Рішення № 136839010, 21.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 201/8983/25

Провадження № 2/201/717/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Тоцькій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2025р. до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 97 526,94 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 26.03.2018р. укладено кредитний договір № 2001004975001 за яким позичальнику видано кредит у розмірі 22800 грн. Також, 14.01.2019р. між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001222914601, за яким позичальнику надано кредит у сумі 30000 грн. Крім того, 10.05.2019р. між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001305456002, за яким позичальнику надано кредит у сумі 20000 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03.03.2025 склала: по кредитному договору від 26.03.2018р. № 2001004975001 36605,70 грн., з яких: 22628,65 грн. заборгованість за кредитом; 13977,05 грн. заборгованість процентами; 0 грн. заборгованість за комісією; по кредитному договору від 14.01.2019р. № 1001222914601- 34263,45 грн., з яких: 17496.19 грн. заборгованість за кредитом; 8,25 грн. заборгованість процентами; 16759,01 грн. заборгованість за комісією; по кредитному договору від 10.05.2019 № 1001305456002- 26657,79 грн., з яких: 14166,47 грн. заборгованість за кредитом; 6,52 грн. заборгованість процентами; 12484,80 грн. заборгованість за комісією. Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом склала 97526,94 грн.

Представник позивача у прохальній частині позову просив задовольнити позов у повному обсязі, розгляд справи проводити за його відсутності.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Зачепіло З.Я. (діє на підставі ордеру серії ВН № 1577064 від 19.09.2025р.) в порядку ст. 178 ЦПК України поданий відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 89-94).

Подані заперечення обґрунтовані тим, що позивачем не надано жодних належних та допустимих первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне надання відповідачу грошових коштів у розмірах, зазначених у заявах про приєднання. Долучені до справи платіжні інструкції не містять обов`язкових реквізитів, зокрема підписів відповідальних осіб банку та штампів про проведення операцій, що суперечить вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та інструкціям Національного банку України. Надані позивачем виписки з особових рахунків відповідача є односторонніми внутрішніми документами банку, не завірені належним чином, не містять підписів виконавців і не можуть вважатися належними доказами руху коштів. Також відповідач зазначає, що умови кредитних договорів щодо стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними в силу закону, оскільки встановлюють плату за послуги, які банк надає на власну користь, що створює істотний договірний дисбаланс на шкоду споживачу. Сплачені відповідачем суми комісій мали бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту. Крім того, за кредитним договором від 26.03.2018р. відповідачем було підписано лише заяву-анкету про приєднання, а конкретні Умови та Тарифи, які б визначали розмір відсоткових ставок у сорок дев`ять відсотків річних та штрафних санкцій, не містять підпису відповідача, а отже, не були узгоджені сторонами.

Представник позивача правом надання відповіді на відзив відповідно до ст. 179 ЦПК України не скористався.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Білого І.М. (діє на підставі ордеру серії АЕ № 1449939 від 01.12.2025р.) надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. Проти задоволення позову заперечують.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.03.2018р. між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання сторонами Заяви № 2001004975001 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов якого позичальникові видано кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 6000 грн. Реальна річна процентна ставка складає 59,56 %. Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 7536,32 грн. Реальна річна процентна ставка складає 59,56 % (а.с. 24).

Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування (зв. а.с. 24).

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 2001004975001 від 26.03.2018р., ОСОБА_1 з 26.03.2018 по 11.07.2019р. збільшувався кредитний ліміт до 22 800 (а.с. 39).

Також, 14.01.2019р. між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання сторонами Заяви № 1001222914601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов якого позичальникові надано кредит у сумі 30 000 грн. на строк - 24 місяці, процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % річних; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,99 % (а.с. 21).

Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування (а.с. 22).

Факт надання кредитних коштів ОСОБА_1 у розмірі 30 000 грн. підтверджується платіжною інструкцією № TR.33207977.59501.8810 від 14.01.2019р. (зв. а.с. 39).

Також, 10.05.2019р. між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання сторонами Заяви № 1001305456002 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов якого позичальникові надано кредит у сумі 20 000 грн. на строк - 24 місяці, процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % річних; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,99 % (а.с. 23).

Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування (зв. а.с. 23).

Факт надання кредитних коштів ОСОБА_1 у розмірі 20 000 грн. підтверджується платіжною інструкцією № TR.35139649.49572.8810 від 10.05.2019р. (а.с. 40).

Станом на 03.03.2025р. прострочена заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 2001004975001 від 26.03.2018р. становить 36 605,70 грн., з яких: 22 628,65 грн. заборгованість за кредитом; 13 977,05 грн. заборгованість процентами; 0,00 грн. заборгованість за комісією (а.с. 45-46).

Станом на 03.03.2025р. прострочена заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001222914601 від 14.01.2019р. становить 34 263,45 грн., з яких: 17 496,19 грн. заборгованість за кредитом; 8,25 грн. заборгованість процентами; 16 759,01 грн. заборгованість за комісією (а.с. 41-42).

Станом на 03.03.2025р. прострочена заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001305456002 від 10.05.2019р. становить 26 657,79 грн., з яких: 14 166,47 грн. заборгованість за кредитом; 6,52 грн. заборгованість процентами; 12 484,80 грн. заборгованість за комісією (а.с. 43-44).

З виписок по особових рахунках відповідача, наданих позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 активно користувався картковими рахунками та вносив суми для погашення заборгованості. Зокрема, за договором від 14.01.2019р. відповідачем у період з лютого 2019 року по листопад 2019 року сплачено в рахунок погашення тіла кредиту 12 503,81 грн та внесено щомісячну комісію в розмірі 11 970 грн. За договором від 10.05.2019 відповідачем внесено в рахунок погашення тіла кредиту 5 833,53 грн та сплачено щомісячну комісію у розмірі 5 586 грн. (а.с. 47-59).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У постанові Верховного Суду від 23.12.2019р. у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Перший Український Міжнародний Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитні договори у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та не визнавалися недійсними. Відповідачем обставини підписання кредитних договорів не заперечувались.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021р. в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. № 254 виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018р. № 75.

Отже, надані позивачем розрахунок і виписка з особового рахунку відповідача, є належними та допустимими доказами в справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитних договорів (надану суму кредиту), всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так суми сплачених щомісячних процентів.

Слід зауважити, що окрім письмових заперечень, відповідачем належних та допустимих доказів на спростування зазначеного банком розміру заборгованості та контррозрахунку не надано.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що надані позивачем платіжні інструкції № TR.33207977.59501.8810 від 14.01.2019р. та № TR.35139649.49572.8810 від 10.05.2019р. не є належними доказами через відсутність на них власноручних підписів працівників банку та мокрих штампів, суд зазначає, шо у цивільному процесі кожна сторона несе обов`язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Представником відповідача не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про те, що кошти на рахунки ОСОБА_1 зараховані не були, чи що картка була заблокована або викрадена третіми особами. Оскільки виписка по особовому рахунку клієнта, яка є первинним документом, чітко відображає факт проведення розрахункових операцій із зарахування та подальшого використання кредитних коштів клієнтом (у тому числі зняття готівки та оплату товарів), обов`язок спростувати факт отримання цих коштів та довести протилежне покладається саме на відповідача. За відсутності таких доказів неотримання коштів з боку відповідача, суд відхиляє зазначені заперечення представника відповідача, а факт укладення договорів та отримання кредиту вважає доведеним матеріалами справи.

Таким чином, з огляду на вказане, суд вважає доведеним вимоги позивача про стягнення тіла кредиту за договорами: № 2001004975001 від 26.03.2018р. у розмірі 22 628,65 грн.; № 1001222914601 від 14.01.2019р. у розмірі 17 496,19 грн. та № 1001305456002 від 10.05.2019р. у розмірі 14 166,47 грн.

Щодо позовних вимог в частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

При укладенні договору від 26.03.2018р. відповідач підписав заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також Паспорт споживчого кредиту, у якому чітко визначено умови кредитування, включаючи процентну ставку у розмірі сорок дев`ять відсотків річних та реальну річну процентну ставку у розмірі 59,56 відсотків річних. Відповідач був ознайомлений з указаними умовами під підпис, активно користувався кредитним лімітом та здійснював часткове погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку, а тому вимоги банку про стягнення відсотків у сумі 13 977,05 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналогічно, при укладенні кредитних договорів № 1001222914601 від 14.01.2019р. та № 1001305456002 від 10.05.2019р. відповідач підписав відповідні заяви на приєднання та паспорти споживчого кредиту, у яких сторони узгодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01% річних. Нараховані позивачем відсотки за вказаними договорами у розмірі 8,25 грн. та 6,52 грн. відповідно є арифметично правильними, підтверджуються виписками по особових рахунках відповідача, за якими зафіксовано реальний рух коштів та нарахування відсотків на фактичний залишок заборгованості, а тому підлягають стягненню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії.

Так, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до частин 1-2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитних договорів, то пункти договорів про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих комісій за обслуговування кредитної заборгованості є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню. З ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» необхідно стягнути заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 68 283,13 грн. (яка складається з: 36 605,70 грн заборгованості за договором від 26.03.2018; 17 496,19 грн. основного боргу та 8,25 грн процентів за договором від 14.01.2019; 14 166,47 грн основного боргу та 6,52 грн процентів за договором від 10.05.2019). В решті позовних вимог, зокрема в частині стягнення щомісячних комісій за договорами від 14.01.2019 та від 10.05.2019 відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно положень ст.141 ЦПК України, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеної суми позову, в розмірі 1 696,03грн. (2422,40х68 283,13/97 526,94) (п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 68 283 (шістдесят вісім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 13 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1696 (одна тисяча шістсот дев`яносто шість) грн. 03 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д.О. Покопцева