Ухвала суду № 1368255, 03.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-10566/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Конюшка К.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не зявився.

відповідача:не зявився.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2005 р.

у справі№ 5/642-25/55

запозовомЗакритого акціонерного товариства «Львівський завод факсимільно-телефонної апаратури» (ЗАТ «ЛЗФТА»)

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Франківському районі м.Львова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «ЛЗФТА» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Франківському районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.02.2005 р. №2243/10/23-2, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 47622,00 грн., №2244/10/23-2 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1182,00 грн., №2242/10/23-2, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 5159,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.04.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005 р., позов задоволено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюДПІ у Франківському районі м.Львова, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що судом не вірно застосовано норма пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Оскільки позивачем основні фонди протягом визначеного терміну у господарській діяльності не використовувались, їх слід вважати не основними фондами, а товаром.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 р. по 01.07.2004 р. за результатами якої складено акт №68/23-239/32327631 від 11.02.2005 р.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено у справі, згідно акту приймання-передачі №1 від 13.01.2003 р. ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» вніс до Статутного фонду позивача основні фонди вартістю 970026,00 грн. для формування цілісного майнового комплексу.

Усі основні фонди були введені позивачем в експлуатацію, що підтверджується актами введення в експлуатацію основних засобів, і строк їх корисного використання (експлуатації) призначався для використання протягом періоду, що перевищував 365 календарних днів.

Відповідно до приписів пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на час перевірки) під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно пп.8.4.4 п.8.4 ст.8 цього Закону у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що реалізація позивачем основних фондів на суму 196728,12 грн. здійснена без виведення їх з експлуатації та не перевищувала балансової вартості відповідної групи, дійшли вірного висновку про правомірність дій позивача щодо не включення до валового доходу підприємства коштів, отриманих від реалізації основних фондів.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Враховуючи, що при внесенні основних засобів до статутного фонду відбувається передача права власності на таке майно за компенсацію у вигляді корпоративних прав, для позивача ця операція є операцією з придбання основних фондів в обмін на емітовані ним корпоративні права, а тому він мав підстави для нарахування амортизації основних фондів.

Відповідно до вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок факти, у разі виявлення порушень податкового і валютного законодавства, в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, які мають підтверджувати наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Висновки акту перевірки викладені в розділі 2.5 про заниження позивачем суми податку на додану вартість зроблені без будь-яких посилань на господарські операції і первинні документи.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Оскільки продаж основних засобів правомірно здійснений позивачем за договірними цінами та оподаткований податком на додану вартість, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у діях позивача порушень норм податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не доведено, що відчужені позивачем основні фонди не призначені до використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняли правильне рішення, і не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова

залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2005 р. без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді К.В.Конюшко

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Повний текст ухвали складено 05.10.2007 р.