Рішення № 136818604, 20.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.05.2026

Справа № 334/2601/26

Провадження № 2/334/2498/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник ТОВ «ФК Єврокредит» - адвокат Журавльов С.Г. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позові посилалися на те, що 10.05.2019 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 43-014-855-2-19-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк», розміщені на сайті www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є кредитний договір.

Відповідно п.1.1 кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти (далі Кредит), в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника в АТ «Мегабанк» (п.1.2). Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п.п. 3.1.1, 3.1.2).

Банк свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку, однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування кредитом виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також не повернув кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останнього сформувалась заборгованість в сумі 41983,47 грн., з яких: 16888,16 грн. заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 7721,87 грн. заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 17373,44 грн. заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена).

03.09.2024 року відповідно результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № 43-014-855-2-19-Г від 10.05.2019 року.

27.12.2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до договору про відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № 43-014-855-2-19-Г від 10.05.2019 року.

Згідно Розрахунку заборгованості відповідача, сформованої АТ «Мегабанк», станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість становить в сумі 41983,47 грн., з яких: 16888,16 грн. заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 7721,87 грн. заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 17373,44 грн. заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена).

Позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2662,40 грн., в подальшому очікує понести судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11200 грн.

Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» суму заборгованості за кредитним договором №43-014-855-2-19-Г в розмірі 41983,47 грн., з яких: 16888,16 грн. заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 7721,87 грн. заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 17373,44 грн. заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена); стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11200 грн.; розгляд справи здійснити без участі представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

25.03.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 20.05.2026 року.

20.05.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові прохали розглянути справу без участі представника.

20.05.2026 року відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність не надав, відзив на позов не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У зв`язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №2494688 від 23.03.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

10.05.2019 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено письмовий кредитний договір № 43-014-855-2-19-Г (з ануїтетними платежами), згідно умов якого розмір кредиту 22160 грн., строк кредиту з 10.05.2019 року по 06.05.2022 року, процентна ставка за користування кредитом 10% річних, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 1,4% від суми кредиту щомісячно, розмір щомісячного платежу 1028,88 грн., процентна ставка за користування кредитом понад строк 0,1% річних.

Аналогічні умови зазначені у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем.

03.09.2024 року відповідно результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № 43-014-855-2-19-Г від 10.05.2019 року.

27.12.2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до договору про відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № 43-014-855-2-19-Г від 10.05.2019 року.

Згідно Розрахунку заборгованості відповідача, сформованої АТ «Мегабанк», станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість становить в сумі 41983,47 грн., з яких: 16888,16 грн. заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 7721,87 грн. заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 17373,44 грн. заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена).

Суд, задовольняючи позов в повному обсязі, виходить з наступного.

В ст.15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Суд вважає надані позивачем докази належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання між АТ «Мегабанк» та відповідачем кредитного договору № 43-014-855-2-19-Г від 10.05.2019 року є доведеним.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 надано споживчий кредит по кредитному договору № 43-014-855-2-19-Г від 10.05.2019 року в сумі 22160 грн., строк кредиту з 10.05.2019 року по 06.05.2022 року, процентна ставка за користування кредитом 10% річних, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 1,4% від суми кредиту щомісячно, розмір щомісячного платежу 1028,88 грн., процентна ставка за користування кредитом понад строк 0,1% річних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, АТ «Мегабанк» виконало в повному обсязі умови кредитного договору, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, проте відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого первісним кредитором відповідачу нараховано заборгованість на загальну суму 41983,47 грн., з яких: 16888,16 грн. заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 7721,87 грн. заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 17373,44 грн. заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена).

Виписки по особовим рахункам відповідача за кредитним договором № 43-014-855-2-19-Г від 10.05.2019 року є доказом у справі, оскільки мають статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.

Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З досліджених судом доказів, зокрема виписок по особовим рахункам відповідача за період з 10.05.2019 року по 02.12.2022 року, та з 03.12.2022 року по 03.09.2024 року, видно, що останній користувався кредитними коштами, а також здійснював повернення кредитних коштів, що свідчить про те, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними з частковим поверненням.

В подальшому право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договорів факторингу.

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором про відступлення прав вимоги, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти, відсотки та комісію, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 41983,47 грн., з яких: 16888,16 грн. заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 7721,87 грн. заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 17373,44 грн. заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена).

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так як відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, будь-яких заперечень суду не надав, то суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Таким чином, за наявними матеріалами справи, позов підлягає задоволенню як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому судовий збір у сумі 2662,40 грн., який був сплачений позивачем при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію Договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 року між ТОВ «ФК Єврокредит» та АО «Альянс ДЛС»; копію Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12090431 від 05.01.2026 року; копію ордеру на надання правничої допомоги від 11.08.2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5817 від 04.07.2024 року на ім`я Журавльов С.Г.

Так, згідно копії Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12090431 від 05.01.2026 року визначено склад, обсяг та види наданої правничої допомоги: 1) проведення юридичного та фінансового аналізу боржника - 1200 грн.; 2) складення, підписання та подання позовної заяви до суду - 10000 грн., всього в сумі 11200 грн.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15 зазначено «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».

Також, згідно правового висновку у Постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 «Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час».

Суд, дослідивши документи на підтвердження надання позивачу правничої допомоги, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без явки сторін та їх представників, з урахуванням вимог розумності та справедливості, реальності та обґрунтованості адвокатських витрат, з урахуванням ціни позову, дійшов висновку про зменшення їх розміру до суми 6000 грн., що буде справедливим.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) заборгованість за кредитним договором №43-014-855-2-19-Г від 10.05.2019 року в розмірі 41983,47 грн. (сорок одна тисяча дев`ятсот вісімдесят три гривні 47 копійок), з яких: 16888,16 грн. заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 7721,87 грн. заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 17373,44 грн. заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 25 травня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз