Рішення № 136831898, 14.05.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/10062/25

Пр. № 2/333/1034/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.

розглянувши в судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на наступне.

12.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 486219-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Так, ТОВ «БІЗПОЗИКА» 12.01.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 486219-КС-001 про надання кредиту. Цього ж дня ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 486219-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0800, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий нею було введено/відправлено.

На підставі вищевказаного договору, позивач надало позичальниці грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15013387 процентів за кожен день користування Кредитом.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 . При цьому ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у Боржника станом на 09.10.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 486219-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 26 058,22 грн, що складається з: - Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6 000,00 грн; - Суми прострочених платежів по процентах - 19 158,22 грн; - Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; - Суми прострочених платежів за комісією - 900,00 грн.

На підставі вищевказаного, позивач просить стягнути на його користь з відповідачки кредитну заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 26 058,22 грн. та судові витрати.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2025 р. відкрито провадження по справі та призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, також встановлений строк для надання сторонами заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 25.03.2026 р. частково задоволено клопотання представника позивача та витребувано з АТ "УКРСИББАНК" (ЄДРПОУ: 09807750),

1. інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банківської картки № НОМЕР_2 ;

2. виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 12.01.2024 року по 13.01.2024 р.

Відповідачка скористалася своїм процесуальним правом та надала відзив на позов, в якому визнала позовні вимоги частково. Не визнає в повному обсязі вимоги щодо нарахування заборгованості по комісії, вважає, умови договору щодо встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту суперечать вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Не погоджується з розміром заборгованості за відсотками посилаючись на те, що згідно п.3.2.3 указаного договору загальний розмір процентів за користування кредитом на строк до 28.06.2024 року становить 15600,00 грн. Матеріали справи не містять доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 15600,00 грн., який і було узгодженого в Договорі на період його дії з 12.01.2024 року по 28.06.2024 року. Відповідачка не згодна з розміром нарахованих відсотків за Договором в розмірі більше 50% тіла кредиту та вважає таке нарахування незаконним,

несправедливим та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, а саме вимоги

п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду Позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Відповідачка зазначила, що положення п. 2.4. кредитного договору, яким визначено, що стандартна процентна ставка становить в день 2,00000000, фіксована та є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору, суперечать вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (де, відповідно до цієї норми вказано, що, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %) та Прикінцевим і перехідним положенням цього Закону, якими передбачено поетапне зменшення максимально допустимого розміру денної процентної ставки. На підставі вказаного відповідачка вважає, що стягненню підлягає лише 9579,11 грн, тобто 50 % від простроченої заборгованості, яку позивачем визначено у розмірі 6 000.00 грн. В решті вимог просила відмовити. Судовий збір стягнути пропорційно задоволеним вимогам. Також просила поновити строк для подання даного відзиву, оскільки ознайомилась з ухвалою суду та матеріалами справи лише 21.04.2026 р.

Враховуючи, що відповідачкою отримано фотокопію ухвали про відкриття провадження у цій справі, якою визначені строки сторонам для надання заяв по суті справи, лише 21.04.2026 р., суд дійшов висновку, що відзив на позов, який скерований до суду 29.04.2026 р. подано в межах строку визначеного судом.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому він наполягав на задоволення позовних вимог, наголошував на наступному. Не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку(-ки) в день, яка встановлена в Кредитному договорів укладеному Відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика». Чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які Позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Посилання Позичальників на загальний принцип «розумності та добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які Позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Умовами Кредитного договору укладеному між ТОВ «Бізнес Позика» та Позичальником встановлена саме комісія за надання кредитних коштів, тому жодні «додаткові чи супутні банківські послуги» цією комісією не передбачені.

Відповідачкою заперечення на вищевказану відповідь на відзив не надавалися.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце слухання справи обізнаний, в заявах позивача по суті спору міститься клопотання . про розгляд справи за відсутності його представника, на задоволенні позову наполягає.

Відповідачка в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлена. Надала суду заява з проханням розглянути справу за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

12.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика», як кредитодавцем, та відповідачкою ОСОБА_1 , як позичальницею, шляхом обміну електронними повідомленнями укладено Договір № 486219-КС-001 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується пропозицією щодо укладення договору, самим договором, візуальною формою послідовності дій клієнта, анкетою клієнта та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Відповідно до п. 2.2.-2.7 кредитного договору, кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. (Шість тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі- Правила) Строк, на який надається Кредит: 24 тижнів.

Відповідно п. 2.4. договору, стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентнаставказа Кредитом: в день 1,15013387, фіксована. Фіксована процентнаставкає незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за надання Кредиту (надалі- Комісія): 900,00 грн. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання

додаткового договору до договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі - Додаткова угода) (п. 2.5 Договору).

Загальний розмір наданого Кредиту: 6 000,00 грн. (п. 2.6.)

Строк дії Договору: до 28.06.2024 року (п. 2.7).

Відповідно до п. 3.2.1-3.2.3 кредитного договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються заставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче. 3.2.1. У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору. 3.2.2. Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.

Відповідно до п. 4.2.3 кредитного договору, Позичальник зобов`язаний повернути Кредит, сплатити Проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору.

Позивач виконав свої кредитні зобов`язання за вищевказаним договором та перерахував на належну відповідачці банківську картку обумовлені кредитним договором грошові кошти у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується інформацією, наданою, на виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «УКРСИББАНК» в якому відкритий на ім`я відповідачки картковий рахунок, та випискою з цього рахунку.

Відповідачка у відзиві на позов не заперечувала факт укладання нею вищевказаного кредитного договору та отримання кредитних коштів, а також заявлену позивачем обставину щодо неповернення кредитних коштів у встановлений договором строк.

Відповідно до розрахунку заборгованості за цим кредитним договором, складеного позивачем, за відповідачкою рахується кредитна заборгованість у загальному розмірі 26 058,22 грн., що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 19 158,22 грн; суми прострочених платежів за комісією - 900,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та його вимог.

Згідно з ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів - тіла кредиту у розмірі 6000,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів, суд враховує наступне.

Даний кредитний договір є споживчим.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Зі змісту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що законодавець чітко розмежував та водночас пов`язав між собою такі категорії, як реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача. Так, частиною першою цієї статті визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, а частиною другою передбачено, що для цілей обчислення як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Пунктом 1-2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом. Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту;t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Пунктом 2.4 кредитного договору визначено, що стандартна процентна ставка, в день, становить 2,0 %, знижена - 1,15013387.

Посилання позивача, що вищевказана ставка не є денною процентною ставкою в розумінні положень ст.ст.1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», спростовуються вимогами ст.ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», якими визначені види процентних ставок в споживчому кредитуванні, а також положенням кредитного договору, в якому відсутнє пряме застереження, що стандартна та знижена процентна ставка не є денною процентною ставкою.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5розділу І цього Закону(яким, зокрема, доповнено п. 17розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Договір № 486219-КС-001 про надання кредиту, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Як вже зазначалося, вищевказаним договором фактично визначена денна процентна ставка у розмірі 2,0 % в день (стандартна) та 1,15013387 в день (знижена), що не відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, з урахуванням положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», розрахунок заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту слід проводити з урахуванням максимальної денної процентної ставки 1% визначеної ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача по несплачених відсотках в межах строку кредитування за даним кредитним договором становить та підлягає задоволенню в сумі 10140,00 грн. (6000 грн. *1% *169 днів). Підстав для зменшення даної суми заборгованості по відсоткам до суми, визнаної відповідачкою, суд не вбачає, оскільки це буде суперечить принципу свободи договору та положенням Закону України «Про споживче кредитування», який дозволяє кредитору встановлювати денну процентну ставку до максимальної 1% від тіла кредиту в день.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення несплаченої комісії у розмірі 900 грн. суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зазначений наступний правовий висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З огляду на вказане, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховним Судом у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначено, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії в розмірі 900,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки положення Договору № 486219-КС-001 про надання кредиту щодо встановлення комісії за надання кредиту, враховуючи визначення значного розміру щоденної плати за користування кредитними коштами в цьому договорі, є несправедливими та за своєю природою дискримінаційними і суперечать принципу добросовісності.

З огляду на вказане, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кредитна заборгованість у розмірі 16140,00 грн., в іншій частині заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення на його користь з відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання цього позову сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог (61,94 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у розмірі 1500,43 грн. В іншій частині заявлені вимоги про стягнення судових витрат не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.12, 13, 78, 81, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ:41084239) заборгованість за Договір № 486219-КС-001 про надання кредиту від 12.01.2024 року, що становить 16140,00 грн. (шістнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок), що складається із: заборгованості по тілу кредиту - 6000,00 грн; заборгованості по сплаті процентів - 10 140,00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239) витрати на оплату судового збору у розмірі 1500,43 грн.

В іншій частині, заявлені вимоги, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й. Наумова