Ухвала суду № 136848848, 26.05.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"26" травня 2026 р. Справа № 363/1973/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Олійник С.В.

за участі секретаря Захарової Н.В.,

приватного виконавця Трофименко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,

встановив:

20 травня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. звернувся до суду з поданням, у якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянку України ОСОБА_1 .

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 76249314 з примусового виконання виконавчого листа № 363/1973/23, виданого 05.06.2024 року Вишгородським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 492 876,81 грн та судового збору у розмірі 7 393,15 грн. Боржник рішення суду у добровільному порядку не виконує, заборгованість не погашає, декларацію про доходи та майно не подала, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Під час здійснення виконавчого провадження встановлено, що боржник на виклики приватного виконавця не з`являється, про причини неявки не повідомляє, законні вимоги виконавця не виконує. Встановлено наявність у боржника зареєстрованого транспортного засобу PEUGEOT 2008, 2020 року випуску, який перебуває в заставі стягувача, однак не переданий для звернення стягнення. Також встановлено факт відкриття боржником нового банківського рахунку після накладення арешту на кошти боржника, що свідчить про вчинення дій щодо ускладнення виконання судового рішення. Згідно з інформацією Державної прикордонної служби України боржник неодноразово перетинав державний кордон України під час наявності невиконаного судового рішення.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що виконавчий лист № 363/1973/24 виданий 05.06.2024 року Вишгородським районним судом Київської області, на підставі рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором № 33642/2020 у розмірі 492 876,81 грн та судового збору у розмірі 7 393,15 грн.

Постановою приватного виконавця від 08.10.2024 року про відкриття виконавчого провадження № 76249314 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа та направлення її сторонам рекомендованим поштовим відправленням за адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі, що підтверджує належне повідомлення боржника про початок виконавчого провадження відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з інформацією Державної міграційної служби України встановлено, що місце реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , що співпадає з адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Постановами приватного виконавця від 08.10.2024 року встановлено застосування заходів примусового виконання, а саме визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення основної винагороди приватного виконавця та накладення арешту на майно і кошти боржника.

Постановами від 11.10.2024 року підтверджується накладення арешту на транспортний засіб боржника та оголошення його у розшук.

Відомостями Міністерства внутрішніх справ України підтверджується, що боржнику належить транспортний засіб марки PEUGEOT 2008, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який перебуває у заставі АТ «Кредобанк».

Із акта приватного виконавця від 16.10.2024 року встановлено, що під час виходу за місцем реєстрації боржника боржника та його майна не виявлено.

Викликами приватного виконавця від 17.03.2025 року, 28.03.2025 року та 18.04.2026 року встановлено, що боржник неодноразово викликався до виконавця, однак на виклики не з`являвся, причин неявки не повідомляв.

Вимогами приватного виконавця від 18.04.2026 року та 30.04.2026 року встановлено, що боржнику неодноразово пропонувалося надати транспортний засіб для проведення виконавчих дій, однак зазначені вимоги не виконані.

Відомостями банківської установи АТ «ПУМБ» встановлено, що 15.04.2026 року боржником після накладення арешту на кошти відкрито новий банківський рахунок.

Також із платіжної інструкції банку встановлено, що 02.05.2026 року з вказаного рахунку у примусовому порядку списано кошти на погашення заборгованості, що свідчить про часткове виконання рішення суду. Доказів оскарження боржником примусового списання коштів матеріали справи не містять.

Із протоколів про адміністративне правопорушення від 01.05.2026 року, складеними приватним виконавцем за ст. 188-13 КУпАП, встановлено, що складені стосовно ОСОБА_1 за невиконання боржником законних вимог виконавця.

Інформацією Державної прикордонної служби України встановлено, що боржник неодноразово перетинав державний кордон України під час перебування виконавчого провадження на виконанні.

За весь час виконавчого провадження боржником не подано декларацію про доходи та майно, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Застосовані норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною (ч. 2). На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3). Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві (п. 4).

В силу ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування (ч. 1). Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України (абз. 2 ч. 2). Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ч. 4).

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом (ч. 1). Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3). Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч. 4).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3).

Відповідно до абз. 1 п. 1 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця.

Законодавець у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначив, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

У п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення (постанова Верховного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №331/8536/17).

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 1 лютого 2013 року, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Мотиви і висновки суду.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів має визначатися судом і відноситься до його дискреційних повноважень. Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Оцінивши надані докази у їх сукупності відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах виконавчого провадження докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення факту ухилення боржника від виконання судового рішення.

Судом досліджено виконавчий лист № 363/1973/23 від 05.06.2024 року, постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 76249314 від 08.10.2024 року, постанови про арешт майна та коштів боржника, про арешт і розшук транспортного засобу, виклики боржника, вимоги про надання транспортного засобу, акт виходу за місцем реєстрації боржника, інформацію Державної міграційної служби України, Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, а також довідку АТ «ПУМБ» щодо відкриття боржником нового банківського рахунку та списання коштів у примусовому порядку.

Зазначені докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та підтверджують, що боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, обізнана про наявність невиконаного судового рішення та обов`язок його виконання, однак належних заходів для добровільного виконання рішення не вчиняла.

Матеріалами подання підтверджується, що боржник ОСОБА_1 систематично не з`являлася на виклики приватного виконавця, причин неявки не повідомляла, декларацію про доходи та майно не подавала, вимоги виконавця про надання транспортного засобу не виконала, що свідчить про невиконання нею обов`язків, передбачених статтями 18, 19, 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також враховує, що за даними МВС України за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб PEUGEOT 2008, 2020 року випуску, який перебуває у заставі стягувача, однак боржник не надала його для вчинення виконавчих дій, що свідчить про перешкоджання виконанню рішення суду. Крім того, з довідки АТ «ПУМБ» встановлено, що після накладення арешту на кошти ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрито новий банківський рахунок, а 02.05.2026 року з нього у примусовому порядку списано кошти на погашення заборгованості, що підтверджує наявність у боржника коштів та можливість хоча б часткового виконання рішення суду.

При цьому примусове списання коштів ОСОБА_1 не оскаржувалося. Разом із тим суд враховує, що таке виконання має частковий та примусовий характер, не є наслідком добровільного виконання рішення боржником та не спростовує встановлених судом обставин щодо систематичного невиконання вимог виконавця і невжиття достатніх заходів для повного погашення заборгованості.

Також судом враховано інформацію Державної прикордонної служби України про неодноразовий перетин боржником державного кордону України під час перебування виконавчого провадження на виконанні, що свідчить про реальну можливість виїзду за межі України за наявності невиконаного судового рішення.

Суд виходить із того, що юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження права виїзду за межі України застосовуються не за сам факт існування заборгованості, а за доведене ухилення боржника від виконання судового рішення. Оцінивши характер поведінки боржника, тривалість невиконання рішення, систематичне невиконання законних вимог приватного виконавця, неявку на виклики, неподання декларації про доходи та майно, ненадання транспортного засобу для вчинення виконавчих дій, а також наявність у боржника майна та коштів, суд дійшов висновку, що боржник ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання судового рішення, тоді як вжиті виконавцем заходи примусового виконання не забезпечили його реального виконання. Суд також враховує, що часткове погашення заборгованості відбулося виключно внаслідок примусового списання коштів з банківського рахунку боржника, а не внаслідок добровільного виконання рішення, що не свідчить про належне виконання боржником своїх обов`язків та не спростовує встановлених судом обставин ухилення від виконання рішення суду.

За таких обставин тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є обґрунтованим, необхідним, співмірним та таким, що відповідає меті забезпечення виконання судового рішення і дотриманню справедливого балансу між правом боржника на свободу пересування та правом стягувача на ефективне виконання судового рішення. Невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, свідчить про порушення прав та законних інтересів стягувача, а встановлені судом обставини підтверджують, що боржник не вчиняє всіх залежних від нього дій, спрямованих на виконання рішення суду.

З огляду на викладене, подання приватного виконавця є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 260, 441 ЦПК України, суд

постановив:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , УНЗР № НОМЕР_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий 05.03.2019, паспорт для виїзду за кордон серія НОМЕР_5 виданий 14.12.2022 року, паспорт для виїзду за кордон серія НОМЕР_6 , виданий 30.04.2025 року до повного виконання зобов`язань за виконавчим листом № 363/1973/23, виданим 05.06.2024 року Вишгородським районним судом Київської області.

Виконання ухвали доручити Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.В. Олійник