Рішення № 136838377, 26.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 335/1363/26 2/335/1447/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., за участі секретаря судового засідання Корсунової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Андрухова Василя Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 15.07.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 15.07.2023-100000656. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 15.07.2023, строком на 38 днів, дата повернення (виплати) кредиту 21.08.2023. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1 % за один день.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

Відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, станом на 06.02.2026 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за вищезазначеним кредитним договором становить 5394,00 грн., з яких 3000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2394,00 грн. заборгованість за процентами.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вищезазначеним кредитним договором в розмірі 5394,00 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суд міста Запоріжжя від 13.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, в позовній заяві прохав суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі., проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності не надав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

15.07.2023 між сторонами укладено кредитний договір № 15.07.2023-100000656, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. строком на 38 днів, дата повернення (виплати) кредиту 21.08.2023. Первинний період користування кредитом 10 днів з дня його надання (первинний період). Черговий період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (черговий період). Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене. У позичальника та кредитодавця відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.

Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-2102.

Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за умовами укладеного кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість. Станом на 06.02.2026 загальна сума заборгованості становить 5 394,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом 3000,00 грн.; заборгованість за процентами 2394,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» , вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18 зробив висновок, що: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, 15.07.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.07.2023-100000656, який підписано відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора.

При укладенні вказаного кредитного договору відповідачеві повідомлено про загальні витрати, які будуть понесені у разі отримання кредиту та щодо розміру відсотків, які відповідач зобов`язаний буде повернути.

На підставі вищезазначеного кредитного договору відповідачем отримано кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі 3000,00 грн.

Відтак, підписавши електронний кредитний договір, відповідач погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Застосований кредитором підхід при складанні розрахунку заборгованості нарахування відсотків за користування кредитом не суперечить нормам матеріального права та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором здійснено ТОВ «Споживчий центр» з дотриманням умов кредитного договору, підписаного відповідачем.

Відповідач не надав суду доказів повної або часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 272, 280-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Андрухова Василя Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рнокпп НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за кредитним договором № 15.07.2023-100000656 від 15.07.2023 в розмірі 5 394 (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири) гривні 00 копійок, з яких: 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 2 394 (дві тисячі триста дев`яносто чотири) гривні 00 копійки - заборгованість за процентами та судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Копію повного судового рішення надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 26 травня 2026 року.

Суддя: О.О. Романько