Постанова № 13684497, 20.01.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2011 р. Справа № 2а-406/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

cудді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Прут Ю.А.

за участю:

представників позивача Чехи М.М., Олексина О.В.

представника відповідача Мельника Р.Я.

прокурора Савчук Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»до Калуської об»єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172303/0 від 22.01.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Карпатнафтохім»звернулось до суду із адміністративним позовом до Калуської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172303/0 від 22.01.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

09.04.2010 року з метою захисту інтересів держави та на підставі ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ч.2 ст.60 КАС України до участі у розгляді даної справи вступила прокуратура Івано-Франківської області.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просять позов задоволити.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що в ході відслідкування постачальників ТОВ „Карпатнафтохім” по ланцюгу продажу до виробника не підтверджено факт сплати постачальниками до бюджету податку на додану вартість. Крім того зазначив, що ТОВ „МіС” не було стороною договору, а тому податкові накладні містять недостовірну інформацію і не відповідають вимогам законодавства.

Прокурор вважає позов безпідставним, просить в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, прокурора, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач ТОВ „Карпатнафтохім” є суб”єктом господарської діяльності, одним із основних видів діяльності якого є закупівля, постачання, транспортування, переробка нафтової сировини до готової нафтохімічної продукції на нафтопереробних і нафтохімічних підприємствах, а також її реалізація в Україні, так і за її межами.

Судом встановлено, що посадовими особами Калуської оДПІ Івано-Франківської області проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Карпатнафтохім»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість з врахуванням зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника за березень 2009 року, за результатами якої складено акт № 48/23-03/33129683 від 19.01.2010 року.

В ньому вказується на порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість” в результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2009 року на суму 487118,44 грн. та відповідно суму бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 487118,44 грн..

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000172303/0 від 22.01.2010 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 487118,44 грн.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення Клуська обєднана Державна податкова інспекція виходила з того, що позивач в порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість” за період, що перевірявся, неправомірно відніс до податкового кредиту та відповідно завищив суму бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 487118,44 грн., оскільки в ході відслідкування постачальників позивача по ланцюгу продажу до виробника не встановлено факт сплати постачальниками до бюджету податку на додану вартість.

Виходячи із встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України кола питань, що підлягають вирішенню судом, суд вважає за необхідне зазначити, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України “Про податок на додану вартість”, який був чинний на момент їх виникнення.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регламентований п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сум податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п.п.7.7.7 п.7.7. ст.7 вказаного Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

В той же час, відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що податкова накладна видається платнику податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, суд зазначає, що наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Як встановлено судом, 25.06.2008 року ТзОВ „АБС Пластик” (продавець, місцезнаходження м.Івано-Франківськ) та ТОВ „Карпатнафтохім” (покупець, місцезнаходження с.Мостище, Калуського району, Івано-Франківської області) уклали договір №47143-310 на поставку кабельної продукції на суму 2782699,43 грн., в тому числі ПДВ 463783,24 грн. Ціна на продукцію зазначається в накладних, специфікаціях та рахунках-фактурах. Згідно умов договору датою поставки продукції вважається дата, зазначена у видатковій накладній; ні одна із сторін угоди не має права передавати свої права та обовязки, що передбачені цим договором, третій стороні без письмової угоди іншої сторони.

Згідно видаткових накладних №РН-0000042, №РН-0000043, №РН-0000045 ТОВ„МіС” (місцезнаходження м.Одеса), на виконання договору № 4713-310 від 25.06.2008 року, поставило 12.01.09р., 16.01.09р. та 23.01.09р. ТОВ „Карпатнафтохім” кабельну продукцію в асортименті і кількості, зазначених у договорі №47143-310 від 25.06.2008 року, укладеного між ТзОВ „АБС Пластик” та ТОВ „Карпатнафтохім”, однак на суму 2922710,66 грн., в тому числі ПДВ 487118,44 грн. (податкові накладні № 1 від 12.01.09р., №2 від 16.01.09р., №3 від 23.01.09р.). Розрахунки між ТОВ „Карпатнафтохім” та ТОВ„МіС” проводились у безготівковій формі.

Угоду про заміну сторони між ТзОВ „АБС Пластик”, ТОВ „Карпатнафтохім”, ТОВ„МіС” було укладено 30.01.2009 року. Відповідно до цієї угоди ТзОВ „АБС Пластик” передало свої права та обов”язки сторони по договору №47/3-310 від 25.06.2008 року, укладеному між ТзОВ „АБС Пластик” та ТОВ „Карпатнафтохім” товариству з обмеженою відповідальністю „МіС”, а ТОВ„МіС” прийняло на себе ці права і обов”язки і стало стороною договору №47/3-310 від 25.06.2008 року. Згідно умов договору, заміна сторони в договорі не тягне за собою ніяких змін умов договору №47/3-310 від 25.06.08р.

Як зазначили у судовому засіданні представники позивача, поставка ТОВ„МіС” кабельної продукції позивачу проводилась на підставі договору №47143-310 від 25.06.2008 року, укладеного між ТзОВ „АБС Пластик” та ТОВ „Карпатнафтохім”, заміна сторони 30.01.2009 року відбулась також по договору №47143-310 від 25.06.2008 року, укладеному між ТзОВ „АБС Пластик” та ТОВ „Карпатнафтохім”.

Таким чином, на момент видачі ТОВ „МіС” видаткових накладних №РН-0000042 від 12.01.09р., №РН-0000043 від 16.01.09р., №РН-0000045 від 23.01.09р. та податкових накладних № 1 від 12.01.09р., №2 від 16.01.09р., №3 від 23.01.09р., вказане підприємство не мало договірних відносин із позивачем щодо поставки кабельної продукції, перелік якої зазначено у цих документах.

Із представлених позивачем суду видаткових накладних №РН-0000042 від 12.01.09р., №РН-0000043 від 16.01.09р., №РН-0000045 від 23.01.09р. відвантажену ТОВ „МіС” продукцію одержував за довіреністю №272917 ОСОБА_4.

Згідно довідки про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „МіС” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Карпатнафтохім” за січень 2009 року, проведеної 18.08.2009 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси на запит відповідача, довіреність за №272917 ОСОБА_4 була видана тільки 22.01.2009 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 12.01.2009 року та 16.01.2009 року кабельна продукція та барабани ТОВ „МіС” позивачу не постачалась, а отже, видаткові та податкові накладні, що засвідчують поставку продукції 12.01.2009 року та 16.01.2009 року, містять недостовірну інформацію, і не є належними доказами у справі. У в”язку з наведеним, не приймаються судом до уваги як належні докази і представлені позивачем прибуткові ордери та накладні на відпуск матеріальних ресурсів на сторону.

Суд зазначає, що згідно наведеної вище довідки перевірки ТОВ „МіС”, офіс зазначеного підприємства знаходиться у квартирі, склади та виробничі потужності відсутні.

Відповідно до договору №М006-12 від 10.12.2008 року, видаткових накладних №45 від 12.01.2009 року, №61 від 16.01.2009 року, №РН-0000004/85 від 22.01.2009 року, податкових накладних №45 від 12.01.2009р., №61 від 16.01.2009р., №85 від 22.01.2009р. наведену вище кабельну продукцію ТОВ „МіС” придбало у ТОВ „МД Технолоджіс” за ціною 2872725,10 грн., в тому числі ПДВ 478787,52 грн.. Згідно умов договору постачання продукції здійснювалось на умовах СРТ м.Калуш.

Згідно відповіді ДПІ у Малиновському райні м.Одеси від 09.10.2009 року №42035/23-108 провести перевірку ТОВ „МД Технолоджіс” не можливо, у зв”язку з тим, що до ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ „МД Технолоджіс” за місцезнаходженням та підприємство знаходиться в розшуку.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно- транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другийпередається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом) передається перевізнику.

Ні позивачем, ні на виконання ухвали суду від 20.05.2010 року ТОВ „МіС” до суду не надано товарно-транспортних накладних, дорожніх листів чи інших документів, що підтверджують транспортування товарів до ТОВ “Карпатнафтохім”, хоча, враховуючи обсяг поставлених товарів, такі документи мали укладатися між сторонами, які здійснювали перевезення вантажів. Надані ТОВ „МіС” заявка на транспортно-експедиторське обслуговування та акт здачі-приймання робіт від 26.01.2009 року не доводять реальності виконання умов договору.

Наведені вище обставини свідчать про те, що ТОВ “Карпатнафтохім” використовувало різноманітні схеми за участю вищезазначених підприємств для штучного формування податкового кредиту і, як наслідок, безпідставного завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Закупівля у ВАТ „МіС”, яке не є стороною угоди і знаходиться в м.Одеса, кабельної продукції за ціною, що значно перевищує ціну цієї продукції, запропонованої ТзОВ „АБС Пластик”, яке знаходиться у м.Івано-Франківську, свідчить про відсутність економічної вигоди та ділової мети у діях позивача.

Таким чином, здобутими в судовому засіданні доказами, не підтверджено доводи позивача про реальність поставки кабельної продукції від ТОВ „МіС” та підставність включення до складу податкового кредиту за лютий 2009 року 487118,44 грн. податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, на підставі аналізу норм законодавства та наданих доказів, суд приходить до висновку про правомірність винесеного Калуською оДПІ в Івано-Франківській області податкового повідомлення-рішення №0000172303/0 від 22.01.2010 року.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 25.01.2011 року.