Постанова № 13685250, 18.01.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2011 р. № 2а-7725/10/1370

о 10 год., 23 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Кукса В.А.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО», представник Пастернак П.І. (довіреність від 05.01.2010 року)

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, представник не з'явився

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/0 від 03.11.2009 року;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/1 від 12.01.2010 року;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/2 від 23.03.2010 року;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/3 від 09.06.2010 року;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/4 від 25.08.2010 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Законом України «Про податок на додану вартість»платнику податку надано право при формуванні податкового кредиту включати до складу податкового кредиту податкові накладні, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Факт правомірності включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а також іншими доказами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що при проведенні перевірки встановлено включення до складу податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року податкових накладних минулих періодів (жовтня, листопада, грудня 2008 року, березня, квітня, липня 2009 року) на загальну суму 25894,00 грн.

Платник податку, на думку відповідача, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Проведеною перевіркою не встановлено подання позивачем до відповідача із податковими деклараціями з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2008 року, березень, квітень, липень 2009 року заяви із скаргою на постачальників.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:

29.10.2009 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2009 року, про що складено акт № 2848/23-409/19177304.

Вказаною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2., п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2009 року на загальну суму ПДВ 25894,00 грн., та, відповідно, заниження податкового зобовязання за серпень 2009 року, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 25894,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що перевірка проведена на підставі даних автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів, податкових накладних, реєстру отриманих податкових накладних позивача з контрагентами: НТУУ Київський політехнічний інститут, ПП «Промислові гази», ФО-П ОСОБА_2, ПП «КуДі», ТОВ Інтерпайп України», ПП «Автотрансекспедиція», ПП Фірма «Ураган», ЛМКП «Львівводоканал», ТОВ «Основа папір»,ВАТ «Львівметал», ТОВ ІА «Українські новини», Підприємство Департамент правового захисту МБО КСПОУ, ПП «Будгаранткомфорт».

При проведенні перевірки встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року наданих вищевказаними контрагентами податкових накладних минулих періодів, а саме жовтня, листопада, грудня 2008 року на загальну суму 6000,00 грн., березня 2009 року на загальну суму 584,00 грн., квітня 2009 року на загальну суму 264,00 грн., липня 2009 року на загальну суму 19045,57 грн.

03.11.2009 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова, на підставі акта перевірки № 2848/23-409/19177304 від 29.10.2009 року, прийнято податкове повідомлення рішення № 0000472341/0, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 33662,20 грн., в тому числі 25894,00 грн. основним платежем, 7768,20 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в порядку передбаченому п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наслідками апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення рішення оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін та скеровано відповідачем на адресу позивача податкові повідомлення рішення № 0000472341/1 від 12.01.2010 року, № 0000472341/2 від 23.03.2010 року, № 0000472341/3 від 09.06.2010 року, № 0000472341/4 від 25.08.2010 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). .

Згідно абз. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та сплати сум податку на додану вартість подано суду копії: податкової накладної № 379 від 29.07.2009 року на суму 408,10 грн. (ПДВ 68,02 грн.), податкової накладної № 560/07/347 від 24.07.2009 року на суму 3960,00 грн. (ПДВ 660,00 грн.), податкової накладної № 4 від 21.07.2009 року на суму 5500,00 грн. (ПДВ 916,67 грн.), податкової накладної № 2 від 08.07.2009 року на суму 5000,00 грн. (ПДВ 833,33 грн.), податкової накладної № 1 від 01.07.2009 року на суму 5000,00 грн. (ПДВ 833,33 грн.), № 164 від 10.07.2009 року на суму 439,92 грн., (ПДВ 73,32 грн.), податкової накладної № 08931-СЛв від 10.07.2009 року на суму 3146,42 грн., (ПДВ - 524,40 грн.), податкової накладної № 24764 від 31.07.2009 року на суму 5500,00 грн. (ПДВ 916,67 грн.), податкової накладної № 629/т від 22.07.2009 року на суму 5500,00 грн. (ПДВ 916,67 грн.), податкової накладної № 1766 від 05.07.2009 року на суму 328,26 грн. (ПДВ 5471 грн.), податкової накладної № 03093/5 від 31.07.2009 року на суму 8,00 грн. (ПДВ 1,33 грн.), податкової накладної № 2498 від 30.07.2009 року на суму 987,75 грн., (ПДВ 164,62 грн.), податкової накладної № 77166 від 31.07.2009 року на суму 495,00 грн. (ПДВ 82,50 грн.), податкової накладної № НН-220713 від 22.07.2009 року на суму 78000,00 грн. (ПДВ 13000,00 грн.), податкової накладної № 52 від 31.12.2008 року на суму 12000,00 грн. (ПДВ 2000,00 грн.), податкової накладної № 47 від 28.11.2008 року на суму 12000,00 грн. (ПДВ 2000,00 грн.), податкової накладної № 41 від 30.10.2008 року на суму 12000,00 грн. (ПДВ 2000,00 грн.), податкової накладної № 573/4/538 від 28.04.2009 року на суму 1584,00 грн. (ПДВ 264,00 грн.), податкової накладної № 573/3/333 від 19.03.2009 року на суму 3504,00 грн. (ПДВ 584,00 грн.), реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року.

Судом не враховуються пояснення відповідача щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року податкових накладних минулих періодів (жовтня, листопада, грудня 2008 року, березня, квітня, липня 2009 року), оскільки датою виникнення права позивача на податковий кредит в даному випадку є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг).

Судом також не враховуються пояснення відповідача щодо виконання позивачем вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказаним Законом передбачено право платника податку додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника (контрагента) у разі відмови з його боку надати податкову накладну, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, однак вказане ніяким чином не зобовязує в даному випадку позивача подавати заяву із скаргою на постачальника. В такий спосіб відповідач не може обмежувати здійснення права позивача на подання скарги щодо контрагента. Неподання згаданої заяви в силу вимог законодавства не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту.

Крім цього, акт перевірки не містить інших обґрунтувань порушень позивачем вимог п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказана позиція по суті узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 15.12.2010 року та в постанові від 21.01.2010 року.

Обставини щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року даних податкових накладних минулих періодів (жовтня, листопада, грудня 2008 року, березня, квітня, липня 2009 року) відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/0 від 03.11.2009 року, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/1 від 12.01.2010 року, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/2 від 23.03.2010 року, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/3 від 09.06.2010 року, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/4 від 25.08.2010 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2., п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/0 від 03.11.2009 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/1 від 12.01.2010 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/2 від 23.03.2010 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/3 від 09.06.2010 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/4 від 25.08.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємства «ІМВО»(ЄДРПОУ 19177304, м. Львів, вул. Ангеловича, 28) 3,40 грн. судового збору.

4. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 24.01.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.