Рішення № 136832933, 26.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 344/2835/26

Провадження № 2/466/2116/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

за участі секретаря с/з Васинчик М.О.

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

13 лютого 2026 року, ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулось до суду з позовною заявою, в якій, уточнивши свої вимоги, просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 8126678 від 17.07.2025 року, в розмірі 37 331,44 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 4 500 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 17.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №8126678, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 20 000 грн. строком на 360 днів ? із процентною ставкою 0,95 % щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Також договором передбачено комісію за надання кредиту та неустойку у разі порушення строків повернення кредиту.

Вказана угода укладена в електронній формі , з застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Після проходження відповідачкою ідентифікації через систему BankID НБУ кредитодавцем було перераховано кредитні кошти на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 . У подальшому право вимоги за вказаним договором кредиту перейшло до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на підставі договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов договору утворилась заборгованість у розмірі 47 331,44 грн., яка складається з: 19 981,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 17 350,44 грн. - заборгованість за процентами. У зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.02.2026 року, справу скеровано до Шевченківського районного суду м. Львова за підсудністю. Вказані матеріали надійшли до суду 10.03.2026 року.

Ухвалою суду від 11.03.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

14.04.2026 року відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, у якому остання зазначила, що не погоджується з позовними вимогами в частині нарахованих процентів та штрафних санкцій. Відповідачка вказувала, що кредитний договір укладався нею як споживачем фінансових послуг, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню принципи справедливості, добросовісності та розумності. Також зазначала, що розмір нарахованих процентів є надмірним, а штрафні санкції підлягають скасуванню. Крім того, відповідачка просила врахувати її статус учасника бойових дій, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами. При цьому відповідачка не заперечувала наявність основної суми заборгованості.

17.04.2026 року, після подання відповідачкою відзиву, представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст.49 ЦПК України. У поданій заяві позивач зазначив, що з метою забезпечення ефективного, швидкого та справедливого розгляду справи, а також враховуючи заперечення відповідачки щодо нарахування пені та штрафних санкцій, ТОВ «Деал Фінанс Груп» вважає за доцільне зменшити розмір позовних вимог. У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідачки лише 37 331,44 грн., з яких: 19 981,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 17 350,44 грн. - заборгованість за процентами, фактично відмовившись від вимог щодо стягнення пені, неустойки, комісії та процентів за понадстрокове користування кредитом.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про їх зменшення та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що визнає факт отримання кредитних коштів, проте просила суд врахувати, що вона є учасницею бойових дій, відтак просила зменшити розмір нарахованих процентів та пені.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 17.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №8126678.

Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000 грн. строком на 360 днів, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Судом встановлено, що вказаний договір укладений в електронній формі шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора, який є електронним підписом у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

Крім того, відповідно до ст.ст.205, 207 ЦК України правочин може вчинятись у письмовій, у тому числі електронній формі, а електронний документ, який містить всі істотні умови договору та підписаний сторонами, є належним доказом його укладення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18 та від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини кредитування, а укладений договір відповідає вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим судом встановлено, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачці грошові кошти у розмірі 20 000 грн., що підтверджується електронною платіжною інструкцією №a1b2e7b3-9350-4ebd-93c1-6ad9036856c0 від 17.07.2025 року, довідкою ТОВ «Європейська платіжна система», листом кредитодавця та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Суд враховує, що відповідно до положень Закону України «Про платіжні послуги» та Постанови НБУ №164 від 29.07.2022 року документи, сформовані під час здійснення платіжних операцій із використанням електронних платіжних засобів, є первинними документами та мають належну доказову силу.

Таким чином, факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується належними та допустимими доказами.

Водночас відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, однак частково здійснювала погашення заборгованості, загальна сума яких становить 4 133 грн., що враховано позивачем при формуванні остаточного розрахунку заборгованості.

Згідно з заявою про зменшення позовних вимог згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідачки за договором кредиту становить 37 331,44 грн., яка складається з: 19 981,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 350,44 грн. сума заборгованості за процентами.

Судом також встановлено, що право вимоги за вказаним договором кредиту перейшло до позивача на підставі договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Отже, ТОВ «Деал Фінанс Груп» є належним кредитором у даних правовідносинах та має право вимагати від відповідачки виконання зобов`язання.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання відповідно до ст.610 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачка була обізнана з умовами кредитного договору, добровільно погодилася із ними та частково виконувала умови договору шляхом здійснення платежів у рахунок погашення заборгованості.

Доводи відповідачки про необхідність зменшення розміру процентів суд оцінює критично, оскільки укладаючи договір кредиту, остання погодилася із його умовами, у тому числі щодо розміру процентної ставки, а доказів недійсності договору чи окремих його умов суду не надала.

Суд також враховує, що заявлені до стягнення проценти є саме договірними процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, а не штрафними санкціями чи процентами, нарахованими за прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем не підтримуються вимоги про стягнення пені, неустойки чи процентів за понадстрокове користування кредитом, а тому фактично предметом спору є виключно питання стягнення основної суми боргу та процентів за користування кредитом.

Посилання відповідачки на статус учасника бойових дій судом враховуються, однак сам по собі такий статус не звільняє особу від виконання цивільно-правових зобов`язань та повернення кредитних коштів.

При цьому суд враховує положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак зазначені норми передбачають звільнення військовослужбовців від сплати штрафних санкцій, пені та інших санкцій за прострочення виконання зобов`язань, а не від сплати договірних процентів за користування кредитом.

Таким чином, оскільки позивач, відмовився від стягнення пені в розмірі 10 000 грн., та просить стягнути лише тіло кредиту та договірні проценти, які не є штрафними санкціями, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідачка є учасницею бойових дій, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору учасники бойових дій. Оскільки у даній справі відповідачка звільнена від сплати судового збору на підставі закону, а позовні вимоги задоволені частково, суд приходить до висновку, що судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, витяг з Акту №4-ДІЛ від 02.01.2026 р. приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, витяг з Акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, платіжна інструкція на підтвердження оплати наданої правничої допомоги, ордер серія АХ №1287256 від 03.09.2025 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018 р., довіреність в порядку передоручення на представлення інтересів адвокатом.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 4 500 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись: ст. ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором № №8126678 від 17.07.2025 року у розмірі 37 331,44 грн. (тридцять сім тисяч триста тридцять одна гривня 44 копійки).

Судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України в розмірі 2 662,40 грн. ( дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2 000грн. (дві тисячі гривень). В решті вимог відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня виготовлення повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ:44280974, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І. Є. Зима