Рішення № 136825334, 25.05.2026, Господарський суд Волинської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 травня 2026 року Справа № 903/534/23 (903/182/26)

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/534/23 (903/182/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон +, ОСОБА_1 про спростування майнових дій, в межах справи №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дістрібьюшн до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон+ про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2026 зареєстрована позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон +, ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон+ щодо перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 в загальній сумі 17 069 360,00 грн, вчинені:

- 28.03.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно документа № 35946;

- 07.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36095;

- 08.04.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно документа № 36108;

- 22.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36151;

- 27.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36178;

- 11.05.2022 в сумі 2 794 000,00 грн згідно документа № 36385;

- 11.05.2022 в сумі 414 000,00 грн згідно документа № 36388;

- 11.05.2022 в сумі 1 792 000,00 грн згідно документа № 36391;

- 11.05.2022 в сумі 3 000 000,00 грн згідно документа № 36370;

- 11.05.2022 в сумі 2 125 000,00 грн згідно документа № 36399;

- 12.05.2022 в сумі 2 640 400,00 грн згідно документа № 36394;

-12.05.2022 в сумі 303 360,00 грн згідно документа № 36402.

Судові витрати покласти на Відповідачів.

В обгрунтування зазначає, що зазначені вище майнові дії боржника по перерахуванню коштів на користь ОСОБА_1 здійснені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі №903/534/23 про банкрутство ТОВ Авіон+ в період наявності невиконаних зобов`язань перед кредиторами на користь заінтересованої особи, вони підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ, ст.3, 13 ЦК України, оскільки:

1. боржник безоплатно здійснив відчуження майна;

2. боржник уклав договір із заінтересованою особою;

3. майнові дії не відповідають засадам добросовісності та розумності.

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 27.02.2026 справу передано для розгляду судді Гарбару І.О.

Ухвалою суду від 03.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон +, ОСОБА_1 про спростування майнових дій, в межах справи №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дістрібьюшн до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон+ про банкрутство, залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази доплати судового збору в сумі 31948,80 грн.

Ухвалою суду від 09.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

24.03.2026 представниця ОСОБА_1 сформувала в системі Електронний суд відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

ТОВ Авіон + у визначений ухвалою строк відзив не подало.

27.03.2026 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" сформувала в системі Електронний суд відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити.

01.04.2026 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" сформувала в системі Електронний суд заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд шляхом доповнення позовних вимог додатковою позовною вимогою: Зобов`язати ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Авіон+ (місцезнаходження юридичної особи: 43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи: 40110917) грошові кошти в сумі 17068760,00 грн.

Заявником долучено до заяви, зокрема, але не виключно квитанцію про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн та докази надіслання заяви відповідачам.

Ухвалою суду від 03.04.2026 заяву про зміну предмета позову по справі №903/534/23 (903/182/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон +, ОСОБА_1 про спростування майнових дій, в межах справи №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дістрібьюшн до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон+ про банкрутство, залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки заяви про зміну предмету позову та подати суду докази доплати судового збору в сумі 202162,72 грн.

Позивач отримав ухвалу суду 03.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, строк для усунення недоліків до 13.04.2026.

08.04.2026 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" сформувала в системі Електронний суд заяву (пояснення) щодо усунення недоліків, в якій зазначила, що заявлена ТОВ «Рєалтрейд» позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіон+» грошові кошти в сумі 17 068 760,00 грн за своєю правовою природою є похідною від позовних вимог про спростування майнових дій, оскільки обов`язок відповідача повернути майно, отримане за спростованою майновою дією, встановлений законом ч.3 ст.42 КУзПБ:

«У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину».

Доводить, що позовні вимоги про спростування майнових дій боржника та зобов`язання повернення грошових коштів не спрямовані на отримання (набуття) коштів ТОВ «Рєалтрейд», а направлені на зобов`язання Відповідача повернути майно боржнику ТОВ Авіон+.

Тому, вважає, що позовна вимога про зобов`язання Грабана Р.М. повернути ТОВ «Авіон+» грошові кошти є немайновою вимогою, оскільки не направлена на збагачення кредитора ТОВ «Рєалтрейд» і не передбачає стягнення, витребування або повернення майна.

Позиція Позивача також узгоджується з практикою Верховного Суду.

Ухвалою суду від 10.04.2026 прийнято заяву ТОВ "Рєалтрейд" про зміну предмета позову по справі №903/534/23 (903/182/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон +, ОСОБА_1 про спростування майнових дій, в межах справи №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дістрібьюшн до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон+ про банкрутство. Роз`яснено відповідачам, що вони мають право надати відзив на заяву про зміну предмету позову в п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали суду про прийняття вказаної заяви, з дотриманням вимог статті 178 ГПК України. Надано позивачу право на подання в п`ятиденний строк з дня отримання відзиву, відповіді на відзив. Встановлено відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи є їх правом. У разі ненадання учасниками справи заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала суду від 10.04.2026 доставлена до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується довідками.

Строк для надання відповідачам відзиву на заяву про зміну предмету позову до 27.04.2026.

Відзиви на адресу суду не надходили.

Одночасно суд звертає увагу на положення статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

При цьому суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, а саме доводів позивача, 02.04.2025 на виконання ухвали Господарського суду Волинської області від 27.01.2025 у справі №903/534/23 (903/78/25) ліквідатором ТОВ «Авіон+» арбітражним керуючим Григор`євим В.В. надано інформацію про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», який належить ТОВ «Авіон+» за період з 24.02.2020 по 23.06.2023.

Під час опрацювання зазначеної вище виписки АТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Рєалтрейд» встановлено, що починаючи з березня 2022 року по травень 2022 року включно ТОВ «Авіон+» перерахувало на користь ОСОБА_1 - 17 069 360,00 грн. В призначенні платежів зазначено: «виплата дивідендів», а саме:

-28.03.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно документа № 35946;

-07.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36095;

-08.04.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно документа № 36108;

-22.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36151;

-27.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36178;

-11.05.2022 в сумі 2 794 000,00 грн згідно документа № 36385;

-11.05.2022 в сумі 414 000,00 грн згідно документа № 36388;

-11.05.2022 в сумі 1 792 000,00 грн згідно документа № 36391;

-11.05.2022 в сумі 3 000 000,00 грн згідно документа № 36370;

-11.05.2022 в сумі 2 125 600,00 грн згідно документа № 36399;

-12.05.2022 в сумі 2 640 400,00 грн згідно документа № 36394;

-12.05.2022 в сумі 303 360,00 грн згідно документа № 36402 (а.с.192, виписка, диск).

При цьому, перераховуючи ОСОБА_1 зазначені вище грошові кошти, ТОВ «Авіон+» також понесло додаткові витрати, які складаються із оплати податку на доходи фізичних осіб та оплати військового збору в загальній сумі 1186662,00 грн.

Для зручності та розуміння здійснення ТОВ «Авіон+» майнових дій по перерахуванню грошових коштів на користь ОСОБА_1 нижче наводиться інформація у вигляді таблиці.

Доводить, що перерахування коштів в якості виплати дивідендів є майновими діями боржника. ТОВ «Рєалтрейд» вважає, що оскільки зазначені вище майнові дії боржника по перерахуванню коштів на користь ОСОБА_1 здійснені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі № 903/534/23 про банкрутство ТОВ «Авіон+» в період наявності невиконаних зобов`язань перед кредиторами на користь заінтересованої особи, вони підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ, ст.3, 13 ЦК України, оскільки:

1. боржник безоплатно здійснив відчуження майна;

2. боржник уклав договір із заінтересованою особою;

3. майнові дії не відповідають засадам добросовісності та розумності.

ОСОБА_1 на час вчинення оскаржуваних майнових дій був заінтересованою особою стосовно ТОВ «Авіон+», що підтверджується наступними обставинами.

Вказує, що згідно даних ЄДР в період з 27.08.2020 по 19.08.2022 засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Авіон+» з часткою 100% в статутному капіталі був ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до визначення, наведеного у статті 1 КУзПБ, є заінтересованою особою стосовно ТОВ «Авіон +», оскільки протягом останніх трьох років був засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Авіон+».

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб- будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Отже, з огляду на зазначене вище, вбачається, що оскаржені майнові дії були вчинені ТОВ «Авіон+» із заінтересованою особою, оскільки в період їх вчинення ОСОБА_1 був учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Авіон+».

Наведені обставини встановлені Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025, якою визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» заінтересованим кредитором стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +».

Суд апеляційної інстанції встановив, що засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» з часткою 100% в статутному капіталі з 24.03.2014 та - засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Авіон+» з часткою 100% в статутному капіталі в період з 27.08.2020 до 19.08.2022 є одна й та сама - особа ОСОБА_1 .

За висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на зазначене та наявне у законодавстві тлумачення понять «заінтересовані особи», «пов`язані особи», «кінцевий бенефіціарний власник», «заінтересовані особи стосовно боржника», «контроль», враховуючи те, що засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» (з 24.03.2014) та ТОВ «Авіон+» (з 27.08.2020 до 19.08.2022) з часткою 100% в статутному капіталі є ОСОБА_1 , є ознакою заінтересованої особи ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» стосовно боржника в розумінні статті 1 КУзПБ, зокрема, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи.

Постановою Верховного Суду від 29.07.2025 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (щодо часткового задоволення клопотання про визнання заінтересованим кредитором щодо боржника) від 18.03.2025 у справі № 903/534/23 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводить, що ТОВ «Авіон+» вчинено майнові дії по перерахуванню коштів із заінтересованою особою ОСОБА_1 .

Сукупність обставин щодо вчинення майнової дії у так званий "підозрілий період" (в межах 3 років до порушення провадження у справі про банкрутство), заінтересованості особи, на користь якої вчинено майнові дії та виведення активів боржника, що в свою чергу порушує права та майнові інтереси боржника та його кредиторів, свідчить про наявність підстав для спростування оскаржуваних майнових дій на підставі частини статті 42 КУзПБ.

Наведене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.11.2019 у справі №908/130/15-г, де суд наголосив, що вчинення спірної майнової дії (перерахування грошових коштів) боржником на користь особи з тим самим кінцевим бенефіціарним власником у підозрілий період є підставою для спростування майнових дій.

Предметом оскаржуваних майнових дій є безоплатне відчуження майна (перерахування коштів) боржника. Зазначені дії не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності, і є фраудаторним правочином, укладеним на шкоду кредиторам ТОВ «Авіон+».

Щодо фінансового стану ТОВ «Авіон+» на дату вчинення оскаржуваних майнових дій, то відповідно до ст.1 КУзПБ, неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".

Відповідно до п.1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10 вересня 2020 року № 3105/5, аналіз фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361) (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до неплатоспроможність пункту 4 розділу І Методичних рекомендацій,- неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов`язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

При цьому, відповідно до підпункту 3.4 розділу ІІІ Методичних рекомендацій, Поточною неплатоспроможністю характеризується фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент у зв`язку з випадковим збігом обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно до законодавчого визначення розглядається як неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно.

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності . У такому разі задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.

В матеріалах справи № 903/534/23, а також даний звіт долучено до позовної заяви (а.с.24-124) міститься Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, виконаного ФОП Качан І.О.

Зазначений Звіт (на 75 76 аркушах звіту) містить наступний висновок: «Підсумовуючи результати аналізу можна зробити висновок, що фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» за період 2020 2023 років характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли коефіцієнти покриття за всі звітні періоди менше 1,0 і коефіцієнт забезпечення власними засобами не лише менший за нормативні значення, а й є від`ємним значенням».

Отже, протягом періоду, в межах якого було вчинено майнові дії, ТОВ «Авіон+» було неплатоспроможним.

Наведені обставини встановлені у постанові Господарського суду Волинської області від 21.01.2025 у справі №903/534/23: «В справі про банкрутство ТОВ «Авіон+» аналіз фінансово-господарської діяльності боржника проведено і розпорядником майна, і ФОП Качан І.О. та цими ж особами підписано відповідний звіт за результатами його проведення.

Із загальних висновків (в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства) та рекомендації щодо подальшого розвитку підприємства зокрема вбачається наступне:

Підсумовуючи результати аналізу можна зробити висновок, що фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» за період 2020 2023 років характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли коефіцієнти покриття за всі звітні періоди менші за 1,0 і коефіцієнт забезпечення власними засобами не лише менший за нормативні значення, а й є від`ємним значенням. З огляду на це та оскільки на даний момент Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон +» не в змозі акумулювати кошти для покриття своїх зобов`язань (станом на кінець 2023 року загальна сума боргу становить 271 901 тис. грн. і перевищує всі активи боржника, які станом на цю ж дату складають 257 771 тис. грн.), можливостей санації чи інших позасудових заходів відновлення платоспроможності боржника немає, тому застосування відкритої процедури ліквідації є доцільним рішенням щодо майбутнього Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +».

Щодо наявності у ТОВ «Авіон+» на час вчинення майнових дій власних невиконаних грошових зобов`язань, позивач вказує на наступні обставини.

1.Між ТОВ «Авіон+» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» укладено договір поставки від 24.02.2020 № 28/02/20, за умовами якого ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» протягом листопада 2021 по березень 2023 року здійснювало попередню оплату за товар, який мав поставляти ТОВ «Авіон+» на загальну суму 109 978 402,46 грн.

Станом на дату вчинення ТОВ «Авіон+» першої з оскаржуваних майнових дій, а саме 28.03.2022 року, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» перерахувало на користь ТОВ «Авіон+» 44 038 802,46 грн. попередньої оплати за товар. Як вбачається із матеріалів справи № 903/534/23, Боржник так і не здійснив поставку товару на виконання укладеного вище договору поставки, що і слугувало підставою для звернення ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+».

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.06.2023 у справі № 903/534/23 відкрито провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+»; визнано кредиторські вимоги ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в сумі 87140,00 грн вимоги першої черги (витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство); 138 022 740,51 грн. вимоги четвертої черги (основна заборгованість).

Вимоги ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» до ТОВ «Авіон+» ґрунтуються, зокрема, на договорі поставки № 28/02/20 від 24.02.2020 року. Розмір вимог ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» до ТОВ «Авіон+» за даним договором складає 109978402,46 грн.

Відтак, на дату вчинення оскаржуваних майнових дій, ТОВ «Авіон+» мало невиконані зобов`язання перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в сумі 44 038 802,46 грн.

2. 18.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Європа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» укладено Договір поставки № 0318.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 у справі №914/3173/22 встановлено наступне: «На виконання умов договору на підставі замовлень відповідача позивач з 30.11.2021 по 09.02.2022 здійснював поставки товару на адреси магазинів відповідача згідно затвердженого Додатку №7 до Договору, на загальну суму 7038661,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті вартості переданого товару є підставною та до стягнення підлягає 7037826,72грн основного боргу.»

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі № 903/534/23 визнані грошові вимоги ТОВ «Продторг-44» до ТОВ «Авіон+», які зокрема, ґрунтуються на рішенні у справі №914/3173/22.

Отже, на дату вчинення ТОВ «Авіон+» першої з оскаржуваних майнових дій, а саме 28.03.2022, ТОВ «Авіон+» мало заборгованість перед ТОВ «Продторг-44» в сумі 7 037 826,72 грн.

3. В рішенні Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі №914/734/23 встановлено наступне: «18.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+», в особі директора Гамара О.Л., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спірітс Європа», в особі Зеленова І.О., що діє на підставі довіреності №БП 4865/1 від 09.09.2019 (надалі по тексту рішення -позивач, згідно з договором - постачальник) було укладено договір поставки №0318.

Відповідач в порушення умов договору своєчасно та повністю не оплатив позивачу вартості отриманого товару, відтак, за відповідачем залишаються повністю неоплачені поставки товару з 21.09.2021 по 24.11.2021 на загальну суму 4632835,55 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними за період з 21.09.2021 по 24.11.2021.

Отже як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг за поставлений товар в період з 21.09.2021 по 24.11.2021 по договору поставки №0318 від 18.03.2020 на загальну суму 4 632 835,55 грн.»

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі № 903/534/23 визнані грошові вимоги ТОВ «Фінконсалт-Преміум» до ТОВ «Авіон+», які зокрема, ґрунтуються на рішенні у справі № 914/734/23. Отже, на дату вчинення ТОВ «Авіон+» першої майнової дії, а саме 28.03.2022 року, ТОВ «Авіон+» мало заборгованість перед ТОВ «Фінконсалт Преміум» в сумі 4 632 835,55 грн.

4. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі №903/534/23 визнано грошові вимоги ПрАТ «Херсонський Хлібокомбінат» до ТОВ «Авіон+» в розмірі 1251068,75 грн.

Зокрема судом встановлено наступне: « 01.08.2019 між Приватним акціонерним товариством «Херсонський хлібокомбінат» (далі по тексту - «Кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (далі по тексту - «Божник») укладено договір поставки № 109.

Як слідує з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась дрібними партіями на щоденній основі на підставі договору №109 від 01.08.2019.

Згідно акту-звірки за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 (т.23, а.с.15-67) заборгованість ТОВ «Авіон+» перед кредитором становила 919210,01 грн.

В подальшому до 2022 кредитор здійснював поставку товару боржнику, що підтверджується видатковими накладними (т.т.24-37), які скріплені підписами та печатками сторін. Боржник частково оплатив заборгованість за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями за період з грудня 2021 по лютий 2022 (т.23, а.с.68-84).

У зв`язку з цим виникла дебіторська заборгованість в розмірі 1251068,75 грн за поставлений товар у період з 01.11.2021 по 22.02.2022.»

Отже, на дату вчинення ТОВ «Авіон+» першої оскаржуваної майнової дії, а саме 28.03.2022 року, ТОВ «Авіон+» мало заборгованість перед ПрАТ «Херсонський Хлібокомбінат» в сумі 1251068,75 грн.

5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі № 914/734/23 встановлено наступне: «19.04.2019 року між ТОВ «Авіон+» (покупець за договором) та ТОВ «Спринтер Схід» (постачальник за договором) укладено Договір поставки №61 (надалі Договір поставки), за яким постачальник зобов`язався в порядку і терміни встановлені договором передати товар у власність покупцеві, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених в цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджено долученими до справи копіями видаткових та товарно-транспортних накладних Видаткові та товарно-транспортні накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Позивач вказує, що в результаті неналежного виконання своїх зобов`язань відповідачем за укладеним Договором поставки та Протоколом узгодження розбіжностей у ТОВ «Авіон +» виник борг в сумі 4 019 738,57 грн.

Враховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 4 019738,57 грн та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.»

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі № 903/534/23 визнані грошові вимоги ТОВ «Спринтер Схід» до ТОВ «Авіон+», які зокрема, ґрунтуються на рішенні у справі № 914/1257/23. Отже, на дату вчинення ТОВ «Авіон+» першої оскаржуваної майнової дії, а саме 28.03.2022 року, ТОВ «Авіон+» мало заборгованість перед ТОВ «Спринтер Схід» в сумі 4 019 738,57 грн.

6. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.06.2023 у справі №914/3070/23 встановлено наступне: «12 грудня 2019 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «РОШЕН-ХЕРСОН» (далі за текстом - Позивач або Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» (далі за текстом - Відповідач або Покупець, а разом - Сторони) було укладено Договір поставки № 165 від 12 грудня 2019 року (далі за текстом- Договір) з додатками, Протоколом узгодження розбіжностей до Додатку №3 «Умови поставки на РЦ Покупця» від 12.12.2019 та Протоколом узгодження розбіжностей № 1 до Договору від 12.12.2019 (далі - Протокол узгодження №1) та Протоколом узгодження розбіжностей № 2 до Договору від 12.12.2019 (далі- Протокол узгодження №2).

На виконання зазначених умов Договору, в період з 10.01.2022 року по 31.01.2022 року Позивачем було поставлено на адресу РЦ Відповідача: м. Херсон, вул. Некрасова, 2, товар (кондитерські вироби) на загальну суму 2 156 420,47 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та беручи до уваги задоволену судом заяву про зміну підстав позову, в період з 01.02.2022 по 21.02.2022 позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «РОШЕН-ХЕРСОН» було поставлено відповідачу- Товариству з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» товар на підставі видаткових накладних…Загальна сума поставки товару за видатковими накладними за період з 01.02.2022 по 21.02.2022 становить 3 032 408,06 грн.

Відповідно до п. 8 Додаткової угоди № 1 від 12 грудня 2019 року до вище зазначеного Договору, Сторонами було погоджено, що з метою збільшення обсягів реалізації товару ТМ «РОШЕН», ТМ «МРІЯ» в мережі магазинів Покупця, Постачальник надає Покупцю додатково 5 (п 'ять) календарних днів відтермінування оплати за поставлений Товар. Покупець оплачує поставлений товар по закінченню 35 (тридцяти п`яти) календарних днів з дати поставки Товару Постачальником.

Отже, товар поставлений Постачальником 10.01.2022 Покупець зобов`язаний оплатити 15.02.2022, товар поставлений 17.01.2022 - 22.02.2022, товар поставлений 27.01.2022 - 04.03.2022.

Отже, враховуючи викладене товар, поставлений у лютому 2022 року, Відповідач зобов`язаний оплатити в день поставки, а саме: товар поставлений 07.02.2022-07.02.2022, товар поставлений 14.02.2022-14.02.2022, товар поставлений 21.02.2022-21.02.2022, що в сумі становить 3032408,06 грн».

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.03.2024 у справі № 903/534/23 визнані грошові вимоги ТОВ «Рошен-Херсон» до ТОВ «Авіон+», які зокрема, ґрунтуються на рішенні у справі № 914/3070/22.

Отже, на дату вчинення ТОВ «Авіон+» першої оскаржуваної майнової дії, а саме 28.03.2022, ТОВ «Авіон+» мало заборгованість перед ТОВ «Рошен-Херсон» в сумі 5188828,53 грн.

Отже, позивач доводить, що станом на дату вчинення оскаржуваних майнових дій, Боржник мав невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами на суму 66169100,58 грн.

Також, ТОВ «Рєалтрейд» зауважує, що Позивачем наведена лише частина прикладів невиконаних грошових зобов`язань ТОВ «Авіон+» перед кредиторами на час вчинення оскаржуваних майнових дій, оскільки у справі №903/534/23 визнано вимоги більш як 35 кредиторів.

Перебуваючи в стані неплатоспроможності та маючи значні невиконані зобов`язання перед кредиторами, ТОВ «Авіон+» сплатило дивіденди засновнику та кінцевому бенефіціарному власнику ТОВ «Авіон+» ОСОБА_1 , в той час як мало реальну можливість спрямувати вказані грошові кошти на погашення заборгованості перед кредиторами або на господарську діяльність для отримання прибутку.

Отже, вважає ,що виплата дивідендів ОСОБА_1 майнова дія, спрямована на набуття ОСОБА_1 права власності на грошові кошти та припинення такого права у ТОВ «Авіон+».

Перерахування дивідендів в сумі 17069360,00 грн в підозрілий період під час наявності значного розміру кредиторської заборгованості протирічить принципу розумності та добросовісності в господарських відносинах.

Отже, ТОВ «Авіон+», яке здійснивши виплату грошових коштів (дивідендів) після виникнення у нього грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, діяло недобросовісно та зловживало правами стосовно інших кредиторів, зокрема ТОВ «Рєалтрейд».

З огляду на викладені обставини, вважає, що оскаржувані майнові дії вчинено з порушенням принципів добросовісності та розумності, не відповідає основним засадам цивільного законодавства добросовісності і розумності.

З доводів відповідача ОСОБА_1 слідує, що в позові оспорюється виплата дивідендів Боржником на користь ОСОБА_1 , а саме:

- 28.03.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно документа № 35946 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 07.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36095 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 08.04.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно документа № 36108 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 22.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36151 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 27.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36178 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 11.05.2022 в сумі 2 794 000,00 грн згідно документа № 36385 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 11.05.2022 в сумі 414 000,00 грн згідно документа № 36388 (Дивіденди виплачені за 2020 рік);

- 11.05.2022 в сумі 1 792 000,00 грн згідно документа № 36391 (Дивіденди виплачені за 2020 рік);

- 11.05.2022 в сумі 3 000 000,00 грн згідно документа № 36370 (Дивіденди виплачені за 2020 рік);

- 11.05.2022 в сумі 2 125 000,00 грн згідно документа № 36399 (Дивіденди виплачені за 2017 рік);

- 12.05.2022 в сумі 2 640 400,00 грн згідно документа № 36394 (Дивіденди виплачені за 2018 рік);

- 12.05.2022 в сумі 303 360,00 грн згідно документа № 36402 (Дивіденди виплачені за 2016 рік).

Отже, Позивачем оспорюється виплата дивідендів Боржником на користь його учасника ОСОБА_1 на загальну суму 17068760,00 грн. (без урахування сплачених податків), яка відбувалась на підставі рішення одноособового засновника (учасника) Боржника № 58 від 16.02.2022 за періоди 09.11.2015 31.12.2021.

Зазначає, що Позивачем в позові неправильно вказано загальна сума виплачених дивідендів після утримання з них податків: Позивачем вказано: 17 069 360,00 грн. В той, час як коректна сума становить 17 068 760,00 грн.

В постанові Господарського суду Волинської області від 21 січня 2025 року у цій є висновки:

«В процесі аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» встановлено, що протягом періоду 2020 - 2023 років показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами, показник забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами не відповідають нормативному значенню, а їх загальна динаміка була без різкого падіння. Показник розміру чистих активів протягом періоду 2020 - 2022 років має дуже мале значення, а у 2023 році мав від`ємне значення, тобто ще раз підтверджує, що всіх активів підприємства вже не вистачає для виконання зобов`язань.

Під час аналізу встановлено, що на момент порушення провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» ознаки стійкої фінансової неспроможності, визначені «Методичними рекомендаціями…» мали місце. До таких ознак відносимо суттєву втрату отриманого прибутку у 2022 році та збиткову діяльність у 2023 році, відхилення показників ліквідності від граничного значення та невиконання умов ліквідності балансу протягом усього періоду 2020 - 2023 рр., від`ємні значення функціонуючого капіталу протягом усього періоду 2020 - 2023 рр., та близькі до критичного рівня показники рентабельності протягом періоду 2020 2022 рр. та негативні у 2023 році.

На сторінці 18 абз. Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» вказано: «Ще станом на кінець 2020 року, підприємство було прибутковим розмір нерозподіленого прибутку становив 11 462,0 тис. грн.; а за результатами діяльності за 2021 рік його сума збільшилася до рівня 18 256, тис. грн., тобто за рік розмір нерозподіленого прибутку збільшився загалом в 1,6 рази, що відповідає сумі приросту 6 794 тис. грн . Але станом на кінець 2022 року динаміка змінюється, спостерігається стрімке зниження показника до рівня 143 тис. грн, а станом на кінець 2023 року було отримано непокриті збитки на суму 14 132 тис. грн. У період 2020 2021 рр. темп приросту по статті (зростання нерозподіленого прибутку) складав 59,3%. Загалом щорічно у період 2020 - 2021 рр. підприємство мало позитивний чистий фінансовий результат, тобто отримувало прибуток, який щорічно зростав. За результатами діяльності у 2022 році було отримано прибуток, що був суттєво менший за попередній період, що призвело до зниження рівня нерозподіленого прибутку майже на 98%. А за результатами діяльності у 2023 році підприємством було отримано збиток, що саме й призвело до утворення непокритого збитку. Таке становище, свідчить про суттєве погіршення становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +».»

В рамках справи про банкрутство Боржника розглядались справи за Позовом Позивача №903/534/23 (903/78/25) та №903/534/23 (903/89/25) де встановлені наступні преюдиційні обставини:

«Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство, у Боржника не існувало невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами. Позови до Боржника про стягнення заборгованості були подані з липня 2022, що доводиться чинним рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/534/23 (903/607/23) від 12 грудня 2023, де ця обставина встановлювалась.

Зокрема, в рішенні зазначено: Одночасно слід зауважити, що станом на 16.05.2023 року у Господарському суді Львівської області перебуває 27 справ на загальну суму заборгованості понад 75 млн. грн. (справа № 914/1439/22, справа № 914/1416/23, справа № 914/2846/22, справа №914/1182/23, справа №914/36/23, справа №914/3306/22, справа №914/493/23, справа №914/1768/22, справа №914/1439/22, справа №914/1449/22, справа №914/2005/22, справа №914/316/23, справа №914/316/23, справа №914/447/23, справа №914/766/23, справа №914/1244/23, справа №914/734/23, справа №914/499/23, справа №914/1243/23, справа №914/1439/22, справа №914/1359/22, справа №914/1605/22, справа №914/1992/22, справа №914/1257/23, справа №914/906/23, справа №914/563/23, справа №914/2958/22).

Як вбачається із процесуальних рішень у зазначених справах, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Судова влада такі позови подані починаючи з липня 2022 року.

Отже, встановлені в справі про банкрутство Боржника № 903/534/23 та в справах № 903/534/23 (903/78/25) та №903/534/23 (903/89/25) де є Позивач стороною, преюдиційні обставини свідчать, що:

-Боржник показав збиткову діяльність у 2023 році;

- показники рентабельності Боржника (співвідношення між прибутком і витратами або ресурсами (капіталом, активами) негативні у 2023 році.

- Боржник не мав невиконаних зобов`язань перед кредиторами станом на дату виплати дивідендів на користь ОСОБА_1 .

Вважає, що зазначені вище висновки в т.ч. щодо відсутності невиконаних зобов`язань перед кредиторами станом на дату виплати дивідендів узгоджуються з даними Звіту, проведеного в рамках аналізу фінансової діяльності Боржника і оціненого судом, як доказ, в справі про банкрутство Боржника № 903/534/23, та доданими до нього примітками до річної фінансової звітності, складеними за формою № 5 які свідчать, що:

-розмір нерозподіленого прибутку Боржника на кінець 2020 р. - 11462 000. грн.

- розмір нерозподіленого прибутку Боржника на кінець 2021 р. - 18256 000. грн.

- Боржник не мав прострочених зобов`язань перед кредиторами станом на дату виплати дивідендів на користь Грабана Р.М.

Щодо доводів Позивача про наявність у Боржника перед кредиторами невиконаних (прострочених) зобов`язання станом на дату вчинення оскаржуваних майнових дій, відповідач вказує наступне:

1.Щодо заборгованості перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн».

В ухвалі Господарського суду Волинської області від 23.06.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство за результатами розгляду кредиторських вимог ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» зазначено: «Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю сплачені кошти за Товар в порядку п. 3.4. Договору протягом 15 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від Покупця шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Покупця зазначений у цьому договорі або у отриманій від покупця вимозі (п. 3.4. Договору) .… ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» 01.05.2023 направило вимогу до ТОВ «Авіон+» про повернення сплачених коштів. Проте ТОВ «Авіон+» кошти у сумі 109 978 402,46 грн у строки, встановлені Договором та Вимогою не повернув з посиланням на скрутний фінансовий стан, що підтверджується Відповіддю на вимогу від 05.05.2023 (т.11, а.с.19-19 на звороті)».

Таким чином, відповідач вважає, що доводи Позивача, що станом на дату вчинення Оспорюваних майнових дій Боржник мав невиконані (прострочені) зобов`язання перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в розмірі 44 038 802,46 грн. не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.06.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство, та безпосередньо п. 3.4. Договору поставки №28/02/20 від 24.02.2020, оціненому судом, як доказ.

2. Щодо заборгованості перед ТОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані» (нова назва ТОВ «Продторг-44)

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/3173/22 від 09.05.2023, яким ТОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані» (нова назва ТОВ «Продторг-44) підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника встановлено: «Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором у період з 30.11.2021 по 09.02.2022 виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено. Видаткові накладні підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Заперечення відповідача щодо строків оплати поставленого товару у відповідності до ст. 530 ЦК України , а не за умовами спірного договору суд звертає увагу, що згідно з п. 1 додаткової угоди від 21.02.2021 до договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 133 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Отже, договором встановлений строк виконання зобов`язання, а тому відповідач був зобов`язаний оплатити поставку товару у строк 133 дні від дати передачі товару незалежно від пред`явлення позивачем вимоги ТзОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані».»

Отже, вважає, що у Боржника обов`язок оплатити товар на користь ТОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані» (нова назва ТОВ «Продторг-44) виник з 22.06.2022, а тому доводи Позивача про те, що станом на дату вчинення Оспорюваних майнових дій Боржник мав невиконані (прострочені) зобов`язання перед ТОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані» (нова назва ТОВ «Продторг-44) в розмірі 7 037 826,72 грн. не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3173/22 від 09.05.2023, яким останнє підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника.

3. Щодо заборгованості перед ТОВ «Глобал Спірітс Європа» (нова назва ТОВ «Фінконсалт-Преміум».

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/734/23 від 07.06.2023, яким ТОВ «Глобал Спірітс Європа» (нова назва ТОВ «Фінконсалт Преміум») підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника встановлено: «На виконання умов договору на підставі замовлень відповідача позивач з 04.01.2021 по 24.11.2021 здійснював поставки товару на адреси магазинів відповідача згідно затвердженого додатку №7 до договору, на загальну суму 25 711 004,90 грн, а з урахуванням попереднього наявного боргу у розмірі 12 790 932,21 грн за період з 18.03.2020 по 01.01.2021 роки, загальна вартість поставленого товару складає 38 501 937,10 грн.

Відповідач товар приймав, жодних претензій щодо поставленого товару та супровідних документів у відповідності до п.п. 5.12, 9.1 - 9.5. договору позивачу не заявляв, товар не повертав. Поставку товару оплатив лише частково у сумі 33 869 101,55 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати ТзОВ «Глобал Спірітс Європа», зверталося до відповідача з претензією б/н від 21.06.2022, в якій просило оплатити заборгованість у розмірі 4 632 835,55 грн та зазначило строк розгляду претензії 30 календарних днів».

Отже, Боржник здійснив погашення заборгованості перед ТОВ «Фінконсалт-Преміум» в розмірі 33 869 101,55 грн., а щодо залишку заборгованості в розмірі 4 632 835,55 грн сторони намагались її врегулювати в позасудовому порядку (претензійний порядок).

Вже після вчинення Оспорюваних майнових дій ТОВ «Фінконсалт-Преміум» надіслало претензією б/н від 21.06.2022 , що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/734/23 від 07.06.2023, яким ТОВ «Фінконсалт-Преміум» підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника та оціненою, як доказ в рамках справи № 914/734/23 претензією б/н від 21.06.2022.

4. Щодо заборгованості перед ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат».

В ухвалі Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» встановлено: «З матеріалів заяви вбачається, 01.08.2019 між Приватним акціонерним товариством «Херсонський хлібокомбінат» (далі по тексту - «Кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (далі по тексту - «Божник») укладено договір поставки № 109.

Разом з цим, кредитор вказав, що місто в якому розташоване підприємство перебувало під окупацію та наразі під щільним обстрілом ворожої артилерії. Через це частина документів була втрачена, або станом на дату підготовки заяви не було змоги відшукати архіви підприємства, оскільки був втрачений контроль над підприємством та архів розміщений за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. 16 Східній, 45, - а це 1-1,5 км., від ворожих позицій та щільно криється артилерією. Це такі докази, як договір поставки №109 від 01.08.2019; видаткові накладні за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року; сервер на якому була бухгалтерська інформація, в тому числі щодо зареєстрованих податкових накладних - який було викрадено, про що свідчить направлена до органів Національної поліції зава голови правління Дурова Сергія Борисовича (т.23, а.с.90-91).

Також, боржник у відповіді зазначив, що ТОВ «Авіон+» не має у своєму розпорядженні оригіналів первинних документів, які підтверджують прийняття товарів та обладнання, які були поставлені до торгівельних приміщень, розташованих у Херсонській області. Як слідує з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась дрібними партіями на щоденній основі на підставі договору №109 від 01.08.2019.

Згідно акту-звірки за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 (т.23, а.с.15-67) заборгованість ТОВ «Авіон+» перед кредитором становила 919210,01 грн.

В подальшому до 2022 кредитор здійснював поставку товару боржнику, що підтверджується видатковими накладними (т.т.24-37), які скріплені підписами та печатками сторін.

Боржник частково оплатив заборгованість за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями за період з грудня 2021 по лютий 2022 (т.23, а.с.68-84).

З метою досудового врегулювання цього спору, 27.06.2023 кредитор надіслав Боржнику претензію (т.23, а.с.85-89).

Таким чином, всі первинні бухгалтерські документи, з яких можливо встановити момент виникнення зобов`язання у Боржника перед ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» втрачені, як кредитором, так і Боржником.

При цьому, Судом за результатами розгляду кредиторських вимог ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» встановлено що ще в лютому 2022 боржник здійснював оплати на користь ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» і лише 27.06.2023 кредитор, який втратив всі первинні бухгалтерські документи, надіслав Боржнику претензію».

Отже, доводи Позивача про те, що у Боржника саме станом на дату вчинення Оспорюваних майнових дій була прострочена заборгованість перед ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» в розмірі 1 251 068,75 грн. є його нічим не підтвердженими припущеннями.

5. Щодо заборгованості перед ТОВ «Спринтер Схід».

В рішенні Господарського суду Львівської області у справі №914/1257/23 від 26.06.2023, яким ТОВ «Спринтер Схід» підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника встановлено: «3.1. 19.04.2019 року між ТОВ «Авіон+» (покупець за договором) та ТОВ «Спринтер Схід» (постачальник за договором) укладено Договір поставки №61 (надалі Договір поставки), за яким постачальник зобов`язався в порядку і терміни встановлені договором передати товар у власність покупцеві, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених в цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

3.2. Крім того 19.04.2019 року сторонами укладено та підписано Протокол узгодження розбіжностей, що виникли при укладенні Договору поставки.

3.3. 30.04.2020 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору поставки №61 від 19.04.2019 року, якою продовжено дію договору до « 15» червня 2021 року включно.

3.4. 14.06.2021 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору поставки №61 від 19.04.2019 року, якою продовжено дію договору до « 30» червня 2022 року включно.

3.5. На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджено долученими до справи копіями видаткових та товарно-транспортних накладних Видаткові та товарно-транспортні накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

3.6. Позивач вказує, що в результаті неналежного виконання своїх зобов`язань відповідачем за укладеним Договором поставки та Протоколом узгодження розбіжностей у ТОВ «Авіон +» виник борг в сумі 4 019 738,57 грн.

3.7. 13.01.2023 року позивач звертався до відповідача з Вимогою вих.№5, якою просив погасити існуючу заборгованість шляхом перерахування в межах 7-денного терміну належні до сплати кошти в сумі 4 912 283,00 грн».

Таким чином, доводи Позивача, що станом на дату вчинення Оспорюваних майнових дій Боржник мав невиконані (прострочені) зобов`язання ТОВ «Спринтер Схід» в розмірі 4 912 283,00 грн. не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються Договором поставки №61 від 19.04.2019 зі строком дії до « 30» червня 2022 року включно та рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1257/23 від 26.06.2023, яким ТОВ «Спринтер Схід» підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника.

6. Щодо заборгованості перед ТОВ «Рошен-Херсон».

В рішенні Господарського суду Львівської області у справі № 914/3070/22 від 01.06.2023 року, яким ТОВ «Рошен-Херсон» підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника встановлено: «Відповідно до Бухгалтерської довідки № 40 від 11.11.2022, що додається, Відповідачем не оплачено поставлений Позивачем товар на загальну суму 5 188 828, 53 грн. адресу Відповідача було направлено Претензію № 20/05 від 20.05.2022, де запропоновано сплатити борг у сумі 5188828,53 грн або здійснити повернення нереалізованого товару.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось, дію даного Договору Сторонами було продовжено до 31 січня 2022 року, відтак щодо вимоги про стягнення заборгованості з відповідача лютий 2022 року, то на думку суду, така поставка відбулась за межами дії вказаного договору.

Як свідчать матеріали справи між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, шляхом поставки позивачем товару відповідачу на підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних за лютий 2022 року.

Отже, між Боржником та ТОВ «Рошен-Херсон» в силу того, що поставка відбулась за межами дії договору, укладеного між ними, існував спір щодо моменту виникнення заборгованості Боржника і цей спір було остаточно вирішено Господарським судом Львівської області рішенням у справі № 914/3070/22 від 01.06.2023 року».

Таким чином, доводи Позивача, що станом на дату вчинення Оспорюваних майнових дій Боржник мав невиконані (прострочені) зобов`язання ТОВ «Рошен-Херсон» в розмірі 5 188 828,53 грн. не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/3070/22 від 01.06.2023 року, яким ТОВ «Рошен-Херсон» підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника.

Отже, доводи Позивача про те, що «Проте, наведена в позові інформація доводить, що станом на дату вчинення оскаржуваних майнових дій, Боржник мав невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами на суму 66 169 100,58 грн.», - не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються чинними рішеннями судів, якими кредитори підтверджували свої кредиторські вимоги, умовами договорів між Боржником та вказаними кредиторами, а тому є необґрунтованими припущеннями Позивача.

При цьому, на спростування тези Позивача про те, що у Боржника на час здійснення оспорюваних Позивачем майнових дій були невиконані (прострочені) зобов`язання перед кредиторами звертаємо увагу суду на наступне.

В ухвалі Господарського суду Волинської області від 21.05.2024 в цій справі за результатами розгляду кредиторських вимог АТ Креді Агріколь Банк до Боржника встановлено, що «в заяві від 19.07.2023 з кредиторськими вимогами до боржника вказано, що станом на 23.06.2023 клієнти дотримуються умов основного договору та не мають простроченої заборгованості».

Тобто, Боржник ще станом червень 2023 здійснював погашення заборгованості за процентами за кредитним договором перед кредитором АТ «Креді Агріколь Банк» (правонаступник ТОВ «Часопис Плюс»).

Щодо правової природи дивідендів та безпідставності позовних вимог відповідач зазначає наступне.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (надалі Закон про ТОВ і ТДВ), виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток. Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом.

У бухгалтерському обліку під дивідендами розуміють частину чистого прибутку, розподілену між учасниками (власниками) відповідно до їх частки участі у власному капіталі підприємства (п. 4 П(С)БО 15 "Дохід" ).

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, дивіденди платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:

-платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Нерозподілений прибуток є складовою власного капіталу підприємства, що відображає накопичений фінансовий результат його діяльності, який залишився після розподілу між учасниками, що випливає з положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та структури фінансової звітності.

Чистий прибуток, згідно Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» - це фінальний фінансовий результат діяльності підприємства, що залишається після відрахування з валового доходу всіх витрат та сплати податків за звітний період.

Нерозподілений прибуток - це форма накопичення чистого прибутку, його облікована форма, він формується саме за рахунок чистого прибутку тобто, є чистим прибутком попередніх звітніх періодів, який не був розподілений.

Оскільки нерозподілений прибуток є складовою власного капіталу товариства та відображає накопичений фінансовий результат його діяльності, він є належним та законним джерелом для виплати дивідендів.

Аналогічну позицію щодо того, що крім чистого прибутку звітного року, товариства можуть розраховувати дивіденди також із нерозподіленого прибутку минулих років підтверджують і податківці в ІПК ДПСУ від 16.01.2024 р. № 242/ІПК/99-00-21-02 02ІПК.

Вказує, що дивіденди можна виплачувати за звітний рік навіть за наявності непокритого збитку за минулі роки, а також у разі, якщо немає прибутку, що підлягає оподаткуванню (листи ДПСУ від 27.11.2020 № 4874/ІПК/99-00-05-05-02-06, ГУ ДПС у Харківській обл. від 05.08.2020 № 3190/ІПК/20-40-04-04-10, ГУ ДФС у м. Києві від 28.05.2019 № 2419/ІПК/26-15-12-03-11, ДФСУ від 26.03.2018 № 1221/6/99-99 15-02-02-15/ІПК).

Таким чином, виплата дивідендів за рахунок нерозподіленого прибутку повністю відповідає вимогам закону, оскільки фактично здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства, накопиченого за попередні періоди.

Верховний Суд послідовно зазначає, що підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати (постанови Верховного Суду у справах №920/236/23 від 19 червня 2024 року, № 910/12317/18 від 13 жовтня 2021 року, № 910/10164/21 від 02 лютого 2023 року, № 910/9326/22 від 30 серпня 2023 року).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 січня 2018 року у справі № 910/11316/17 виснував: Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

В силу ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.

Отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Таким чином, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов`язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому суди правомірно застосували до цих правовідносин положення ст. 625 ЦК України.

Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону про ТОВ і ТДВ, учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства. Відповідно до п.12 ч. ст. 30 Закону про ТОВ і ТДВ, до компетенції загальних зборів учасників належить розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону про ТОВ і ТДВ, у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Станом на дату прийняття рішення про здійснення оспорюваних майнових дій єдиним учасником Боржника, згідно даних ЄДРПОУ, був ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону про ТОВ і ТДВ, товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:

1) товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв`язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників товариства відповідно до цього Закону;

2) майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.

Верховний Суд у справі № 918/822/23 постанова від 23.01.2025 виснував:

«40. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 96-1 Цивільного кодексу України учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку.

41. Відповідно до пункту 12 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належить розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.

42. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

43. Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати».

Виплата дивідендів, внаслідок розподілу чистого (нерозподіленого) прибутку товариства - це грошове зобов`язання товариства перед його учасником, який в силу наявних в нього корпоративних прав, що виникають з частки в статутному капіталі такого товариства має право на розподіл прибутку товариства.

Право учасника товариства на дивіденди виникає не з договірних зобов`язань, а з юридичного факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Отже, резюмуючи наведене вище, позов із заявлених Позивачем підстав ч. 1, 2 ст. 42 КУЗПБ, ст.3, 13 ЦК України є необґрунтованим, адже:

1. Підстава позову №1 «боржник безоплатно здійснив відчуження майна» Спростування: виплата дивідендів Боржником на користь його учасника є грошовим зобов`язанням товариства щодо його учасника (його корпоративним правом, що виникає з частки у статутному капіталі) і не вимагає будь-якої оплати зі сторони учасника, який повністю сплатив свою частку у товаристві.

2. Підстава позову № 2 «боржник уклав договір із заінтересованою особою» Спростування: виплата дивідендів товариством на користь учасника здійснюється не на договірній підставі, а з факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів (про що прямо вказано в рішенні Верховного Суду у постанові від 17 січня 2018 року у справі № 910/11316/17)

3. Підстава позову № 3 «майнові дії не відповідають засадам добросовісності та розумності»

Спростування: Враховуючи наведені вище фактичні обставини справи та правозастосовну практику Верховного суду у Боржника були всі правові підстави для виплати дивідендів, оскільки:

1. Загальні збори Боржника у складі одного учасника прийняли рішення №58 від 16.02.2022, яким вирішено виплатити його учаснику ОСОБА_1 дивіденди за період 09.11.2015 31.12.2021 у сумі 18 256 000 грн. (з урахування податкових зобов`язань).

2. У Боржника не існувало вимог кредиторів за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, станом на дату виплати дивідендів.

3. Майна боржника після виплати дивідендів (березень-травень 2022) було достатньо для задоволення вимог кредиторів, адже згідно з даними Звіту, показники рентабельності Боржника (співвідношення між прибутком і витратами або ресурсами (капіталом, активами) стали негативні у 2023 році.

4. Щодо неефективності обраного способу захисту порушеного права, адже задоволення позову в цій справі не призведе до збільшення ліквідаційної маси Боржника.

Верховний Суд у справі № 910/11136/23 постанова від 11.04.2024 виснував:

46. Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.

47. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

48. Відтак задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. В іншому разі дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб`єкта господарювання.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 13.10.2021 у справі № 910/12317/18 та від 02.02.2023 у справі № 910/10164/21.

Враховуючи те, що рішення № 58 від 16.02.2022, яким вирішено виплатити його учаснику ОСОБА_1 дивіденди за період 09.11.2025 31.12.2021 у сумі 18 256 000 грн., - чинне, то ОСОБА_1 , як учасника Боржника існуватиме достатня правова підстава в розумінні правозастосовної практики Верховного Суду для грошових вимог до Боржника, а у Боржника, відповідно, зберігатиметься кореспондуючий такому праву обов`язок виплатити дивіденди.

Отже, вважає, що в разі задоволення позову в цій справі змін в ліквідаційні масі Боржника не відбудеться. Спростувавши майнові дії Боржника щодо виплати дивідендів його учаснику ОСОБА_1 , останній звернеться до нього з грошовими вимогами на підставі чинного рішення № 58 від 16.02.2022, що призведе до збільшення розміру кредиторської заборгованості Боржника перед кредиторами рівно на суму спростованих Оспорюваних майнових дій, в разі задоволення позову.

Невиплата Боржником дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном згідно правозастосовної практики ЄСПЛ.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 28.11.2019 у справі №918/150/19, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

У постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладений висновок: недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

В рамках цієї справи, в контексті оцінки Оспорюваних майнових дій, як таких, що завдали шкоди Боржнику чи кредиторам варто врахувати наступні обставини:

1. З власності Боржника за Оспорюваними майновими діями не вибуло безоплатно його майно. Боржник виконував своє грошове зобов`язання перед його учасником, яке виникає з корпоративного права такого учасника на підставі відповідного рішення загальних зборів, як підстави виникнення грошового зобов`язання у Боржника.

2. Станом на дату здійснення Оспорюваних майнових дій у Боржника не існувало жодних невиконаних зобов`язань перед кредиторами, він не перебував у стані неплатоспроможності, а показники його рентабельності станом на дату вчинення Оспорюваних майнових дій не свідчили про недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів

3. Здійснення Оспорюваних майнових дій не призвело до приховування активів Боржника

4. Визнання недійсними Оспорюваних майнових дій не призведе до збільшення ліквідаційної маси Боржника і, як наслідок, можливості кредиторів в т.ч. і Позивача отримати задоволення своїх вимог за рахунок повернення майна боржника до ліквідаційної маси. Спростування Оспорюваних майнових дій призведе до збільшення розміру кредиторської заборгованості Боржника перед кредиторами рівно на суму спростованих майнових дій, в разі задоволення позову, адже грошове зобов`язання Боржника перед його учасником на підставі відповідного чинного рішення загальних зборів зберігатиметься.

Отже, відповідач доводить, що Позивач при зверненні з позовом про спростування Оспорюваних майнових дій не довів (1) наявності у нього порушеного права у зв`язку з здійсненням Оспорюваних майнових дій та не довів (2) яким чином спростування Оспорюваних майнових дій сприятиме відновленню його порушеного права, тобто обрав неефективний спосіб захисту.

Кожна з вказаних обставин є самостійною підставою для відмови у позові в розумінні правозастосовної практики Верховного Суду, наведеної вище.

Щодо посилання Позивачем на судову практику Верховного Суду, відповідач зауважує, що Правовідносини в справі №925/1577/20(925/287/23) не є подібними до правовідносин в цій справі.

Вважає, що правовідносини у справі №925/1577/20(925/287/23) щодо визнання недійсним правочину боржника, укладеного із заінтересованою особою не є подібними до правовідносин, які виникли при здійсненні Оспорюваних майнових дій в цій справі, адже, в цій справі, на відміну від справи №925/1577/20(925/287/23), Боржник не укладав з його учасником жодного правочину, як підстави для здійснення Оспорюваних майнових дій.

Підставою для здійснення Оспорюваних майнових дій був юридичний факт рішення загальних зборів Боржника.

Верховний Суд у справі №925/1577/20(925/287/23) виснував саме, що по собі вчинення правочину із заінтересованою особою має наслідком його недійсність, однак при цьому виснував про необхідність оцінки судами оспорюваного правочину, укладеного із заінтересованою особою на предмет його відповідності нормам ст. 3, 13 ЦК України , а саме щодо дотримання засад справедливості, добросовісності та розумності та порушення цим правочином прав інших осіб.

Отже, з підстав наведених вище Позивачем не доведено не дотримання Боржником при здійсненні Оспорюваних майнових дій засад справедливості, добросовісності та розумності та порушення цими майновими діями прав інших осіб (кредиторів).

Правовідносини в справі № 902/858/15 не є подібними до правовідносин в цій справі, адже в справі № 902/858/15 Верховний суд виснував, що « 84. Колегія суддів зауважує, що таким чином першою ознакою фраудаторності є майновий критерій: "перестає бути платоспроможним" безвідносно до наявності/відсутності кредиторів у межах справи про банкрутство.».

Фактичні обставини справи, встановлені преюдиційні обставини та дані Звіту свідчать, що станом на дату здійснення Оспорюваних майнових дій:

-розмір нерозподіленого прибутку Боржника на кінець 2021 р. - 18 256 000. грн.

- Боржник показав збиткову діяльність у 2023 році.

- показники рентабельності Боржника (співвідношення між прибутком і витратами або ресурсами (капіталом, активами) негативні у 2023 році.

- Боржник не мав невиконаних зобов`язань перед кредиторами станом на дату виплати дивідендів на користь ОСОБА_1

- Боржник не мав прострочених зобов`язань перед кредиторами станом на дату виплати дивідендів на користь ОСОБА_1

- позови кредиторами подані до Боржника в основному починаючи з липня 2022 року.

Позивачем не доведено, що саме внаслідок вчинення Оспорюваних майнових дій, які полягають у виплаті в березні-травні 2022 дивідендів його учаснику за рахунок чистого (нерозподіленого) прибутку за періоди 2016-2021 роки Боржник перестав бути платоспроможним, що робить правовідносини не подібними.

Правовідносини в справі №910/18632/23 (910/8819/24) не є подібними до правовідносин в цій справі, адже в справі №910/18632/23 (910/8819/24). Верховний суд виснував, що «Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.».

Позивачем не доведено, що Боржник за наявності

1) чистого (нерозподіленого прибутку на кінець 2021 р. в розмірі 18 256 000. грн.

2) відповідного рішення загальних зборів Боржника про виплату дивідендів, не мав права здійснити виплату його учаснику дивідендів за періоди 09.11.2015 31.12.2021 і що така виплата була нееквівалентною розміру його частки в статутному капіталі Боржника чи що розмір дивідендів був розрахований неправильно (нееквівалентно).

Позивачем з підстав наведених вище також не доведено, що здійснення Оспорюваних майнових дій відбувалось за умови доведеності факту неплатоспроможності Боржника, що свідчить про неподібність правовідносин.

Правовідносини в справі №910/18632/23 (910/9049/24) не є подібними до правовідносин в цій справі, адже в справі №910/18632/23 (910/9049/24).

Верховний Суд виснував, щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20 та обрання позивачем неефективного та неналежного способу захисту, зазначивши при цьому «У справі № 905/813/20 предметом позову було визнання недійсним правочині в боржника щодо перерахувань, здійснених боржником на користь третьої особи на підставі статті 42 КУзПБ в редакції до змін Законом України від 20.03.2023 №2971 ІХ. Фактично у межах цієї справи було встановлено відсутність у розпорядженні ліквідатора боржника відповідного правочину задля подання позову про його недійсність, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність розповсюдження інституту визнання недійсним на дії боржника, в тому числі щодо перерахування грошових коштів на користь третьої особи».

При цьому, відповідач звернутає увагу суду на предмет спору в справі №910/18632/23 (910/9049/24), так Верховний Суд, здійснюючи зазначені вище висновки зазначив, що судами встановлено:

«Розпорядник майна ТОВ «Дейвест» арбітражний керуючий Ципляк П. С. звернувся до Господарського суду міста Києва в межах справи №910/18632/23 з позовом до ТОВ «Дейвест» та ТОВ «Акріс-Груп» про спростування майнових дій ТОВ «Дейвест», які полягали в перерахуванні грошових коштів на користь ТОВ «Акріс Агро Груп» в розмірі 8 8896 610,90 грн на підставі платіжних інструкцій, поданих в АТ "ОТП Банк" від 27.02.2023 №№ 104, 106, 107, 108; та стягнення з ТОВ «Акріс Агро Груп» на користь ТОВ «Дейвест» грошових коштів в розмірі 88 896 610,90 грн.

Позивач зазначає, що під час здійснення повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство було виявлено, що ТОВ «Дейвест» здійснило платежі на користь ТОВ «Акріс Агро Груп»: 16 359 109,50 грн з призначенням платежу «Сплата штрафних санкцій по повторній претензії ТОВ «Акріс Агро Груп» від 12.12.2022 №01-08/26 у розмірі 447 354,00 дол. США (по курсу 36,5686 грн за 1 дол. США)» платіжна інструкція № 104 від 27.02.2023; 20 000 000,00 грн з призначенням платежу «Сплата збитків по листу-вимозі про стягнення збитків у розмірі 1984269,00 доларів США (по курсу 36,5686 грн за 1 долар США)» - платіжна інструкція №107 від 27.02.2023; 25000000,00 грн з призначенням платежу «Сплата збитків по листу вимозі про стягнення збитків у розмірі 1 984 269,00 доларів США (по курсу 36,5686 грн за 1 дол. США)» - платіжна інструкція № 106 від 27.02.2023; 27 537 501,40 грн з призначенням платежу «Сплата збитків по листу-вимозі про стягнення збитків у розмірі 1984269,00 доларів США (по курсу 36,5686 грн за 1 долар СІНА)» - платіжна інструкція № 108 від 27.02.2023 (далі також - спірні майнові дії).

Позивач доводить, що добровільне взяття боржником на себе зобов`язань зі сплати штрафу в підозрілий період мало наслідком неможливість виконання зобов`язань перед кредиторами ТОВ «Дейвест», що спричинило їм відповідну шкоду, а тому ця майнова дія підлягає спростуванню . Позивач при цьому посилався на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ ), а також на положення статей 3 , 13 ЦК України ».

Отже, предметом справи №910/18632/23 (910/9049/24) було - оскарження майнових дій боржника з добровільної сплати штрафу та збитків на користь іншої юридичної особи без укладення відповідного правочину.

Предметом цієї справи є - оскарження майнових дій Боржника з виплати дивідендів на користь його учасника на підставі рішення загальних зборів Боржника, як достатньої правової підстави для здійснення такої майнової дії в розумінні правозастосовної практики Верховного Суду.

Абсолютна відмінність предметів спору в справі №910/18632/23 (910/9049/24) та цій справі робить правовідносини в цих справах зовсім не подібними і, відповідно, призводить до неможливості застосування висновків Верховного Суду у справі №910/18632/23 (910/9049/24) до правовідносин в цій справі.

У постанові Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 є висновок:

«31. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

32. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини)».

Таким чином, відповідач вважає, що позивач для обґрунтування своїх позовних вимог та ефективності обраного ним способу захисту посилається на практику Верховного Суду в не подібних до цієї справи правовідносинах.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що Позивач, заявляючи про спростування Оспорюваних майнових дій Боржника, як фраудаторних, тобто таких, що здійснені на користь заінтересованої особи, не довів коло обставин, що входить до предмету доказування при визначенні правочину фраудаторним в розумінні правозастосовної практики Верховного Суду зокрема:

1. Наявність підстав вважати, що задоволення позову збільшить ліквідаційну масу і відновить порушене право кредитора.

2. Наявність ознак недобросовісності та умислу Боржника з урахуванням того, що на дату здійснення Оспорюваних майнових дій Боржник (1) не був неплатоспроможним, (2) не мав невиконаних зобов`язань, (3) показники рентабельності Боржника негативні аж у 2023 році, (4) мав всі правові підстави для виконання свого грошового зобов`язання перед учасником (чистий прибуток і рішення загальних зборів).

3. Наявність впливу Оспорюваних майнових дій на черговість задоволення вимог Позивача і відсутність у Позивача реальної можливості отримати задоволення своїх вимог у порядку ліквідації у зв`язку з здійсненням Оспорюваних майнових дій.

З врахуванням викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Доводи/заперечення ТОВ Рєалтрейд на заперечення ОСОБА_1 , які викладені у відзиві на позов.

1.Щодо преюдиційних обставин - показників фінансового стану ТОВ «Авіон+» на дату вчинення спірних майнових дій.

У відзиві Відповідач-2 посилається на встановлені судом обставини а саме значення фінансових показників ТОВ «Авіон+» (показників прибутковості, рентабельності) на дату вчинення спірних майнових дій. Однак, позивач зазначає, що узагальнюючими показниками фінансового стану, які характеризують розмір кредиторської заборгованості Боржника та можливість її погашення є саме показники неплатоспроможності, відтак встановлені судом значення інших показників (показників прибутковості, рентабельності) не стосуються предмету розгляду у цій справі.

Що ж стосується значень показників неплатоспроможності Боржника в період вчинення спірних майнових дій, згідно Звіту за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, виконаного ФОП Качан І.О., який додано до позову, «фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» за період 2020 2023 років характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності».

При цьому, у відзиві Відповідач 2 наводить цитату із зазначеного Звіту, яка свідчить про негативне значення одного з показників, на підставі якого встановлюються ознаки неплатоспроможності, що підтверджує доводи Позивача: «В процесі аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» встановлено, що протягом періоду 2020 - 2023 років показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами, показник забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами не відповідають нормативному значенню».

2. Щодо преюдиційних обставин відсутності невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами.

У відзиві Відповідач-2 посилається на рішення Господарського суду Волинської області у справах №903/534/23 (903/78/25) та №903/534/23 (903/89/25), де, на його погляд, встановлені наступні преюдиційні обставини:

«Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство, у Боржника не існувало невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами. Позови до Боржника про стягнення заборгованості були подані з липня 2022, що доводиться чинним рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/534/23 (903/607/23) від 12 грудня 2023, де ця обставина встановлювалась».

Однак наведені обставини (відсутність невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами) не стосуються предмету позову у цій справі, оскільки встановлені станом на 24.02.2020 (Справа № 903/534/23 (903/78/25)), та станом на 28.02.2020 (Справа № 903/534/23 (903/89/25)).

Так, у рішенні Господарського суду Волинської області у справі №903/534/23 (903/78/25) встановлено:

«Оскільки договір укладено - 24.02.2020, то на момент укладення договору не можуть оцінюватись Судом з урахуванням вимог Закону, що не набув чинності на момент їх прийняття.

Щодо фінансового стану ТОВ «Авіон+» на дату укладення договору судом враховано наступне.

Згідно зі ст. 1 КУЗПБ, неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки».

Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство, у Боржника не існувало невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами. Позови до Боржника про стягнення заборгованості були подані з липня 2022, що доводиться чинним рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/534/23 (903/607/23) від 12 грудня 2023, де ця обставина встановлювалась».

У рішенні Господарського суду Волинської області у справі №903/534/23 (903/89/25) встановлено:

«Оскільки договір укладено - 28.02.2020, то на момент укладення договору не можуть оцінюватись Судом з урахуванням вимог Закону, що не набув чинності на момент їх прийняття.

Щодо фінансового стану ТОВ «Авіон+» на дату укладення договору, судом враховано наступне.

Згідно зі ст. 1 КУЗПБ, неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки».

Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство, у Боржника не існувало невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами. Позови до Боржника про стягнення заборгованості були подані з липня 2022, що доводиться чинним рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/534/23 (903/607/23) від 12 грудня 2023, де ця обставина встановлювалась».

Відтак, доводи Відповідача-2 про встановлення судом обставин відсутності у ТОВ «Авіон+» невиконаних зобов`язань перед кредиторами станом на дату виплати дивідендів на користь ОСОБА_1 є маніпулятивними, не відповідають фактичним обставинам справи та змісту рішень Господарського суду Волинської області у справах №903/534/23 (903/78/25) та №903/534/23 (903/89/25).

3. Щодо наявності невиконаних зобов`язань перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн».

У відзиві Відповідач 2 стверджує про відсутність у ТОВ «Авіон+» невиконаних зобов`язань перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» станом на дати виплати дивідендів на користь ОСОБА_1 що не відповідає дійсності.

Своє твердження Відповідач 2 обґрунтовує тим, що в ухвалі Господарського суду Волинської області від 23.06.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство за результатами розгляду кредиторських вимог ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» зазначено:

«Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю сплачені кошти за Товар в порядку п. 3.4. Договору протягом 15 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від Покупця шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Покупця зазначений у цьому договорі або у отриманій від покупця вимозі (п. 3.4. Договору)».

Однак Відповідачем 2 не враховано, що зобов`язання ТОВ «Авіон+» перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» виникли не на підставі «договору про повернення передоплати», а на підставі Договору поставки від 24.02.2020 № 28/02/20, згідно умов якого ТОВ «Авіон+» зобов`язалося поставити ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» товар. Відтак, з моменту отримання вимоги про повернення сплачених коштів зобов`язання з поставки товару трансформується в зобов`язання з повернення отриманої попередньої оплати.

Отже, на дату вчинення ТОВ «Авіон+» першої з оскаржуваних майнових дій, а саме 28.03.2022 року, ТОВ «Авіон+» мало перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» невиконані зобов`язання з поставки товару за договором поставки від 24.02.2020 № 28/02/20, в сумі отриманої попередньої оплати - 44 038 802,46 грн.

4. Щодо наявності невиконаних зобов`язань перед ТОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані» (нова назва ТОВ «Продторг-44»).

У відзиві Відповідач 2 стверджує про відсутність у ТОВ «Авіон+» невиконаних зобов`язань перед ТОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані» (нова назва ТОВ «Продторг-44») станом на дати виплати дивідендів на користь ОСОБА_1 що не відповідає дійсності.

Своє твердження Відповідач 2 обґрунтовує тим, що «у Боржника обов`язок оплатити товар на користь ТОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані» (нова назва ТОВ «Продторг-44») виник з 22.06.2022», посилаючись на Рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/3173/22 від 09.05.2023, яким встановлено, що «Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором у період з 30.11.2021 по 09.02.2022 виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом). … Отже, договором встановлений строк виконання зобов`язання, а тому відповідач був зобов`язаний оплатити поставку товару у строк 133 дні від дати передачі товару незалежно від пред`явлення позивачем вимоги ТзОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані».

Однак таке твердження Відповідача 2 не відповідає обставинам, встановленим Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/3173/22 від 09.05.2023, оскільки, враховуючи встановлені в зазначеному рішенні строки передачі товару (з 30.11.2021 по 09.02.2022) та погоджений сторонами строк оплати переданого товару (133 дні від дати передачі товару), заборгованість з оплати у ТОВ «Авіон+» виникла в період з 11.04.2022 по 22.06.2022 тобто в період вчинення спірних майнових дій.

При цьому слід зазначити, що для кваліфікації майнових дій як фраудаторних достатнім є факт існування на дату їх вчинення невиконаного зобов`язання, незалежно від строку його виконання.

Зобов`язання ж з оплати перед ТзОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані» (нова назва ТОВ «Продторг-44») виникли з моменту передачі товару тобто з 30.11.2021 по 09.02.2022.

Отже, на дату вчинення ТОВ «Авіон+» оскаржуваних майнових дій, ТОВ «Авіон+» мало перед ТОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані» (нова назва ТОВ «Продторг-44») невиконані зобов`язання з оплати переданого товару в розмірі 7 037 826,72 грн грн.

5. Щодо наявності невиконаних зобов`язань перед ТОВ «Глобал Спірітс Європа» (нова назва ТОВ «Фінконсалт-Преміум»).

У відзиві Відповідач 2 стверджує про відсутність у ТОВ «Авіон+» невиконаних зобов`язань перед ТОВ «Глобал Спірітс Європа» (нова назва ТОВ «Фінконсалт Преміум») станом на дати виплати дивідендів на користь ОСОБА_1 що не відповідає дійсності.

Своє твердження Відповідач 2 обґрунтовує тим, що невиконані зобов`язання перед ТОВ «Глобал Спірітс Європа» (нова назва ТОВ «Фінконсалт-Преміум») виникли пізніше вчинення оскаржуваних майнових дій.

При цьому Відповідач 2 посилається на Рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/734/23 від 07.06.2023.

Однак доводи Відповідача 2 суперечать обставинам, встановленим зазначеним рішенням, в якому встановлено: «Відповідач належним чином своїх зобов`язань за договором не виконав, а саме в порушення своїх зобов`язань, від початку дії договору та до 16.02.2022 частково, без будь-якої систематичності перераховував на рахунок позивача грошові кошти за поставлені товари.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при надходженні оплати від відповідача, з урахуванням 133 календарних днів розстрочки платежу, зараховував оплату за поставлені товари в хронологічному порядку, від більш ранніх поставок до пізніших. В матеріалах справи міститься претензія б/н від 21.06.2022, в якій ТзОВ «Глобал Спірітс Європа» просило відповідача оплатити заборгованість в сумі 4 632 835,55 грн та зазначило строк розгляду претензії - 30 календарних днів. Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно та повністю не оплатив позивачу вартості отриманого товару, відтак, за відповідачем залишаються повністю неоплачені поставки товару з 21.09.2021 по 24.11.2021 на загальну суму 4 632 835,55 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними за період з 21.09.2021 по 24.11.2021».

Відтак, рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/734/23 від 07.06.2023 встановлено, що невиконані зобов`язання у ТОВ «Авіон+» перед ТОВ «Глобал Спірітс Європа» (нова назва ТОВ «Фінконсалт-Преміум») виникли у проміжок часу з 21.09.2021 по 24.11.2021. А з урахуванням встановленого у зазначеному рішенні суду строку оплати поставленого товару, заборгованість ТОВ «Авіон+» перед ТОВ «Глобал Спірітс Європа» (нова назва ТОВ «Фінконсалт-Преміум») виникла в проміжок часу з 01.02.2022 по 06.04.2022.

Отже, на дату вчинення ТОВ «Авіон+» оскаржуваних майнових дій, ТОВ «Авіон+» мало перед ТОВ «Глобал Спірітс Європа» (нова назва ТОВ «Фінконсалт Преміум») невиконані зобов`язання з оплати переданого товару в розмірі 4 632 835,55 грн.

6. Щодо наявності невиконаних зобов`язань перед ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат».

У відзиві Відповідач 2 стверджує про відсутність у ТОВ «Авіон+» невиконаних зобов`язань перед ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» станом на дати виплатидивідендів на користь ОСОБА_1 що не відповідає дійсності.

Своє твердження Відповідач 2 обґрунтовує тим, що ще в лютому 2022 боржник здійснював оплати на користь ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» і лише 27.06.2023 кредитор, який втратив всі первинні бухгалтерські документи, надіслав Боржнику претензію, отже доводи Позивача про те, що у Боржника саме станом на дату вчинення Оспорюваних майнових дій була прострочена заборгованість перед ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» в розмірі 1 251 068,75 грн. є його нічим не підтвердженими припущеннями.

При цьому Відповідач 2 посилається на ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі №903/534/23 за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат».

Однак доводи Відповідача 2 суперечать обставинам, встановленим зазначеним судовим рішенням, в якому встановлено наступні обставини: «Як слідує з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась дрібними партіями на щоденній основі на підставі договору №109 від 01.08.2019. Згідно акту-звірки за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 (т.23, а.с.15-67) заборгованість ТОВ «Авіон+» перед кредитором становила 919210,01 грн. В подальшому до 2022 кредитор здійснював поставку товару боржнику, що підтверджується видатковими накладними (т.т.24-37), які скріплені підписами та печатками сторін. Боржник частково оплатив заборгованість за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями за період з грудня 2021 по лютий 2022 (т.23, а.с.68-84). …

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

У зв`язку з цим виникла дебіторська заборгованість в розмірі 1251068,75 грн за поставлений товар у період з 01.11.2021 по 22.02.2022».

Отже, доводи позивача про наявність у ТОВ «Авіон+» невиконаних зобов`язань перед ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» в розмірі 1 251 068,75 грн на дату вчинення ТОВ «Авіон+» оскаржуваних майнових дій підтверджується ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі №903/534/23 за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат».

7. Щодо наявності невиконаних зобов`язань перед ТОВ «Спринтер Схід».

У відзиві Відповідач 2 стверджує про відсутність у ТОВ «Авіон+» невиконаних зобов`язань перед ТОВ «Спринтер Схід» станом на дати виплати дивідендів на користь ОСОБА_1 що не відповідає дійсності.

Своє твердження Відповідач 2 обґрунтовує тим, що 14.06.2021 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору поставки №61 від 19.04.2019 року, якою продовжено дію договору до « 30» червня 2022 року включно.

При цьому Відповідач 2 посилається на рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/1257/23 від 26.06.2023, яким ТОВ «Спринтер Схід» підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника.

Однак рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1257/23 від 26.06.2023 не встановлено строк виникнення заборгованості ТОВ «Авіон+» перед ТОВ «Спринтер Схід», хоча задоволено позовні вимоги як про стягнення основного боргу в сумі 4 019 738,57 грн так і 837 706,86 грн індексу інфляції, 121 315,65 грн 3% річних що свідчить про виникнення заборгованості за декілька років до ухвалення рішення судом. (Всього разом з судовим збором стягнуто 5 053 443,08 грн).

Проте ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі №903/534/23 за результатами розгляду грошових вимог ТОВ «Спринтер Схід» Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід» про визнання грошових вимог до боржника задоволено; Визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спринтер Схід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» у наступній черговості:- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;- 5053443,08 грн (заборгованість за договором, 3% річних, інфляційні втрати, судові витрати по справі №914/1257/23) вимоги четвертої черги.

В свою чергу в заяві ТОВ «Спринтер Схід» про визнання грошових вимог до боржника (додається) наведено розрахунок виникнення заборгованості, згідно якого заборгованість ТОВ «Авіон+» перед ТОВ «Спринтер Схід» виникла в період з 14.12.2021 по 23.02.2022, чим спростовуються доводи Відповідача.

Отже, на дату вчинення ТОВ «Авіон+» оскаржуваних майнових дій, ТОВ «Авіон+» мало перед ТОВ «Спринтер Схід» невиконані зобов`язання з оплати переданого товару.

8. Щодо наявності невиконаних зобов`язань перед ТОВ «Рошен-Херсон».

У відзиві Відповідач 2 стверджує про відсутність у ТОВ «Авіон+» невиконаних зобов`язань перед ТОВ «Рошен-Херсон» станом на дати виплати дивідендів на користь ОСОБА_1 що не відповідає дійсності.

Своє твердження Відповідач 2 обґрунтовує тим, що між Боржником та ТОВ «Рошен-Херсон» в силу того, що поставка відбулась за межами дії договору, укладеного між ними, існував спір щодо моменту виникнення заборгованості Боржника і цей спір було остаточно вирішено Господарським судом Львівської області рішенням у справі № 914/3070/22 від 01.06.2023 року.

При цьому Відповідач 2 посилається на рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/3070/22 від 01.06.2023.

Однак доводи Відповідача 2 суперечать обставинам, встановленим зазначеним рішенням суду і наведеним Позивачем в позовній заяві: «Отже, враховуючи викладене товар, поставлений у лютому 2022 року, Відповідач зобов`язаний оплатити в день поставки, а саме: товар поставлений 07.02.2022 07.02.2022, товар поставлений 14.02.2022-14.02.2022, товар поставлений 21.02.2022-21.02.2022, що в сумі становить 3032408,06 грн».

Таким чином, рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3070/22 від 01.06.2023, всупереч доводам Відповідача, підтверджується на дату вчинення ТОВ «Авіон+» оскаржуваних майнових дій, наявність невиконаних зобов`язань ТОВ «Авіон+» перед ТОВ «Рошен-Херсон» в сумі 3032408,06 грн.

9. Щодо наявності невиконаних зобов`язань перед АТ «Креді Агріколь Банк».

У відзиві Відповідач 2 зазначає:

«При цьому, на спростування тези Позивача про те, що у Боржника на час здійснення оспорюваних Позивачем майнових дій були невиконані (прострочені) зобов`язання перед кредиторами звертаємо увагу суду на наступне.

В ухвалі Господарського суду Волинської області від 21.05.2024 в цій справі за результатами розгляду кредиторських вимог АТ «Креді Агріколь Банк» до Боржника встановлено, що «в заяві від 19.07.2023 з кредиторськими вимогами до боржника вказано, що станом на 23.06.2023 клієнти дотримуються умов основного договору та не мають простроченої заборгованості».

Разом з цим, Відповідач 2 вкотре ототожнює наявність невиконаних і прострочених зобов`язань. Дійсно, на дату вчинення оскаржуваних майнових дій Боржник не мав прострочених зобов`язань перед АТ «Креді Агріколь Банк», однак мав невиконані зобов`язання з повернення кредиту в сумі 30 000 000 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку. І виплата дивідендів ОСОБА_1 вплинула і на невиконання в подальшому зазначених зобов`язань.

10. Щодо законності виплати дивідендів.

У відзиві Відповідач 2 обґрунтовує законність господарської операції з виплати дивідендів, однак позов обґрунтовано не незаконністю виплати дивідендів як такої, а спеціальними підставами, визначеними законодавством про банкрутство та недобросовісністю майнових дій з виплати дивідендів в даному конкретному випадку.

Відтак, доводи Відповідача 2 щодо законності та нормативної врегульованості господарської операції з виплати дивідендів не стосуються предмету спору у цій справі.

11. Щодо безоплатності відчуження майна.

У відзиві Відповідач 2 зазначає (арк.14): «Підстава позову №1 «боржник безоплатно здійснив відчуження майна»

Спростування: виплата дивідендів Боржником на користь його учасника є грошовим зобов`язанням товариства щодо його учасника (його корпоративним правом, що виникає з частки у статутному капіталі) і не вимагає будь-якої оплати зі сторони учасника, який повністю сплатив свою частку у товаристві».\

Корпоративна, а не договірна природа оскаржуваних майнових дій, а також те, що такі майнові дії не вимагають будь-якої оплати зі сторони учасника, який повністю сплатив свою частку у товаристві, не спростовують факту здійснення боржником безоплатного відчуження майна (грошових коштів).

12. Щодо укладення договору із заінтересованою особою.

У відзиві Відповідач 2 також зазначає (арк 14): Підстава позову № 2 «боржник уклав договір із заінтересованою особою»

Спростування: виплата дивідендів товариством на користь учасника здійснюється не на договірній підставі, а з факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів (про що прямо вказано в рішенні Верховного Суду у постанові від 17 січня 2018 року у справі № 910/11316/17)».

Однією з підстав оскарження майнових дій у цій справі є підстава, визначена ч.2 ст.42 КУзПБ: «боржник уклав договір із заінтересованою особою».

Вважає, що зазначена правова норма може бути застосована не лише до правочинів, але й до майнових дій, оскільки як оскарження правочинів, укладених із заінтересованими особами, так і спростування майнових дій, вчинених на користь заінтересованої особи, однаково спрямовані на усунення наслідків негативного впливу на боржника заінтересованих осіб.

13. Щодо достатності майна для погашення вимог кредиторів після виплати дивідендів.

У відзиві Відповідач-2 зазначає (арк 14): «Майна боржника після виплати дивідендів (березень-травень 2022) було достатньо для задоволення вимог кредиторів, адже згідно з даними Звіту, показники рентабельності Боржника (співвідношення між прибутком і витратами або ресурсами (капіталом, активами) стали негативні у 2023 році».

Наведені дані не відповідають дійсності. Так, у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+» зазначає, що все його майно у березні 2022 року було захоплено невідомими особами, що було виявлено 12.03 2022 року і додає заяву до правоохоронних органів від 16.03.2022 року, яка містить аналогічну інформацію.

Проте вибуття майна не було відображено в обліку Боржника, внаслідок чого фінансова звітність за 2022 рік містить викривлені дані і не відповідає дійсності.

І навіть без урахування вибуття майна, яким заволоділи невідомі особи, згідно даних фінансової звітності ТОВ «Авіон+» перебувало у стані надкритичної неплатоспроможності, про що зазначалося вище.

Отже, станом на дати виплати дивідендів ОСОБА_1 майна ТОВ «Авіон+» не було достатньо для погашення вимог кредиторів.

14. Щодо неефективного способу захисту.

У відзиві Відповідач 2 зазначає наступне: «Отже, в разі задоволення позову в цій справі змін в ліквідаційні масі Боржника не відбудеться.

Спростувавши майнові дії Боржника щодо виплати дивідендів його учаснику ОСОБА_1 , останній звернеться до нього з грошовими вимогами на підставі чинного рішення № 58 від 16.02.2022, що призведе до збільшення розміру кредиторської заборгованості Боржника перед кредиторами рівно на суму спростованих Оспорюваних майнових дій, в разі задоволення позову.

Наведене не відповідає дійсності. Згідно наведених у позовній заяві висновків Верховного Суду, позов з підстав, визначених ст.42 КУзПБ у справі про банкрутство про визнання недійсними правочину або спростування майнової дії може бути поданий як окремо, так і поєднаний з вимогою про застосування наслідків недійсності такого правочину (спростування майнової дії).

При цьому кредитор позбавлений права заявляти позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочину (спростування майнових дій).

Разом з тим, згідно ст.61 КУзПБ, до обов`язків ліквідатора віднесено, зокрема, заявлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відтак, у разі задоволення цього позову, ліквідатор буде зобов`язаний звернутися до Відповідача з позовом про стягнення коштів за спростованими майновими діями, що призведе до збільшення ліквідаційної маси.

В свою чергу припущення про можливе заявлення в подальшому Відповідачем вимог про сплату дивідендів не заслуговує на увагу, оскільки визнання судом вимог, тотожних спростованим майновим діям, є неможливим.

15. Щодо твердження Відповідача 2 про посилання ТОВ «Рєалтрейд» в позовній заяві на нерелевантну судову практику: У відзиві ОСОБА_1 посилається на Постанову Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 925/1577/20 (925/287/23): «Таким чином, правовідносини у справі №925/1577/20(925/287/23) щодо визнання недійсним правочину боржника, укладеного із заінтересованою особою не є подібними до правовідносин, які виникли при здійсненні Оспорюваних майнових дій в цій справі, адже, в цій справі, на відміну від справи №925/1577/20(925/287/23), Боржник не укладав з його учасником жодного правочину, як підстави для здійснення Оспорюваних майнових дій. Підставою для здійснення оспорюваних майнових дій був юридичний факт рішення загальних зборів Боржника.

Більше того, Верховний Суд у справі №925/1577/20(925/287/23) виснував саме, що по собі вчинення правочину із заінтересованою особою має наслідком його недійсність, однак при цьому виснував про необхідність оцінки судами оспорюваного правочину, укладеного із заінтересованою особою на предмет його відповідності нормам ст. 3, 13 ЦК України, а саме - щодо дотримання засад справедливості, добросовісності та розумності та порушення цим правочином прав інших осіб.

З підстав наведених вище Позивачем не доведено не дотримання Боржником при здійсненні Оспорюваних майнових дій засад справедливості, добросовісності та розумності та порушення цими майновими діями прав інших осіб (кредиторів).»

Вважає, що зазначена позиція Відповідача є необґрунтованою, оскільки наведена вище практика Верховного Суду була наведена Позивачем в контексті укладення правочину/вчинення майнової дії заінтересованою особою.

В позовній заяві ТОВ «Рєалтрейд» наведено зокрема, наступний фрагмент постанови:

95. Тоді як частиною другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.

96. Тобто саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою має наслідком його недійсність.

В наведеній вище постанові Верховний Суд чітко визначився, що у разі визнання недійсним правочину у відповідності до ч. 2 ст. 42 КУзПБ не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним.

З огляду на викладене вважає, що посилання Відповідача: «однак при цьому виснував про необхідність оцінки судами оспорюваного правочину, укладеного із заінтересованою особою на предмет його відповідності нормам ст. 3, 13 ЦК України, а саме - щодо дотримання засад справедливості, добросовісності та розумності та порушення цим правочином прав інших осіб» є безпідставним, оскільки така позиція відсутня в тексті даної постанови Верховного Суду.

Крім того, звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №905/813/20, в якій суд дійшов висновку, що «системне та телеологічне, тобто цільове - з урахуванням предмету правового регулювання та мети Кодексу - тлумачення статті 42 КУзПБ приводить до висновку, що для цілей правового регулювання правовідносин у сфері банкрутства, унеможливлення зловживань зі сторони боржника та захисту інтересів кредиторів, дії боржника, в т.ч. перерахування грошових коштів на користь третьої особи (за відсутності укладення договору у т.ч. у спрощений спосіб - у такому разі предметом оспорення є сам правочин), що мають юридичним наслідком зменшення майнових активів боржника (незалежно від кваліфікації такого юридичного факту) можуть оспорюватися та визнаватися недійсними на підставі положень статті 42 КУзПБ, адже є тим способом захисту, який дозволяє з максимальною ефективністю забезпечити відновлення порушених прав внаслідок вчинення боржником дій із використанням права на шкоду».

Отже, стаття 42 КУзПБ передбачає оскарження як правочинів, так і майнових дій боржника.

З урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у справі №925/1577/20 (925/287/23), дана судова практика є релевантною до правовідносин у справі № 903/534/23 (903/182/26), а твердження Відповідача-2 є необґрунтованими.

Вважає, що виплата дивідендів засновнику Боржника, який має невиконані зобов`язання (у тому числі прострочені) перед десятками кредиторів і все майно якого захоплено невідомими особами, не відповідає принципам добросовісності і справедливості, адже такий засновник ( ОСОБА_1 ) в період виплати дивідендів не міг не розуміти, що Боржник не має змоги виконати зобов`язання перед кредиторами.

У відзиві ОСОБА_1 також посилається на Постанову Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №902/858/15, яка на його думку є нерелевантною. Однак, позивач доводить наступне, а саме у зазначеній вище судовій практиці Верховний Суд визначив ознаки фраудаторності, одним із яких є майновий критерій: "перестає бути платоспроможним".

В матеріалах справи №903/534/23 міститься Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, виконаного ФОП Качан І.О.

Зазначений Звіт (на 75 76 аркушах звіту) містить наступний висновок: «Підсумовуючи результати аналізу можна зробити висновок, що фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» за період 2020-2023 років характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли коефіцієнти покриття за всі звітні періоди менше 1,0 і коефіцієнт забезпечення власними засобами не лише менший за нормативні значення, а й є від`ємним значенням».

Отже, позивач вважає, що протягом періоду, в межах якого було вчинено майнові дії, ТОВ «Авіон+» було неплатоспроможним.

Вважає, що посилання Відповідача-2 про те, що позовні заяви до ТОВ «Авіон+» були подані з липня 2022 року не заслуговує на увагу, оскільки наявність невиконаних грошових зобов`язань у ТОВ «Авіон+» перед контрагентами є фактом, який існує незалежно від строку подання позову до суду.

Грошове зобов`язання це обов`язок боржника сплатити кредитору певну суму коштів згідно з договором або законом, що виникає з моменту укладання правочину, виникнення боргу або настання визначеної події. Період виникнення визначається датою договору, настанням строку оплати або фактичним отриманням товарів/послуг, але ні в жодному разі невиконані грошові зобов`язання не можна вважати простроченими з дати звернення з позовом до суду.

Таким чином, постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15 є релевантною та може бути застосована до правовідносин у справі № 903/534/23 (903/182/26).

У відзиві ОСОБА_1 також посилається на Постанову Верховного Суду від 12.06.2025 у справі № 910/18632/23 (910/8819/24), яка на його думку є нерелевантною. Проте, позивач не погоджується з такими доводами, оскільки Відповідач беззаперечно стверджує, що Позивачем не доведено наявності ознак неплатоспроможності ТОВ «Авіон+» посилаючись на наявність нерозподіленого прибутку на кінець 2021 року в розмірі 18 256 тис. грн. Стверджуючи про існування прибутку на кінець 2021 року в розмірі більш як 18 мільйонів, Відповідач 2 замовчує той факт, що станом на кінець 2021 року у ТОВ «Авіон+» існувала поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями в розмірі 190407 тис. грн., а також наявність інших поточних зобов`язань в розмірі 182 994 тис. грн.

Отже, ТОВ «Авіон+» в особі засновника та кінцевого бенефіціарного власника з часткою 100% ОСОБА_1 було одноосібно вирішено здійснити виплату дивідендів в розмірі більш як 17 мільйонів гривень за наявності поточної кредиторської заборгованості та інших поточних зобов`язань в розмірі 373 мільйони 401 тисяча гривень.

В Постанові Верховного Суду від 12.06.2025 у справі №910/18632/23 (910/8819/24) зазначається, що у силу закону майно юридичної особи фактично є способом забезпечення майбутніх зобов`язань боржника перед третіми особами-кредиторами.

«64. За загальним правилом майнова сутність господарювання полягає у відносно еквівалентному обміні матеріальними цінностями задля забезпечення росту у суб`єкта господарювання виробництва товарів, надання послуг. Таким чином навмисне зменшення майнової основи суб`єкта господарювання без наявності підстав вважати, що таке зменшення буде компенсовано відносно рівним еквівалентом з боку контрагента, знижує можливість такого суб`єкта відповідати перед своїми кредиторами належним йому майном, що і виступає безпосередньою ознакою фраудаторності та її економічною сутністю. При цьому поява у майбутньому кредиторів у справі про банкрутство не впливає на економічну сутність фраудаторного правочину і не міняє фраудаторної природи такого правочину (пункти 86, 87 постанови Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15)».

Таким чином, зазначена вище постанова Верховного Суду є релевантною та може бути застосована до правовідносин у справі № 903/534/23 (903/182/26).

У відзиві ОСОБА_1 посилається на Постанову Верховного Суду від 22.05.2025 року у справі № 910/18632/23 (910/9049/24), яка на його думку є нерелевантною.

Проте, позивач вважає, що така позиція Відповідача-2 є необґрунтованою та спростовується наступним. У відзиві зазначається наступне: «Предметом справи №910/18632/23 (910/9049/24) було оскарження майнових дій боржника з добровільної сплати штрафу та збитків на користь іншої юридичної особи без укладення відповідного правочину.

Предметом цієї справи є - оскарження майнових дій Боржника з виплати дивідендів на користь його учасника на підставі рішення загальних зборів Боржника, як достатньої правової підстави для здійснення такої майнової дії в розумінні правозастосовної практики Верховного Суду.

Абсолютна відмінність предметів спору в справі №910/18632/23 (910/9049/24) та цій справі робить правовідносини в цих справах зовсім не подібними і, відповідно, призводить до неможливості застосування висновків Верховного Суду у справі №910/18632/23 (910/9049/24) до правовідносин в цій справі.»

У наведеній вище постанові Верховного Суду оскаржувались майнові дії боржника по перерахуванню грошових коштів. Таким чином, правовідносини у справі № 910/18632/23 (910/9049/24) є подібними із правовідносинами у справі № 903/534/23 (903/182/26).

Твердження Відповідача 2 про те, що у справі № 910/18632/23 (910/9049/24) боржник здійснював добровільну сплату штрафних санкцій та збитків не відповідає дійсності, оскільки перерахування грошових коштів відбувалося на підставі претензії та листа-вимоги.

Стверджуючи про абсолютну відмінність предмету спору у наведеній практиці Верховного Суду, Відповідач зазначає про достатню правову підставу для здійснення такої майнової дії (виплати дивідендів на користь його учасника на підставі рішення загальних зборів Боржника) в розумінні правозастосовної практики Верховного Суду , однак не наводить жодного висновку Верховного Суду щодо законності та обґрунтованості здійснення таких майнових дій за умови перерахування коштів в підозрілий період (за 3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство), наявності невиконаних грошових зобов`язань, здійснення платежів на користь заінтересованої особи.

Таким чином, зазначена вище постанова Верховного Суду є релевантною та може бути застосована до правовідносин у справі № 903/534/23 (903/182/26).

У відзиві Відповідач 2 стверджує, що Позивачем не доведено ознак фраудаторності вчинених ТОВ «Авіон+» майнових дій з посиланням на постанову Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 908/70/22 (908/1566/22). В даній постанові зазначається: «Суди встановили, що предметом договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/04/2021 від 01.04.2021 було надання ТОВ «Амбар Експорт БКВ» ПП «Бізон-Тех 2006» позики у розмірі 110 000 000,00 грн, яку позичальник (ПП «Бізон-Тех 2006») зобов`язувався повернути не пізніше 30.11.2021. Факт отримання ПП «Бізон-Тех 2006» від ТОВ «Амбар Експорт БКВ» коштів в сумі 108 893 038,00 грн як позики за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 01/04/2021 від 01.04.2021 підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (платіжними дорученнями з відмітками банків), та відповідно спростовує доводи позивача про укладення цього договору його сторонами без наміру створити реальні правові наслідки.

Також, внаслідок укладення цього договору ПП «Бізон-Тех 2006» не прийняло на себе лише зобов`язання, адже їх виникненню передувало отримання ПП «Бізон Тех 2006» коштів, а в результаті отримання коштів у позику за вказаним договором відбулося збільшення активів ПП «Бізон-Тех 2006», тобто останнє набуло можливість продовжувати свою господарську діяльність, неплатоспроможності, а не навпаки, як зазначає позивач.» що є запобіжником

Отже, предметом спору у справі № 908/70/22 (908/1566/22) є оскарження договору позики, згідно якого на рахунок боржника були перераховані кошти в сумі 110 млн. грн. Внаслідок укладення даного договору відбулося збільшення активів боржника.

В свою чергу у справі № 903/534/23 (903/182/26) ТОВ «Рєалтрейд» зазначало та надало у справу достатні докази того, що майнові дії боржника призвели до зменшення активів ТОВ «Авіон+», що було виражено у перерахуванні грошових коштів на користь заінтересованої особи в підозрілий період за наявності інших невиконаних грошових зобов`язань.

Таким чином, Відповідач 2 у відзиві послався на практику Верховного Суду, яка не є релевантною до правовідносин у даній справі.

На підставі вищевикладеного, вважає, що доводи ОСОБА_1 , наведені у відзиві на позовну заяву у справі № 903/534/23 (903/182/26) є необґрунтованими, не узгоджуються з нормами чинного законодавства та не спростовують висновків ТОВ «Рєалтрейд», наведених в позовній заяві.

Висновки суду.

Щодо способу захисту.

Предметом позовних вимог у цій справі є спростування майнової дії боржника, яка виразилася у перерахуванні ним на користь ОСОБА_1 грошових коштів в загальній сумі 17069360,00 грн, які здійснені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження к справі про банкрутство №903/534/23 в період невиконаних зобов`язань перед кредиторами на користь заінтересованої особи.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ, який визначає особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальним та має пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).

У рішенні від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Це насамперед зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника та спростування майнових дій боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

Вказана норма направлена на захист прав та інтересів кредиторів та створює умови для максимально можливого задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника.

Так, відповідно до положень частини першої - третьої статті 42 КУзПБ, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

-боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

-боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий «підозрілий період», у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

Згідно частин другої та третьої статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також, поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

Верховний Суд у постанові у справі № 910/20146/20 (910/9531/22) зазначив, що у силу закону майно юридичної особи фактично є способом забезпечення майбутніх зобов`язань боржника перед третіми особами-кредиторами.

За загальним правилом майнова сутність господарювання полягає у відносно еквівалентному обміні матеріальними цінностями задля забезпечення росту у суб`єкта господарювання виробництва товарів, надання послуг. Таким чином, навмисне зменшення майнової основи суб`єкта господарювання без наявності підстав вважати, що таке зменшення буде компенсовано відносно рівним еквівалентом з боку контрагента, знижує можливість такого суб`єкта відповідати перед своїми кредиторами належним йому майном, що і виступає безпосередньою ознакою фраудаторності та її економічною сутністю. При цьому поява у майбутньому кредиторів у справі про банкрутство не впливає на економічну сутність фраудаторного правочину і не міняє фраудаторної природи такого правочину (див. пункти 86, 87 постанови Верховного Суду від 22.09.2022).

Верховний Суд звернув увагу, що добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (стаття 3 ЦК України) мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. Діяльність у підприємницькій сфері за загальним правилом має бути спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин між учасниками цивільних правовідносин, майнові дії боржника, які вчинені на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним, відповідна майнова дія може бути спростована в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такі, що вчинені всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом.

Отже, суд приходить до висновку, що метою застосування спростування майнових дій є не спростування саме по собі, а повернення до ліквідаційної маси певного майна, відтак є цілком обґрунтованим та доцільним спростовувати майнові дії, вчинені боржником на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів.

Доводи відповідача, що Позивачем в позові неправильно вказано загальна сума виплачених дивідендів після утримання з них податків суд до уваги не бере, оскільки відповідачем-2 не вірно вказано платіж згідно документа №36399 від 11.05.2022, а саме: 2125000,00 грн, тоді як у відповідності до виписки з банку значиться сума 2125600,00 грн. А отже загальна сума виплачених дивідендів становить 17 069 360,00 грн.

Провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+» було відкрито 23.06.2023 року. Отже, єдиним періодом, який підлягає аналізу на предмет доведення до банкрутства, є проміжок часу з 23.06.2020 по 23.06.2023 року.

У відповідності до рішення №58 одноособового засновника (учасника) ТОВ «Авіон+» від 16.02.2022 вирішено:

1.Направити на виплату дивідендів учаснику Товариства не розподілений чистий прибуток ТОВ «Авіон+» за період 09.11.2015 по 31.12.2021 рік у сумі 18256000,00 грн.

2.Здійснити виплату дивідендів у сумі 18256000,00 грн до 16.02.2023 грошовими коштами (а.с.224).

При дослідженні документів про рух коштів, аналізі наданих виписок по рахунках та проведених банківських операцій банкрута, встановлено наступне:

- 28.03.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно документа № 35946 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 07.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36095 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 08.04.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно документа № 36108 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 22.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36151 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 27.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно документа № 36178 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 11.05.2022 в сумі 2 794 000,00 грн згідно документа № 36385 (Дивіденди виплачені за 2021 рік);

- 11.05.2022 в сумі 414 000,00 грн згідно документа № 36388 (Дивіденди виплачені за 2020 рік);

- 11.05.2022 в сумі 1 792 000,00 грн згідно документа № 36391 (Дивіденди виплачені за 2020 рік);

- 11.05.2022 в сумі 3 000 000,00 грн згідно документа № 36370 (Дивіденди виплачені за 2020 рік);

- 11.05.2022 в сумі 2 125 600,00 грн згідно документа № 36399 (Дивіденди виплачені за 2017 рік);

- 12.05.2022 в сумі 2 640 400,00 грн згідно документа № 36394 (Дивіденди виплачені за 2018 рік);

- 12.05.2022 в сумі 303 360,00 грн згідно документа № 36402 (Дивіденди виплачені за 2016 рік), даний факт не заперечується ні позивачем, ні відповідачем-2.

Позивач доводить, що оскільки зазначені вище майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» по перерахуванню коштів, як дивідендів, на користь ОСОБА_1 здійснені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі № 903/534/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» в період наявності невиконаних зобов`язань перед кредиторами на користь заінтересованої особи, вони підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ, ст.3, 13 ЦК України, оскільки:

1. боржник безоплатно здійснив відчуження майна;

2. боржник уклав договір із заінтересованою особою;

3. майнові дії не відповідають засадам добросовісності та розумності.

Як слідує з матеріалів справи, в постанові Господарського суду Волинської області від 21 січня 2025 року у справі №903/534/23 встановлено наступні обставини:

В процесі аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» встановлено, що протягом періоду 2020 - 2023 років показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами, показник забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами не відповідають нормативному значенню, а їх загальна динаміка була без різкого падіння. Показник розміру чистих активів протягом періоду 2020 - 2022 років має дуже мале значення а у 2023 році мав від`ємне значення, тобто ще раз підтверджує, що всіх активів підприємства вже не вистачає для виконання зобов`язань.

Під час аналізу встановлено, що на момент порушення провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» ознаки стійкої фінансової неспроможності, визначені «Методичними рекомендаціями…» мали місце. До таких ознак відносимо суттєву втрату отриманого прибутку у 2022 році та збиткову діяльність у 2023 році, відхилення показників ліквідності від граничного значення та невиконання умов ліквідності балансу протягом усього періоду 2020 - 2023 рр., від`ємні значення функціонуючого капіталу протягом усього періоду 2020 - 2023 рр., та близькі до критичного рівня показники рентабельності протягом періоду 2020 - 2022 рр. та негативні у 2023 році.

В рамках справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» розглядались справи за позовом позивача № 903/534/23 (903/78/25) та №903/534/23 (903/89/25), де встановлені наступні обставини:

Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство, у Боржника не існувало невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами. Позови до Боржника про стягнення заборгованості були подані з липня 2022, що доводиться чинним рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/534/23 (903/607/23) від 12 грудня 2023, де ця обставина встановлювалась.

Зокрема, в рішенні зазначено: Одночасно слід зауважити, що станом на 16.05.2023 року у Господарському суді Львівської області перебуває 27 справ на загальну суму заборгованості понад 75 млн. грн. (справа № 914/1439/22, справа № 914/1416/23, справа № 914/2846/22, справа № 914/1182/23, справа № 914/36/23, справа № 914/3306/22, справа № 914/493/23, справа № 914/1768/22, справа № 914/1439/22, справа № 914/1449/22, справа № 914/2005/22, справа № 914/316/23, справа № 914/316/23, справа № 914/447/23, справа № 914/766/23, справа № 914/1244/23, справа № 914/734/23, справа № 914/499/23, справа № 914/1243/23, справа № 914/1439/22, справа № 914/1359/22, справа № 914/1605/22, справа № 914/1992/22, справа № 914/1257/23, справа № 914/906/23, справа № 914/563/23, справа № 914/2958/22).

Як вбачається із процесуальних рішень у зазначених справах, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Судова влада такі позови подані в основному починаючи з липня 2022 року.

Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.

Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

- обставина встановлена судовим рішенням;

- судове рішення набрало законної сили;

- у справі беруть участь ті самі особи або особа, які брали участь у попередній справі.

Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб`єктивними і об`єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Подібний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 6 вересня 2022 року у справі №640/10625/21. У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі N 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі N 520/11429/17.

Отже, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі N 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі N 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі N 910/11287/16.

До матеріалів справи долучено звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ «Авіон+», в т.ч. про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства за період з 01.01.2020 по 31.12.2023.

Даний аналіз фінансово-господарської діяльності боржника проведено і розпорядником майна, і ФОП Качан І.О. та цими ж особами підписано відповідний звіт за результатами його проведення.

З доданого до позову Позивачем Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства проведений розпорядником майна та ФОП Качан І.О. на сторінці 18 абз. 2 можна встановити наступні обставини: «Ще станом на кінець 2020 року, підприємство було прибутковим розмір нерозподіленого прибутку становив 11 462,0 тис. грн.; а за результатами діяльності за 2021 рік його сума збільшилася до рівня 18 256, тис. грн., тобто за рік розмір нерозподіленого прибутку збільшився загалом в 1,6 рази, що відповідає сумі приросту 6 794 тис. грн. Але станом на кінець 2022 року динаміка змінюється, спостерігається стрімке зниження показника до рівня 143 тис. грн, а станом на кінець 2023 року було отримано непокриті збитки на суму 14 132 тис. грн. У період 2020 2021 рр. темп приросту по статті (зростання нерозподіленого прибутку) складав 59,3%. Загалом щорічно у період 2020 - 2021 рр. підприємство мало позитивний чистий фінансовий результат, тобто отримувало прибуток, який щорічно зростав. За результатами діяльності у 2022 році було отримано прибуток, що був суттєво менший за попередній період, що призвело до зниження рівня нерозподіленого прибутку майже на 98%. А за результатами діяльності у 2023 році підприємством було отримано збиток, що саме й призвело до утворення непокритого збитку. Таке становище, свідчить про суттєве погіршення становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +».»

З приміток до річної фінансової звітності, складених за формою № 5, доданих до Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства проведений розпорядником майна та ФОП Качан І.О. суд встановив, що розмір нерозподіленого прибутку Боржника на кінець 2020 р. - 11 462 000. грн., а розмір нерозподіленого прибутку Боржника на кінець 2021 р. - 18 256 000. грн.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та встановлені преюдиційні обставини в справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» № 903/534/23 та в справах № 903/534/23 (903/78/25) та №903/534/23 (903/89/25) суд встановив що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» показало збиткову діяльність у 2023 році, показники рентабельності боржника (співвідношення між прибутком і витратами або ресурсами (капіталом, активами) стали негативні у 2023 році, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» не мало невиконаних зобов`язань перед кредиторами станом на дату вчинення оспорюваних майнових дій щодо виплати дивідендів на користь його учасника Грабана Р.М.

Щодо посилань Позивача на судові рішення, якими визнано кредиторські вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+»,судом враховано наступне.

Щодо заборгованості перед ТОВ «Партнер Дістрібьюшн». В ухвалі Господарського суду Волинської області від 23.06.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство №903/534/23 за результатами розгляду кредиторських вимог ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» зазначено: «Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю сплачені кошти за Товар в порядку п. 3.4. Договору протягом 15 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від Покупця шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Покупця зазначений у цьому договорі або у отриманій від покупця вимозі (п. 3.4. Договору)

ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» 01.05.2023 направило вимогу до ТОВ «Авіон+» про повернення сплачених коштів. Проте ТОВ «Авіон+» кошти у сумі 109 978 402,46 грн. у строки, встановлені Договором та Вимогою не повернув з посиланням на скрутний фінансовий стан, що підтверджується Відповіддю на вимогу від 05.05.2023 (т.11, а.с.19-19 на звороті).

Отже, судом встановлено, що у Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» обов`язок сплати кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» виник через 15 календарних днів з моменту отримання ним вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» від 01.05.2023.

Отже, Суд доходить до висновку, що станом на дату вчинення оспорюваних Позивачем майнових дій Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» не мало невиконаних прострочених зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» в розмірі 44 038 802,46 грн.

Щодо заборгованості перед ТОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані» (ТОВ «Продторг-44), судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3173/22 від 09.05.2023, яким ТОВ «Продторг-44 підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника встановлено наступні обставини: «Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором у період з 30.11.2021 по 09.02.2022 виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено. Видаткові накладні підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Заперечення відповідача щодо строків оплати поставленого товару у відповідності до ст. 530 ЦК України, а не за умовами спірного договору суд звертає увагу, що згідно з п. 1 додаткової угоди від 21.02.2021 до договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 133 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Отже, договором встановлений строк виконання зобов`язання, а тому відповідач був зобов`язаний оплатити поставку товару у строк 133 дні від дати передачі товару незалежно від пред`явлення позивачем вимоги ТзОВ «Глобал Дистриб`юшн Компані».»

Отже, Суд приходить до висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» обов`язок оплатити товар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продторг-44 виник з 22.06.2022, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» станом на дату вчинення оспорюваних позивачем майнових дій не мало невиконаних прострочених зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Продторг-44» в розмірі 7 037 826,72 грн.

Щодо заборгованості перед ТОВ «Глобал Спірітс Європа» (ТОВ «Фінконсалт-Преміум»). Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/734/23 від 07.06.2023, яким ТОВ «Глобал Спірітс Європа» (нова назва ТОВ «Фінконсалт-Преміум») підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника встановлено наступні обставини:

На виконання умов договору на підставі замовлень відповідача позивач з 04.01.2021 по 24.11.2021 здійснював поставки товару на адреси магазинів відповідача згідно затвердженого додатку №7 до договору, на загальну суму 25 711 004,90 грн, а з урахуванням попереднього наявного боргу у розмірі 12 790 932,21 грн за період з 18.03.2020 по 01.01.2021 роки, загальна вартість поставленого товару складає 38 501 937,10 грн.

Відповідач товар приймав, жодних претензій щодо поставленого товару та супровідних документів у відповідності до п.п. 5.12, 9.1 - 9.5. договору позивачу не заявляв, товар не повертав. Поставку товару оплатив лише частково у сумі 33 869 101,55 грн

У зв`язку з порушенням строків оплати ТзОВ «Глобал Спірітс Європа», зверталося до відповідача з претензією б/н від 21.06.2022, в якій просило оплатити заборгованість у розмірі 4 632 835,55 грн та зазначило строк розгляду претензії - 30 календарних днів.

Отже, вже після вчинення оспорюваних позивачем майнових дій Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінконсалт-Преміум» надіслало претензією б/н від 21.06.2022, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» станом на дату вчинення оспорюваних позивачем майнових дій не мало невиконаних прострочених зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінконсалт-Преміум».

Щодо заборгованості перед ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат»

В ухвалі Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 у справі №903/534/23 за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» встановлено наступні обставини:

«З матеріалів заяви вбачається, 01.08.2019 між Приватним акціонерним товариством «Херсонський хлібокомбінат» (далі по тексту - «Кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (далі по тексту - «Божник») укладено договір поставки № 109.

Разом з цим, кредитор вказав, що місто в якому розташоване підприємство перебувало під окупацію та наразі під щільним обстрілом ворожої артилерії. Через це частина документів була втрачена, або станом на дату підготовки заяви не було змоги відшукати архіви підприємства, оскільки був втрачений контроль над підприємством та архів розміщений за адресою: м. Херсон, смт. Антонівка, вул. 16 Східній, 45, - а це 1-1,5 км., від ворожих позицій та щільно криється артилерією.

Це такі докази, як договір поставки №109 від 01.08.2019; видаткові накладні за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року; сервер на якому була бухгалтерська інформація, в тому числі щодо зареєстрованих податкових накладних - який було викрадено, про що свідчить направлена до органів Національної поліції зава голови правління Дурова Сергія Борисовича (т.23, а.с.90-91).

Також, боржник у відповіді зазначив, що ТОВ «Авіон+» не має у своєму розпорядженні оригіналів первинних документів, які підтверджують прийняття товарів та обладнання, які були поставлені до торгівельних приміщень, розташованих у Херсонській області.

Як слідує з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась дрібними партіями на щоденній основі на підставі договору №109 від 01.08.2019.

Згідно акту-звірки за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 (т.23, а.с.15-67) заборгованість ТОВ «Авіон+» перед кредитором становила 919210,01 грн.

В подальшому до 2022 кредитор здійснював поставку товару боржнику, що підтверджується видатковими накладними (т.24-37), які скріплені підписами та печатками сторін.

Боржник частково оплатив заборгованість за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями за період з грудня 2021 по лютий 2022 (т.23, а.с.68-84).

З метою досудового врегулювання цього спору, 27.06.2023 кредитор надіслав Боржнику претензію (т.23, а.с.85-89).

Судом встановлено, що всі первинні бухгалтерські документи, з яких можливо встановити момент виникнення зобов`язання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» перед ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» втрачені, як кредитором, так і Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+», при цьому ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» 27.06.2023 надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіон+» претензію.

Отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» станом на дату вчинення оспорюваних позивачем майнових дій не мало невиконаних прострочених зобов`язань перед ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат».

Щодо заборгованості перед ТОВ «Спринтер Схід».

Судом встановлено, що в рішенні Господарського суду Львівської області у справі №914/1257/23 від 26.06.2023, яким ТОВ «Спринтер Схід» підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника встановлено наступні обставини:

3.1. 19.04.2019 року між ТОВ «Авіон+» (покупець за договором) та ТОВ «Спринтер Схід» (постачальник за договором) укладено Договір поставки №61 (надалі Договір поставки), за яким постачальник зобов`язався в порядку і терміни встановлені договором передати товар у власність покупцеві, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених в цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

3.2. Крім того 19.04.2019 року сторонами укладено та підписано Протокол узгодження розбіжностей, що виникли при укладенні Договору поставки.

3.3. 30.04.2020 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору поставки №61 від 19.04.2019 року, якою продовжено дію договору до « 15» червня 2021 року включно.

3.4. 14.06.2021 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору поставки №61 від 19.04.2019 року, якою продовжено дію договору до « 30» червня 2022 року включно.

3.5. На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджено долученими до справи копіями видаткових та товарно-транспортних накладних Видаткові та товарно-транспортні накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

3.6. Позивач вказує, що в результаті неналежного виконання своїх зобов`язань відповідачем за укладеним Договором поставки та Протоколом узгодження розбіжностей у ТОВ «Авіон +» виник борг в сумі 4 019 738,57 грн.

3.7. 13.01.2023 року позивач звертався до відповідача з Вимогою вих.№5, якою просив погасити існуючу заборгованість шляхом перерахування в межах 7-денного терміну належні до сплати кошти в сумі 4 912 283,00 грн.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1257/23 від 26.06.2023, яким ТОВ «Спринтер Схід» підтверджувало свої кредиторські вимоги встановлено, що Договір поставки №61 від 19.04.2019, який став підставою для кредиторських вимог ТОВ «Спринтер Схід» укладено зі строком дії до « 30» червня 2022 року.

Отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» станом на дату вчинення оспорюваних позивачем майнових дій не було не невиконаних прострочених зобов`язань перед ТОВ «Спринтер Схід».

Щодо заборгованості перед ТОВ «Рошен-Херсон»

Судом встановлено, що в рішенні Господарського суду Львівської області у справі №914/3070/22 від 01.06.2023, яким ТОВ «Рошен-Херсон» підтверджувало свої кредиторські вимоги до Боржника встановлено наступні обставини:

«Відповідно до Бухгалтерської довідки № 40 від 11.11.2022, що додається, Відповідачем не оплачено поставлений Позивачем товар на загальну суму 5 188 828, 53 грн.

На адресу Відповідача було направлено Претензію № 20/05 від 20.05.2022, де запропоновано сплатити борг у сумі 5 188 828,53 грн або здійснити повернення нереалізованого товару.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось, дію даного Договору Сторонами було продовжено до 31 січня 2022 року, відтак щодо вимоги про стягнення заборгованості з відповідача лютий 2022 року, то на думку суду, така поставка відбулась за межами дії вказаного договору.

Як свідчать матеріали справи між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, шляхом поставки позивачем товару відповідачу на підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних за лютий 2022 року.

Отже, оскільки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рошен-Херсон» поставка відбулась за межами дії договору, укладеного між ними, то існував спір щодо моменту виникнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» і цей спір було остаточно вирішено Господарським судом Львівської області рішенням у справі № 914/3070/22 від 01.06.2023 року».

Отже, з вище викладено слідує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» станом на дату вчинення оспорюваних позивачем майнових дій не було не невиконаних прострочених зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Рошен-Херсон» в розмірі 5 188 828,53 грн.

Таким чином, судом встановлено, що, доводи позивача про те, що станом на дату вчинення оскаржуваних майнових дій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» мало невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами не знайшли свого підтвердження, не обґрунтовані належними доказами та спростовуються чинними рішеннями судів, якими кредитори підтверджували свої кредиторські вимоги, умовами договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» та вказаними кредиторами.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток. Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом.

У бухгалтерському обліку під дивідендами розуміють частину чистого прибутку, розподілену між учасниками (власниками) відповідно до їх частки участі у власному капіталі підприємства (п. 4 П(С)БО 15 "Дохід").

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також: платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Нерозподілений прибуток є складовою власного капіталу підприємства, що відображає накопичений фінансовий результат його діяльності, який залишився після розподілу між учасниками, що випливає з положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та структури фінансової звітності.

Чистий прибуток, згідно Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» - це фінальний фінансовий результат діяльності підприємства, що залишається після відрахування з валового доходу всіх витрат та сплати податків за звітний період.

Нерозподілений прибуток - це форма накопичення чистого прибутку, його облікована форма, він формується саме за рахунок чистого прибутку тобто, є чистим прибутком попередніх звітніх періодів, який не був розподілений.

Оскільки нерозподілений прибуток є складовою власного капіталу товариства та відображає накопичений фінансовий результат його діяльності, то суд доходить до висновку, що він є належним та законним джерелом для виплати дивідендів, оскільки виплата дивідендів за рахунок нерозподіленого прибутку повністю фактично здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства, накопиченого за попередні періоди.

Верховний Суд (постанови Верховного Суду у справах №920/236/23 від 19 червня 2024 року, № 910/12317/18 від 13 жовтня 2021 року, № 910/10164/21 від 02 лютого 2023 року, № 910/9326/22 від 30 серпня 2023 року) зазначає, що підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/11316/17 є висновок:

«Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

В силу ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.

Отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Таким чином, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов`язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому суди правомірно застосували до цих правовідносин положення ст. 625 ЦК України.

Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166)».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Згідно з пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», до компетенції загальних зборів учасників належить розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Станом на дату прийняття рішення одноособового засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» № 58 від 16.02.2022 про здійснення оспорюваних майнових дій єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», згідно даних ЄДРПОУ, був ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо: 1) товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв`язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників товариства відповідно до цього Закону; 2) майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.

У постанові Верховного Суду у справі № 918/822/23 п від 23.01.2025 є висновок:

«40. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 96-1 Цивільного кодексу України учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку.

41. Відповідно до пункту 12 частини другої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників належить розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.

42. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

43. Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати».

Згідно з частиною першою ст. 42 КУзПБ, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з частиною другою ст. 42 КУзПБ, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Судом за результатами оцінки доказів у справі встановлено, що загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» у складі одного учасника прийняли рішення №58 від 16.02.2022, яким вирішено виплатити його учаснику ОСОБА_1 дивіденди за період 09.11.2015 31.12.2021 у сумі 18 256 000 грн. Станом на дату прийняття такого рішення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» не існувало вимог кредиторів за зобов`язаннями, строк виконання яких настав. Майна боржника після виплати дивідендів, яка здійснена протягом березня-травня 2022 було достатньо для задоволення вимог кредиторів, адже показники рентабельності Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» стали негативними у 2023 році.

Таким чином, доводи позивача, що оспорювані ним майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» підлягають спростуванню на підставі ч. 2 ст. 42 КУзПБ, оскільки боржник безоплатно здійснив відчуження майна, а майнові дії не відповідають засадам добросовісності та розумності не знайшли свого підтвердження, адже виплата дивідендів учаснику товариства - це грошове зобов`язання товариства перед його учасником, який внаслідок наявних в нього корпоративних прав, що виникають з частки в статутному капіталі такого товариства має право на розподіл прибутку товариства і виплата дивідендів не вимагає будь-якої оплати зі сторони учасника, який повністю сплатив свою частку у товаристві.

Враховуючи наведені вище фактичні обставини справи та правозастосовну практику Верховного Суду у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» були всі правові підстави для виплати дивідендів, а тому такі майнові дії відповідають засадам добросовісності та розумності, протилежного позивачем належними доказами не доведено.

Щодо посилань з цієї підстави позову позивача на постанову Верховного Суду від 12 червня 2025 року у справі № 910/18632/23 (910/8819/24), то суд звертає увагу, що правовідносини в справі № 910/18632/23 (910/8819/24) не є подібними до правовідносин в цій справі, адже в справі № 910/18632/23 (910/8819/24) Верховний суд виснував, що «Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.».

Позивачем не доведено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» за наявності чистого (нерозподіленого) прибутку на кінець 2021 року в розмірі 18 256 000. грн., відповідного рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» про виплату дивідендів, не мало правових підстав здійснити виплату його учаснику дивідендів за періоди 09.11.2015 31.12.2021 і що така виплата була нееквівалентною розміру його частки в статутному капіталі товариства чи що розмір виплачених товариством дивідендів був розрахований неправильно (нееквівалентно).

Щодо доводів позивача, що оспорювані ним майнові дії підлягають спростуванню на підставі ч. 2 ст. 42 КУзПБ з підстав того, що боржник уклав договір із заінтересованою особою, то суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що Судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» були всі правові підстави для виплати дивідендів ОСОБА_1 , а право учасника товариства на дивіденди виникає не з договірних зобов`язань, а з юридичного факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/11316/17), то ч. 2 ст. 42 КУзПБ яка визначає підставою спростування майнових дій боржника те, що боржник уклав договір із заінтересованою особою, не може бути застосована до правовідносин в цій справі.

Щодо посилань позивача з цієї підстави позову на постанову Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі №925/1577/20(925/287/23), то суд зазначає, що правовідносини в справі №925/1577/20(925/287/23) не є подібними до правовідносин в цій справі, оскільки правовідносини у справі №925/1577/20(925/287/23) стосуються визнання недійсним правочину боржника, укладеного із заінтересованою особою, а в цій справі, на відміну від справи №925/1577/20(925/287/23), Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» не укладало з його учасником жодного правочину, як підстави для здійснення оспорюваних майнових дій. Підставою для здійснення оспорюваних майнових дій був юридичний факт рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» №58 від 16.02.2022.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №925/1577/20(925/287/23) виснував, що саме, що по собі вчинення правочину із заінтересованою особою має наслідком його недійсність, однак при цьому судам необхідно здійснювати оцінку оспорюваного правочину, укладеного із заінтересованою особою на предмет його відповідності нормам ст. 3, 13 ЦК України, а саме: щодо дотримання засад справедливості, добросовісності та розумності та порушення цим правочином прав інших осіб.

З підстав наведених вище позивачем не доведено не дотримання Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» при здійсненні оспорюваних майнових дій засад справедливості, добросовісності та розумності та порушення цими майновими діями прав інших осіб (кредиторів).

У постанові Верховного Суду у справі № 910/11136/23 від 11.04.2024 є висновок:

46. Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.

47. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

48. Відтак задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. В іншому разі дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб`єкта господарювання.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 13.10.2021 у справі № 910/12317/18 та від 02.02.2023 у справі № 910/10164/21.

Враховуючи зазначений висновок Верховного Суду, суд приходить до висновку, що рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» №58 від 16.02.2022, яким вирішено виплатити його учаснику ОСОБА_1 дивіденди за період 09.11.2025 31.12.2021 у сумі 18 256 000 грн., в разі задоволення позову в цій справі залишатиметься чинним, а тому у ОСОБА_1 , як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», існуватиме правова підстава в для грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+».

Отже, в разі задоволення позову в цій справі у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» зберігатиметься обов`язок виплатити дивіденди, а його учасник ОСОБА_1 матиме право звернутись з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» на підставі чинного рішення товариства № 58 від 16.02.2022, що призведе до збільшення розміру кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» перед кредиторами рівно на суму спростованих оспорюваних майнових дій, що не призведе до змін в ліквідаційні масі Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», які б сприяли ефективнішому задоволенню вимог кредиторів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Щодо посилань Позивача на постанову Верховного Суду від 22.05.2025 року у справі №910/18632/23 (910/9049/24), то Суд звертає увагу, що предметом справи №910/18632/23 (910/9049/24) було оскарження майнових дій боржника з добровільної сплати штрафу та збитків на користь іншої юридичної особи без укладення відповідного правочину.

Предметом цієї справи є оскарження майнових дій Боржника з виплати дивідендів на користь його учасника на підставі рішення загальних зборів Боржника, як достатньої правової підстави для здійснення такої майнової дії.

У постанові Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 є висновок:

31. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

32. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Отже, суд приходить до висновку, що позивач для обґрунтування своїх позовних вимог та ефективності обраного ним способу захисту посилається на практику Верховного Суду в не подібних до цієї справи правовідносинах, що призводить до неможливості застосування висновків Верховного Суду у справі №910/18632/23 (910/9049/24) до правовідносин в цій справі.

Оцінюючи оспорювані позивачем майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» судом враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» за наявності передбачених законом підстав, не маючи невиконаних зобов`язань перед кредиторами, не перебуваючи у стані неплатоспроможності виконувало своє грошове зобов`язання перед його учасником, а спростування оспорюваних позивачем майнових дій до змін в ліквідаційні масі Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», які б сприяли ефективнішому задоволенню вимог кредиторів.

Таким чином, Суд доходить до висновку, що позивачем, як кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» не доведено яким чином спростування оспорюваних майнових дій сприятиме відновленню його порушеного права.

Згідно усталеної практики Верховного Суду щодо визнання правочинів фраудаторними, фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику. Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. (Аналогічний висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.).

Позивач, заявляючи про спростування оспорюваних майнових дій Боржника, як фраудаторних, не довів коло обставин, що входить до предмету доказування при визначенні правочину фраудаторним. Позивачем не доведено взаємопов`язаність дій учасників оспорюваних майнових дій, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства. Позивачем не доведено наявність ознак недобросовісності та умислу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» при вчиненні оспорюваних майнових дій з урахуванням того, що на дату здійснення оспорюваних майнових дій боржник не був неплатоспроможним, не мав невиконаних зобов`язань та мав всі правові підстави для виконання свого грошового зобов`язання перед учасником - чистий прибуток і відповідне рішення загальних зборів.

Враховуючи позовні вимоги Позивача та надані докази, суд приходить до висновку, що позов безпідставний та такий, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон +, ОСОБА_1 про спростування майнових дій, в межах справи №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дістрібьюшн до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон+ про банкрутство, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення суду підписане 25.05.2026.

Суддя І. О. Гарбар