Рішення № 136815165, 25.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/111/26

Провадження № 2/638/83/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Невеніцина Є.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмір нарахованих грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих грошових коштів у вигляді допомоги на проживання внутрішньо-переміщеним особам у розмірі 2000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до отриманої інформації ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та, згідно з довідкою внутрішньо переміщеної особи від 12.12.2023 №6326-5003064783, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , перебувала за кордоном більш як 30 календарних днів поспіль (виїхала за кордон 28.11.2024 та станом на 05.03.2025 до України не повернулася). Відповідно до п.6 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам №332 ОСОБА_1 , яка перебувала за кордоном більш ніж 30 календарних днів поспіль, були виплачені кошти допомоги за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 у розмірі 2000 грн.

Ухвалою суду від 06 січня 2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення повідомленням сторін.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

До суду повернувся не вручений конверт з копією ухвали про відкриття провадження з відміткою пошти «03.05.2026 адресат відсутні».

Ухвалою суду від 06 січня 2026 року визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву, роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 25.05.2026 відзив на позовну заяву суду не надходив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням №56326-47126598-2024-3 від 21.08.2024 ОСОБА_1 на її звернення від 09.08.2024 призначено допомогу на проживання внутрішньої переміщеної особи у розмірі 2000 грн з 01.08.2024.

За повідомленням Державної прикордонної служби від 31.03.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнула державний кордон України на виїзд 28.11.2024 та станом на 14:40 год. 31.03.2025 у зворотному напрямку не перетинала кордон.

Рішенням УСЗНА Шевченківського району ХМР від 25.04.2025 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги з січня 2025 року.

Згідно повідомлення Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 28.04.2025 №761 наявна переплата у сумі 2000 грн у ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

20 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332).

Пунктом 1 Порядку № 332 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 332 з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

За положенням п.8 Порядку №332 внутрішньо переміщеній особі, яка перебувала за кордоном і яка вперше звертається за призначенням допомоги, виплата призначається відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку на підставі заяви, особисто поданої не раніше ніж через 15 робочих днів після повернення в Україну, та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 цього Порядку. Нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється у цьому шестимісячному періоді починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

Обґрунтованими причинами вважаються службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі в міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім`ї, смерть членів її сім`ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров`я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування, що підтверджується документально.

Відповідно до пункту 29 Порядку 332, у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до норм ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

До подібних висновків щодо застосування статті 1215 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постановах: від 22 січня 2014 року № 6-151цс13, від 02 липня 2014 року № 6-91цс14. Ці висновки підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18)

На державну соціальну допомогу отриману відповідачем поширюється дія пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України.

Вказана грошова сума не підлягає поверненню, якщо особа, яка її сплатила, не доведе, що виплата була здійснена внаслідок рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримувала допомогу проживання внутрішньо переміщеним особам, однак з 01.01.2025 згідно з абз. 2 п. 8 Порядку № 332 втратила право на отримання такої допомоги у зв`язку з тим, що перебувала за кордоном більш як 30 календарних днів поспіль (виїхала 28.11.2024 і станом на 31.03.2025 до України не повернулася). При цьому, за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 отримала виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2000,00 грн.

Суду не надано відомостей про обґрунтованість причин перебування відповідача за кордоном більше 30 днів поспіль, зокрема через службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі в міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім`ї, смерть членів її сім`ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров`я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування.

Таким чином, відповідачем неправомірно, без належної правової підстави було набуто коштів державної допомоги, в сумі 2000 грн, оскільки рахункової помилки з боку позивача не було.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (м.Харків, пр-т Науки, 17-А, код ЄДРПОУ 03196593) до ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення надмір нарахованих грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету (код ЄДРПОУ 14099344) надміру нараховані грошові кошти у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Є.В.Невеніцин