Рішення № 136815293, 25.05.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 635/1249/25

Провадження № 2/630/103/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся системою «електронний суд» до суду із даним позовом, в якому вказав, що 09.10.2023 між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем було укладено договір № 00-9787450 про надання кредиту. В подальшому, 22.01.2024 ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс кредит» уклали договір факторингу, згідно умов якого, ТОВ «Макс кредит» відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище договором. 16.08.2024 ТОВ «Макс кредит» та позивач уклали договір факторингу, згідно умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище договором. Відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договорами, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 34 750,00 грн., яка складається з 10500,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 24250,00 грн. заборгованості за відсотками.

27.11.2025 року справа надійшла з Харківського районного суду Харківської області на розгляд Люботинського міського суду Харківської області за підсудністю.

08.12.2025 року ухвалою Люботинського міського суду Харківської області відкрито провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу направлено копію ухвали, судову повістку та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Ухвалою від 13 квітня 2026 року задоволено клопотання про витребування з банківської установи доказів АТ КБ «ПриватБанк» щодо отримання відповідачем грошових коштів на банківський рахунок.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позові просив проводити розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позову з додатками надсилалася відповідачу. На адресу суду повернувся конверт з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, на конверті зазначено: «повертається; адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Судом, на підставі наданих матеріалів, встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

09 жовтня 2023 року ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 у якості позичальника, уклали договір кредитної лінії №00-9787450. Договір позичальницею підписано у електронній формі одноразовим ідентифікатором. У пункті 1.2 даного договору сторони погодили надання позичальнику кредит у вигляді кредитного ліміту 10000,00 грн. у пункті 1.3 сторони обумовили строк кредитної лінії на 120 днів та обов`язок повернення грошей до 06.02.2024, а також сплату процентів кожні 30 днів та обов`язок оплатити проценти 08.12.2023. У розділі 1.4 сторони погодили знижену процентну ставку 1% від суми кредиту на день, за умови повернення процентів у обумовлений строк, 2,5% на день від суми кредиту, починаючи з 21 дня користування кредитом. У пункті 1.5 сторони погодили комісію 5% від суми кредиту за надання кредиту. У пункті 2.8 сторони погодили надання кредиту на картку позичальника НОМЕР_1 . Додатком №1 до кредитного догвоору є графік платежів, де погоджено строк кредитування з 09.10.2023 по 06.02.2024, загальний розмір процентів 27000 грн та комісія 500 грн.

Згідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 23.04.2026, ОСОБА_1 банк емітував картку НОМЕР_2 , 09.10.2023 року на її рахунок було зараховано 10000,00 грн.

За розрахунком заборгованості, складеним позивачем та попередніми кредиторами, заборгованість позичальника становить 34750 грн та складається з простроченого тіла кредиту 10500 грн, прострочених відсотків 24250,00 грн.

22 січня 2024 року ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу № 22-01/2024. Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу передбачено, що Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

22.01.2024 відповідно до Витягу з реєстру боржників, на виконання Договору факторингу № 22-01/2024, ТОВ «Макс Кредит» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 22750,00 грн за кредитними договором від 09.10.2023.

16.08.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників до Договору факторингу 16082024-МК/ЕЙС від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 34750,00 грн за кредитними договором від 09.10.2023.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, наданими до суду доказами позивачем доведено, що 09.10.2023 року ТОВ «Качай Гроші» уклало із ОСОБА_1 кредитний договір №00-9787450 у електронній формі та погодили основні умови договору.

ТОВ «Качай Гроші» свої зобов`язання за договором виконало та перерахувало на належний відповідачці банківський рахунок кредитні кошти 10000,00 грн.

Наявні у матеріалах справи докази укладення договору факторингу, а також докази передання за цими договорами прав вимоги суд вважає належними та достатнім для підтвердження факту отримання позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшли всі права ТОВ «Качай Гроші» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9787450 від 09 жовтня 2023 року. Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» являється новим кредитором у зобов`язанні, позичальником в якому є відповідачка ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку по своєчасному поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом. Таким чином позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» правомірно вимагає стягнення простроченої заборгованості з відповідачки відповідно до умов договору.

Разом із цим, суд вважає, що розмір заборгованості обґрунтований не у повному обсязі у зв`язку із наступним.

Позивачем надано розрахунки заборгованості, з яких вбачається наявність у відповідачки боргу з тіла кредиту 10000 грн станом на 25.12.2024, а також 24250 грн заборгованості з відсотків.

Також, за пунктом 1.2 кредитного договору та виписки з карткового рахунку відповідачки вбачається, що кредит був погоджений та наданий у 10000 грн. З розрахунку ТОВ «Качай гроші» вбачаєтсья, що заборгованість складаєтсья з тіла кредиту 10000 грн, комісії 500 грн та відсотків. У той час, наступні кредитори ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» у своїх розрахунках об`єднали заборгованості з тіла кредиту 10000 грн та 500 грн комісії за видачу кредиту у єдиний борг 10500 грн з тіла кредиту.

Тому суд вважає, що вірною заборгованістю з тіла кредиту є саме 10000 грн.

Що стосується стягнення з відповідачки комісії за видачу кредиту за пунктом 1.5 договору у розмірі 500 грн за ставкою 5% від суми кредиту, суд зазначає наступне.

За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії , платежі тощо за дії, які не є послугою.

У даному випадку, у якості винагороди за надання кредиту, сторони погодили проценти у пункті 1.4 договору, що відповідає положенням ч. 1 ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Законом встановлено можливість погодження комісії кредитодавця, за послуги, пов`язані з наданням кредиту, а не за саме надання кредиту. Винагородою за надання кредиту законодавством України являються проценти.

У кредитному договорі не зазначено, за які, пов`язані із наданням кредиту послуги, встановлено комісія у п.1.5.

Тому, заявлена позивачем до стягнення комісія 500 грн (яку позивач об`єднав із тілом крещдиту у сукупну суму 10500 грн) не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як послуга, належним чином не обґрунтована та не доведена, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Заявлений до стягнення борг з відсотків 24250 грн відповідає погодженим у пунктах 1.4.1 та 1.4.2 періодам нарахування відсотків 1% на день від суми кредиту у перші 20 днів та 2,5% на день у наступний період до кінця 120 денного строку кредитування.

Таким чином, вірним розміром заборгованості відповідача є 34250 грн, що складається з 10000 грн неповернутого тіла кредиту та 24250 грн відсотків.

У зв`язку із викладеним позов підлягає частковому задоволенню у сумі 34250,00 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22.11.2024, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги, додаткова угода №17 до договору про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22.11.2024, акт прийому-передачі наданих послуг від 22.11.2024 .

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн представник позивача надає акт де вказано, що адвокатське бюро «Тараненко та партнери» надало ТОВ "ФК "Ейс" наступні юридичні послуги:

- складання позовної заяви, кількість 2 год., вартість послуги 5000 грн;

- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором 2 год., вартість послуги 1000,00 грн;

- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок боржника 1 год. вартістю 500 грн;

- підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 год. вартістю 500 грн.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору, розмір кредиту 10000 гривень, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності та є подібною до інших аналогічних позовів фінансових компаній зі стягнення прострочених позик, те, що адвокатом не проводилися додаткові розрахунки у справі, а також, що в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті про отримання правової допомоги, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, є вочевидь завищеним, а тому суд приходить до висновку про те, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі сплатою суждового збору у наступному розмірі.

Сума задоволених вимог 34250,00 грн складає 98,56% від 34750,00 грн заявлених вимог. Судовий збір позивачем було сплачено у розмірі 2422,40 грн.

Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 98,56% сплаченого судового збору, тобто 2387,52 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд -

ухвалив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, заборгованість за кредитним договором №00-9787450 від 09.10.2023 у розмірі 34250 (тридцять чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 52 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Сухоруков