Рішення № 136824181, 05.05.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3144/25

Номер провадження 2/404/1037/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд м. Кропивницького у складі:

головуючої судді Варакіної Н.Б.

за участю секретаря Андон`євої В.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовною заявою АТ «ПУМБ» (вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року представник АТ «ПУМБ» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитними договорами № 1002004974701 та № 200302644998, яка станом на 10.01.2025 склала 101 365,31 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 1. 28.10.2021 кредитний договір №1002004974701, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 55100 грн.; 2. 27.01.2022 кредитний договір №200302644998, за яким Позичальнику кредит у сумі 4400 грн.

Тобто, загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 10.01.2025 склала 101365,31 грн.

Позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, у зв`язку з чим, заборгованість станом на 10.01.2025 склала 101365,31 грн.

Ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 15.05.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19 березня 2026 року від представника відповідача Осіпової Ю.Ю. надійшов відзив на позов, в якому вона просила задовольнити частково позовні вимоги АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за договором № 1002004974701 від 28.10.2021 року в сумі 48 196,76 грн. (заборгованість по тілу кредиту), 14 грн. 24 коп. (заборгованість по процентам) та за договором № 200302644998 від 27.01.2022 року в сумі 4 267,86 грн. (заборгованість по тілу кредиту) та 2 046 грн. 35 коп.; Відмовити АТ «ПУМБ» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 1002004974701 від 28.10.2021 року в сумі 46 168 грн. 29 коп. (заборгованість по комісії) та за договором № 200302644998 від 27.01.2022 року в сумі 671 грн. 81 коп. (заборгованість по комісії поза межами строку кредитування). Зазначає, що банк не надав належних та допустимих доказів того, що саме з цією редакцією публічної пропозиції AT «ПУМБ» була ознайомлена ОСОБА_1 та що вона погодилася з нею, відтак відсутні підстави вважати, що сторони договору належним чином обумовили та визначили умови та порядок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Також вказує, що згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором 200302644998 від 27.01.2022 р., який додано Позивачем до позовної заяви, заборгованість за процентами в межах строку погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 27.01.2023 року становить 2 046 грн. 35 коп. і саме ця сума підлягає стягненню.

Сторони в судове засідання не з`явились, повідомлені про дату та час судового засідання належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково із наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що Між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 28.10.2021 кредитний договір №1002004974701, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 55100 грн. та 27.01.2022 кредитний договір №200302644998, за яким Позичальнику кредит у сумі 4400 грн.

У тексті заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено особисті данні Відповідача, а також підписанням цієї заяви ОСОБА_1 беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (далі ДКБО) фізичних осіб, розміщені на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО послуг, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписання заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.

Відповідно до умов договору споживчого кредиту (без послуги страхування) розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,99% (п. 5), розмір процентної ставки 0,01 % річних (п. 6), спосіб надання споживчого кредиту на загальні споживчі цілі банківський переказ на рахунок НОМЕР_1 , в АТ «ПУМБ», Код Отримувача 2986213280, Отримувач ОСОБА_1 (п. 9). Платіжний період, визначений у договорі, з 28.10.2021 по 28.10.2023 згідно з графіком. Сума платежу за розрахунковий період складає 4494,56 грн. та 4494,47 грн. (останній платіж), комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2 198,49 грн щомісяця.

Заявою № 200302644998 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 27 січня 2022 року, ОСОБА_1 погодила підключення послуг SMS банкінгу, системи інтернет банкінгу, а також просила про відкриття на її ім`я поточного рахунку та надання кредитної картки миттєвого випуску із відкриттям кредитного ліміту на суму 4 400 грн.

До позовної заяви АТ «ПУМБ» додано Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 01.11.2021), затверджена рішенням Правління Банку протокол №874 від 26.10.2011, яка не містить підпису ОСОБА_1 .

Згідно з матеріалами справи, 13.01.2025 року АТ «Перший український міжнародний банк» направив Відповідачу письмову вимогу (повідомлення) про погашення протягом 30 днів з моменту отримання цього листа заборгованості за кредитними договорами № 1002004974701 та № 200302644998, яка станом на 10.01.2025 склала 101 365,31 грн.

На підтвердження заборгованості Банком до позовної заяви додано: розрахунок заборгованості за договором № 1002004974701 від 28.10.2021 року, за яким станом на 10.01.2025 її розмір становить 94 379,29 грн., з яких: 48 196,76 грн. заборгованість по кредиту; 14,24 грн. заборгованість по процентам; 46 168,29 грн. заборгованість по комісії; розрахунок заборгованості за договором №200302644998 від 27.01.2022 року, за яким станом на 10.01.2025 її розмір становить 6 986,02 грн. з яких: 4 267,86 грн. заборгованість по кредиту; 2718,16 грн. заборгованість по процентам; грн. заборгованість по комісії.

ОСОБА_1 не заперечує факт існування договірних відносин між нею та АТ «ПУМБ» і не заперечує щодо існування в неї заборгованості за договором № 1002004974701 від 28.10.2021 року в сумі 48 196,76 грн. за тілом кредиту та 14 грн. 24 коп. заборгованості по процентам, таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу стягнення заборгованості по комісії за договором № 1002004974701 від 28.10.2021 року в сумі 46 168 грн. 29 коп. слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі № 1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

У частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вказано, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

У разі, якщо у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.08.2022 у справі №202/5330/19).

Згідно з п. 5.7.3 публічної пропозиції AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредит), розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредит), надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій частині 5 Розділу II цього договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме з цією редакцією публічної пропозиції AT «ПУМБ» була ознайомлена ОСОБА_1 та що вона погодилася з нею, відтак відсутні підстави вважати, що сторони договору належним чином обумовили та визначили умови та порядок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 5 договору споживчого кредиту № 1002004974701 від 28.10.2021 року визначено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%, що згідно з графіком платежів становить 2 198,49 грн щомісяця.

Заява на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, отже положення пункту 5 заяви 1002004974701 від 28.10.2021 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 щодо подібних правовідносин.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Таким чином, вимоги АТ «ПУМБ» щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 46 168,29 грн по кредитному договору № 1002004974701 від 28.10.2021 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Крім того, АТ «ПУМБ» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 200302644998 від 27.01.2022 року в сумі 6 986,02 грн., з яких 4 267,86 грн. заборгованість за тілом кредиту та 2718,16 грн. заборгованість по процентам.

ОСОБА_1 не заперечує факт існування договірних відносин між нею та АТ «ПУМБ» і не заперечує щодо існування в неї заборгованості за договором № 200302644998 від 27.01.2022 року в сумі 4 267,86 грн. за тілом кредиту та 2 046 грн. 35 коп. заборгованості по процентам, таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу стягнення заборгованості по процентам за договором № 200302644998 від 27.01.2022 року в сумі 671 грн. 81 коп. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно п. 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (висновки Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19).

Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проєкт договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 200302644998 від 27.01.2022, наданого АТ «ПУМБ», заборгованість за процентами в межах строку погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 27.01.2023 року становить 2 046 грн. 35 коп. і саме ця сума підлягає стягненню, тобто вимоги в цій частині підлягають задоволенню

Таким чином, вимоги АТ «ПУМБ» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за договором № 1002004974701 від 28.10.2021 року в сумі 48 196,76 грн. (заборгованість по тілу кредиту), 14 грн. 24 коп. (заборгованість по процентам) та за договором № 200302644998 від 27.01.2022 року в сумі 4 267,86 грн. (заборгованість по тілу кредиту) та 2 046 грн. 35 коп. (заборгованість по процентам.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позовної заяви до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070) заборгованість за договором № 1002004974701 від 28.10.2021 року в сумі 48 196,76 грн. (заборгованість по тілу кредиту), 14 грн. 24 коп. (заборгованість по процентам) та за договором № 200302644998 від 27.01.2022 року в сумі 4 267,86 грн. (заборгованість по тілу кредиту) та 2 046 грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070) 1303,35 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення складено та проголошено 26.05.2026.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Б. Варакіна