Ухвала суду № 136832738, 26.05.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/343/26

№ провадження 2-п/453/7/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судових засідань Бендеш А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №453/343/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

27.02.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Єврокредит» в особі представника адвоката Журавльова Станіслава Гергійовича звернулося до Сколівського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути суму заборгованості за Кредитним договором № 32-028-867-2-21-Г в розмірі 301 514,45 грн., що складається з заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) у розмірі 134 539,29 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 77 875,16 грн., заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена) - 89 100,00 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 3 618,17 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 11 200,00 грн.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 27.02.2026 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 31 березня 2026 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Єврокредит», місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411, - суму заборгованості за Кредитним договором № 32-028-867-2-21-Г в розмірі 212 414,45 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 532 грн. 72 коп.та витрати на правову допомогу в розмірі 7 840,00 грн.

01.05.2026 відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення суду від 31 березня 2026 року.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 05.05.2026 прийнято заяву про перегляд заочного рішення суду до свого провадження, з визначенням дати судового засідання.

В обгрунтування заяви про перегляд заочного рішення відповідач зазначає про те, що щодо помилковості встановлення суми заборгованості по сплаті відсотків у рішенні суд дійшов до наступного висновку: "З огляду на те, що відповідач не належно виконує взяті на себе зобов?язання, прострочив погашення поточних платежів, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 212 414,45 грн., з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 134 539,29 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 77 875,16 грн., розмір якої відповідачем не спростований. Враховуючи, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами Договору комісії за обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією. Таким чином, суд правильно встановив безпідставність нарахування комісії за кредитом, однак не здійснив оцінки та перерахунку нарахованих Позивачем відсотків, попри те, що їх розмірі безпосередньо залежить від включення зазначеної комісії до складу щомісячних платежів та суми, що складає заборгованість за Договором.

Так, згідно з пунктом 2.9 Договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди складає 7 206, 24 грн. Тобто комісія була не окремим платежем, а інтегрованою частиною сукупного щомісячного платежу, що прямо впливало на розмір фактично сплаченого платежу, на визначення залишку основного боргу, на встановлення факту та дати прострочення і, відповідно, нарахування процентів як за користування кредитом, так і за прострочення.

Визнання комісії неправомірною означає, що вона не може включатися до структури обов?язкового платежу, не могла формувати прострочення, не могла збільшувати суму непогашеного зобов?язання та не могла бути базою для нарахування будь-яких процентів. Незважаючи на це, суд залишив без змін суму нарахованих відсотків, сформовану Позивачем на основі саме незаконної комісії, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права, а відтак помилковість висновків щодо сум заборгованості. Згідно з частиною третьою статті 509 ЦК України зобов?язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №1 5- рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Згідно з правовою позицією, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов?язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, викладеній в Постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов?язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов?язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за цевних умов може зменшили загальний розмір як неустойки, штрафу, так і проценів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов?язання.

Так, Пунктом 2.4 Договору становлено, що процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 5% річних. При ставці 5% річних проценти складають за три роки користування кредитом, що встановлено пунктом 2.2 Договору, 22 500 грн. Однак розрахунок, використаний Позивачем і фактично підтверджений судом, базувався не на реальному непогашеному тілі кредиту, а на штучно збільшеній сумі "недоплати", яка виникла виключно через те, що банк вимагав включення до платежу незаконної комісії.

За таких обставин, висновки суду, на яких грунтується рішення в частині визначення розміру процентів за кредитом, зроблені внаслідок неповного з?ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки суд, встановивши неправомірність нарахування комісії, не здійснив необхідного перерахунку процентів, розмір яких безпосередньо залежить від включення цієї комісії до складу щомісячного платежу. Такі висновки грунтуються на доказах що не відповідають засадам належності, достовірності та достатності.

Щодо неповного з?ясування обставин, що мають значення для справи в частині порушення принципу змагальності сторін, зазначено наступне.

Так, у рішенні встановлено, що відповідач про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав. У зв?язку з викладеним судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів. Таким чином, суд прийняв рішення на підставі повідомлення заявника про розгляд справи та його процесуальних обов?язків, розглянуто справу за наявними матеріалами у зв?язку з ненаданням відзиву без поважних причин правомірно.

Відповідно до змісту частини першої, другої та третьої статті 10 ЦК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

В силу частини четвертої статті 10 ЦІК України, Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов?язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру.

Вказані основоположні приписи кореспондуються із практикою Європейського суду з прав

людини. При цьому, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав одини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, в пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волошин проти України» (заява №15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бацаніна проти Росії» (заява №3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

Крім цього у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22750/02) вказано, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стрижак проти України (заява №72269/01), суд зазначив, що незабезпечення достатньою мірою усіх заходів повідомлення сторони справи - позбавляє можливості останню подавати свої аргументи у справі.

Також, у рішенні у справа Харченко проти України (заява № 37666/13), розглянувши скаргу заявника, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, надані іншою стороною та надати власні зауваження з цього приводу.

Як вбачається зі змісту рішення, останнє не містить відомостей про будь-які докази на підставі яких суд дійшов висновку про належне повідомлення заявника про дату, час і місце судового розгляду. Водночас, заявник не отримував позовної заяви з додатками, оскільки не проживає за зареєстрованим місцем проживання, у зв`язку з чим з об`єктивних причин не мав можливості своєчасно ознайомитися із матеріалами справи, скористатися можливістю подати заперечення на доводи позивача, а також подати докази на спростування позовних вимог під час розгляду справи судом.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу під час розгляду даної справи за заявою про перегляд заочного рішення не здійснювався.

Розглянувши заяву про перегляд заочного рішення, вивчивши матеріали зазначеної вище цивільної справи та докази, надані учасниками справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Крім того, за змістом ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції ст. 288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Так, ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 02.03.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання на 31 березня 2026 року о 09 год. 30 хв.

З матеріалів справи вбачається, що судом на адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1 надсилався конверт з копією ухвали про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, який останній особисто отримав 10.03.2026, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

31 березня 2026 року у даній цивільній справі Сколівським районним судом Львівської області ухвалено рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Єврокредит», місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411, - суму заборгованості за Кредитним договором № 32-028-867-2-21-Г в розмірі 212 414,45 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 532 грн. 72 коп.та витрати на правову допомогу в розмірі 7 840,00 грн.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, яке міститься в матеріалах справи, встановлено, що відповідачем 07.04.2026 отримано заочне рішення Сколівського районного суду Львівської області від 31 березня 2026 року.

Як вбачається з заяви відповідача про перегляд заочного рішення, такому про розгляд справи взагалі не було відомо, позовної заяви не отримував, оскільки не проживає по місцю реєстрації, із заочним рішенням не погоджується в частині відсотків, тим самим заперечуючи факт отримання ним ухвали про відкриття провадження, яка надходила на таку ж адресу, що й саме рішення, що свідчить про його умисне та свідоме ігнорування отримувати такі документи суду. Таким чином, з причини того, що відповідач не надав суду письмових заперечень (відзив на позовну заяву), давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.4 ст. 223 ЦПК України. На підставі цього Сколівським районним судом Львівської області ухвалено заочне рішення від 31 березня 2026 року.

Разом з цим, відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення не наведено жодного доказу в розумінні ст. 76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення спору, а обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві про скасування заочного рішення у справі, не спростовують висновків суду, наведених у заочному рішенні від 31 березня 2026 року.

Таким чином, у даному випадку відсутня сукупність усіх підстав, наявність яких є необхідною умовою для скасування судом ухваленого ним заочного рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

У зв`язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідач не надав будь-яких доказів, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом при винесенні рішення, оскільки обґрунтуванням заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішенням по суті, а тому в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Частиною 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 223, 247, 284, 285, 287, 288 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №453/343/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя