Ухвала суду № 136817156, 25.05.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6857/25

пр.№ 1-кп/464/251/26

У Х В А Л А

22 травня 2026 року

Колегія суддів Сихівського районного суду м.Львова

в складі: головуючої -судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4

з участю прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2202514000000046 від 11.02.2025 року про обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 та обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи наявністю ризиків переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та продовжити вчинення злочинів. Вказані ризики обумовлені тим, що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки, за які передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, відтак, зважаючи на те покарання, яке їм загрожує останні можуть вчиняти дії спрямовані на ухилення від суду, впливати на свідків. Зазначені обставини стали підставою для застосування до них такого запобіжного заходу на досудовому слідстві і жодна з цих обставин на даний час не змінилась. Крім того, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину передбаченого ст.111 КК України може бути застосовано запобіжний захід виключно у виді взяття під варту.

Заслухавши думку обвинувачених та їх захисників, які заперечили щодо клопотання прокурора та просять обрати більш м`який запобіжний захід, а саме ОСОБА_10 домашній арешт, а ОСОБА_9 визначити розмір застави, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Під час досудового розслідування обвинуваченим було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався судом, зокрема, ухвалою від 07.04.2026 такий запобіжний захід продовжено до 05.06.2026. Однак, до вказаного часу провадження не буде завершено, що зумовлено перервою в судовому засіданні для виклику свідків та експертів.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в тому числі до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).

Згідно з полоденням ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

За полодженнями ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний західу виді тримання під вартою (ч.1 та ч.6 ст.176 КПК).

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 166/313/17, від 13.08.2020 у справі №674/1202/19, від 27.02.2019 у справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності та тиск тягаря можливого відбування покарання, яке загрожує у разі визнання особи винуватою, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

ЄСПЛ у свої рішеннях зазначав, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Дійсно у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжений та діє на даний час.

Враховуючи те, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану, за один з яких передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, а також особу обвинуваченої, яка не працює, відомості про джерела її доходів відсутні, не одружена, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні немає, що свідчить про відсутність у неї стійких соціальних зв`язків та дає підстави для висновку про наявність ризиків того, що вона перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та ухилятися від виконання процесуальних обов`язків, усвідомлюючи ймовірність покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини. При цьому, суд вважає, що ризик впливу на свідків не зменшився, оскільки такі відповідно до ч.14 ст.354 КПК України можуть бути допитані повторно чи додатково, крім того, на даний час ще не усі свідки, які викликані на клопотання сторони захисту допитані, відтак, зберігається можливість такого впливу з метою спонукання змінити показання.

Наведені обставини, а також фактичні обставини пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення, введення на території України воєнного стану, у зв`язку із воєнною агресією Російської Федерації проти України, свідчить про наявність суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту від найбільш небезпечних посягань на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави. Тому зважаючи на наявність вищенаведених ризиків та обставин, виправданим є застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а з огляду на положення ч.1 та ч.6 ст.176 КПК України підстави для визначення розміру застави у даному випадку відсутні.

Враховуючи те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки, за один з яких передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, а також особу обвинуваченого, який не працює, відомості про джерела його доходів відсутні, не одружений, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні немає, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв`язків та дає підстави для висновку про наявність ризиків того, що він перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та ухилятися від виконання процесуальних обов`язків, усвідомлюючи ймовірність покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини При цьому, суд вважає, що ризик впливу на свідків не зменшився, оскільки такі відповідно до ч.14 ст.354 КПК України можуть бути допитані повторно чи додатково, крім того, на даний час ще не усі свідки, які викликані на клопотання сторони захисту допитані, відтак, зберігається можливість такого впливу з метою спонукання змінити показання.

Наведені обставини, а також фактичні обставини пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення, введення на території України воєнного стану, у зв`язку із воєнною агресією Російської Федерації проти України, свідчить про наявність суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту від найбільш небезпечних посягань на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави. Тому зважаючи на наявність вищенаведених ризиків та обставин, виправданим є застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а з огляду на положення ч.1 та ч.6 ст.176 КПК України підстави для визначення розміру застави у даному випадку відсутні.

Таким чином, застосування до обвинувачених іншого запобіжного заходу, за даних обставин, суд вважає недоцільним, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе обумовити гарантії явки обвинувачених до суду, а відтак, запобігти зазначеним ризикам, тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим слід продовжити на 60 днів, без визначення розміру застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

клопотання прокурора задоволити. Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Житомира, яка утримується в Державній установі «Львівська установа виконання покарання №19» продовжити на 60 днів, а саме, до 20.07.2026, включно, без визначення розміру застави.

Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м.Івано-Франківськ, який утримується в Державній установі «Львівська установа виконання покарання №19» продовжити на 60 днів, а саме, до 20.07.2026 року, включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити начальнику Львівської установи виконання покарань № 19. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуюча:

Судді