007 року, подані до ДПІ у Галицькому районі м. Львова та прийняті цим податковим органом.

18.07.2007 року ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» подано до ДПІ у Галицькому районі м. Львова декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 року, відповідно до якої товариством заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму 447293,00 грн.

Згідно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку із виправленням самостійно виявленої помилки від 03.08.2007 року зазначена у декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року сума до відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку позивачем зменшена на 187377,00 грн., тобто до суми 259916,00 грн.

Уточнюючим розрахунком податкових зобовязань з податку на додану вартість за червень 2007 року від 14.08.2007 року позивачем змінено напрям відшкодування податку на додану вартість у сумі 259916,00 грн. з розрахункового рахунку на зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів.

20.08.2007 року ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»подано до ДПІ у Галицькому районі м. Львова третій уточнюючий розрахунок за червень 2007 року, згідно з яким повторно приймається рішення про зміну напряму відшкодування суми 259916,00 грн. з зарахування у зменшення податкових зобовязань наступних періодів на бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку.

31.08.2007 року за результатами проведеної ДПІ у Галицькому районі м. Львова виїзної позапланової перевірки достовірності нарахування ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період червень 2007 року складено Довідку № 1912/23-024/30823262, якою товариству підтверджено право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 259916,00 грн.

Однак 21.11.2007 року на підставі перевірки декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року, уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість до декларації за червень 2007 року від 03.08.2007 року, від 14.08.2007 року та від 20.08.2007 року ДПІ У Галицькому районі м. Львова зроблено висновок про порушення ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»порядку заповнення уточнюючого розрахунку, у звязку з чим сума 259916,00 грн., визначена в ньому як заявлена до відшкодування на розрахунковий рахунок, підлягає коригуванню в картці особового рахунку платника податку на користь бюджету, та прийнято спірне податкове повідомлення рішення № 0000042341/0 від 20.11.2007 року.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, обєкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлювались Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97 ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97 ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» № 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року з наступними змінами і доповненнями (далі Закон № 2181 ІІІ).

Пунктом 5.1. статті 5 Закону № 2181 ІІІ передбачена можливість виправлення платником податку самостійно виявлених ним помилок у показниках раніше поданої декларації (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього закону) шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення відповідних показників у складі податкової декларації.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутностізараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закон № 168/97 ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів,

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проведений вище аналіз норм Закону № 2181ІІІ та Закону № 168/97 ВР свідчить про те, що право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість не залежить від заявленого ним напрямку відшкодування такого податку, а визначений наказом ДПА України від 15.06.2005 року № 213 Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість визначає лише механізм (процедуру) реалізації платником податку свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що згідно висновку ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 18.02.2008 року № 0000000033 ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»за декларацією з податку на додану вартість за червень 2007 року підлягає відшкодуванню з бюджету сума ПДВ 259916,00 грн. (а.с.157).

Як вбачається з представлених сторонами особової картки платника податків ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»(а.с.146 ) та виписки по банку (а.с.160) сума 259916,00 грн. 18.02.2008 року була перерахована на розрахунковий рахунок позивача.

Встановлений судом та підтверджений матеріалами справи факт відшкодування позивачу суми податку на додану вартість 259916,00 грн. свідчить про неправомірність зменшення ДПІ у Галицькому районі м. Львова цієї суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0000042341/0 від 20.11.2007 року.

В той же час, факт відшкодування позивачу суми податку на додану вартість 259916,00 грн. в лютому 2008 року свідчить про безпідставність повторного включення ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»вказаної суми до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до переконання про правомірність зменшення ДПІ у м. Львові суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 259916,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року.

Податкове повідомлення-рішення № 0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року було прийнято за результатами проведеної ДПІ у м. Львові позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2007 року, листопаді 2009 року та оформленої актом від 01.04.2010 року № 147/23-4/30823262.

Як вбачається з акту, підставою для прийняття податковим органом рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 7717 грн. стало включення товариством до складу декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року сум податку на додану вартість згідно податкових накладних минулих періодів, а саме: липня 2008 року та квітня, травня, червня, серпня, вересня, жовтня 2009 року (акт перевірки від 15.02.10 року № 72/23-4/30823262).

Враховуючи те, що сума ПДВ, яка віднесена платником податку до складу податкового кредиту, є величиною, яка впливає на суму бюджетного відшкодування цього податку, суд, вирішуючи питання про наявність у особи права на бюджетне відшкодування ПДВ, повинен встановити факт правомірності формування податкового кредиту такого платника податку за відповідні періоди.

Згідно п.1.7. ст.1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп.7.2.8. п.7.2. цієї ж статті платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобовязаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджується, що ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»до складу податкового кредиту за листопад 2009 року були включені податкові накладні минулих звітних періодів на загальну суму 7717 грн.

З реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»вбачається, що вказані податкові накладні були одержані підприємством листопаді 2009 року (а. с. 47-55).

Оригінали податкових накладних і реєстру були в наявності та представлялись позивачем податковому органу при проведенні позапланової виїзної перевірки, що підтверджується актом від 15.02.10 року № 72/23-4/30823262.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (зарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до статті 7.2.6 цього Закону).

Представленими позивачем та наявними в матеріалах справи податковими накладними, банківськими виписками та рахунками підтверджені всі суми сплаченого ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»податку у звязку з придбанням товарів (послуг).

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»правомірно включено до податкового кредиту за листопад 2009 року податкові накладні минулих звітних періодів, одержані ним у листопаді 2009 року, оскільки дата отримання податкової накладної за придбані товариством товари є датою виникнення у нього права на податковий кредит.

Правомірність віднесення позивачем вказаних сум ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2009 року підтверджує право товариства на бюджетне відшкодування таких в грудні 2009 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не подано доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0000042341/0 від 20.11.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 259916,00 грн. та податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Львові № 0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість в частині зменшення такої на 7717 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0000042341/0 від 20.11.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 259916,00 грн. та податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість в частині зменшення такої на 7717 грн. прийняті відповідачами без урахування вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року та Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року і з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів, а податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість в частині зменшення такої на 259916,00 грн. прийнято з урахуванням вимог вказаних законів та з дотриманням передбачених ст. 2 КАС України принципів.

Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення рішення є визнання його судом протиправним.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0000042341/0 від 20.11.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 259916,00 грн. підлягає визнанню протиправним, а податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Львові №0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 7717 грн. підлягає визнанню частково протиправним.

Оскільки суд прийшов до переконання про те, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість в частині зменшення такої на 259916,00 грн. є правомірним, то позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1 грн.80 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 1493 від 27 квітня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000042341/0 від 20.11.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 259916 (двісті пятдесят девять тисяч девятсот шістнадцять) грн.

Визнати частково протиправним повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 7717 (сім тисяч сімсот сімнадцять) грн.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»1 (одну) грн. 80 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 07 лютого 2011 року.

Суддя Хома О.П.