Ухвала суду № 136849384, 25.05.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/1588/26

Провадження № 2/552/1807/26

У Х В А Л А

25.05.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Гасанової Т.С.

за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демченко ТрансБуд» про розірвання договору, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, суду надані всі докази, справу можливо призначити до судового розгляду.

Представник відповідача Шимко А.Р. позовні вимоги не визнав, укладення мирової угоди неможливо, суду надано всі докази, не заперечує щодо призначення справи до розгляду.

Позивачем ОСОБА_2 заявлено клопотання про забезпечення позову, посилаючись на те, що враховуючий значний розмір заявлених грошових вимог, наявність встановленого факту ухилення відповідача від виконання договірних зобов`язань, порушення процесуальних обов`язків, відсутність гарантій добровільного виконання можливого судового рішення, ризик відчуження грошових коштів або іншого майна відповідачем, тому просив накласти арешт на нерухоме/рухоме майно ТОВ «ДемченкоТрансБуд» в межах позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 підтримала клопотання.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечує щодо задоволення клопотання. Позивач ОСОБА_2 не є стороною договору, ним заявлені позовні вимоги щодо стягнення на його користь та користь ОСОБА_1 174 768,94 грн., а тому він може заявляти лише в межах цих вимог. Клопотання є необґрунтованим , відсутні належні докази щодо можливого утруднення виконання судового рішення, тому просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України учасники справи в судове засідання не викликались.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно частин 5, 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З заяви про забезпечення позову не вбачається посилання на відповідні докази чи обґрунтування яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача ОСОБА_2 .

Як вбачається, заява про забезпечення доказів ґрунтується лише на припущеннях позивача ОСОБА_2 , а саме, що невжиття відповідних заходів в подальшому може ускладнити або унеможливити в майбутньому виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Сам по собі факт звернення особи з позовом до суду не надає підстав для забезпечення цього позову, крім випадків, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження необхідності забезпечення позову позивачем ОСОБА_2 не надано суду жодних належних, достовірних та допустимих доказів, які б свідчили про можливе ускладнення або унеможливлення в майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем ОСОБА_2 не доведено існування обставин, які можуть призвести до ускладнення або неможливості у майбутньому виконати рішення суду про стягненянна його користь та користь ОСОБА_1 174 768 грн. 94 коп..

Також не доведено, що застосування забезпечення позову буде ефективним захистом поновлення порушених чи оспорювальних прав або інтересів позивача ОСОБА_2 , за захистом яких він звернувся.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність необхідності вжиття заходу забезпечення позову у спосіб який просить позивач ОСОБА_2 .

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, суду надані всі докази, справу можливо призначити до судового розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, укладення мирової угоди неможливо, суду надано всі докази, не заперечує щодо призначення справи до розгляду.

Беручи до уваги, що по справі відповідно до вимог ст.189 ЦПК України виконані необхідні завдання підготовчого провадження, суд вважає за доцільне закрити підготовче засідання і призначити справу до розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

Керуючись ст. ст. 149,150,153,156, 196-198, 200 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити підготовче провадження та призначити до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демченко ТрансБуд» про розірвання договору, стягнення коштівна 10 год. 15 липня 2026 року .

Викликати сторони,свідків в судове засідання.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала в частині забезпечення позову може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний термін.

Головуючий Ж.В.Кузіна