Рішення № 136817193, 25.05.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2006/26

Провадження № 2/456/1550/2026

РІШЕННЯ

іменем України

25 травня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представниця позивача покликається на те, що 24.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71363143, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 17000,00 грн., строком на 30 днів, з 24.08.2025 по 22.09.2025 із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,150% від суми наданого кредиту. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4,00 % за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір підписано електронним підписом позичальника.

18.10.2025 між позикодавцем та позичальником за ініціативою останньої укладено додаткову угоду № 16003906 до договору позики № 71363143, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 28475,00 грн. на 120 днів та визначити графік погашення заборгованості. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору, однак остання порушила обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 22595, 00 грн., а саме: заборгованість за кредитом 11120,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 765,00 грн., заборгованість за комісією 2550,00 грн., заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування - 8160,00 грн.

19.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №6774841, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 1000,00 грн. строком на 360 днів, з 19.09.2025 по 13.09.2026, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17, 25 % від суми наданого кредиту. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується неустойка у розмірі 50,00 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір підписано електронним підписом позичальника.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору, однак остання порушила обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 4037, 00 грн., а саме: заборгованість за кредитом 1000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 864,50 грн., заборгованість за комісією 172,50 грн., заборгованість за пенею - 2000,00 грн.

У зв`язку з вищенаведеним представниця позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів»:

- суму заборгованості за кредитним договором №71363143 в розмірі 22595, 00 грн., а саме: заборгованість за кредитом 11120,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 765,00 грн., заборгованість за комісією 2550,00 грн., заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування - 8160,00 грн.;

- суму заборгованості за кредитним договором №6774841 у розмірі 4037, 00 грн., а саме: заборгованість за кредитом 1000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 864,50 грн., заборгованість за комісією 172,50 грн., заборгованість за пенею - 2000,00 грн.;

- суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Представниця позивача жодних клопотань чи заяв не подала, звертаючись до суду з позовною заявою просила розглядати справу без її участі.

Відповідачка у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» не подала, хоча копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 13.04.2026 була надіслана рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації відповідачки.

Відповідачка свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.

Заяви, клопотання учасників справи.

Звертаючись до суду із позовною заявою представниця позивача заявила клопотання про витребування доказів.

Процесуальні дії у справі.

09.04.2026 суд, з метою визначення підсудності справи, здійснив дії по визначенню місця реєстрації відповідачки у Єдиному державному демографічному реєстрі.

Ухвалою від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою від 13.04.2026 витребувано докази у АТ «Універсал Банк».

З`ясувавши обставини, на які представниця позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, суд доходить наступного висновку.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до договору про надання коштів у кредит №71363143 від 24.08.2025, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язуються повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Сума кредиту 17000,00 грн. Строк кредитування 30 днів. Процентна ставка 0,150 % (фіксована). Комісія за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 80707 /а.с.15-22/.

Згідно додаткової угоди №16003906 до договору про надання коштів у кредит №71363143 від 24.08.2025, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , сторони домовились про реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилась на дату укладення цієї додаткової угоди в сумі 28475, 00 грн. на 120 днів /22-23/.

Додатком № 1 до договору про надання коштів у кредит №71363143 від 24.08.2025 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит /а.с.24-33/.

Як вбачається із довідки ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікована товариством шляхом використання одноразового ідентифікатора 80707, 47338 /а.с.25/.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №71363143 від 24.08.2025, станом на 25.02.2026, сума заборгованості ОСОБА_1 становить 22595,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 11120,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 765,00 грн., заборгованість за комісією 2550,00 грн., заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування - 8160,00 грн./а.с.12-14/.

Відповідно до договору кредитної лінії (надійний) №6774841 від 19.09.2025, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язуються повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Сума кредиту 1000,00 грн. Строк кредитування 360 днів. Денна процентна ставка 0,998 %. Комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 372623 /а.с.28-35/.

Як вбачається із довідки ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікована товариством шляхом використання одноразового ідентифікатора 372623 /а.с.26/.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №6774841 від 19.09.2025, станом на 24.02.2026, сума заборгованості ОСОБА_1 становить 4037,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 1000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 864,50 грн., заборгованість за комісією 172,50 грн., заборгованість за пенею - 2000,00 грн. /а.с.27/.

20.08.2025 ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та адвокат Ткаченко Ю.О. уклали договір про надання правничої допомоги №20-08/25 /а.с.39-41/.

Згідно інформації АТ «Універсал Банк» від 19.04.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та надано виписку щодо руху коштів по банківській картці за період з 24.08.2025 по 27.08.2025, з 19.09.2025 по 22.09.2025.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення боржником грошового зобов`язання й застосування кредитором відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитними договорами, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно положень ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до пункту 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частин 3, 4, 6 ст. 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 24.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71363143, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язуються повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Сума кредиту 17000,00 грн. Строк кредитування 30 днів. Процентна ставка 0,150 % (фіксована). Комісія за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 80707.

18.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 16003906 до договору позики № 71363143, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 28475,00 грн. на 120 днів та визначити графік погашення заборгованості.

19.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (надійний) №6774841, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язуються повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Сума кредиту 1000,00 грн. Строк кредитування 360 днів. Денна процентна ставка 0,998 %. Комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 372623.

Вказані договори та додаткову угоду підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля.

Таким чином судом встановлено, що договір та додаткову угоду було вчинено в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК Українита Закону України «Про електронну комерцію»прирівнюється до письмової форми.

Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитних договорів та додаткової угоди.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Суд встановив, що на момент укладення кредитних договорів та додаткової угоди відповідачка не зверталась до кредитодавця із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договорів, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованих редакцій договорів, тим самим фактично погодилась із всіма умовами таких договорів, в тому числі і з тими, що визначають підстави сплати процентів та їх розмір. Більше того, відповідачка, ознайомившись з умовами кредитних договорів, мала реальну можливість відмовитися від укладення останніх, та на момент їх підписання вимог щодо незаконності умов договорів не заявляла.

Враховуючи, що в договорі про надання коштів у кредит №71363143 від 24.08.2025, додатковій угоді від 18.10.2025 та договорі кредитної лінії (надійний) №6774841 від 19.09.2025 зазначено анкетні дані ОСОБА_1 , паспортні дані, адреса проживання, договори підписано одноразовим ідентифікатором, в суду відсутні сумніви в тому, що саме нею було такий укладено з ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів».

Суд приходить до висновку, що між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договорів та додаткової угоди, такі правочини створюють презумпцію їх правомірності, у зв`язку з чим кредитні договори та додаткова угода є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ними мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору та додаткової угоди, натомість відповідачка не виконала зобов`язань, допущену заборгованість у встановленому порядку та сумі не погашено.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, пенею/неустойкою, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні`у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі№ 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23(провадження№ 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми Закону, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги, сформовані про стягнення заборгованості за кредитними договорами та додатковою угодою, підлягають задоволенню частково. Відтак, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором №71363143 в розмірі 14435,00 грн., а саме: заборгованість за кредитом 11120,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 765,00 грн., заборгованість за комісією 2550,00 грн.; заборгованість за кредитним договором №6774841 у розмірі 2037, 00 грн., а саме: заборгованість за кредитом 1000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 864,50 грн., заборгованість за комісією 172,50 грн., а всього 16472,00 грн.

При цьому, судом також було враховано, що розмір спірної заборгованості за вказаним кредитним договором у відповідній частині відповідачкою не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.

Відповідно, надати оцінку аргументам відповідачки суд позбавлений можливості, оскільки такі нею не наведені.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже із відповідачки на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, у розмірі в розмірі 1646,70 грн., із розрахунку 16472 * 2662,40 : 26632.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Постановою ВС від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17 від 19.02.2019 року у справі №917/1071/18, визначено, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimitedv. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем на правову допомогу адвокату.

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1Б, банківські реквізити НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», код банку - 322001)загальну суму заборгованості за кредитним договором №71363143 в розмірі 14435,00 грн., а саме: заборгованість за кредитом 11120,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 765,00 грн., заборгованість за комісією 2550,00 грн.; загальну суму заборгованості за кредитним договором №6774841 у розмірі 2037, 00 грн., а саме: заборгованість за кредитом 1000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 864,50 грн., заборгованість за комісією 172,50 грн., а всього 16472,00 грн., суму сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1646,70 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., а всього 20118,70 (двадцять тисяч сто вісімнадцять гривень сімдесят копійок) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя В. М. Бораковський