Ухвала суду № 136837440, 25.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5519/26

У Х В А Л А

про розгляд клопотання про закриття провадження у справі

25 травня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача - Глеба Р.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення 3-х відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання з страхової виплати та інфляційних втрат,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення 3-х відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання з страхової виплати та інфляційних втрат.

Представник відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подав до суду клопотання у письмовому вигляді про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Мотивуючи клопотання, зазначає, що Пенсійний фонд України, як суб`єкт владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями, а правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими та такими, що виникли з приводу соціальних гарантій.

Зазначає, що за результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, можна дійти висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України , тому положення статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції - відсутні.

Звертає увагу суду, що вказаний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказує, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, передбачені статтею 625 ЦК України, є акцесорними (додатковими) до основного грошового зобов`язання та становлять собою відповідальність за прострочення його виконання. За своєю суттю вони є компенсацією втрат, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання обов`язку, що має публічно-правову природу.

Оскільки, правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими та такими, що виникли з приводу соціальних гарантій , то основний спір щодо здійснення страхової виплати належить до адміністративної юрисдикції, а тому й похідні від нього вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не можуть становити предмет цивільно-правового спору та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведених аргументів на противагу доводів позивача, а також керуючись ст. ст. 43, 49, 178, 255 ЦПК України, просить суд закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позиція сторін.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача подане клопотання підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у письмовому клопотанні. Вважає, що спір виник про захист прав та інтересів у публічно-правових, а не у цивільно-правових відносинах. Просив суд закрити провадження у даній справі на підставі ст. 255 ЦПК України.

Представник позивача в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання представника відповідача заперечив, просив суд відмовити у задоволенні заявленого клопотання. Зазначив, що у даній справі йдеться про відносини з відшкодування позивачці шкоди, заподіяної смертю потерпілого (її чоловіка) через гостре професійне захворювання, набуте на робочому місці. Специфіка цих відносин полягає в тому, що внаслідок реформи сфери відшкодування шкоди від нещасних випадків / профзахворювань, держава законодавчо передала відповідні обов`язки від роботодавця спочатку до органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань, згодом до Фонду соціального страхування України і наразі - до Пенсійного фонду України.

Звернув увагу на те, що дані платежі чітко є платежами, спрямованими на покриття заподіяної особі шкоди у зв`язку з трудовими відносинами, а тому вони мають цивільно-правовий характер і статус суб`єкта, відповідального за їх виплату, у цьому висновку нічого не змінює. Зрештою, ознакою публічно-правових відносин є владне підпорядкування однієї особи іншій. Водночас у даному випадку відсутнє підпорядкування та перебування на публічній службі, оскільки потерпілий був лікарем. Вважає, що вказаний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача, заперечення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи в межах заявленого клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до частин 1,3ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Права та обов`язки учасників справи визначені статтею 43 ЦПК України, до яких, з-поміж іншого, належить право подавати заяви та клопотання, у котрих в силу ст. 182 вказаного Кодексу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань, у тому числі й подавати заяви про закриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 196 ЦПК України встановлено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Відповідно до ст.189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, уточнення позовних вимог та складу учасників судового процессу, з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вирішення відводів, визначення порядку розгляду справи, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У свою чергу,підстави для закриття провадження у цивільній справі наведені у статті 255 ЦПК України. Так, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 ЦК України Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. У разі збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сума, що виплачується за грошовим зобов`язанням фізичній особі (на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, за договором довічного утримання (догляду) та в інших випадках, встановлених договором або законом), пропорційно збільшується. Якщо внаслідок виплати збільшеної суми сторона, яка зобов`язана провадити ці виплати, втрачає вигоди, на одержання яких вона могла розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду.

Згідно ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати страхової виплати, оскільки як зазначає позивач, передбачений законом строк здійснення страхової виплати завершився 29.01.2024 і з наступного дня, 30.01.2024, почалася прострочка платежу з боку відповідача, яка тривала аж до 27.10.2025. 27.10.2025 року відповідачем була проведена виплата позивачу страхової суми 1702500 грн. на рахунок позивача в АТ КБ Приватбанк, реквізити якого були надані позивачем разом із заявою про страхову виплату від 29.12.2023 року, а відтак у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Тому суд приходить до висновку, що у цій справі позивач правильно застосував норми процесуального права до спірних правовідносин.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З огляду на це справа про застосування відповідно до статті 625 ЦК України заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання відповідачем, навіть якщо учасником цього зобов`язання є суб`єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб`єктного складу у порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.

З огляду на викладене, суд не має визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, а відтак в задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 200, ч. 2 ст. 247, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 260, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення 3-х відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання з страхової виплати та інфляційних втрат - відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Дата оголошення повного тексту ухвали 25.05.2026 року о 09 год . 45 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца