Постанова № 13684371, 19.01.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року Справа № 2а-4658/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТатаринова Д.В.

при секретаріСандига В.М.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооіл Групп», м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень - рішень,-

за участю представників:

від позивача: Єрмократьєва М.Д. (довіреність від 15.09.2010 року);

від відповідача: Радова С.О. (довіреність № 19690/10/10 від 30.11.2010);

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2010 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооіл Групп» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000392302/0/5391/10/23 від 24 червня 2010 року, № 0000292302/1 від 21 травня 2010 року, №0000392302/2 від 25 червня 2010 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя були винесені податкові повідомлення рішення № 0000392302/0/5391/10/23 від 24 червня 2010 року, № 0000292302/1 від 21 травня 2010 року, №0000392302/2 від 25 червня 2010 року, прийняті на підставі акта про результати планової виїзної документальної перевірки від 09 березня 2020 року № 585/23-34440939 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Агрооіл Групп» за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року, якими позивачу донараховано податкове зобовязання на загальну суму 809218, 50 грн., за порушення п.п 7.4.1, п.п 7.4.4, 7.4.5, 7.4, п.п. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивачем не правомірно віднесено до складу податкового кредиту, сум кредиту у звязку з придбанням сировини та товару, по яких не доведено їх використання в господарській діяльності та не підтверджено оформленими відповідними бухгалтерськими документами, на суму 539479, 00 грн.

Такий висновок аргументований тим, що за перевіряємий період, видаткові накладні отримані ТОВ «Агрооіл Групп» від ПП «Мерідіан 08», були підписані громадянином ОСОБА_3, який не є посадовою особою даного субєкта господарювання. Отже, вказані накладні, не можуть бути визнанні первинними документами та не можуть бути віднесені до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

Вважає, висновки зазначені перевіряючими в акті перевірки неправомірними, а посилання ДПІ на вирок Жовтневого суду м. Запоріжжя від 25 січня 2010 року по кримінальній справі № 1-173 відносно ОСОБА_3, необгрунтованими, оскільки, в тексті вказаного вироку не йдеться про те що поставки насіння соняшнику згідно договорів між ТОВ «Агрооіл Групп» та ПП «Меридіан 08» не відбувалися, а також у вироку жодним чином не зазначено що податкові накладні, які ПП «Меридіан 08» видавав покупцю ТОВ «Агрооіл Групп» були підроблені та є недійсними.

Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що вироком Жовтневого суду м. Запоріжжя від 25 січня 2010 року по справі № 1-173 встановлено, що ОСОБА_3 незаконно заволодів печаткою ПП «Мерідіан 08» та незаконно здійснював господарську діяльність з використанням цієї печатки. Тобто, документи були складені та підписані особою, яка не мала права на їх складання.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Я вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя виїзної планової документальної перевірки на предмет дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року з податку на додану вартість, яка оформлена актом від 09 березня 2020 року № 585/23-34440939, контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від № 0000392302/0/5391/10/23 від 24 червня 2010 року, № 0000292302/1 від 21 травня 2010 року, №0000392302/2 від 25 червня 2010 року, згідно з якими ТОВ «Агрооіл Групп» за яким позивача було зобов'язано сплатити податок на додану вартість у сумі 809218, 50 грн. (у тому числі 539479, 00 грн. за основним платежем та 269739, 50 грн. штрафних санкцій).

В основу прийняття названих актів індивідуальної дії було покладено висновок податкового органу про придбання товару у ПП «Мерідіан 08», а також віднесення до складу податкового кредиту - сум ПДВ за податковими накладними, складеними цим контрагентом, з огляду на те, що в господарській операції з ТОВ «Агрооіл Групп» від імені П ПП «Мерідіан 08» на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання до кументів податкової звітності.

Такий висновок ДПІ був зроблений на підставі вироку Жовтневого суду м. Запоріжжя від 25 січня 2010 року по кримінальній справі № 1-173 за обвинуваченням ОСОБА_3 в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 200 КК України, яким встановлено, що ОСОБА_3 не являючись посадовою особою ПП «Мерідіан 08» незаконно заволодів печаткою вказаного підприємства та незаконно здійснював господарську діяльність з використанням цієї печатки.

В акті перевірки зазначається, що відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, інший актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Конституцією України, Законом України передбачений обов'язок зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Отже, в результаті порушення контрагентом ПП «Мерідіан 08» своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства, оформленні видаткові, податкові накладні, які передані ТОВ «Агрооіл Групп» з реалізації товару на адресу останнього, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Агрооіл Групп» спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже відповідно до ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Таким чином, ТОВ «Агрооіл Групп» порушені вимоги п.п 7.4.1, п.п 7.4.4, 7.4.5, 7.4, п.п. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: не правомірно віднесено до складу податкового кредиту, сум кредиту у звязку з придбанням сировини та товару, по яких не доведено їх використання в господарській діяльності та не підтверджено оформленими відповідними бухгалтерськими документами, на суму 539479, 00 грн.

Однак, суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Стаття 58 Конституції України установлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 18 «Порядку заповнення податкових накладних» затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року N 165 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N 233/2037 усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою».

Частиною 1 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб т фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірним и можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не було внесені змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент складання податкових накладних ПП «Меридіан 08» було зареєстроване як платник ПДВ, а отже мало право на нарахування ПДВ та виписування податкових накладних, відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»

Отже, висновки ДПІ зроблені в акті перевірки про відсутність ПП «Меридіан 08» за місцем реєстрації не може бути доказом того що ТОВ «Агрооіл Групп» не мало права на включення сум до складу валових витрат та податкового кредиту. Несплата податку продавцем ПП «Меридіан 08» (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської діяльності не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про ПДВ» передбачено, що не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зі змісту вищевказаної норми Закону, вбачається, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Агрооіл Групп» до перевірки були надані оригінали податкових накладних, прибуткових накладних, банківські виписки, платіжні доручення та їх завірені копії, які були отримані від продавця ПП «Меридіан 08».

Відповідно до п. 2.4. положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі посада, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа.

Матеріалами справи встановлено, що всі податкові та видаткові накладні, які були надані ПП «Меридіан 08» при здійсненні поставок товару, згідно укладених договорів мають всі перелічені необхідні реквізити і саме тому ТОВ «Агрооіл Групп» мало повне право приймати перелічені документи до виконання.

Посилання представника відповідача на вирок Жовтневого суду м. Запоріжжя по кримінальній справі відносно ОСОБА_3, не приймається судом до уваги, оскільки, в тексті вказаного вироку не йдеться про те що поставки насіння соняшнику згідно договорів між ТОВ «Агрооіл Групп» та ПП «Меридіан 08» не відбувалися, а також у вироку жодним чином не зазначено що податкові накладні, які ПП «Меридіан 08» видавав покупцю ТОВ «Агрооіл Групп» є недійсними.

Судом при розгляді справи витребувано вирок Жовтневого суду від 08 червня 2010 року по кримінальній справі № 1-381/10 у відношенні громадянина ОСОБА_3, який 24 червня 2010 року набрав законної сили та з тексту якого вбачається, що ОСОБА_3 був заступником директора ПП «Меридіан 08» та вів господарську діяльність на підприємстві, здійснював поставки сільгосппродукції на користь ТОВ «Агрооіл Групп» та інших підприємств та мав право підпису фінансових документів, але свідомо ухилявся від сплати податків. Суд задовольнив цивільний позов зобов'язав ОСОБА_3 відшкодувати на користь держави суми несплачених податків.

Також, судом отри мано копію Наказу № 1-К про призначення ОСОБА_3 на посаду заступника директора з 26 серпня 2008 року. Справжність зазначеного наказу підтверджується копією протоколу допиту директора ПП «Меридіан 08» Кожевнікова П.В.

Крім того, в акті перевірки ДПІ посилається на норми ст. 203, 207, 215 ЦК України та норми ст. 207, 208 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, інший актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом недійсним не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З вказаних статей та аналізу укладених між ТОВ «Агрооіл Групп» та ПП «Меридіан 08» договорів постачання насіння соняшнику не вбачається в чому саме ці договори та їх виконання суперечить моральним засадам суспільства. Також не має жодної законної підстави вважати такі правочини нікчемними.

Статтею 215 ЦК України зазначено види недійсних правочинів: нікчемні та оспорюванні. Нікчемний правочин є недійсним в силу невідповідності його вимогам закону незалежно від визнання його таким судом.

Водночас у ЦК України передбачаються такі недійсні правочини, які не можуть бути безпосередньо віднесені ні до нікчемних, ні до оспорюваних. Зокрема, такими є правочини, вчинені під впливом обману. Ці правочини близькі до оспорюваних, але на відміну від оспорюваних, які суд може визнати недійсними, суд визнає їх недійсними за умови підтвердження допущених порушень вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ТОВ «Агрооіл Групп» мало право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту всіх накладних, отриманих від ПП «Меридіан 08», а отже висновки акта перевірки зроблено з порушенням статті 19 Конституції України, згідно якої посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000392302/0/4391/10/23 від 24.03.2010, № 0000392302/1 від 21.05.2010, № 0000392302/2 від 25.06.2010 в повному обсязі на загальну суму 809218,50 грн. про донарахування податку, застосування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Стягнути з Державного бюджету України на користь «Агрооіл Групп» (ЄДРПОУ 34440939) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову складено у повному обсязі 01 лютого 2011 року.

Суддя(підпис) Д.В. Татаринов