Рішення № 136819056, 14.05.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1232/26

Номер провадження 2/585/954/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючої судді - Євлах О.О., за участю: секретаря судових засідань Безручко О.П., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Литвиненко Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 ,

до

відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова», -

вимоги позивача: про розірвання договору оренди землі, стягнення пені та моральної шкоди , -

негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. ОСОБА_1 звернулася до суду позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова», про розірвання договору оренди землі, стягнення пені та моральної шкоди.

2. Позов позивач обґрунтувала тим, що 02.01.2012 року між нею та СТОВ «Дружба - Нова» було укладено Договір оренди землі, строком на 7 років. Додатковою угодою від 02.01.2015 року до даного договору оренди було внесено зміни та викладено договір в новій редакції, а також продовжено строк дії договору до 12.08.2029 року.

Предметом договору є земельна ділянка площею 3, 8795 га (кадастровий номер 5924184900:03:004:0039), розташована на території Дібрівської сільської ради Роменського району Сумської області, власницею якої вона є.

Відповідно до п. 4.4 Додаткової угоди, орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем щорічно у строк до 30 грудня за поточний календарний рік оренди. Однак, Орендар грубо порушив умови договору і орендна плата за 2025 рік їй була виплачена лише 24 лютого 2026 року. Прострочення склало 56 днів. При укладенні Додаткової угоди від 02.01.2015 року вона розраховувала на отримання стабільного доходу у чітко визначений строк до 30 грудня кожного року.

На момент порушення вона є безробітною особою та не має стабільного щомісячного доходу. Таким чином, орендна плата за земельну ділянку є для неї основним засобом для існування.

Несвоєчасна виплата коштів наприкінці року поставила її у скрутне матеріальне становище, чим завдала їй істотної шкоди. Отримання орендної плати саме наприкінці календарного року є критично важливим, оскільки цей період збігається з опалювальним сезоном, зростанням витрат на комунальні послуги та побутові потреби. Несвоєчасне виконання відповідачем, який є великим агрохолдингом з потужним фінансовим ресурсом, свого обов`язку протягом 56 днів, позбавило її можливості забезпечувати свої базові потреби, що є очевидним свідченням істотної шкоди. Великий агрохолдинг має мільйонні обороти, і затримка для них це статистика, а для неї два місяці життя без грошей. Орендар, будучи професійним учасником ринку, не міг не знати про обов`язок платити вчасно.

Згідно з п. 4.6 додаткової угоди Оренда сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ. Вона отримала орендну плату в сумі 9806, 01 грн., якщо рахувати ще ПДФО 18 %, що становить 2192, 65 грн., та 1, 5 % військовий збір 182, 72 грн., то нарахована сума буде становити 12181, 38 грн. А тому, розрахунок пені буде наступним: Якщо рахувати подвійну ставку НБУ, яка становить 15 %, то подвійний розмір НБУ =30 %. Річна пеня: 12181, 38 грн.х30%=3654, 41 грн. Пеня за день: 3654, 41 грн. / 365=10, 01. Пеня за 56 днів складає: 10, 01*56= 560, 56 грн.

У зв`язку з тривалою відсутністю коштів для існування, вона перебувала в стані постійного стресу та невпевненості, що негативно вплинуло на її психологічний стан. Моральну шкоду вона оцінює у розмірі 9000, 00 грн., що майже становить розмір орендної плати за один рік. Отримання такої моральної шкоди дасть їй певні засоби для існування і можливість знайти добросовісного орендодавця з меншими хвилюваннями. Вона на момент виникнення спору не перебувала у трудових відносинах та не має стабільного щомісячного доходу. Орендна плата за земельну ділянку є критично важливим ресурсом для забезпечення її базових потреб. Затримка виплати на 56 днів у зимовий період спричинила істотний негативний вплив на її моральний та матеріальний стан. Все це призвело до порушення спокою, приниження гідності, зрив планів.

3. Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому проти позовних вимог частково заперечує. Вважає, що вимоги про розірвання договору оренди землі задоволенню не підлягає, адже, відповідачем допущено разове порушення строку виплати орендної плати.

Свої заперечення мотивує тим, що з системного аналізу норм вбачається, що розірвання договору на вимогу однієї з сторін можливе за певних умов, зокрема, в разі систематичної невиплати орендарем визначеної за договором орендної плати. Разом з тим, в діях відповідача відсутні ознаки систематичності порушень, адже, відповідачем було порушено строк виплати орендної плати лише за 2025 рік, тому в діях відповідача допущене разове порушення обов`язку по сплаті орендної плати стосовно її строків. Обґрунтовано вважають відсутнім систематичне порушення такого обов`язку, що, у свою чергу, не дає підстав для розірвання договору оренди землі.

Зазначають, що аналогічної думки дотримується і Верховний Суд, відповідно до Постанови Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16,вказано положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної несплаті: орендної плати як підстави для розірвання як договору оренди, в той час як разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання. Крім того, в Постанові Верховного Суду України від 17.10.2017 року у справі № 6- 1449цс17вказано, що не встановлення систематичної несплати відповідачем орендної плати є підставою для відмови в розірванні договору оренди земельної ділянки.

Окремо звертають увагу на ту обставину, що відповідач є сільськогосподарським виробником, який веде свою діяльність на території Чернігівської і Полтавської областей, частина земель, які перебувають в оренді товариства взагалі є територією на якій ведуться бойові дії, обробіток землі у складений постійними обстрілами, а збирання вирощеного урожаю у 2025 році ускладнилося ще і складними погодними умовами і відключеними світла, які не давали можливості проводити його сушку. Також загальновідомою є обставина постійних обстрілів портової інфраструктури і відповідне зростання логістичних витрат. Однак, незважаючи на всі труднощі, СТОВ «Дружба-Нова» намагається належним чино: виконувати взяті на себе зобов`язання, в тому числі і щодо виплати орендної плати. Тому, щиро переконані, що разова затримка з виплатою орендної плати позивачці не може вважатиметься істотним порушенням договору.

Крім того, зазначають, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того,на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотності порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушень і втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини 2 статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservationofcontract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливе і економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задом і мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правові і принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідне тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору стороні. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватись і урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Верховного Суду від 9.12.2020 у справі № 199/3846/19).

Верховний суд вказує на те, що законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Вважають, що своїми фактичними діями, а саме: виплатою позивачці орендної плати, хоч і з порушенням строку, СТОВ «Дружба - Нова» беззаперечно підтвердила свою заінтересованість в збереженні даного договору.

Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 560, 56 грн., то відповідач визнає дану вимогу позивача, як таку, що ґрунтується на положеннях закону і умов договору. Звертають увагу, що нарахована позивачці у 2025 році орендна плата становить 12735, 07 грн., і них ПДФО - 2292, 31 грн., ВЗ 636, 75 грн., безпосередньо виплачена сума орендної плати позивачці становить 9806, 01 грн.

Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 9000, 00 грн., то вважають, що дана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, позивач не вказує, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджено. Крім того, відповідач не вчиняв жодного впливу на позивачку, жодним чином не принижував її честі та гідності, вважає, що порушенням строку виплати орендної плати за 2025 рік позивачці не було завдано моральних страждань. Крім того, враховуючи описані штрафні санкції, які застосовуються до відповідача за порушення строку виплати орендної плати, вважають це достатнім фінансовим покаранням. Зазначають, що відшкодування моральної шкоди ні договором оренди, укладеним між позивачкою та відповідачем, ні законом, що регулює відносини оренди землі, не передбачено (а. с. 49-52).

4. Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вона зазначає, що категорично не погоджується з позицією відповідача, вважає її необґрунтованою та такою, що суперечить нормам чинного законодавства. Щодо вимоги про розірвання договору оренди землі та «разового» характеру порушення, відповідач у своєму відзиві стверджує, що допущене ним порушення строків виплати орендної плати за 2025 рік є разовим, а тому не може бути підставою для розірвання договору згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України.

Укладаючи договір оренди, вона розраховувала на своєчасне та повне отримання доходу від своєї власності. Тривала невиплата орендної плати, навіть якщо вона стосується одного звітного періоду (одного року), в умовах економічної нестабільності є істотним порушенням, оскільки позбавляє орендодавця засобів до існування або запланованих доходів на значний проміжок часу. Відповідач є потужним агрохолдингом, для якого сума боргу може здаватися незначною, тоді як для фізичної особи орендодавця це істотні кошти.

Зазначає, що відповідно до рішення Верховного суду № 183/262/17 від 14.11.2018 наступна сплата коштів не скасовує факт порушення, яке вже відбулося, і не позбавляє права вимагати розірвання, Верховний Суд, зазначив, що несвоєчасна сплата орендної плати є належною підставою для розірвання договору. Верховний Суд наголосив, що факт виплати заборгованості вже після порушення строків (навіть, якщо оплата надійшла до/або під час судового розгляду) не нівелює факт порушення та не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Великої Палати у від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 дотримання строків оплати за договором оренди землі є його істотною умовою. Системний аналіз законодавства свідчить, що орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату, а порушення цього обов`язку дає орендодавцю право вимагати розірвання договору, оскільки це порушує принципи добросовісності та справедливого балансу інтересів сторін.

Відповідач у відзиві посилається на бойові дії, постійні обстріли, погодні умови, відключення світла та логістичні витрати, як на виправдання затримки виплати.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) має бути засвідчено сертифікатом Торгово-промислової палати України або її регіональних відділень. Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу (сертифікату ТПП), який би підтверджував неможливість виконання зобов`язання з виплати орендної плати саме за даним договором та саме щодо неї.

Загальновідомий факт воєнного стану не звільняє суб`єкта господарювання від виконання конкретних договірних зобов`язань автоматично, без доведення причинно-наслідкового зв`язку між обставинами та неможливістю виплатити кошти. Більше того, погодні умови та логістичні витрати є звичайними комерційними ризиками сільськогосподарського виробника.

Щодо вимоги про стягнення пені, відповідач у своєму відзиві повністю визнав вимогу щодо стягнення пені у розмірі 560,56 грн. Це є беззаперечним визнанням факту порушення своїх договірних зобов`язань Відповідачем.

Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач безпідставно стверджує, що відшкодування моральної шкоди не передбачено ні договором оренди, ні законом, і що стягнення пені є достатнім покаранням.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду моральна шкода відшкодовується незалежно від того, чи передбачено таке відшкодування договором, оскільки право на відшкодування моральної шкоди є конституційною гарантією.

Неправомірні дії відповідача (тривала невиплата належних коштів) змусили її докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, порушили звичайний ритм життя, викликали стрес та переживання через неможливість вчасно отримати очікувані кошти за використання власної землі, що є підставою для задоволення вимог в цій частині (а. с. 62-65).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. Позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог частково заперечувала, просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та позовну заяву залишено без руху.

02 квітня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач з метою усунення недоліків позовної заяви надала квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 30 квітня 2026 року.

30 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

7. Судом встановлено, що до суду звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).

8. ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Діброва Роменського району Сумської області, є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 (а.с.10).

9. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,8795 га, розташована на території Дібрівської сільської ради Роменського району Сумської області (а. с. 27-29).

10. 02 січня 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Дружба - Нова» укладено договір оренди землі, на підставі якого позивачка передала зазначеному товариству у користування строком на 7 років земельну ділянку загальною площею 3,8795 га, у тому числі 3,8795 га рілля (а. с. 19-21).

11. 02 січня 2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Дружба - Нова» укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 02 січня 2012 року, якою внесено зміни щодо строку дії вищенаведеного договору оренди, зокрема, у п. 3.1 зазначено, що цей договір діє до 12.08.2029 року, починаючи із дня набрання чинності цим договором.

Згідно п. 4.1 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 2.5 договору), що в грошовому виразі складає 7428, 79 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою.

Згідно п. 4.4 Додаткової угоди, орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем щорічно у строк до 30 грудня за поточний календарний рік оренди (а. с. 19-21, 23-25, 26).

12. З Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 22.02.2026 року за період з січня 2024 року по грудень 2025 року ОСОБА_1 отримала від СТОВ «Дружба - Нова» кошти в сумі 12735, 07 грн. у жовтні 2024 року, як орендну плату за 2024 рік, та у грудні 2025 року їй було нараховано 12735, 07 грн. за надання земельної ділянки с/г призначення в оренду, але не виплачено (а. с. 17-18).

13. З роздруківки виписки з банківської картки вбачається, що 24 лютого 2026 року на картку надійшли кошти в сумі 9806, 01 грн. з призначенням платежу: перерахування орендної плати за землю за 2025 рік (а. с. 16).

V. Норми права.

14. Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу орендних правовідносин, а саме: з приводу оренди земельної ділянки, які врегульовані нормами Земельного кодексу України, Цивільного Кодексу та Законом України "Про оренду землі".

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 2 Закону України "Про оренду землі").

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина 1 статті 4 Закону України "Про оренду землі").

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1 статті 5 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частинами 1, 2 ст. 22 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи. (частина 6 статті 32 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

У разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено (частина 5 статті 7 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначені також підстави припинення права користування земельною ділянкою.

У силу п.6 ч.1 ст.3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 13, 15, 21, 22, 25 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, у пункті д) ч.1 ст. 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.23 ЦК).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК).

VІ. Оцінка суду.

15. Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

16. Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди землі суд зазначає наступне.

02 січня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі № від 02 січня 2012 року, якою сторони погодили істотні умови передачі в строкове платне користування земельну ділянку, належну позивачу, зокрема і строк виплати орендної плати до 30 грудня року, за поточний календарний рік оренди.

Позивач просить розірвати Договір оренди землі та Додаткову угоду, посилаючись на несвоєчасну виплату орендної плати за 2025 рік, як на істотне порушення умов договору.

Системного аналіз норм права дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що земельну ділянку, власником якої вона є, використовує інша особа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 міститься висновок, що "враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність".

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, як систематична несплата, так і сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, невиконання або неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, відповідачем було допущено порушення строку виплати орендної плати позивачу за 2025 рік, тобто один раз. Крім того, затримка виплати орендної плати носила не тривалий характер і обов`язок із виплати орендної плати був виконаний за місяць до звернення позивача з позовом. Так як в діях відповідача допущене разове порушення обов`язку по сплаті орендної плати стосовно її строків, ознаки систематичності порушень невчасної виплати орендної плати відсутні, так як і відсутня наявність інших порушень умов договору зі сторони відповідача, тому підстав для розірвання договору оренди землі суд не вбачає. У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

17. Стосовно вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Згідно п. 4.4 Додаткової угоди від 02.01.2015 року орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на користь Орендодавця щорічно, в строк до 30 грудня року, за поточний календарний рік оренди.

Судом встановлено, що орендна плата за 2025 рік була виплачена позивачу із простроченням, а саме: 24 лютого 2026 року.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання по виплаті орендної плати за 2025 рік, на користь позивачки з відповідача слід стягнути пеню за 56 днів прострочення виплати орендної плати в розмірі визначеному позивачкою, оскільки такий відповідає умовам договору оренди та не оспорюється відповідачем.

18. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Суд зазначає, що пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"роз`яснено, що скільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1ст. 1167 ЦК).

Вказана підстава стягнення моральної шкоди перебуває у підрозділі 2 "Недоговірні зобов`язання" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України.

Натомість у цій справі спір між сторонами виник щодо неналежного виконання договору оренди землі у частині несплати орендної плати, як неналежного виконання договірного зобов`язання, тобто не з недоговірного зобов`язання.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц викладена правова позиція, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі,якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК і статей 4 та 22 Закону "Про захист прав споживачів" навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2023 у справі № 496/1691/19 зазначив, що тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав". Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.11.2019 в справі №216/3521/16-ц, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2022 у справі №569/20510/19).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи факт несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати за користування належною позивачці земельною ділянкою, що призвело до емоційних переживань останньої, суд приходить до висновку про позивачці такими діями була завдана моральна шкода.

Проте, розмір моральної шкоди, заявленої позивачем у сумі 9000,00 грн., у зв`язку із допущеним відповідачем порушенням строків виплати на два місяці суми в розмірі 9806,01 грн., суд вважає неспівмірним заподіяному. Відтак, вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, шляхом визначення розміру моральної шкоди, яку слід стягнути з СТОВ «Дружба - Нова» у сумі 3000 грн. 00 коп.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

19. Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із чим суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 455 грн. 80 коп.

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 76-81, 89,258-259, 263 265, 315 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова», про розірвання договору оренди землі, стягнення пені та моральної шкоди, задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пеню за несвоєчасну сплату орендної плати, починаючи з 01 січня 2026 року по 24 лютого 2026 року, з розрахунку подвійної ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення, що становить 560 грн. 56 коп., та моральну шкоду в розмірі 3000, 00 грн.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 455 (чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Роменський міськрайонний суд Сумської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова», місцезнаходження: вул. Комарова, буд. 59, смт. Варва, Прилуцький район, Чернігівська область.

Повний текст рішення складено 22 травня 2026 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ