Ухвала суду № 1368248, 07.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-9047/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Конюшка К.В.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представника

позивача: Федька В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового звязку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005 р.

у справі № 28/476

за позовом Українського державного підприємства поштового звязку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2005 р. позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001571802/0 від 13.09.2004 р. та №000571802/1 від 02.07.2004 р., № 0001571802/2 від 13.09.2004 р. та №0001571802/3 від 18.11.2004 р. Стягнуто з ДПІ у Дніпровському районі м.Києва на користь Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» 203,00 грн. судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відображення в земельному кадастрі відомостей про користування позивачем земельною ділянкою за період з 2001 по 2003 роки не відповідають фактичним обставинам, оскільки правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку (свідоцтво про право власності або право користування чи договір на користування) у позивача відсутні, відповідне рішення про надання йому земельної ділянки не приймалося. Позивач орендує нежитлове приміщення на підставі договору оренди, укладеного з комунальним підприємством по утриманню житлового господарства та сплачує орендодавцю всі орендні платежі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р. рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2005 р. скасовано, у позові відмовлено. Стягнуто з Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» у доход Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно із ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Земельна ділянка, за яку податковим органом визначено земельний податок за 2002, 2003 роки, зареєстрована за Київською міською дирекцією Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта».

Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції подало касаційну скаргу, якою просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ст.ст. 13, 14, 15 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 125, 126, 193, 194 Земельного кодексу України, ст. 32, 43 ГПК України. Зазначає, що відображення в земельному кадастрі відомостей про користування позивачем земельною ділянкою за адресою: вул. А.Малишка, 15/1 за період з 2001 по 2003 роки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки правовстановлюючи документи відсутні, рішення про надання земельної ділянки державними органами влади не приймалося.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, належним чином повідомлена про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковою інспекцією на підставі акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 08.06.2004р. за № 3845/25-01189979, здійсненої за період з 01.01.2002 р. по 01.01.2004 р., якою зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 13, 14 Закону України «Про плату за землю», що зумовило заниження податку за 2002р. та 2003 р. у загальній сумі 4528,92 грн. Податкова інспекція виходила з того, що, згідно даних Державного земельного кадастру та відповідно до листа Головного управління земельних ресурсів КМДА за КМД УДППЗ «Укрпошта» значиться земельна ділянка за адресою А.Малишка, 15/1, загальною площею 550,01 кв.м, за яку вказаним підприємством не сплачений земельний податок.

Суд касаційної інстанції вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка встановленим обставинам на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини, і в результаті ухвалене законне та обґрунтоване рішення, яке скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-XII (у редакції, чинній у періоді, за який було визначено земельний податок) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 15 вказаного закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як було достовірно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка не належить позивачу на праві власності чи на праві користування, яке б підтверджувалося відповідними правовстановлюючими документами, а тому позивач не є субєктом плати за вказану земельну ділянку у вигляді земельного податку.

Позивачем, як орендарем вищевказаного нежитлового приміщення, сплачувались орендодавцю Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва орендні платежі, у розрахунок яких включена плата за землю. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, як користувач спірної земельної ділянки, проводило розрахунки та сплачувало до бюджету земельний податок.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність визначення позивачеві за спірні періоди податкового зобовязання з податку за землю. При цьому, судом першої інстанції було досліджено питання правомірності внесення даних до Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки і в результаті чого достовірно встановлено, що земельна ділянка була зареєстрована за Київською міською дирекцією Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» не на підставі правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності чи користування вказаною земельною ділянкою, а на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування, який не є правовстановлюючим документом.

В розрізі викладеного, суд апеляційної інстанції безпідставно ґрунтував свою позицію щодо правомірності нарахування податковим органом земельного податку лише на приписах ст.13 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-XII, згідно із якими підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, помилково скасоване, - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового звязку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005 р. скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2005 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко

К.В. Конюшко

О.І.Степашко