Рішення № 136832349, 26.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8286/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі

Головуючого судді:Мисько Х.М.

за участю секретаря судових засідань Козака Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

АТ «Ідея Банк» звернулось до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 162 930,33 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 02.12.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р25.00400.009086243. Згідно кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 118947 грн. зі сплатою 50% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. В позові зазначено, що позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими (меморіальними) ордерами. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого станом на 30.08.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 162930,33грн. Остання сплата за кредитним договором здійснена 26.02.2024 року.

Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 30.08.2024 року. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 09.07.2024 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до ОСОБА_1 будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.10.2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Заочним рішення Галицького районного суду м. Львова від 04.12.2024 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №Р25.00400.009086243 від 02.12.2021 року в сумі 162 930,33 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 3028,00 грн. судового збору.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.01.2025 року заяву адвоката Мальцева В.П. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 04.12.2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Скасовано заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 04.12.2024 року винесене у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

03.03.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Мальцевим В.П. скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому з вимогами позовної заяви не погоджується, вважає їх безпідставними та такимим, що не підлягають задоволенню

В обгрунтування відзиву на позовну заяву покликається на те, що умови Договору кредиту та страхування № Р25.00400.009086243 від 02.12.2021 року несправедливими та такими, які суперечать принципу добросовісності, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Відповідно до виписки з рахунку Відповідача з 01.01.2000 по 29.08.2024 року позичальником було сплачено за кредитом 203881,41 грн. Отже, зобов`язання Позичальника за кредитним договором виконанні у повному обсязі. З огляду на вищезазначене, Відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 162 930,33 грн, що складається з простроченого боргу 93 832,98 грн. та прострочених відсотків 69 097,35 грн. За наведених підстав, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

20.03.2025 року представником позивача АТ «Ідея Банк» Гук М.І. скеровано на адресу суду відповідь на відзив на позовну заяву, з якої вбачається, що твердження відповідача про те, що умовами кредитного договору передбачено нарахування неправомірно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором не відповідає дійсності та є помилковим, оскільки проценти за користування кредитом визначено у кредитному договорі, відповідно до вимог ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України і не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором. Крім того, АТ «Ідея Банк» не здійснювалось нарахування пені за кредитним договором № Р25.00400.009086243 від 02.12.2021 року.

Представник позивача АТ «Ідея Банк», згідно із позовною заявою, просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, наслідки неявки.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мальцев В.П. у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідача. У позові просив відмовити, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 02.12.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р25.00400.009086243.

Згідно із кредитним договором, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 118947 грн. зі сплатою 50% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що строк кредиту становить 60 місяців.

Згідно з 1.12.1, кредитного договору №Р25.00400.009086243, клієнт має право протягом 14 календарних днів, з дня укладення Договору відмовитись від такого Договору без пояснення причин, у тому числі після отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від укладеного Договору, клієнт повідомляє кредитодавця у письмовій формі протягом 14 днів з дня укладення договору.

Згідно із п. 1.12.2 кредитного договору №Р25.00400.009086243, у разі затримання колі єнотом сплати частини кредиту та процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Також відповідачем підписаний Паспорт споживчого кредиту №Р25.00400.009086243 від 02.12.2021 року.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими (меморіальними) ордерами.

Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого станом на 30.08.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 162930,33 грн. Остання сплата за кредитним договором здійснена 26.02.2024 року.

Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 30.08.2024 року.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання потрібно виконувати належним чином відповідно до їх умов, а також вимог закону та інших правових актів. Якщо в зобов`язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1ст. 530 ЦК України). У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання, зокрема прострочення його виконання, боржник зобов`язаний сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню) у сумі, визначеній законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочила виконання зобов`язання, якщо вона не виконала зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом,комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності),для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується копією меморіальних ордерів. Однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 умов договору у встановлений договором термін не виконала тому, згідно розрахунку заборгованості, станом на час розгляду справи, загальна сума заборгованості за кредитом становить 162930,33 грн. та складається з простроченого боргу 93832,98 грн., прострочених процентів 69097,35 грн.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 09.07.2024 року вих. №12.4.2 №Р25.00400.009086243, на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списків про згрупування поштових відправлень. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до ОСОБА_1 будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагувала на вимогу та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконала.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про несправедливість умов кредитного договору та договору страхування, оскільки такі твердження носять загальний, оціночний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами у розумінні статей 7681 ЦПК України.

Посилання відповідача на нібито істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін саме по собі не може бути підставою для невиконання взятих на себе договірних зобов`язань, оскільки відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 203, 215 ЦК України, недійсність правочину або його умов не презюмується та підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Водночас у межах даного спору зустрічні вимоги про визнання договору недійсним або визнання окремих його умов несправедливими відповідачем не заявлялись, а отже підстави для виходу суду за межі заявлених вимог відсутні.

ОСОБА_1 , під час укладення кредитного договору, ознайомилась з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника.

Таким чином, відповідачу банком була надана уся інформація, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до ч. 3ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що остання погодилась з його умовами та зобов`язалась виконувати їх.

Суд також враховує, що, відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, проценти за користування кредитом є істотною умовою кредитного договору та становлять плату за користування кредитними коштами, а не санкцію за порушення зобов`язання, як помилково стверджує відповідач. Отже, сам факт нарахування та стягнення процентів відповідає правовій природі кредитних правовідносин і не свідчить про їх неправомірність.

Доводи сторони відповідача про повне виконання зобов`язань, шляхом сплати 203 881,41 грн суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема розрахунком заборгованості та випискою з рахунку, які свідчать про наявність непогашеної суми основного боргу та нарахованих процентів у заявленому позивачем розмірі.

Саме по собі здійснення часткових платежів за кредитним договором не припиняє грошового зобов`язання в цілому та не свідчить про його належне виконання, якщо залишок заборгованості підтверджується первинними бухгалтерськими документами банку.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надана банком виписка за рахунком позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено довідці-розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Однак, як вбачається з довідки - розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №№Р25.00400.009086243 від 02.12.2021, позивачу не нараховано ані пені, ані штрафу, відтак банком не порушено її право.

Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відтак, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно ОСОБА_2 прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, відповідач не надав суду жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє ствердження під час розгляду, а тому підлягають до задоволення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №Р25.00400.009086243 від 02.12.2021 року в сумі 162 930,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 3028,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.05.2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ:19390819).

Відповідач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Х.М.Мисько