Рішення № 136839997, 25.05.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3879/26

Провадження № 2/0203/2256/2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участю секретаря Шовкопляса М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач, ТОВ «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, м. Київ), пред`явив цей позов з підстав прострочення виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2015 року № 242/3621/15-ц, яким стягнуто заборгованість на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним №КАВНКФ/1014368.1 від 02 вересня 2013 року в сумі 181 142,85 грн., з яких заборгованості за кредитом 179 349,36 грн. та витрати на судовий збір 1 793,49 грн. Оскільки ні на користь визначеного рішенням суду кредитора, ні після заміни ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року кредитора на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (назву Товариства протоколом загальних зборів учасників №1706 від 25 липня 2024 року змінено на ТОВ «Він Фінанс»), відповідачкою, з якою укладався кредитний договір, стягнута заборгованість не погашена, то в силу ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути за період прострочення з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року 3% річних в сумі 16 287,97 грн. та інфляційні втрати на суму боргу в сумі 39 609,50 грн., а всього 55 897,47 грн., судовий збір в сумі 2 662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2026 року вказана позовна заява передана судді Центрального районного суду міста Дніпра Колесніченко О.В. 15 квітня 2026 року.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 17 квітня 2026 року, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.

Відповідач свій відзив не подала, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляла.

У судове засідання не з`явилися всі учасники справи, і про причини своєї неявки відповідач не повідомила та про розгляд справи в її відсутність не клопотала, на підставі чого без фіксування судового процесу технічними засобами проведений заочний розгляд справи згідно з ст. ст. 280, 281 ЦПК України з урахуванням письмової згоди представника позивача, який 05 травня 2026 року у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, що з`ясуванню обставин не перешкоджає.

Суд, дослідивши зібрані у справі докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що заочним рішенням Селидівським міським судом Донецької області від 20 жовтня 2015 року № 242/3621/15-ц (провадження № 2/242/1485/15) позов ПАТ «Український Бізнес Банк» задоволений; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» заборгованість по кредитному договору №КАВНКФ/1014368.1 від 02 вересня 2013 року в сумі 179 349 грн. 36 коп., а також витрати на судовий збір 1 793,49 грн. (а.с.36-36 зворот, справа №242/3621/15-ц).

Вказане заочне рішення не оскаржувалась та набрало законної сили в загальному порядку 02 листопада 2015 року.

На виконання вищезазначеного заочного рішення 18 квітня 2016 року на адресу позивача направлено виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» заборгованість по кредитному договору №КАВНКФ/1014368.1 від 02 вересня 2013 року в сумі 179 349 грн. 36 коп. (а.с. 41, 46, справа №242/3621/15-ц).

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року № 242/3621/15-ц (провадження № 6/242/24/19) замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні щодо примусового виконання заочного рішення від 20 жовтня 2015 року щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №КАВНКФ/1014368.1 від 02 вересня 2013 року в сумі 179 349,36 грн. (а.с. 66-66 зворот, справа №242/3621/15-ц).

Вказана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили 06 березня 2019 року.

За офіційними даними ЄДРПОУ ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239) змінило комерційну назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239) (а.с. 12-12 зворот,3,-3 зворот).

За відкритими офіційними даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, видно, що 07 червня 2016 року постановою державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Титаренко А.В. відкрито виконавче провадження №51333376 на виконання виконавчого листа №242/3621 виданого 18 квітня 2016 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» боргу у розмірі 179 349,36 грн. (а.с. 46).

19 квітня 2019 року постановою державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Філонік А.В. виконавчий документ передано до Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с. 47-47 зворот).

24 квітня 2019 року постановою старшого державного виконавця Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Редькою Л.Г. прийнято виконавче провадження №51333376 з примусового виконання виконавчого листа №242/3621 від 18 квітня 2016 року (а.с.48-48 зворот).

18 липня 2019 року постановою начальника відділу Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 (а.с.49-49 зворот).

09 січня 2020 року постановою начальника відділу Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Івановою Т.Г. передано виконавче провадження до Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.50-50 зворот).

22 січня 2020 року постановою начальника Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Івановою Т.Г. прийнято виконавче провадження (а.с.51-51 зворот).

09 липня 2020 року постановою начальника Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Івановою Т.Г. оголошено в розшук майно боржника: рухоме майно, а саме автотранспортний засіб, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.52-52 зворот).

09 липня 2020 року постановою начальника Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Івановою Т.Г. замінено сторону виконавчого провадження із стягувача ПАТ «Український бізнес банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (а.с.53).

16 листопада 2021 року постановою начальника Мирноградського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Івановою Т.В. передано виконавче провадження до Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.55-55 зворот).

02 грудня 2021 року постановою в.о. начальника відділу Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мироновою М.В. прийнято зазначене виконавче провадження (а.с. 56-56 зворот).

01 липня 2022 року постановою головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кас`яненко К.О. внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження (а.с.57-57 зворот).

06 січня 2023 року головним державним виконавцем Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кас`яненко К.О. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 (а.с. 58).

06 січня 2023 року головним державним виконавцем Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кас`яненко К.О. винесено постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження для боржника ОСОБА_1 (а.с.59-59 зворот).

06 січня 2023 року головним державним виконавцем Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кас`яненко К.О. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а.с.60-60 зворот).

06 березня 2023 року головним державним виконавцем Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кас`яненко К.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна у боржника ОСОБА_1 на яке можливо звернути стягнення (а.с. 61-61 зворот).

Таким чином, виконавче провадження №5133376 завершене без фактичного виконання, що свідчить про те, що строк пред`явлення до виконання в силу ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» переривався і згідно ч.5 ст. 12 вказаного Закону починався з дня повернення виконавчого документу, у зв`язку з чим, враховуючи приписи пп.4 п.102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» про те, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, належить дійти висновку, що строк пред`явлення виконавчого листа на примусове виконання рішення суду від 20 жовтня 2015 року № 242/3621/15-ц, не сплив, а тому заявлені позовні вимоги не є задавненими.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2015 року у справі № 242/3621/15-ц позово ПАТ «Український Бізнес Банк» задоволений; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» заборгованість по кредитному договору №КАВНКФ/1014368.1 від 02 вересня 2013 року в сумі 179 349 грн. 36 коп., а також витрати на судовий збір 1 793,49 грн.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року № 242/3621/15-ц (провадження № 6/242/24/19) замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (після зміни назви ТОВ « Він Фінанс») у виконавчому провадженні щодо примусового виконання заочного рішення від 20 жовтня 2015 року щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №КАВНКФ/1014368.1 від 02 вересня 2013 року в сумі 179 349,36 грн.

У пред`явленому позові ТОВ «Він Фінанс», посилаючись на те, що зобов`язання за кредитним договором залишаються не виконаними та стягнута за рішенням суду заборгованість відповідачкою не погашена ні на користь первісного кредитодавця, ні на користь позивача, а тому просило у відповідності до ст.625 ЦК України стягнути з відповідачки інфляційні втрати та 3 % річних за період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, що за даними наданого позивачем та не спростованого відповідачкою розрахунку складає 3% річних 16 287,97 грн. та інфляційні втрати на суму боргу в сумі 39 609,50 грн., а всього 55 897,47 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Як визначено у ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанови Великої палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18)).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18), від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), від 19.06.2019 року у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18)).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі №339/400/16-ц (провадження №61-14114св19) зазначено, що положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20.01.2016 року у справі №6-2759цс15 (про те, що правовідносини стосовно виконання судових рішень урегульовані Законом України «Про виконавче провадження» і до них не можна застосовувати приписи про цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України)), а також від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15 (про те, що ст.625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а ч. 5 ст. 11 цього Кодексу не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України за наявності деліктних, а не зобов`язальних правовідносин), та вказала, що у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення; приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За встановлених обставин, оскільки стягнута за рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2015 року у цивільній справі №242/3621/15-ц заборгованість за кредитним договором №КАВНКФ/1014368.1 від 02 вересня 2013 року відповідачкою ОСОБА_1 не сплачена, виконавчий лист пред`явлений до виконання з відкриттям виконавчого провадження 07 червня 2016 року, яке перебувало на примусовому виконанні до 06 березня 2023 року, тобто до повернення виконавчого документа стягувачу без фактичного виконання, чим перерваний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, у зв`язку з чим основні вимоги про стягнення боргу не є задавненими, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи судовий збір належить покласти на відповідачку.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 03 грудня 2025 року уклав із адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» в особі керуючого Міньковської Анастасії Володимирівни договір про надання правової допомоги № 97, повноваження якого підтверджуються свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10 від 02 листопада 2023 року, відповідно до умов вказаного договору сторони погодили, що загальна вартість послуг, що надається адвокатським об`єднанням складається з вартості наданих юридичних послуг, згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.7 договору. Також сторони уклали додаткову угоду до договору №97 про надання правової допомоги від 03 грудня 2025 року, відповідно умов якої адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 19-21, 10, 16).

Із наявного в матеріалах акту про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, надання послуг) від 01 квітня 2026 року та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, адвокатським бюро надано позивачу правову допомогу, вартість якої складає 7 000 грн. - підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості (а.с. 8, 18).

Таким чином, з огляду на предмет позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, та також те, що представник позивача жодного разу не приймала участі у судовому засіданні та клопотала про розгляд справи у відсутність представника позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн., що буде достатнім, пропорційним, співмірним складності справи та вартості фактично наданої правничої допомоги.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 279-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) за період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року інфляційні втрати в сумі 35 609,50 грн. та 3% річних в сумі 16 287,97 грн., а всього стягнути 55 897,47 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот дев`яносто сім гривень 47 коп.),

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., а всього 5 662,40 грн. (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві гивні 40 копійок).

Відповідач вправі подати до Центрального районного суду міста Дніпра письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом тридцяти днів, починаючи з наступного за днем складення повного рішення, з правом на поновлення такого пропущеного строку в разі подання цієї заяви протягом двадцяти днів з дня вручення копії повного заочного рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 25 травня 2026 року у день його складення і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів, протягом яких може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного шляхом подання апеляційної скарги, а так само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя О.В. Колесніченко