Рішення № 136846834, 19.05.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3350/26

Номер провадження 2/629/1536/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., представника відповідача Макаренка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Смірнової Наталії Андріївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третьої особи: філії «Локомотивна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

Представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: матеріальну допомогу при звільненні працівників з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі шести середньомісячних заробітків з яких одноразова матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткова матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків, а всього у сумі 84492,48 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за період з 08.08.2024 року по день ухвалення рішення; судові витрати за послуги адвоката у сумі 5000 грн. В обґрунтування позову зазначає, що позивач з 01.06.1992 по 07.08.2024 рік перебував у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Стаж роботи складає 32 роки 2 місяці 7 днів. Згідно наказу виробничого підрозділу «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» №85/ОС від 07.08.2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів (легкового автомобіля, об`єм двигуна від 1,8 до 3,5 л) автотранспортної дільниці ІІ групи за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Вищевказаним наказом також передбачено виплату згідно п. 2.2.9 Колективного договору у розмірі 6,0 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (витяг з протоколу № Ц-54/90 Ком.т.), які в день звільнення виплачені не були. В той же час, згідно зазначеного наказу, виплату повинні провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». Так, між адміністрацією «Південна залізниця» і «Дорожнім комітетом профспілки» (Дорпрофсож) укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 3.18 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи для чоловіків від 30 до 35 років 3 середньомісячних заробітків. Відповідно до довідки сума одноразової матеріальної допомоги у розмірі 6 середньомісячних заробітків складає 84492,48 грн. Роботодавець станом на день подання позовної заяви так і не виплатив належну позивачу при звільненні з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком вказану матеріальну допомогу. Таким чином не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши вказані кошти. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця. Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року управління АТ «Укрзалізниця» не було. Положень про зворотну дію Закону в часі він не містить. Окрім цього, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 08.08.2024, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по день прийняття рішення судом. Суму середнього заробітку за час затримки розрахунку розрахувати за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позов, в якому зазначив, що строки звернення до суду осіб, трудові відносини з якими припинено, регулюються ч.2 ст.233 КЗпП України, відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Дана норма неконституційною не визнавалась. Отже, строк звернення до суду особи, яка звільнена та не погоджується із виплаченими їй при звільненні сумами, обмежується трьома місцями, відлік якого розпочинається з дня одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні. Ухвалення Конституційним Судом України рішення від 11.12.2025 № 1-р/2025 на застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП України не впливає. 07.08.2024 ОСОБА_1 був звільнений відповідно до наказу № 85/ОС за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, цього ж дня грошові кошти нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні у розмірі 33014,20 грн шляхом перерахування на його банківську картку. Твердження позивача про те, що йому не було надано письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 , як і усі інші працівники АТ «Укрзалізниця», подав роботодавцю заяву про надання інформації з розрахунку заробітної плати в електронному вигляді на його персональну E-mail адресу, на підставі якої на електронну адресу було направлено інформацію про заробітну плату. В наказі про звільнення чітко зазначено: виплатити одноразову матеріальну допомогу відповідно до пункту 2.2.9 Колективного договору у розмірі 6,0 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління. Статтею 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116 ), минуло не більше одного року. Таким чином, позивач саме з 07.08.2024 знав про невиплату вказаних вище коштів, проте, звернувся до суду лише 22.04.2026, тобто більше ніж через півтора року з дня звільнення, а отже з пропуском тримісячного строку на звернення до суду за захистом своїх прав. Щодо стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію зазначено, що вказані суми не входять до фонду оплати праці та нараховуються на підставі колективного договору. Умовами колективного договору передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, але з 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективними договорами, були призупинені, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Тобто, дія призупинення виплат, була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, акцентував увагу на тому, що у постанові від 11.10.2021 у справі № 757/1997/20-ц Верховний Суд визнав можливим стягнення на користь колишнього працівника АТ «Укрзалізниця» середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 1 % від заявленої позовної вимоги. При цьому, станом на 2021 рік в Україні не було введено воєнний стан та не здійснювалась широкомасштабна збройна агресія рф щодо України, а інфраструктура АТ «Укрзалізниця» не зазнавала таких руйнувань. Інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а Товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців тощо. Загальновідомою є інформація, що АТ «Укрзалізниця» за 9 місяців 2025 року отримало чистий збиток 7,3 млрд грн. В умовах збройної агресії рф проти України усі витрати мають бути орієнтовані на підтримку забезпечення спроможності Товариства виконувати завдання Міністерства оборони України щодо перевезення військових вантажів та захисту критичної інфраструктури, підтримки працівників, які безпосередньо здійснюють оборону країни, або постраждали від війни, що повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду. Передбачена ст. 117 КЗпП України компенсаційна виплата не повинна бути спрямована на збагачення одного працівника. Якщо допущені роботодавцем порушення у проведенні повного розрахунку при звільненні все-таки будуть встановлені судом, то суд має право зменшити розмір середнього заробітку, передбаченого ст. 117 КЗпП України або відмовити у його стягненні з огляду на форс мажорні обставини в яких опинилось Товариство.

Представник позивача адвокат Смірнова Н.А. надала до суду клопотання про поновлення позивачу ОСОБА_1 пропущеного тримісячного строку звернення до суду для подання позовної заяви та визнання причин його пропуску поважними, посилаючись на те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою усунути причини виникнення заборгованості по заробітній платі та здійснити її виплату. У відповідь на зазначені звернення відповідач запевняв, що заборгованість буде погашена у повному обсязі найближчим часом, наполягав на відсутності підстав для занепокоєння та переконливо стверджував, що всі належні виплати будуть здійснені, як тільки правлінням АТ «Укрзалізниці» буде ухвалене окреме рішення. З огляду на такі запевнення, позивач добросовісно очікував виконання відповідачем своїх обов`язків та утримувався від звернення до суду, розраховуючи на добровільне врегулювання ситуації. Однак, всупереч наданим обіцянкам, відповідач своїх зобов`язань не виконав, заборгованість по заробітній платі не погасив, чим порушив трудові права позивача, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було пропущено встановлений законом строк звернення до суду. Водночас зазначені обставини свідчать про наявність поважних причин такого пропуску, оскільки позивач обґрунтовано розраховував на добровільне виконання відповідачем своїх зобов`язань. На даний час відповідно до наказу (розпорядженню) № 85/ОС від 07.08.2024 щодо строків проведення виплат, окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця» досі не видано.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Локомотивне депо Лозова» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 01.06.1992 року по 07.08.2024 року.

Згідно наказу №85/ОС від 07.08.2024 року ОСОБА_1 з 07.08.2024 звільнено з посади водія автотранспортних засобів (легкового автомобіля, об`єм двигуна від 1,8 до 3,5 л) автотранспортної дільниці ІІ групи за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Вищевказаним наказом також передбачено виплати позивачу згідно колективного договору, у розмірі 6 середньомісячних заробітків.

Зазначено про проведення вказаних виплат після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

З наказом позивача було ознайомлено 07.08.2024, про що в наказі міститься його особистий підпис.

Згідно зі ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ч. 1 ст. 2 ЦПК України/.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст. 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст. 117 КЗпП відповідальність.

Відповідно ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

В клопотанні про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказує, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою усунути причини виникнення заборгованості по заробітній платі та здійснити її виплату. У відповідь на зазначені звернення відповідач запевняв, що заборгованість буде погашена у повному обсязі найближчим часом, наполягав на відсутності підстав для занепокоєння та переконливо стверджував, що всі належні виплати будуть здійснені, як тільки правлінням АТ «Укрзалізниці» буде ухвалене окреме рішення. З огляду на такі запевнення, позивач добросовісно очікував виконання відповідачем своїх обов`язків та утримувався від звернення до суду, розраховуючи на добровільне врегулювання ситуації. Однак, всупереч наданим обіцянкам, відповідач своїх зобов`язань не виконав, заборгованість по заробітній платі не погасив, чим порушив трудові права позивача, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було пропущено встановлений законом строк звернення до суду. Водночас зазначені обставини свідчать про наявність поважних причин такого пропуску, оскільки позивач обґрунтовано розраховував на добровільне виконання відповідачем своїх зобов`язань. На даний час відповідно до наказу (розпорядженню) № 85/ОС від 07.08.2024 щодо строків проведення виплат, окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця» досі не видано.

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Річний строк, установлений ст.234 КЗпП України, є граничним (перклюзивним) і поновленню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи 07.08.2024 року на підставі наказу (розпорядження) № 85/ОС у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Копію наказу позивач отримав особисто під підпис безпосередньо в день звільнення 07.08.2024 року. Оскільки виплата матеріальної допомоги не відбулася, саме 07.08.2024 року позивач достеменно дізнався про порушення своїх прав. Отже перебіг строку звернення до суду почався з 08.08.2024.

Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом лише 22.04.2026, тобто тоді коли з дня отримання позивачем наказу про звільнення минуло більше одного року, що унеможливлює поновлення строку на підставі ст.234 КЗпП України та стягнення з відповідача на користь позивача одноразової та додаткової матеріальних допомог при звільненні працівника з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі 6 середньомісячних заробітків, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України покладаються на позивача.

Оскільки позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при звернені до суду, на підставі ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позову адвоката Смірнової Наталії Андріївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третьої особи: філії «Локомотивна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Судовий збір в розмірі 1048,96 грн., компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Смірнова Наталія Андріївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000342 від 25.08.2021, адреса робочого місця адвоката: вул.Свято-Миколаївська, б.11, прим.5, м.Лозова, Харківська область.

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5.

Представник відповідача: адвокат Макаренко Олексій Миколайович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №547 від 18.04.2007, адреса робочого місця адвоката: вул.Печенізька, б.12, м.Харків.

Третя особа: філія «Локомотивна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 45865759, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Лисенка, б.6.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО