Рішення № 136816112, 22.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/3298/26

Провадження № 2/760/12587/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання Гержової С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні за відсутності сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Некрасов Олег Васильович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про витребування безпідставно отриманих активів / грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

1.1 Представник позивача - адвокат Некрасов Олег Васильович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

1.2 В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Саратського районного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року у справі № 515/1713/23 виконавчий напис № 119460, вчинений 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М. щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором, визнано таким, що не підлягає виконанню. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 є тією самою особою, що і ОСОБА_1 , оскільки після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

1.3 На підставі виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3. У межах цього виконавчого провадження з позивача було стягнуто кошти, з яких на користь відповідача перераховано 15 213,14 грн.

1.4 Позивач вважає, що після визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для набуття відповідачем коштів відпала, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний повернути ці кошти на підставі статті 1212 ЦК України.

1.5 З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 213,14 грн безпідставно отриманих коштів, 3 288,72 грн інфляційних втрат, 985,31 грн трьох процентів річних, сплачений судовий збір при подачі позову, витрати на професійну правничу допомогу. Загальна ціна позову становить 19 487,17 грн.

ІІ. Заяви, процесуальні документи та інші дії у справі.

2.1. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

2.2. Відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

2.3. Відповідач 04.03.2026 подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. У відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки кошти були отримані не без правової підстави, а у зв`язку з існуванням кредитного договору. Також відповідач послався на те, що сума, отримана ним у виконавчому провадженні, не дорівнює усій сумі, сплаченій позивачем, оскільки частина коштів становила витрати виконавчого провадження та винагороду/збір виконавця. Крім того, відповідач просив врахувати можливість зарахування зустрічних однорідних вимог та просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

2.4. Позивач 06.04.2026 подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що позов заявлено саме в межах суми, отриманої відповідачем, а не в частині коштів, які були сплачені виконавцю як витрати виконавчого провадження. Позивач також зазначив, що виконавчий напис нотаріуса був єдиною безпосередньою підставою примусового стягнення коштів, а після визнання його таким, що не підлягає виконанню, правова підстава набуття відповідачем коштів відпала.

2.5. Позивач 21.04.2026 подав додаткові пояснення, у яких послався на практику Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України у справах про повернення коштів, стягнутих на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнано таким, що не підлягає виконанню.

2.6. Позивач та його представник подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

2.7. Суд, враховуючи характер спору, ціну позову, наявність письмових доказів, подані сторонами заяви по суті справи та заяву позивача про розгляд справи за відсутності, дійшов висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами.

2.8. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

3.1. З матеріалів справи вбачається, що 04 січня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 401371282.

3.2. Зі свідоцтва про шлюб убачається, що ОСОБА_2 після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд встановлює, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є однією і тією самою особою (а.с.16).

3.3. На підставі виконавчого напису № 119460, вчиненого 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М., з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підлягала стягненню заборгованість за кредитним договором.

3.4. 23 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до приватного виконавця Парфьонова Г.В. із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості у розмірі 15 214,13 грн. (а.с.27).

3.5. У подальшому було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, у межах якого здійснювалися заходи примусового виконання (а.с.17).

3.6. 18 грудня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у справі № 515/1713/23 ухвалив рішення, яким виконавчий напис № 119460 приватного нотаріуса Остапенка Є.М. визнано таким, що не підлягає виконанню.

3.7. Із заяви відповідача у справі № 515/1713/23 убачається, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» визнавало позов у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с.19).

3.8. Предметом даної справи є не спір про дійсність кредитного договору, не спір про наявність чи відсутність заборгованості за кредитним договором, а вимога про повернення коштів, отриманих відповідачем у межах виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса, який надалі визнано таким, що не підлягає виконанню.

3.9. Позивач заявив до стягнення саме суму, яка, за його твердженням, була отримана відповідачем, - 15 213,14 грн, а також інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані на цю суму.

3.10. Доказів повернення відповідачем позивачу вказаних коштів суду не надано.

IV. Норми права, які застосував суд

4.1. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

4.2. Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового або немайнового права та інтересу.

4.3. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

4.4. Стаття 1212 ЦК України регулює позадоговірні зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна. Для застосування цієї норми необхідним є встановлення таких умов: набуття або збереження майна однією особою; набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи; відсутність достатньої правової підстави для такого набуття або відпадіння такої підстави у подальшому.

4.5. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.6. Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

4.7. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.

4.8. Відповідно до статей 12, 13, 76, 77, 78, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів у справі.

V. Практика Верховного Суду, яка враховується судом

5.1. У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 сформульовано висновок, що факт визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, оскільки правова підстава, на якій у виконавчому провадженні було здійснено стягнення коштів, відпала.

5.2. Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, де Верховний Суд виходив з того, що кошти, стягнуті на підставі виконавчого документа, правова підстава якого у подальшому відпала, підлягають поверненню за правилами статті 1212 ЦК України.

5.3. У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18 також зазначено, що наявність кредитного договору сама по собі не спростовує обов`язку повернути кошти, стягнуті на підставі виконавчого напису, який у подальшому визнано таким, що не підлягає виконанню; питання наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.

5.4. Отже, сталою є правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої у разі визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, кошти, стягнуті на його підставі, можуть бути витребувані як безпідставно набуті за правилами статті 1212 ЦК України.

VI. Мотивована оцінка та висновки суду

Суд оцінює позовну заяву як таку, що містить належне обґрунтування предмета та підстав позову. Позивач чітко визначив відповідача - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», тобто особу, на користь якої здійснювалося стягнення за виконавчим написом нотаріуса. Позивачем наведено правову підставу позову - статтю 1212 ЦК України, а також обґрунтовано, що після визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відпала правова підстава набуття відповідачем коштів.

Суд звертає увагу, що позов заявлено не про повернення усієї суми, сплаченої у виконавчому провадженні, а саме про стягнення з відповідача суми, яка, за твердженням позивача, була отримана відповідачем як стягувачем. Такий спосіб захисту є належним.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що кошти не є безпідставно набутими, оскільки між сторонами існував кредитний договір. Предметом цієї справи не є стягнення заборгованості за кредитним договором та не є перевірка дійсності кредитного договору. Предметом спору є повернення коштів, стягнутих у примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Саме виконавчий напис нотаріуса був виконавчим документом, на підставі якого було розпочато примусове виконання і в межах якого відбулося стягнення коштів. Після того як виконавчий напис визнано судом таким, що не підлягає виконанню, правова підстава такого стягнення відпала.

Посилання відповідача на кредитний договір не спростовує заявлених позовних вимог, оскільки відповідач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, якщо вважає, що така заборгованість існує та може бути примусово захищена. Водночас у межах цієї справи відповідач не може зберігати у себе кошти, стягнуті на підставі виконавчого напису, який судовим рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню.

Доводи відповідача про те, що не вся сума, сплачена позивачем у виконавчому провадженні, була отримана відповідачем, суд враховує частково.

Дійсно, кошти, які становили витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця чи інші платежі виконавцю, не можуть бути стягнуті з відповідача як з особи, яка їх не отримувала.

Однак позовні вимоги у цій справі сформульовані саме щодо суми 15 213,14 грн, тобто суми, яку позивач визначає як отриману відповідачем. Позивач не просить стягнути з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» витрати виконавчого провадження чи винагороду виконавця.

За таких обставин наведені заперечення відповідача не спростовують обґрунтованості позовних вимог у межах заявленої суми.

Суд відхиляє доводи відповідача про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог. Зарахування за статтею 601 ЦК України є самостійним способом припинення зобов`язання та передбачає наявність зустрічних, однорідних, безспірних вимог, строк виконання яких настав.

У цій справі кошти були стягнуті не внаслідок заяви про зарахування зустрічних вимог, а у примусовому порядку в межах виконавчого провадження. Сам характер примусового виконання виключає висновок про добровільне припинення зобов`язання шляхом зарахування.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідач заявляв позивачу про зарахування зустрічних вимог до або під час спірного стягнення.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно отримані кошти у розмірі 15 213,14 грн.

Позивач заявив до стягнення 3 288,72 грн інфляційних втрат та 985,31 грн трьох процентів річних.

Суд виходить з того, що зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів є грошовим зобов`язанням. У разі прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідач не надав власного контррозрахунку, не довів неправильність розрахунку позивача, не спростував період нарахування та розмір заявлених сум.

За таких обставин суд приймає розрахунок позивача та вважає обґрунтованими вимоги про стягнення 3 288,72 грн інфляційних втрат та 985,31 грн трьох процентів річних.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 487,17 грн, з яких:

15 213,14 грн - безпідставно отримані кошти;

3 288,72 грн - інфляційні втрати;

985,31 грн - три проценти річних.

VII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність заявленої суми зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт та типовістю спору.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат.

Суд враховує, що справа не є складною, має типовий характер, судова практика у відповідній категорії спорів є сталою, ціна позову становить 19 487,17 грн, а підготовка справи не вимагала значного обсягу юридичної чи технічної роботи.

Разом з тим суд враховує, що представником позивача підготовлено позовну заяву, відповідь на відзив, додаткові пояснення, заяву про розгляд справи без участі, а також здійснено правовий аналіз позиції відповідача.

За таких обставин суд вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу 10 000 грн завищеним та таким, що не повною мірою відповідає критеріям розумності і співмірності.

З урахуванням характеру справи, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи та клопотання відповідача про зменшення витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, статтями 15, 16, 526, 530, 601, 602, 625, 1212 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Некрасов Олег Васильович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про витребування безпідставно грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 15 213 грн 14 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 3 288 грн 72 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 три проценти річних у розмірі 985 грн 31 коп.

Усього стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 19 487 грн 17 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064 грн 96 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

У решті вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 22.05.2026.

Сторони можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2, ЄДРПОУ 40340222.

Головуюча суддя Наталія СЕРДЮК