Рішення № 136822954, 26.05.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1250/26

2/212/2693/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого судді Рибкіної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколенко К.І.,

представника позивача Черненко Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування,

встановив:

02.02.2026 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за поставлену теплову енергію (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку), за період з 01.11.2021 року по 31.03.2023 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку у розмірі основного боргу 16687,68 грн., компенсацію за інфляційні втрати у розмірі 33,39 грн., 3% річних в розмірі 68,60 грн., пеню у розмірі 83,43 грн., плату за абонентське обслуговування у розмірі 213,90 грн, а всього 17087,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Зазначає, що відповідач є власником нежитлового приміщення 13 по АДРЕСА_1 . В данному приміщенні встановлено автономне опалення, однак як власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення, він зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Таким чином просить стягнути з відповідача заборгованість на суму 17087,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 10 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження, у зв`язку з чим призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.

Судові засідання 09.03.2026, 31.03.2026, 30.04.2026 відкладались за клопотаннями відповідача.

В судовому засіданні представник позивача Черненко Є.І. на заявленному позові наполягала, повідомила обставини, аналогічні викладеним у позові.

До судового засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений про дату, час, місце розгляду справи шляхом надіслання СМС-повідомлення на зазначений ним в заяві про СМС-повідомлення номер телефону. 29.04.2026 ним була подана заява про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, заборгованість визнав в сумі 2641,21 гривень.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення АДРЕСА_2 . (а.с.11)

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ним 15.01.2007 року припинено підприємницьку діяльність ФОП ( а.с.10).

Відповідно до Інформації щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача нежитлове приміщення 13 вбудоване в перший поверх житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа приміщення 56,1 кв.м. ( а.с.22).

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст.67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Відповідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005 року - між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, в тому числі, послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

За ч. 2ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(в редакції 2004 року) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до п.п.18, 20 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 630, відповідач зобов`язаний оплачувати послуги не пізніше 20 числа кожного місяця. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року по справі № 401/710/15-ц.

Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові у справі за № 6-1706цс15, підведення централізованого опалення до стояка у межі приміщення за вказаною адресою свідчить про виконання послуг позивачем.

За змістом п. 28 Правил надання послуг з централізованого опалення (діючих на час виникнення спірних правовідносин), постачання холодної та гарячої води, споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

А також, пунктом 14Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 ( далі -Правила) передбачено що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 ( далі- Методика).

Відповідно до п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, здійснюється відповідно до розділу III Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об`ємів.

Відсутність приладів опалення в окремому під`їзді багатоквартирного будинку не звільняє споживачів від сплати послуг, так як завдяки функціонуванню внутрішньобудинкової системи опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, що розташовані в будинку, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій, системи водопроводу та каналізації всього будинку з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур.

Доказів щодо непідтримання внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку в робочому стані або недотримання нормативної температури повітря місць загального користування та допоміжних приміщень, в матеріалах справи не міститься.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених цим Законом, також і витрати на обслуговування приладів-розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.

Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».

Так, згідно з наданим до суду розрахунком, сума боргу по оплаті за постачання теплової енергії до приміщення АДРЕСА_2 за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 становить 16687,68 грн., за абонентське обслуговування 213,90 грн (а.с. 82-83).

Доказів на спростовування зазначеного відповідачем не надано, як і контррозрахунку вказаної заборгованості.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт порушення відповідачем обов`язку з оплати за послуги з теплопостачання, тому з них на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з теплопостачання та абонентське обслуговування.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, даний позов позивачем подано до суду 02.02.2026 року, що вбачається з позовної заяви.

Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. Аналогічний по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16.

У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою .

Одночасно суд враховує положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020р. № 211, якими установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк даного карантину неодноразово продовжувався.

Крім того, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020р. № 540-IX доповнив розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ пунктом 12, яким під час карантину строки, визначено, що строки, передбачені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

А також, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022р. було доповнено пунктом 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Позовні вимоги позивачем пред`явлені за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 року, отже позовна давність до цих вимог не застосовується.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 7 Закону України визначено обов`язки індивідуального споживача, серед яких обов`язок у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг (п. 10).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Загальновідомим є той факт, що встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (530-ІХ від 17.03.2020), згідно якого, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з 24.02.2022, визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Кабінет Міністрів України постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р., яка набрала чинності 30.12.2023, вніс зміни в пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», виклавши його в новій редакції та таким чином скасувавши (з дати набрання чинності постановою № 1405) заборону (а не саму постанову № 206) у тому числі на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Такий мораторій зберігається лише на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Таким чином постанова № 206 від 05.03.2022 є чинною, але в редакції з урахуванням змін, внесених в тому числі постановою № 1405 від 29.12.2023, які набрали чинності 30.12.2023.

З поданного розрахунку пені вбачається, що пеня розрахована з 02.12.2025 по 20.01.2026 року в розмірі 83,43 гривень, а отже підлягає стягненню. ( а.с.83)

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини і зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18).

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат і 3% річних, розрахований за період 02.12.2025 по 20.01.2026 у розмірі 33,39 інфляційні витрати, 68,60- 3% річних ( а.с.81-82)

Відповідачем не надавалось своїх розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Ураховуючи, що суд розглядає справи у межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.

Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених ним судових витрат по оплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 112, 80-82, 114, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку у розмірі основного боргу 16687,68 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 213,90 грн, інфляційних втрат у розмірі 33,39 грн., 3% річних в розмірі 68,60 грн., пеню у розмірі 83,43 грн., а всього 17087 ( сімнадцять тисяч вісімдесят сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 3328,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровської обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , власник приміщення за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складений 26.05.2026.

Суддя: Н. М. Рибкіна