Рішення № 136815761, 14.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 484/4957/24

Провадження № 2/752/975/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.04.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Бєляєвої К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника Рябченко К.П., звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.11.2024 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя передану за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

У січні 2025 року вищевказана справа надійшла до Голосіївського районного суду м. Києва.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_1 з 07.08.1999 по 23.08.2024 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Первомайського міськрайонного суду від 06.07.2022 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя. Даним рішенням розподілено спільне майно набуте під час шлюбу подружжя. Під час подання позову про розподіл спільного майна подружжя, відповідачем не враховано, що у період шлюбу за спільні кошти ними придбано також наступне майно: 1) квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) кватира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, зазначив, що вважає, що позивач має право на грошову компенсацію різниці вартості майна від відповідача.

Враховуючи викладене, позивач просить у приватну власність ОСОБА_1 виділити наступне майно: квартиру, загальною площею 48,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 2114382,05 грн; у приватну власність ОСОБА_2 виділити наступне майно: квартиру, загальною площею 51,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 3623613,43 грн.; залишити у приватній власності ОСОБА_2 квартиру, загальною площею 51,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.01.2025 відкрито провадження за вказаною позовною заявою та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

У червні 2025 від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 зазначила, що не заперечує щодо складу майна, яке підлягає розподілу та до якого входять об`єкти нерухомості і що вони набуті в період шлюбу за спільні кошти, тому належить до спільної сумісної власності. Вартість об`єктів відповідач також не оспорювала. Проте, зазначила, що вона не погоджується із запропонованим позивачем способом розподілу майна. Зауважує, що вона орендує житло в м. Первомайськ Миколаївської області, рухомого чи нерухомого майна, яке можна було б відчужити не має. Разом з нею проживає спільна з позивачем неповнолітня донька, яка навчається та готується до вступу у вищий навчальний заклад за кордон, а тому потребує значних витрат на її підготовку. Тому, виплата для неї суми компенсації буде становити надмірний тягар. Також, відповідач просила поновити їй пропущений процесуальний строк встановлений судом на подання відзиву на позовну заяву, оскільки намагались з позивачем врегулювати даний спір мирним шляхом, проте позивач відмовився укладати мирову угоду і відповідач 26.06.2025 уклала договір про надання правової допомоги із адвокатом. Просила розділити майно, яке є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 вартістю 3623613,43 грн; у власність ОСОБА_2 виділити квартиру АДРЕСА_4 вартістю 2114382,05 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 754615,69 грн.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник позивача надала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за відсутності сторони позивача. Зазначила, що позов підтримує та зауважила, що позивач в прохальній частині позовної заяви не вимагає грошової компенсації в різниці вартості майна.

В судове засідання відповідач не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Відповідач подала заяву про розгляд справи за її відсутності на зазначила, що погоджується із варіантом запропонованим позивачем у заяві від 18.02.2026 без стягнення грошової компенсації різниці у вартості об`єктів майна.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено, що з 07.08.1999 по 23.08.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду від 06.07.2022 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено. Розділено спільне майно набуте під час шлюбу подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину нежитлової будівлі громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_5 вартістю 3880702,50 грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 60/100 (шістдесят сотих) часток магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_5 вартістю 2707120 грн. Припинено право власності ОСОБА_1 на 60/100 (шістдесят сотих) часток магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_5 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості майна в сумі 274177 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку нежитлової будівлі громадянського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_5 , вартістю 3880702,50 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку комплексу нежитлових будівель загальною площею 265,5 кв.м. по АДРЕСА_6 , вартістю 1543006 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Opel Movano 2,5 держ. номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, вартістю 147560,00 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Mitsubishi Outlander держ. номер НОМЕР_2 , вартістю 413840 грн. Припинено право власності ОСОБА_2 на частку комплексу нежитлових будівель загальною площею 265,5 кв.м. по вул. Леніна, буд. 35-Б в селі Кінецьпіль первомайського району Миколаївської області, автомобіль Opel Movano 2,5 держ. номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, автомобіль САЗ 3507 держ. номер НОМЕР_3 , 1990 року випуску та автомобіль Mitsubishi Outlander держ. номер НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 12405 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 16.08.2022.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира, загальною площею 48,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 102, виданий 14.02.20232, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Драна Н.М., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 390706545 від 13.08.2024.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.08.2024, вартість квартири, загальною площею 48,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 має становить 2114382,05 грн.

Квартиру АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1548, виданий 13.12.2017, видавник: Байдик Т.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 390706545 від 13.08.2024.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.08.2024 вартість квартири, АДРЕСА_3 становить 3623613,43 грн.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 статті 71 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, що передбачено ст. 392 ЦК України.

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджується в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки під час розгляду справи, відповідач визнав позов у повному обсязі, зазначивши, що підтримує позовні вимоги без стягнення грошової компенсації різниці у вартості обєктів і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Проте, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду позову, сплачений представником позивача ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 9084,00 грн, а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Виділити у приватну власність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) майно: квартиру, загальною площею 48,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_8 ) на квартиру, загальною площею 48,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Залишити у приватній власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_8 ) квартиру, загальною площею 51,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 () судовий збір у розмірі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривня 00 копійок.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, шляхом зобов`язання Управління державної казначейської служби України у м. Києві повернути сплачений судовий збір у сумі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривня 00 копійок, внесений ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) через представника ОСОБА_3 згідно з квитанцією від 06.09.2024 року № 0.0.3863895354.1 на розрахунковий рахунок UA658999980313111206000014474, код отримувача 37992030, отримувач Миколаїв.ГУК/тг м. Первомайськ/22030101, отримувач Казначейство України.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Текст рішення виготовлений 20.05.2026.

Суддя: Ю.Ю. Мазур